Рішення № 140879289, 22.10.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/6060/26

Провадження 2/206/3263/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Гаркуші В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дуб В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Мірянов Михайло Миколайович подав через підсистему «Електронний суд» позовну заяву, в якій просить визнати за позивачкою право власності на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , позначений у технічному паспорті літерами А-1, а, п/г, загальною площею 45,3 кв. м, житловою площею 27,4 кв. м, з надвірними спорудами та господарськими будівлями: літньою кухнею Б, б, сараями В, Д, вбиральнею Г, огорожею N.

І. Стислий виклад позиції учасників справи

Позов обґрунтовано тим, що позивачка придбала зазначений житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 1998 року, посвідченого Дзержинською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3308. Право власності зареєстровано 30 листопада 1998 року в бюро технічної інвентаризації, реєстраційна книга № 36, сторінка 71, запис № 2911.

Позивачка зазначає, що під час підготовки документів для внесення відомостей про її право до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявила втрату оригіналу договору купівлі-продажу. За її поясненнями, пошуки документа результату не дали, у зв`язку з чим вона не має можливості належно підтвердити своє право та реалізувати повноваження власника. Посилаючись на статтю 392 ЦК України, вважає судове визнання права власності необхідним способом його захисту.

Представник позивачки подав заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника та прийняття рішення відповідно до законодавства. Така заява не містить однозначного визнання позову; висловлена в ній позиція не звільняє суд від перевірки підстав заявленої вимоги.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. З огляду на подані сторонами заяви суд розглядає справу за наявними матеріалами відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 23 вересня 2026 року.

Цією ухвалою позивачці запропоновано до або під час підготовчого провадження надати наявні докази звернення за отриманням дубліката договору купівлі-продажу від 20 листопада 1998 року, а також звернення до державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності та прийнятого за результатами такого звернення рішення, якщо такі звернення здійснювалися.

У заяві від 20 вересня 2026 року представник позивачки просив провести підготовче судове засідання без участі сторони позивача, зазначив про подання всіх доказів та відсутність необхідності витребування додаткових доказів, просив закрити підготовче провадження і призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою від 23 вересня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 22 жовтня 2026 року о 10 год. 30 хв.

Оскільки всі учасники справи не з`явилися в судове засідання, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Суд дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

Згідно з довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька» від 05 березня 2019 року № 51, за обліковими відомостями станом на 31 грудня 2012 року житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 1998 року, посвідченого Дзержинською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3308. Право власності зареєстровано 30 листопада 1998 року в реєстраційній книзі № 36, на сторінці 71, за № 2911.

У цій довідці також зазначено, що інформація щодо видачі дублікатів правовстановлюючих документів на зазначений об`єкт на час її видачі в БТІ відсутня. За змістом документа це повідомлення про відсутність відповідної інформації у підприємства, а не висновок про неможливість видачі дубліката договору нотаріусом або державним нотаріальним архівом.

Згідно з технічним паспортом, виготовленим 11 вересня 2019 року ТОВ «Проектне бюро Геобудресурс», загальна площа житлового будинку становить 45,3 кв. м, житлова площа 27,4 кв. м. У паспорті наведено склад будинку, господарських будівель та споруд, зазначених у позовній вимозі. Технічний паспорт характеризує об`єкт нерухомості, однак самостійно не встановлює юридичної підстави виникнення права власності.

Розпорядженням начальника Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 19 квітня 2024 року № 95р перейменовано об`єкти топонімії без зміни номерів об`єктів нерухомого майна. Згідно з додатком до розпорядження вул. Грибоєдова перейменована на вул. Миколи Куліша. Отже, наведені в довідці БТІ та позовній заяві адреси стосуються одного об`єкта.

У позовній заяві при описі втрати договору один раз зазначено дату 20 листопада 1999 року. Водночас підставою набуття права позивачка визначає договір від 20 листопада 1998 року, саме таку дату містить довідка БТІ. Суд оцінює зазначену розбіжність як неточність викладу, яка не є підставою для відмови у позові.

На підтвердження ціни позову подано експертний висновок про вартість майна станом на 19 листопада 2019 року 51 985 грн. Цей документ відображає вартість на визначену в ньому дату та не підтверджує актуальної ринкової вартості майна на час розгляду справи.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивачки до нотаріальної контори, її правонаступника або державного нотаріального архіву щодо отримання дубліката договору, відповіді про неможливість його видачі чи інших доказів об`єктивної недоступності відповідних документів. Також не подано доказів звернення щодо державної реєстрації права та встановлених за результатами такого звернення перешкод. Обставини втрати оригіналу договору наведені у поясненнях позивачки в позовній заяві; інших доказів на їх підтвердження не надано.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право мирного володіння майном.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту є визнання права. Відповідно до статей 317, 319, 321 цього Кодексу власникові належать правомочності володіння, користування та розпоряджання майном, а право власності є непорушним.

Статтею 392 ЦК України передбачено право власника пред`явити позов про визнання права власності, якщо воно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Судове рішення за цією нормою підтверджує раніше набуте право, а не створює нову підставу його набуття.

Втрата правовстановлюючого документа є самостійною підставою звернення з таким позовом. Тому відсутність заперечень відповідача щодо належності майна позивачці сама собою не виключає застосування статті 392 ЦК України. Водночас позивачка повинна довести фактичні обставини, з якими пов`язує необхідність судового підтвердження свого права.

За частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо їх реєстрацію проведено відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення, або якщо на той момент законодавство не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Відсутність перенесення відомостей про раніше зареєстроване право до сучасного Державного реєстру речових прав сама собою не припиняє такого права.

Стаття 53 Закону України «Про нотаріат» передбачає видачу дубліката втраченого або зіпсованого документа, посвідченого чи виданого нотаріусом, за письмовою заявою особи, якій законом надано право на його отримання. Порядок видачі залежить, зокрема, від місця зберігання примірника документа.

Пункт 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, передбачає можливість реєстрації прав, зареєстрованих до 01 січня 2013 року, у разі втрати, пошкодження чи зіпсування документа на підставі відомостей відповідних реєстрів або, якщо реєстрація здійснювалася виключно на паперових носіях БТІ, відомостей таких носіїв. Таким чином, законодавство передбачає способи документального підтвердження раніше зареєстрованого права без ухвалення судового рішення.

У постанові від 21 липня 2021 року у справі № 640/3509/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність доказування передумов застосування статті 392 ЦК України, зокрема втрати правовстановлюючого документа та обставин його відновлення. Суд враховує цей висновок у частині доказування підстав заявленого способу захисту. Висновки щодо недодержання нотаріальної форми договору, які також викладено в зазначеній постанові, до обставин цієї справи не застосовуються.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик наслідків невчинення процесуальних дій. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками доказів або доказів, витребуваних у передбачених законом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За статтею 89 ЦПК України докази оцінюються судом у сукупності; жоден доказ не має наперед установленої сили.

Надана довідка БТІ підтверджує підставу придбання будинку та реєстрацію права позивачки у 1998 році. Проте підтвердження цих обставин не замінює доказування тих обставин, через які виникла потреба саме в судовому визнанні права. Технічний паспорт, документ про перейменування вулиці та оцінка майна також не підтверджують втрати договору чи неможливості документального підтвердження права в установленому порядку.

Позивачка обмежилася твердженням про втрату договору й безрезультатність його пошуків. Суду не надано доказів, які в сукупності дозволяли б установити обставини втрати документа та реальні перешкоди в отриманні його дубліката або реєстрації раніше набутого права за наявними обліковими відомостями.

При цьому суд не встановлює обов`язкового досудового порядку врегулювання спору та не вважає письмову відмову нотаріуса чи реєстратора єдиним допустимим доказом. Відповідні обставини можуть підтверджуватися іншими належними доказами, у тому числі щодо втрати, знищення або недоступності архівних матеріалів. Однак таких доказів у цій справі не надано. Саме місцезнаходження нерухомості не дає підстав без відповідних відомостей визначити місце зберігання та стан документів нотаріального архіву.

Суд не робить і протилежного припущення про гарантовану можливість отримання дубліката чи проведення реєстрації на підставі довідки БТІ 2019 року. Вирішальним є те, що стверджувана позивачкою неможливість підтвердження права іншим шляхом не обґрунтована доказами.

Позивачці було надано можливість подати відповідні матеріали, на що окремо звернуто увагу в ухвалі про відкриття провадження. Представник позивачки повідомив про подання всіх доказів та відсутність необхідності їх додаткового витребування. Суд оцінює наявний доказовий матеріал, не підміняючи сторону у виконанні її обов`язку доказування.

Прохання відповідача прийняти рішення відповідно до законодавства не є визнанням позову або визнанням усіх викладених у ньому фактичних обставин. Відсутність заперечень не усуває необхідності перевірки достатності доказів на підтвердження заявленої вимоги.

За результатами оцінки доказів у сукупності суд доходить висновку, що позивачкою не доведено передумов судового визнання права власності у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа. Тому позов задоволенню не підлягає. Цей висновок не означає встановлення недійсності договору купівлі-продажу чи припинення раніше зареєстрованого права власності позивачки.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Квитанцією № 9432-9973-9321-2941 від 12 серпня 2026 року підтверджено сплату судового збору в сумі 1 064,96 грн. Понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору залишаються за нею. Доказів понесення відповідачем витрат, які підлягали б відшкодуванню, суду не надано.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 7681, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 317, 319, 321, 392 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 064,96 грн залишити за ОСОБА_1 .

Копію повного рішення надіслати ОСОБА_1 та її представнику адвокату Мірянову Михайлу Миколайовичу, а також Торецькій міській військовій адміністрації Бахмутського району Донецької області в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса, зазначена в матеріалах справи: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Торецька міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44272449; адреса: 85200, Донецька область, Бахмутський район, м. Торецьк, вул. Василя Стуса, буд. 24а.

Суддя В.В. Гаркуша