Рішення № 140888190, 23.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7232/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу прийняту головним державним виконавцем Мохною С.О. управління ПВР від 24.09.2026 р. у розмірі 5100 грн по ВП №81589793.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що спірна постанова державного виконавця є протиправною, незаконною та має бути скасована, оскільки ним виконано рішення суду у справі №340/8627/21, а саме призначено страхову виплату одноразової допомоги на сім`ю станом на 21.01.2018 у сумі 176200 грн, що розрахована виходячи із 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату та призначено одноразову допомогу як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого, станом на 21.01.2018 у сумі 35240 грн, що розрахована виходячи із 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас, нормами Порядку №299 не визначено механізм виплати страхових виплат за минулий період призначених згідно Закону №1105. При цьому, Головне управління не залишило судове рішення без виконання, а вжило заходи для забезпечення його реалізації, а саме Головним управлінням 06.10.2025, 27.07.2026 та 28.09.2026 було направлено листи до Пенсійного фонду України з проханням здійснити фінансування призначених страхових виплат на виконання зазначеного рішення суду за період з 21.01.2018 по 04.01.2024. Однак, станом на момент підготовки цієї позовної заяви відповідь Пенсійного фонду України з порушеного питання до Головного управління не надходила. Таким чином, Головним управлінням вчинено послідовні та документально підтверджені дії, спрямовані на виконання судового рішення, а саме прийнято постанову про призначення відповідних страхових виплат та неодноразово вживалися заходи щодо забезпечення їх фінансування. Водночас, можливість виплати заборгованості, яка виникла у зв`язку з проведенням зазначеного перерахунку, у позивача на час винесення спірної постанови відсутня, через відсутність відповідного фінансування.

Ухвалою судді від 06.10.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (а.с.25).

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що ГУ ПФУ в Кіровоградській області не виконало рішення суду в повному обсязі, позаяк лише призначено страхові виплати стягувачу, але тривалий час вказані страхові виплати стягувачу не виплачує. Це і стало підставою для накладення на позивача штрафу, передбаченого статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження". Вказує, що позивач не довів поважність причин невиконання рішення та не вживав заходів для виділення коштів з державного бюджету, необхідних для погашення заборгованості за рішенням суду. Доводячи правомірність оскаржуваної постанови, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №340/8627/21 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними, скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 22 жовтня 2021 року № 35001/10024694/1/1 про відмову ОСОБА_1 у призначенні страхових виплат у зв`язку з поданням роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок, згідно з п.2 ч.1 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 страхові виплати у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_3 з 21.01.2018 року, а саме: призначити ОСОБА_1 одноразову допомогу як особі, яка перебувала на утриманні ОСОБА_3 , у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, призначити ОСОБА_1 з 21.01.2018 року щомісячну страхову виплату у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_3 у розмірі закріпленому чинним законодавством України. Визнано протиправною та скасовано постанову Кропивницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 22 жовтня 2021 року №35001/10024692/1/1 про відмову ОСОБА_2 у призначенні страхових виплат у зв`язку з поданням роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок, згідно з п.2 ч.1 ст.45 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 №1105. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_2 страхові виплати у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_3 з 21.01.2018 року, а саме: призначити ОСОБА_2 одноразову страхову виплату (допомогу) на сім`ю, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, призначити ОСОБА_2 одноразову допомогу як особі, яка перебувала на утриманні ОСОБА_3 , у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Це рішення суду набрало законної сили 12.06.2025 року, а 04.09.2025 року Кіровоградський окружний адміністративний суд видав стягувачу виконавчий лист про виконання його зобов`язальної частини (а.с.30).

Стягувач ОСОБА_2 у липні 2026 року пред`явила цей виконавчий лист для виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.29).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.07.2026 року відкрито виконавче провадження ВП №81589793 та зобов`язано боржника - ГУ ПФУ в Кіровоградській області - виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.32зв-33).

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 07.08.2026 року повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення суду у даній справі винесено постанову від 10.09.2025 №1231168732-2025-2 "Про призначення одноразової допомоги сім`ї загиблого, одноразової страхової виплати кожній особі, яка має право на виплату (в разі втрати годувальника), щомісячної страхової виплати особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого". Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 призначено страхові виплати одноразової допомоги на сім`ю станом на 21.01.2018 в сумі 176200 грн та страхові виплати одноразової допомоги членам сім`ї потерпілого, як особі, яка перебувала на утриманні станом на 21.01.2018 в сумі 35240 грн. Поряд з цим вказано, що нормами постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не визначено механізм виплати страхових виплат за минулий період призначених згідно Закону № 1105. Виплата страхових виплат призначених на виконання рішення суду ОСОБА_2 відповідно до Постанови може бути здійснена після прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України або внесення змін, зокрема, щодо визначення механізму виплати страхових виплат за минулий період (а.с.33зв.-34).

Головний державний виконавець, перевіривши виконання рішення боржником, 24.09.2026 виніс постанову про накладення штрафу, якою на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, накладено на боржника - ГУ ПФУ в Кіровоградській області - штраф у розмірі 5100 грн, зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено його про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.36-37).

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі за текстом - Закон №1404-VІІІ).

Згідно ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).

Статтею 5 Закону №1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пп.1, 10, 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Стаття 26 Закону №№1404-VIII визначає початок примусового виконання рішення, зокрема, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно із ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За умовами ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Державний виконавець зобов`язаний перед застосуванням штрафних санкцій встановити, зокрема, наявність або відсутність поважності причин невиконання рішення і обов`язку виконати певні дії лише боржником.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У зв`язку з цим варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. При цьому державний виконавець перевіряє виконання судового рішення під час його примусового виконання та за результатами такої перевірки накладає штраф.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.07.2021, справа № 640/11833/19.

Суд встановив, що ГУ ПФУ в Кіровоградській області є боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду у справі №340/8627/21, яким його зобов`язано вчинити певні дії на користь стягувача ОСОБА_2 , а саме призначити ОСОБА_2 страхові виплати у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_3 з 21.01.2018 року, а саме: призначити ОСОБА_2 одноразову страхову виплату (допомогу) на сім`ю, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, призначити ОСОБА_2 одноразову допомогу як особі, яка перебувала на утриманні ОСОБА_3 , у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Це рішення суду набрало законної сили 12.06.2025 року.

Виконання цього рішення суду зобов`язального характеру передбачало обов`язок боржника вчинити такі дії: здійснити призначення страхових виплат, починаючи з 21.01.2018 року, про що прийняти відповідне рішення/розпорядження та розпочати виплату стягувачу суми призначеної страхової виплати.

10.09.2025 ГУ ПФУ в Кіровоградській області, виконуючи це рішення суду, винесло постанову №1231168732-2025-2 "Про призначення одноразової допомоги сім`ї загиблого, одноразової страхової виплати кожній особі, яка має право на виплату (в разі втрати годувальника), щомісячної страхової виплати особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого". Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 призначено страхові виплати одноразової допомоги на сім`ю станом на 21.01.2018 р. в сумі 176200 грн та страхові виплати одноразової допомоги членам сім`ї потерпілого, як особі, яка перебувала на утриманні станом на 21.01.2018 в сумі 35240 грн. Тоді як, нараховані вказаною постановою суми не виплачені, оскільки нормами постанови КМУ від 11.02.2025 №299 не визначено механізм виплати страхових виплат за минулий період призначених згідно Закону №1105.

Про ці обставини боржник повідомив державного виконавця листом від 07.08.2026 року.

Окрім того, до позовної заяви позивачем надано листи від 06.10.2025 №1100-0312-5/55978, від 27.07.2026 №1100-0307-5/45105 та від 28.09.2026 адресовані Пенсійному фонду України з проханням здійснити фінансування призначених страхових виплат на виконання зазначеного рішення суду за період з 21.01.2018 по 04.01.2024 (а.с.13-15).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1, 3, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, сім`ї та єдності, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статей 71, 73, 76 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" бюджет Пенсійного фонду - це план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.

Бюджет Пенсійного фонду затверджується правлінням Пенсійного фонду не пізніше 10 грудня року, що передує рокові, на який складено бюджет.

Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду встановлюється правлінням Пенсійного фонду.

Кошти Пенсійного фонду використовуються зокрема на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій, страхових, соціальних та інших виплат, передбачених законодавством України.

Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.

Згідно з пунктом 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: 4) забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат.

Постановою правління Пенсійного фонду України №21-2 від 31.08.2009 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 року за № 897/16913, затверджено Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України.

Відповідно до пунктів 4, 7 розділу ІІ цього Порядку кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

У структурі доходів бюджету Пенсійного фонду до складу коштів Державного бюджету України входять асигнування державного бюджету у плановому періоді зокрема:

- на виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", та доставку цих виплат;

- погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

За рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються видатки, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

Згідно з частинами 1, 2 статті 23, пункту 20 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти до висновку, що виплата нарахованих, призначених (перерахованих) сум за рішенням суду забезпечується органами ПФУ за рахунок коштів державного бюджету, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Несвоєчасне виконання органом ПФУ рішення суду щодо виплати коштів через дефіцит бюджету Пенсійного фонду України та недостатність видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням боржником судового рішення без поважних причин.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позивачем (боржником) повідомлено орган ДВС про причини неможливості виконання рішення суду у вказаній частині, з наданням відповідного обґрунтування своїм доводам.

У свою чергу, державний виконавець, виносячи спірну постанову, не навів жодних доказів фактичної можливості виконання боржником рішення суду за наведених ним обставин, не надав належної оцінки доводам позивача щодо неможливості виконання ним рішення суду у спірній частині у встановлені строки.

Отже, суд доходить висновку про те, що державним виконавцем оскаржувану постанову про накладення штрафу винесено без належного мотивування, та у даному випадку призвели до порушення права боржника (позивача у цій справі), що вказує на протиправність спірного рішення.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду цієї справи, суд вважає, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України не довів правомірності прийняття ним постанови, яка є предметом оскарження у цій адміністративній справі, що свідчить про те, що відповідач під час прийняття такого рішення діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, що у свою чергу є підставою для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с.6), слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (49619, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 21-А, ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24 вересня 2026 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №81589793.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 43315529).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА