Рішення № 140887524, 23.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2026 р. справа № 300/2962/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі також відповідач, ГУНП в Івано-Франківській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до календарної вислуги років пільгової вислуги років, сформованої за період служби в органах внутрішніх справ з 13.05.2005 по 27.07.2011, з розрахунку один місяць служби за півтора місяця;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років у пільговому обчисленні, сформовану за період служби в органах внутрішніх справ з 13.05.2005 по 27.07.2011, з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, внести відповідні зміни в наказ Головного управління Національної поліції №686 о/с від 29.12.2025 і підготовити пакет документів відносно позивача для їх подачі в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII з 30.12.2025.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 31.12.2002 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, у складі УМВС України в Івано-Франківській області, а з 07.11.2015 по 29.12.2025 проходила службу в Національній поліції України. Наказом №686 о/с від 29.12.2025 позивача звільнено зі служби в поліції на підставі ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію". При цьому, у наказі не зазначено вислугу років в пільговому обчисленні (без врахування календарної вислуги) яка становить 03 роки 01 місяць 07 днів, що підтверджується довідкою ГУ НП в Івано-Франківській області від 01.08.2023 №1808/108/12-203. При цьому, з урахуванням вислуги років в пільговому обчисленні вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні становить 26 років 06 місяців 00 днів, що дає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII. У зв`язку з цим, позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила: внести зміни в наказ Головного управління Національної поліції №686 о/с від 29.12.2025, зазначивши в ньому вислугу років в пільговому обчисленні (без врахування календарної вислуги) 03 роки 01 місяць 07 днів; здійснити перерахунок вислуги років, що дає право на призначення пенсії, зарахувавши пільгову вислугу 03 роки 01 місяць 07 днів до вислуги років в календарному обчисленні та підготовити пакет документів відносно позивача для їх подачі в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII. Листом від 10.02.2026 №27402-2026 відповідачем відмовлено у задоволенні її заяви. Позивач повторно звернулася з заявою до відповідача, на яку листом від 31.03.2026 відповідачем повідомлено про те, що в нього відсутні правові підстави для зарахування пільгової вислуги до календарної вислуги служби в поліції. Вважаючи бездіяльність позивача, позивач звернулася до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України (а.с.26-27).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, зокрема з посилання на позицію Верховного Суду від 20.04.2026 у справі №460/1349/24, у якій, серед іншого зазначено, що правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон №2262-XII, так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.32-36).

Третя особа скористалася своїм правом на подання пояснення, яке надійшло на адресу суду 26.05.2026 (а.с.46-48). У даних поясненнях представник третьої особи зокрема зазначила, що для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Позивач скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив на позов та пояснення, у яких посилається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №380/8087/24 правовідносини у якій є подібними до правовідносин у даній справі, і прийшов до висновку, що вислуга років позивача, яка була обчислена до прийняття Постанови №7802 перегляду не підлягає. Просила позовні вимоги задовольнити (а.с.51-52, 55-57).

Представник відповідача скористався своїм правом на подання заперечення (на відповідь на відзив), у якому з посиланням на позицію Верховного Суду, про яку наведено у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову (а.с.60-62).

Позивач направила на адресу суду додаткові пояснення у справі, в яких просила позов задовольнити (а.с.68-69).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.

Наказом ГУНП в Івано-Франківській області № 686 о/с від 29.12.2025 відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 29.12.2025. На день звільнення позивача їй визначено стаж служби в поліції у календарному обчисленні, який становив 23 роки 04 місяці 23 дні, а також загальний трудовий стаж для призначення пенсії - 28 років 10 місяців 06 днів (а.с.9).

15.01.2026 ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років, на підставі якої ГУНП в Івано-Франківській області направлено до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відповідні документи для призначення пенсії за вислугу років. При цьому, як вбачається із розрахунку вислуги років для призначення пенсії, є 23 роки 04 місяці 23 дні, а також про відсутність у неї 25 календарних років вислуги, необхідних для призначення пенсії відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (а.с.10-13).

З січня 2026 року позивач перебуває на обліку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, як пенсіонер Національної поліції України, пенсія якій призначено відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

ОСОБА_1 , 24.01.2026 звернулася до ГУНП в Івано-Франківській області із заявою щодо здійснення перерахунку вислуги років, що дає право на призначення пенсії, зарахувавши пільгову вислугу 03 роки 01 місяць 07 днів до вислуги років в календарному обчисленні та підготувати пакет документів ОСОБА_2 для їх подачі до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.16).

10.02.2026 листом ГУНП в Івано-Франківській області повідомило позивача про те, що "... застосування пільгової вислуги не замінює та не компенсує відсутність мінімальних 25 календарних років, необхідних для набуття права на пенсію за вислугу років. ... " (а.с.17).

Позивач, 27.02.2026 повторно звертається до Відповідача із заявою щодо зарахування календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу років у пільговому обчисленні, сформовану за період служби в органах внутрішніх справ з 13.05.2005 по 27.07.2011, з розрахунку один місяць служби за півтора місяця та підготовити документів ОСОБА_2 для їх подачі до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.18-19).

ГУНП в Івано-Франківській області листом від 31.03.2026 повідомило позивача про те, що "... періоди служби, що зараховуються на пільгових умовах, враховуються виключно при визначенні розміру пенсії та не можуть бути включені до календарної вислуги років. Відтак, відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", наказом ГУНП в Івано-Франківській області № 53 о/с від 30.11.2015, на підставі висновку ГУНП в області, Вам встановлено вислугу років у календарному обчисленні, для виплати надбавки за вислугу років - 13 років 03 місяці 2 дні. Одночасно, при звільненні зі служби з Національної поліції України Ваш стаж служби в поліції у календарному обчисленні становив 23 роки 04 місяці 23 дні, загальний трудовий стаж для призначення пенсії - 28 років 10 місяців 06 днів" (а.с.20-21).

Крім того, позивач 27.02.2026 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення їй пенсії із 30.12.2025 за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", долучивши до неї копію довідки від 01.08.2023 №1808/108/12-2023 (а.с.15,21-22).

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 30.03.2026 №7348-5513/Я-02/8-0900/26 повідомило, що згідно з матеріалами пенсійної справи вислугу років на день звільнення позивача зі служби на пенсію становить в календарному обчисленні 23 роки 04 місяці 23 дні, в пільговому обчисленні немає, страховий стаж 05 років 05 місяців 13 днів, загальний страховий стаж 28 років 10 місяців 06 днів, а також те, що підрахунок вислуги років на пенсію не входить до функцій Головного управління, а здійснюється структурними підрозділами міністерств та відомств, з яких особа звільнена на пенсію, а відповідно, що позивач не має права на пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону №2262 (а.с.23).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

У відповідності до пункту "б" статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно з пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 №393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393).

Згідно пункту 3 Порядку № 393 визначено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зараховується на пільгових умовах: 1) особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану; 2) особам рядового і начальницького складу Державної кримінально виконавчої служби - один місяць служби за 40 днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця; особам, які проходять службу в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування засуджених, хворих на інфекційні та психічні захворювання, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції.

Таким чином, пункт 3 Порядку № 393 визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, сформованій Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23.

Крім того, пункт 41 Порядку №393 прямо встановлює, що особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, яким відповідно до пункту 3 цієї постанови в редакції, що діяла до 17 травня 2024 року включно, зарахування періодів служби було передбачено на пільгових умовах для визначення розміру пенсії, під час призначення пенсії за вислугу років такі періоди зараховуються до вислуги років відповідно до законодавства, що діяло до 17 травня 2024 року включно, для визначення розміру пенсії.

Матеріалами справи встановлено, що вислуга років ОСОБА_1 складала на день звільнення у календарному обчисленні 23 роки 04 місяці 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 по справі № 520/5695/23 дійшов висновку про те, що до правовідносин, пов`язаних з призначенням пенсії за вислугу років відповідні правові норми, зокрема, Порядку № 393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинна на момент звернення особи до територіального органу Національної поліції України із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.

Верховний Суд сформував такий правовий висновок: призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись із заявою для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19.02.2022 (набрання чинності Постановою №119, якою внесені зміни до Порядку №393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.

Як зазначалося вище, календарна вислуга років позивача на день звільнення зі служби в поліції становила 23 роки 04 місяці 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

За вищенаведеного, враховуючи те, що позивач звернулась із заявою щодо оформлення документів для призначення пенсії у 2026 році, тобто в період дії редакції Порядку №393, яка передбачала необхідність наявності 25 календарних років вислуги для призначення пенсії за вислугу років, оскільки календарна вислуга років позивача становила 23 роки 04 місяці 23 дні, у ГУНП в Івано-Франківській області відсутні правові підстави для зарахування пільгової вислуги років до календарної вислуги та оформлення і направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років (відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ).

Щодо тверджень позивача про застосування попередньої редакції пункту 3 Порядку № 393, суд погоджується з відповідачем та зазначає так.

На підставі аналізу чинного законодавства, є два різних правових виміри вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Зазначений підхід узгоджується з правовою позицією, сформульованою Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №520/5695/23, де, серед іншого, зазначено що правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон №2262 - ХІІ, так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Відповідний правовий висновок підтриманий у постановах Верховного Суду від 13.02.2025 по справі №420/31238/23, від 20.04.2026 по справі №460/1349/24.

При звільненні позивача зі служби 29.12.2025 діяли положення пунктів 3 та 4-1 Порядку № 393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1508 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" (далі - Постанова № 1508).

Постанова № 1508 продовжує свою дію станом на момент розгляду даної справи та є чинною.

У позовній заяві позивача зазначає: "Відтак, до вислуги років для призначення пенсії особам, зазначеним у Постанові № 393, відповідні періоди проходження ними служби зараховується на пільгових умовах, у тому числі, періоди проходження служби до 27.07.2011 на посадах, передбачених Постановою № 393 до внесення до неї змін Постановою №780.

Таким чином, я маю право на зарахування до вислуги років на пільгових умовах періодів проходження служби: з 13.05.2005 по 27.07.2011 з розрахунку один місяць служби за 1.5 місяця (на підставі абзацу двадцять четвертого підпункту в пункту 3 Порядку № 393 (у редакції, чинній до внесення змін Постановою № 780 та наказу МВС України № 366 від 01.10.2007), оскільки ці періоди проходження служби мали місце до 27.07.2011 (день набрання чинності Постановою № 780).

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 року у справі №380/8087/24."

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Натомість постанова суду апеляційної інстанції у конкретній справі не є зразковою справою, не формує обов`язкової для застосування правової позиції та не має преюдиційного значення для вирішення інших спорів із відмінними фактичними обставинами.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору в цій справі є дії ГУНП в Івано-Франківській області щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку й зарахування до календарної вислуги років, відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ вислугу років у пільговому обчисленні.

Суд наголошує, що подібні правовідносини вже неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, у постанові від 20.04.2026 по справі № 460/1349/24 зазначив таке: "84. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не врахували внесених постановою КМУ № 119 до Порядку № 393 змін, а виходили з того, що право позивача на зарахування при обчисленні вислуги років на пільгових умовах часу проходження служби, зокрема у спеціальних підрозділах, визначається за нормами законодавства, чинними на момент виникнення відповідного права, тобто на момент проходження служби.

85. Водночас такий підхід не повною мірою узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №520/5695/23, згідно з якими визначальним юридичним фактом для виникнення правовідносин щодо призначення пенсії за вислугу років є момент звернення особи до уповноваженого органу із заявою про оформлення та направлення документів для призначення пенсії.

86. Суд у цій справі вказав, що у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

87. У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5 р (I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини). Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності. Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

88. Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16.

89. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років необхідно виходити з правового регулювання, чинного на момент реалізації такого права, тобто на момент звернення позивача із заявою про оформлення пенсійних документів.

90. Таким чином, у разі якщо таке звернення мало місце після 19 лютого 2022 року, тобто після набрання чинності постановою КМУ №119, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, які передбачають обчислення вислуги років для призначення пенсії виключно у календарному обчисленні, без можливості зарахування пільгової вислуги років для набуття права на пенсію.".

Тому, станом на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача із заявою щодо оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років положення пункту 3 Порядку №393 у редакції Постанови №1508 були чинними та підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем як суб`єктом владних повноважень.

Пункт 4 Постанови № 1508 пункт 3 Порядку № 393 передбачає, що Пункт 3 викласти в такій редакції: "3. До вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зараховується на пільгових умовах: ...".

Пунктом 6 Постанови № 1508 доповнено Порядок № 393 пунктом 41 такого змісту: "4-1. Установити, що особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, яким відповідно до пункту 3 цієї постанови в редакції, що діяла до 17 травня 2024 року включно, зарахування періодів служби було передбачено на пільгових умовах для визначення розміру пенсії, під час призначення пенсії за вислугу років такі періоди зараховуються до вислуги років відповідно до законодавства, що діяло до 17 травня 2024 року включно, для визначення розміру пенсії. ...".

Тобто, календарна вислуга років є фактичним часом проходження служби, який обчислюється у календарному порядку, тоді як пільгова вислуга є спеціальним механізмом перерахунку окремих періодів служби з метою визначення розміру пенсії, але не набуття права на її призначення. Відповідно, періоди служби, що зараховуються на пільгових умовах, враховуються виключно при визначенні розміру пенсії та не можуть бути включені до календарної вислуги років.

Суд зазначає, що пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 3 Порядку №393 саме у редакції, чинній на момент виникнення та регулювання спірних правовідносин, а саме у редакції Постанови №1508, яка передбачає зарахування пільгової вислуги років виключно для визначення розміру пенсії, а не для набуття права на її призначення.

Оскільки ОСОБА_1 звернулась за оформленням пенсії 15 січня 2026 року, тобто вже після змін та відповідних доповнень 2024 року, то до неї застосовуються вже нові правила, що передбачають обчислення вислуги років для призначення пенсії виключно у календарному обчисленні, без можливості зарахування пільгової вислуги років для набуття права на пенсію.

Така позиція ГУНП в Івано-Франківській області цілком відповідає позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23 та від 20.04.2026 у справі № 460/1349/24.

А отже, виникнення у колишнього поліцейського права на пенсію за пунктом "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ законодавець пов`язує саме з наявністю необхідної вислуги років у календарному обчисленні, а не з пільговою вислугою років.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23, а також у постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі №520/34488/23, від 23.04.2025 у справі №200/4394/24, від 06.10.2025 у справі №340/4308/24 та від 20.04.2026 у справі №460/1349/24.

Таким чином, ГУНП в Івано-Франківській області діяло виключно в межах наданих повноважень, у спосіб та порядку, визначених чинним законодавством України, а тому підстави для визнання дій відповідача протиправними та задоволення позовних вимог відсутні.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.