Рішення № 140887521, 23.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2026 р. справа № 300/1261/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Головне управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні пенсії позивачу;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити пенсію позивачу з врахуванням запису у трудовій книжці, виходячи з зазначеного трудового стажу повних 16 9шістнадцять) років та на підставі довідок виданих ПФУ в Івано-Франківській області від 13.01.2021 та 15.01.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач із заявою про призначення пенсії зверталась вперше 30.12.2020, на яку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надало відповідь за № 2 від 13.01.2021, в які повідомило, що страховий стаж становить 16 років, тому з 10.02.2026 вона матиме право на пенсійні виплати. Враховуючи вказану відповідь позивач 26.01.2026 повторно звернулась із заявою про призначення пенсії за віком при досягненні 64 років. Трудовий стаж підтверджується записами в трудовій книжці. Однак, рішенням №092850008303 від 03.02.2026 ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовило в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу, оскільки стаж станом на 03.02.2026 становив 14 років 0 місяців 28 днів, при необхідному 16 років. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.03.1990 по 01.10.1992 та з 01.10.1992 по 04.05.1993. Позивач вважає, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а тому дана відмова відповідача є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам законодавства.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 10.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.25-26).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача ГУ ПФУ у Івано-Франківській області позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії за віком прийняте правомірно, у зв`язку із відсутністю необхідного стажу. Страховий стаж особи становить 14 років 0 місяці 28 днів.

Також, у відзиві ГУ ПФУ в Івано-Франківській області клопотання про заміну відповідача в адміністративній справі №300/1261/26 на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (а.с.31-36).

Ухвалою суду залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, як співвідповідача у справі №300/1261/26.

10.03.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та вказує, що ним правомірно не враховано спірні періоди до страхового стажу позивача. Зокрема зазначає, що період роботи позивача не враховано стаж з 01.03.1990 по 01.10.1992 у зв`язку з тим, що назва підприємства про запис про прийняття на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення, та відсутня інформація про реорганізацію/перейменування підприємства, та не враховано стаж з 01.10.1992 по 04.05.1993, оскільки згідно з довідкою ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 15.01.2021 № 0900-0504/8-235 наявна інформація про перебування вищевказаного підприємства на обліку Пенсійного фонду України з 01.01.1997 по 04.12.2011. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась із заявою від 30.12.2020 до пенсійного фонду щодо розрахунку її стажу роботи для призначення пенсії.

У відповідь на вказану заяву ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надало позивачці довідку про наявний страховий стаж за №2 від 13.01.2021, відповідно до якої наявний страховий стаж становить 16 років, право на призначення пенсії громадянка матиме з 10.02.2026 (а.с.12).

Як свідчить розрахунок стажу роботи, форми РС-право, ОСОБА_1 станом на 30.12.2020, загальний стаж для призначення пенсії становив 16 років 7 місяців 29 днів (а.с.13).

В подальшому позивач, повторно звернулась із заявою про призначення пенсії від 26.01.2026 (а.с.9-10).

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення № 092850008303 від 03.02.2026 про відмову в призначення пенсії позивачу. Рішення про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що страховий стаж роботи позивача становить 14 років 0 місяців 28 днів, при необхідному 16 років. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.09.1983:

з 01.03.1990 по 01.10.1992 у зв`язку з тим, що назва підприємства про запис про прийняття на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення, та відсутня інформація про реорганізацію/перейменування підприємства, та не враховано стаж;

з 01.10.1992 по 04.05.1993, оскільки згідно з довідкою ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 15.01.2021 № 0900-0504/8-235 наявна інформація про перебування вищевказаного підприємства на обліку Пенсійного фонду України з 01.01.1997 по 04.12.2011 (а.с. 20-21).

Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом № 0900-0208-8/5770 від 05.02.2026 повідомило позивача про результат розгляду заяви про призначення пенсії від 26.01.2026 (а.с.11).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону 1058-ІУ підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Щодо доводів відповідачів про те, що назва підприємства про запис про прийняття на роботу не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення, та відсутня інформація про реорганізацію/перейменування підприємства, то суд зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Щодо зауважень відповідача до періоду з 01.10.1992 по 04.05.1993, а саме посилання на довідку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 15.01.2021 № 0900-0504/8-235, в якій наявна інформація про перебування вищевказаного підприємства на обліку Пенсійного фонду України з 01.01.1997 по 04.12.2011, то суд вказує на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подала до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, що підтверджує стаж роботи, - трудову книжку серії НОМЕР_1 від 30.06.1998.

Згідно із записами №14 та №15 зазначеної трудової книжки, 01.10.1992 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Малого підприємства "Контакт" продавцем магазину № 3, а з 04.05.1993 звільнена з роботи у порядку переводу в фірму "Універсал" (а.с.16-17).

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а виклав правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд вказує, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки у трудовій книжці та відсутність реєстрації

Малого підприємства "Контакт" в органах Пенсійного фонду не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків керівника підприємства, бухгалтера, чи працівника, відповідального за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень, відсутні ознаки підчисток та підробок.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Враховуючи те, що у трудовій книжці позивача наявні записи щодо спірних періодів її роботи, при цьому, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів роботи, а також того, що позивач у спірні періоди роботи не працювала в зазначених підприємствах, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача вказаних періодів роботи є протиправною.

Отже, слід визнати протиправним протиправною відмову відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів роботи.

Таким чином, суд висновує, що роботу позивача у період з 01.03.1990 по 01.10.1992 (запис в трудовій книжці № 12-13) та з 01.10.1992 по 04.05.1993 (запис в трудовій книжці № 14-15).

Відтак, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 092850008303 від 03.02.2026 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

При цьому суд констатує, що додавши загальну тривалість періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, то загальний страховий стаж заявника складе більше 16 років і такий є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Миколаївській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи та призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Миколаївській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 092850008303 від 03.02.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 10.02.2026 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1990 по 01.10.1992 та з 01.10.1992 по 04.05.1993.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно з квитанцією № 43 від 04.03.2026 підтвердила сплату судового збору на суму 1 331,20 гривень за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір..

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54008) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 092850008303 від 03.02.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54008) здійснити з 10.02.2026 призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1990 по 01.10.1992 та з 01.10.1992 по 04.05.1993.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54008) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Відповідачам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.