Рішення № 140883267, 23.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2343/25

Провадження № 2/369/2992/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н. С.,

за участю секретаря судового засідання Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 14.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 05286-10/2023, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

26.02.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу № 26022024, на підставі якого та згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників і Реєстром боржників позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 05286-10/2023 у загальному розмірі 44 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 34 000,00 грн заборгованість за процентами. Позивач зазначив, що з моменту набуття права вимоги жодних нарахувань не здійснював, а відповідач заборгованість ні первісному, ні новому кредитору не сплатив.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 05286-10/2023 у розмірі 44 000,00 грн, а також судові витрати.

У позовній заяві позивач просив розглядати справу за відсутності його представника.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.02.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалу про відкриття, позов з додатками отримав 25 березня 2025 року. Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не подав. 17.02.2026 та 05.05.2026 відповідач подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на стан здоров`я; позиції щодо суті позовних вимог у цих клопотаннях не висловлено, обставин, на які посилається позивач, відповідач не визнавав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі. Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем надано копію договору про надання фінансового кредиту № 05286-10/2023 від 14.10.2023 (час укладення 22:16:37) між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі Кредитний договір), за умовами якого товариство зобов`язалося надати клієнту фінансовий кредит у розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1 Кредитного договору). Кредит надається строком на 360 днів, дата погашення 07.10.2024 (п. 1.2); процентна ставка 2,50 % на день у межах строку кредиту (п. 1.4.1); проценти сплачуються кожні 25 днів згідно з Графіком платежів (п. 1.5).

Згідно з п. 1.6 Кредитного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту; кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами. Розділом 1 Кредитного договору також передбачено, що у випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) товариством платежу за реквізитами вказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, клієнт втрачає право отримати кредитні кошти за цим договором. Відповідно до п. 2.21 Кредитного договору після його підписання товариство надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківську картку клієнта, зазначену клієнтом у заявці та договорі.

Кредитний договір, Графік платежів (додаток № 1) та Паспорт споживчого кредиту підписані від імені відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W0266».

Також позивачем надано договір факторингу № 26022024 від 26.02.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», акт прийому-передачі Реєстру боржників від 26.02.2024 (кількість боржників 2 195) та витяг з Реєстру боржників до договору факторингу, сформований представником позивача 30.01.2025, у якому щодо ОСОБА_1 за кредитним договором № 05286-10/2023 зазначено заборгованість 44 000,00 грн (10 000,00 грн основна сума боргу, 34 000,00 грн відсотки, 0,00 грн пеня).

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості за Кредитним договором, складений первісним кредитором у формі електронної таблиці, підписаної 19.09.2024 кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Кононенка Є. О. У першому рядку розрахунку зазначено «2023-10-14 22:20:11.815, НОМЕР_2 ». Графи «Оплата по тілу», «Оплата по відсотках», «Оплат всього» за весь період не заповнені.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, обов`язок позичальника повернути кредит і сплатити проценти за користування ним є похідним від факту реального отримання ним грошових коштів. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму фактично наданих і неповернутих коштів (ст. 1048 ЦК України; п. 3.3 Кредитного договору, згідно з яким нарахування процентів здійснюється починаючи з дня надання кредиту, тобто перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). Отже, підставою для стягнення як тіла кредиту, так і процентів є доведення кредитором факту передання (перерахування) кредитних коштів позичальнику. Сам по собі факт підписання кредитного договору, у тому числі в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, свідчить лише про досягнення сторонами згоди щодо умов кредитування, але не підтверджує виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ст. 78, 79 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доведення факту надання кредиту, тобто перерахування грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн на рахунок (платіжну картку) відповідача, покладається на позивача як на нового кредитора, до якого відповідно до ст. 514 ЦК України перейшли права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Такий факт має бути підтверджений первинними документами, що фіксують здійснення господарської операції з перерахування коштів: платіжною інструкцією, квитанцією або довідкою платіжної системи (платіжної установи, через яку здійснено переказ) про успішне зарахування коштів на картку позичальника, випискою за рахунком позичальника тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Жодного такого документа позивач до позовної заяви не долучив. Наданий розрахунок заборгованості є документом, складеним самим кредитором в односторонньому порядку для цілей обліку нарахувань та обґрунтування розміру вимог; він не є первинним документом і не підтверджує факт проведення платіжної операції, зарахування коштів на рахунок відповідача та належність відповідачу картки, на яку, за твердженням кредитора, ці кошти спрямовано. Накладення на таблицю розрахунку кваліфікованого електронного підпису директора первісного кредитора засвідчує лише авторство та цілісність самої таблиці, а не достовірність відображеної в ній інформації про здійснений переказ. Витяг з Реєстру боржників сформований сторонами договору факторингу і так само не підтверджує факт видачі кредиту відповідачу. Договір факторингу та акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджують лише домовленість між первісним і новим кредитором щодо відступлення прав вимоги, але не існування та розмір самого зобов`язання відповідача.

Відповідач обставин отримання кредитних коштів не визнавав: відзиву на позов, у тому числі з визнанням позову чи окремих обставин, він не подав, заяв про визнання позову не робив, а з розрахунку заборгованості вбачається, що жодного платежу на погашення кредиту чи процентів, з якого можна було б зробити висновок про визнання ним боргу, не здійснювалося. Подані відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи стосувалися лише процесуального питання і не містять визнання обставин у розумінні ч. 1 ст. 82 ЦПК України, згідно з якою не підлягають доказуванню лише обставини, які визнаються учасниками справи. Неподання відповідачем відзиву за правилами ч. 8 ст. 178 ЦПК України дає суду право вирішити справу за наявними матеріалами, однак не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, і не означає визнання позову.

Суд також ураховує, що розділ 1 Кредитного договору прямо передбачає можливість ситуації, за якої ініційований товариством платіж не буде зарахований на рахунок клієнта, і в такому разі клієнт втрачає право на отримання кредитних коштів. За таких умов сам по собі запис у внутрішньому розрахунку кредитора про видачу кредиту без підтвердження платіжною системою або банком факту успішного зарахування коштів на картку відповідача не дає можливості достовірно встановити, що кредит було фактично надано.

Аналогічний підхід застосовується у судовій практиці: у справі № 686/32982/23, переглянутій Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду (постанова від 17.12.2025), суди попередніх інстанцій відмовили кредитору у стягненні заборгованості за кредитом, укладеним в електронній формі, з мотивів недоведеності отримання позичальником кредитних коштів, і Верховний Суд ці висновки не змінив.

Позивач, будучи професійним учасником ринку фінансових послуг, мав можливість отримати від первісного кредитора відповідні первинні документи (згідно з визначенням терміна «Документація» в договорі факторингу до неї належать, зокрема, документи, що підтверджують надання (перерахування) коштів боржникам, які надаються на запит фактора) або заявити клопотання про їх витребування в порядку ст. 84 ЦПК України, однак таким правом не скористався.

Отже, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту надання відповідачу кредиту в розмірі 10 000,00 грн, а відтак і виникнення у відповідача обов`язку повернути кредит і сплатити нараховані на нього проценти. За відсутності доведеного основного зобов`язання суд не вбачає підстав для стягнення як заборгованості за тілом кредиту (10 000,00 грн), так і похідної від неї заборгованості за процентами (34 000,00 грн).

Ураховуючи наведене, інші доводи позивача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі та переходу до нього права вимоги за договором факторингу на висновок суду не впливають, оскільки навіть за доведеності цих обставин без підтвердження факту надання кредитних коштів підстави для стягнення заборгованості відсутні.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (платіжна інструкція від 16.08.2024 № 77929) відшкодуванню не підлягає. Витрат на професійну правничу допомогу сторони до стягнення не заявляли.

Керуючись ст. 509, 514, 526, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 7682, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2026 року.

Суддя: Наталія ПІНКЕВИЧ