Ухвала суду № 140892925, 23.10.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/14867/26

Провадження № 2-з/727/61/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Одовічен Я.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ :

21.10.2026 року заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. У поданій заяві вказував на те, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви.

Предметом майбутнього позову є: розірвання Договору №2/1-14К від 16 липня 2021 року про сплату пайових внесків, укладеного між ОСОБА_2 та Житлово-будівельним кооперативом «РОЯЛ СТРІТ», а також стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «РОЯЛ СТРІТ» на користь ОСОБА_1 , суми пайових внесків у розмірі 3 498 648,00 гривень.

Як на підставу позову позивач посилається на наступне:

16 липня 2021 року між ОСОБА_2 та Житлово- будівельним кооперативом «РОЯЛ СТРІТ» було укладено договір № 2/1-14К про пайову участь, за умовами якого відповідач зобов`язався організувати будівництво багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту по АДРЕСА_1 , здати його в експлуатацію, передати комерційне приміщення обумовлену даним Договором Учаснику, який повністю сплатив пайовий внесок, та в подальшому організувати обслуговування будинку.

Так, згідно вказаного договору, позивачці мало бути передано комерційне приміщення №14, що знаходилось би на першому поверсі у під`їзді № 2, загальною проектною площею 150,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов Договору, позивачка ОСОБА_2 здійснила часткову оплату пайового внеску у вигляді кількох грошових платежів, що підтверджується довідками, виданими Головою ЖБК «РОЯЛ СТРІТ» Пентескул О.С.

За умовами Договору, запланований термін введення Об`єкта будівництва в експлуатацію IV квартал 2022 року.

14 вересня 2026 року між ОСОБА_2 (Цедент) та ОСОБА_1 (Цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги №14/09/26. За умовами цього Договору Цедент передав, а Цесіонарій прийняв у повному обсязі права вимоги за Договором № 2/1-14К про сплату пайових внесків у ЖБК «РОЯЛ СТРІТ» від 16 липня 2021 року, укладеним між ЖБК «РОЯЛ СТРІТ» та ОСОБА_2 , у тому числі право вимоги повернення сплачених пайових внесків, а також усі визначені у судових рішеннях до стягнення з боржника на користь Цедента суми, судові витрати та інші пов`язані вимоги в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права. Того ж дня, 14 вересня 2026 року, сторонами підписано Акт приймання передачі прав вимоги. В Акті прямо зазначено, що Цедент передає (відступає), а Цесіонарій приймає в обсязі та на умовах Договору права вимоги за Договором № 2/1-14К. Сторони визначили, що відступлення прав вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання Акта.

Отже, внаслідок укладення Договору відступлення права вимоги № 14/09/26 та підписання Акта приймання-передачі прав вимоги від 14.09.2026 відбулася заміна кредитора у матеріальному зобов`язанні: право вимоги, яке належало ОСОБА_2 до ЖБК «РОЯЛ СТРІТ» перейшло до ОСОБА_1 .

Тому, предметом забезпечення має бути саме майнове право відповідача, а не право власності третьої особи на земельну ділянку.

Необхідність забезпечення позову зумовлена також результатами перевірки майнового стану відповідача та заходами, вжитими для виявлення його активів.

Так, відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2026 року за ЖБК «РОЯЛ СТРІТ» транспортні засоби не зареєстровані.

Згідно з відповіддю Державної податкової служби України від 28 липня 2026 року інформація про рахунки відповідача до ДПС не надходила.

Крім того, банківські установи у відповідь на постанови приватного виконавця про арешт коштів повідомили про неможливість їх виконання у зв`язку з відсутністю відкритих рахунків боржника або коштів на них.

Таким чином, вжиті заходи з пошуку майна та коштів відповідача не забезпечили виявлення достатніх ліквідних активів, на які можна звернути стягнення або за рахунок яких можна гарантувати виконання майбутнього судового рішення.

Натомість, встановлено наявність у відповідача зареєстрованого майнового права права суперфіцію, яке має самостійну майнову цінність.

За таких обставин, невжиття заходів забезпечення позову створює ризик подальшого відчуження, передачі іншій особі, зміни або припинення зазначеного права, що може істотно ускладнити чи зробити неможливим ефективне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Ці ризики не є суто припущеннями, оскільки необхідність забезпечення позову підтверджується сукупністю об`єктивних обставин: відсутністю виявлених коштів на рахунках, відсутністю зареєстрованих транспортних засобів та наявністю конкретного майнового права, щодо якого можливо вжити співмірних заходів забезпечення.

Просив накласти арешт на майнове право ЖБК «РОЯЛ СТРІТ» (код ЄДРПОУ 42710417) право забудови земельної ділянки (суперфіцій) щодо земельної ділянки, площею 0,5048 га, кадастровий номер 7310136300:25:002:1082, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право 31263483 від 18.04.2019, до скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку.

Заборонити ЖБК «РОЯЛ СТРІТ» та іншим особам, які діють за його дорученням або в його інтересах, до скасування заходів забезпечення позову вчиняти дії, спрямовані на відчуження, передачу, відступлення, обтяження, зміну або припинення зазначеного права суперфіцію, зокрема укладати правочини щодо переходу цього права до інших осіб.

Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав проводити державну реєстрацію переходу, передачі, відступлення, зміни, припинення або іншого обтяження права суперфіцію, зареєстрованого за ЖБК «РОЯЛ СТРІТ» за номером запису 31263483 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:25:002:1082, за винятком реєстраційних дій, необхідних для виконання ухвали суду про забезпечення позову або її скасування.

Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» звернуто увагу судів на те, що за змістом ч.1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті.

Заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до заяви докази, суд приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що заяву про забезпечення позову подано до подання позовної заяви.

Із змісту долучених до заяви про забезпечення позову документів встановлено таке:

14.09.2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги №14/09/26. Відповідно до розділу першого договору, на умовах, визначених цим Договором, цедент передає, цесіонарій приймає права вимоги за Договором №2/1-14К про сплату пайових внесків в ЖБК «Роял Стріт» від 16.07.2021 року, що укладений між «Житлово-Будівельним Кооперативом «Роял Стріт» та ОСОБА_2 , кредитором за яким є Цедент на підставі договору №2/1-14К про сплату пайових внесків в ЖБК «Роял Стріт» від 16.07.2021 року, відповідно до п.1.1 ЖБК зобов`язується організувати будівництво багатоквартирного житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту по АДРЕСА_1 , здати його в експлуатацію, передати комерційне приміщення, обумовлене даним договором учаснику, який повністю сплатив пайовий внесок та організувати обслуговування будинку, та довідкам від 16.07.2021р., 16.08.2021р., 17.01.2022р., 16.09.2021 р., 16.11.2021р., 16.12.2021р.

Відступлення права вимоги за договором, вказаним у п.1.1 цього Договору, розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, а саме: повернення заборгованості за договором №2/1-14к про сплату пайових внесків в ЖБК «РоялСтріт» від 16.07.2021 року на загальну суму 128800 доларів США (п.1.2 договору).

Того ж дня між сторонами було складено акт приймання-передачі прав вимоги за договором про відступлення права вимоги №14/09/26 від 14.09.2026 року.

Із дослідженої судом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2026 року вбачається, що 18.04.2019 року за землекористувачем Житлово-будівельним кооперативом «Роял Стріт» було зареєстровано право забудови земельної ділянки (суперфіцій) кадастровий номер 7310136300:25:002:1082, площею 0,5048 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, відповідно до п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборони вчиняти дії.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У постанові від 20 січня 2025року по справі №916/2907/24 Верховним Судом також зазначено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог заявника. Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та дослідивши долучені до неї заявником ОСОБА_1 докази, суд вважає безпідставними на даний час доводи заяви про те, що невжиття заходу забезпечення матиме наслідком невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову і це істотно ускладнить ефективне поновлення прав позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Проте, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на підставі договору відступлення права вимоги №14/09/26 від 14.09.2026 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 , набув право вимоги до Житлово-будівельного Кооперативу «Роял Стріт» на загальну суму 128800 доларів США, яке виникло на підставі Договору №2/1-14К про сплату пайових внесків в ЖБК «РоялСтріт» від 16.07.2021 року, що укладений між «Житлово-Будівельним Кооперативом «РоялСтріт» та ОСОБА_2 , до матеріалів заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви не долучив договору (чи його копії) №2/1-14К про сплату пайових внесків в ЖБК «РоялСтріт» від 16.07.2021 року, а отже належними та допустимими доказами не довів факту існування основного зобов`язання, за яким як він стверджує набув право вимоги на підставі договору відступлення права вимоги від 14.09.2026 року.

Таким чином, заявником не було надано суду доказів наявності спору між сторонами.

Водночас, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення з метою утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Натомість, особою, яка в майбутньому набуде статусу позивача, не надано жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову.

При зверненні до суду із даною заявою про забезпечення позову заявник не навів та не підтвердив доказами обставини, які могли б бути підставою для забезпечення позову у справі.

Суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тож заявник не довів, що заходи забезпечення позову, про які він просить, узгоджуються з предметом та підставами позову та не довів наявність зв`язку між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149- 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Копію ухвали направити ОСОБА_1 - для відома.

Ухвала суду може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Одовічен Я.В.