Ухвала суду № 140890750, 22.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 334/8850/26

н/п 2/953/7331/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2026 р.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління юстиції, Першої Харківської міської державної нотаріальної контори, Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання обтяження таким, що не поширюються на власника та його майно,

установив:

07 вересня 2026 року адвокат Янковський Я.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1344608 від 07 вересня 2026 року, звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Харківського міжрегіонального управління юстиції, Першої Харківської міської державної нотаріальної контори, Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, в якій просить визнати, що обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна за «Реєстраційний номер обтяження: 2604374, зареєстровано: 17.11.2005 15:58:53, за № 2604374 реєстратором: Перша Донецька державна нотаріальна контора, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Проков`єва, буд. 111, 063-218-15-22, підстава обтяження: не вказано, б/н 02.12.1994, Перша Донецька нотконтора, Об`єкт обтяження: невизначене майно, окреме майно, Власник: ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис», не стосується, не поширюється та не створює жодних юридичних обмежень для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2026 року справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління юстиції, Першої Харківської міської державної нотаріальної контори, Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання обтяження таким, що не поширюються на власника та його майно передано на розгляд за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2026 року вищевказану цивільну справу передано в провадження суді Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В.

Вирішуючи питання про прийняття справи № 334/8850/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління юстиції, Першої Харківської міської державної нотаріальної контори, Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання обтяження таким, що не поширюються на власника та його майно, суд вважає що відсутні правові підстави для прийняття вказаної справи до провадження Київського районного суду м. Харкова.

Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом підсудності.

Відповідно до положень ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.

За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч.1, 2 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Зі змісту ухвали Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2026 року вбачається, що підставою передачі справи до Київського районного суду м. Харкова стало те, що предметом позову є вимога немайнового характеру про встановлення відсутності поширення на позивачку правових наслідків архівного запису про обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, об`єкт якого в реєстраційному записі визначено як невизначене майно. При цьому позовні вимоги не стосуються права власності чи інших речових прав на конкретний об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування правил виключної підсудності, передбачених ст. 30 ЦПК України.

Разом з тим у ч. 1 ст. 30 ЦПК України йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто перелік спорів цієї категорії є розширеним.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2021 року у справі № 334/935/21 задоволено позов ОСОБА_1 про припинення обтяження речового права на нерухоме майно, зокрема припинено обтяження щодо квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 2322188801:10:002:1406, розташованої в Запорізькій області у с. Сонячне. Водночас під час здійснення реєстраційних дій було виявлено архівний запис про обтяження за реєстраційним номером 2604374, який, за твердженням позивачки, перешкоджає державній реєстрації припинення обтяження нерухомого майна. Зокрема, рішеннями державного реєстратора від 13 серпня 2026 року № 86297660 та № 86298244 відмовлено у проведенні державної реєстрації припинення обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 2322188801:10:002:1406, розташованої в Запорізькій області та щодо квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з виявленням архівного запису № 2604374.

Отже, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2021 року у справі № 334/935/21 підтверджує наявність зв`язку спірних правовідносин із нерухомим майном, розташованим у Запорізькій області, щодо якого раніше було вирішено питання про припинення обтяження.

Предметом цього позову є вимога про визнання того, що зазначений архівний запис про обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна не стосується ОСОБА_1 , не поширюється на неї та не створює для неї жодних юридичних обмежень.

Отже, заявлена позовна вимога зумовлена необхідністю усунення перешкод, які, за твердженням позивачки, виникли під час державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, щодо якого вже ухвалено судове рішення. За таких обставин спірні правовідносини мають безпосередній фактичний зв`язок із нерухомим майном, розташованим у Запорізькій області.

Незважаючи на те, що в архівному записі об`єкт обтяження визначено як «невизначене майно, окреме майно», правові наслідки існування зазначеного запису безпосередньо впливають на можливість позивачки здійснювати свої правомочності щодо належного їй нерухомого майна.

Отже, наявність спірного обтяження має не абстрактний, а конкретний майново-правовий характер, оскільки перешкоджає належному оформленню припинення обмежень щодо нерухомого майна позивачки.

У цій справі позивачка звернулася до суду саме з метою усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно.

Відтак існують правові підстави для застосування частини першої статті 30 ЦПК України.

Враховуючи наведене, Дніпровський районний суд м. Запоріжжя помилково направив справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління юстиції, Першої Харківської міської державної нотаріальної контори, Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання обтяження таким, що не поширюються на власника та його майно за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова, а тому вказана справа, з метою забезпечення законодавчо встановлених прав та гарантій сторін на доступ до суду та справедливий судовий розгляд уповноваженим судом, має бути повернута до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Статтею 32 ЦПК України передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються.

Враховуючи, що справа скерована до Київського районного суду м. Харкова помилково, відтак, повернення такої до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя не є спором про підсудність.

З огляду на викладене, дослідивши і оцінивши юридичну природу спірних правовідносин, з метою дотримання правил підсудності та додержання як вимог національного процесуального законодавства, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на «суд, встановлений законом», суд дійшов висновку про необхідність повернення справи до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя, як помилково скерованої до Київського районного суду м. Харкова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 187 ЦПК України, суддя

ухвалив:

Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківського міжрегіонального управління юстиції, Першої Харківської міської державної нотаріальної контори, Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання обтяження таким, що не поширюються на власника та його майно передати на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 1/2).

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складений та підписаний 22 жовтня 2026 року.

Суддя С.В. Демченко