Рішення № 140873657, 22.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21056/26

Провадження № 2/127/5783/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ВінницяВінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Жейда Я.С.,

за участі: представників відповідача Перегончука С.Б., Миколасюка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кравчука М.О. звернулася до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 130000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді завідувача відділення паліативної допомоги КНП «ПРЦО ВОР». Наказом директора Комунальне некомерційне підприємство «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» від 10.12.2025 №428 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» накладено на позивачку ОСОБА_1 , завідуючку відділення паліативної допомоги - дисциплінарне стягнення у вигляді догани із позбавленням преміальних виплат, за порушення пунктів 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.8, 2.14, 3.2, 7.2 на підставі пунктів 4.2, 4.5, 4.7 посадової інструкції завідуючої відділення паліативної допомоги, 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку. Рішенням Вінницького міського суду від 31 березня 2026 року по справі №127/40098/25 (провадження №2/127/9605/25) вказаний наказ визнано протиправним та скасовано в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Рішення набрало законної сили 12.05.2026.

Позивач вказує, що протиправним наказом, а також систематичним вчиненням щодо неї мобінгу (цькування) з боку адміністрації КНП «ПРЦО ВОР», їй завдано моральну шкоду, яка полягає у наступному: 1. Усвідомлення незаконності дисциплінарного стягнення викликало у позивачки почуття образи, тривоги та приниження, вона перебувала у стані хронічного стресу, що негативно вплинуло на її психоемоційний стан; 2. Позивачу, як керівнику структурного підрозділу, було завдано шкоди діловій репутації, підірвано авторитет у колективі, оскільки наказ про догану нібито за неналежне виконання посадових обов`язків створює хибне враження про неї як про некомпетентного фахівця; 3. Протиправні дії адміністрації, які позивач вважає мобінгом, виражалися у шантажі з боку заступника директора ОСОБА_2 щодо неї, зокрема, погрози звільненням, незаконне позбавлення кабінету, вимоги написати заяву на звільнення за власним бажанням з боку директора ОСОБА_3 , створення неправомірного графіку чергувань, який ставив під загрозу виконання мною батьківських обов`язків як одинокої матері; 4. Постійний психологічний тиск з боку керівництва спричинив погіршення сну, підвищену дратівливість, неможливість повноцінно виконувати свої функціональні обов`язки та загрозу для мого професійного майбутнього.

Так, внаслідок протиправних дій відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, що позивач оцінює сумою коштів у розмірі 130000,00 грн, які просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) осіб.

07.07.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву згідно якого останній вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Наказом директора Комунальне некомерційне підприємство «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» від 10.12.2025 №428 завідуючу відділення паліативної допомоги ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани із позбавленням преміальних виплат, за порушення пунктів 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.8, 2.14, 3.2, 7.2 на підставі пунктів 4.2, 4.5, 4.7 посадової інструкції завідуючої відділення паліативної допомоги, 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку.

23 січня 2026 року Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань праці було складено Акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці на КНП «ПРЦО ВОР» № ЦЗ/ВН/816/023954 (надалі Акт) у якому зазначено, що системний і логічний аналіз матеріалів, письмових та усних пояснень наданих під час перевірки свідчить про відсутність ознак мобінгу стосовно завідувача відділення паліативної допомоги ПРЦО ВОР Олешко Юлії Василівни, оскільки дії безпосереднього керівника та роботодавця не направлені на приниження гідності та честі працівника, його ділової репутації.

Відповідач наголошує, що результати даної позапланової перевірки щодо ознак мобінгу під час виконання позивачем трудових обов`язків ОСОБА_1 не оскаржувались.

13 лютого 2026 року наказом директора КНП «ПРЦО ВОР» №70 догану з ОСОБА_1 було знято.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2026 року було скасовано наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» від 10.12.2025 № 428 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності. При цьому, відповідач зазначає, що вказаний наказ було скасовано не через підстави його прийняття, а через процедурні помилки, які були допущенні КНП «ПРЦО ВОР» під час винесення догани працівнику за порушення останнім трудової дисципліни.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження вказаних у позові обставин, а саме постійного психологічного тиску з боку керівництва, що спричинив в неї погіршення сну, підвищену дратівливість, неможливість повноцінно виконувати свої функціональні обов`язки та загрозу для її професійного майбутнього. Протягом всього цього часу починаючи з грудня місяця 2025 року ОСОБА_1 ходить на роботу, спілкується з членами колективу та хворими, які поступають до її відділення, та жодних ознак душевного та фізичного страждання не проявляє. Більш того, активно веде листування з контролюючими органами де жодним чином не згадує про погіршення свого фізичного або емоційного стану через дію Наказу директора Комунальне некомерційне підприємство «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» від 10.12.2025 № 428.

Відповідач також звертає увагу на те, що із доданих до позовної заяви скриншотів переписки неможливо достеменно ідентифікувати осіб, які беруть участь у розмові, а також час, місце та конкретні обставини її проведення. Позивачка не надала жодних додаткових даних щодо технічних характеристик даного скриншоту, часу його створення, носія, на якому він первинно здійснювався, не подала розшифровки розмови, а також не заявляла клопотань про проведення експертизи з метою підтвердження наданих доказів.

Відповідач також заявляє про пропуск позивачем строків позовної давності, та просить застосувати наслідки такого пропуску, зважаючи на те, що строк звернення до суду про відшкодування моральної шкоди у трудових відносинах становить 3 місяці з дня, коли Позивач дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Станом на момент подання позовної заяви про стягнення моральної шкоди у сфері трудових відносин ОСОБА_1 пропущенні встановлені 233 КЗпП України строки, клопотань про поновлення строків не надано.

До того ж, заявлені до стягнення позивачем витрати на правничу допомогу не підтверджені жодними доказами.

Отже, на переконання відповідача, позивачем не надано жодного доказу систематичних (повторюваних) тривалих умисних дії або бездіяльності роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу КНП «ПРЦО ВОР», які б були спрямовані на приниження її честі та гідності. Також позивачем не надано жодних аргументованих пояснень з приводу страждань, заподіяних їй діями адміністрації чи окремими працівниками КНП «ПРЦО ВОР» та причинно-наслідкового зв`язку між вказаними діями та погіршенням або позбавленням можливості реалізації ОСОБА_1 своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

13.07.2026 представником позивача адвокатом Кравчуком М.О. подано відповідь на відзив згідно якої позов просив задовольнити. Зауважив що позовна давність, передбачена ч. 1 ст. 233 КЗпП України, не поширюється на позовну вимогу про відшкодування грошової компенсації моральної шкоди. До вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями роботодавця, застосовується загальна позовна давність у три роки, а не скорочений тримісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП. Наголошує, що факт незаконності накладення дисциплінарного стягнення стягнення встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 32.03.2026 у справі №127/40098/25. Крім того, незаконність наказу №428 сама по собі є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач, як керівник структурного підрозділу, зазнала приниження честі, гідності та ділової репутації внаслідок публічного оголошення догани. Акт Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань праці від 23 січня 2026 року, на переконання сторони позивача, не має преюдиційного значення для розгляду даної справи, навпаки у самому Акті зафіксовано численні факти, які свідчать про систематичний психологічний тиск на Позивача: вигнання з робочого кабінету без законних підстав; вимоги написати заяву на звільнення за власним бажанням; службова записка від 24.11.2025, якою на Позивача покладалась провина за зняття НСЗУ коштів з закладу. В даному випадку мало місце незаконне позбавлення кабінету, безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності, погрози звільнення та інші дії, які виходять за межі дискреційних повноважень роботодавця. Сам факт незаконності наказу про дисциплінарне стягнення вже є достатньою підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди, оскільки незаконне притягнення до відповідальності завжди викликає у працівника душевні страждання. Щодо твердження відповідача про неналежність доказів у вигляді скриншотів переписки, зазначаю наступне: вказані докази подані в копіях, що є допустимим відповідно до чинного процесуального законодавства.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.08.2026 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кравчука М.О. про призначення судово-психологічної експертизи.

У судовому засідання представники відповідача Перегончука С.Б., Миколасюка Р.А. заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у заявах по суті, поданих стороною відповідача.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, проте представник позивача адвокат Кравчук М.О. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо розгляду справи у відсутність сторін на підставі наявних доказів також не заперечував.

Вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01.01.2024 прийнята до Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» на посаду завідувача відділу паліативної допомоги.

Відповідно до Наказу від 10.12.2025 №428 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», ОСОБА_4 , завідуючій відділення паліативної допомоги, оголошено догану із позбавленням преміальних виплат, за порушення п. 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.8, 2.14, 3.2, 7.2 на підставі пунктів 4.2, 4.5, 4.7 посадової інструкції завідуючої відділення паліативної допомоги, 3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2026 у справі №127/40098/25 позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» про визнання незаконним та скасування наказу про дисциплінарне стягнення задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» від 10.12.2025 №428 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

ОСОБА_1 є матір`ю малітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.04.2021 Погребищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Відомості про батька дитини записані за вказівкою матері згідно з ч. 1 ст. 135 СК України, про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України для призначення допомоги від 06.04.2021.

Матеріали справи також містять грамоту Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації про нагородження ОСОБА_1 , завідувача центру менедженту болю КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» за сумлінну працю в галузі охорони здоров`я, добросовісне відношення до виконання своїх обов`язків та з нагоди Дня медичних працівників (2024 р.), а також пояснювальну записка ОСОБА_1 від 01.12.2025 та службові записки ОСОБА_1 від 25.11.2025, 26.11.2025, 01.12.2025, 10.12.2025, 15.12.2025, 16.12.2026.

Згідно акту Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Житомир) №ЦЗ/НВ/816/023954 від 23.01.2026, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці КПН «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради», виходячи з системного і логічного аналізу матеріалів, письмових та усних пояснень наданих під час перевірки свідчить про відсутність ознак мобінгу стосовно завідувача відділення паліативної допомоги ПРЦО ВОР Олешко Юлії Василівни, оскільки дії безпосереднього керівника та роботодавця не направлені на приниження гідності та честі працівника, його ділової репутації.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством (частина друга статті 2 КЗпП України).

11 грудня 2022 року набрав чинності Закон України № 2759-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» (далі - Закон № 2759-IX), згідно з яким були внесені зміни до низки нормативно-правових актів, зокрема до КЗпП України, Закону України «Про колективні договори», визначено поняття мобінгу, врегульовано питання щодо захисту прав учасників трудових правовідносин від мобінгу, а також визначено механізми його протидії.

Відповідно до статті 2-2 КЗпП України мобінг (цькування) - це систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;

- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

За вимогами статті 158 КЗпП України роботодавець зобов`язаний вживати заходів для полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження сучасних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, кращого досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості і загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо. Роботодавець зобов`язаний вживати заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров`я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню).

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зобов`язання із відшкодування моральної шкоди виникає за наявності моральної шкоди, протиправності поведінки особи, яка її завдала, причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а також інших установлених законом умов відповідальності.

Водночас у трудових правовідносинах стаття 237-1 КЗпП України є спеціальною нормою, яка передбачає можливість відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення законних трудових прав працівника, якщо таке порушення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Водночас установлення факту порушення трудового права саме собою не означає автоматичного виникнення права на відшкодування моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на це, саме на позивача покладається обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу відповідної вимоги. Водночас, згідно з вимогами статті 23 ЦК України та статті 237-1 КЗпП України, суд повинен установити характер порушення, його тривалість, характер та обсяг моральних страждань, причинний зв`язок між порушенням трудового права та негативними наслідками для позивача й інші обставини, що мають значення для вирішення такої вимоги.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про встановлення (підтвердження) факту мобінгу позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що мали місце такі події/обставини. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Щодо доданих позивачем до позовної заяви скриншотів з месенджера, суд звертає увагу на наступне

У ч. 1, 3 ст. 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зазначила, що електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Також Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові зробила висновки про те, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд вправі зробити у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, у подібних правовідносинах.

Натомість із доданих до позовної заяви скриншотів з месенджера неможливо встановити ні учасників переписки, ні часових періодів в яких здійснювалосія листування, тому останні судом не приймаються судом як належні та допустимі докази у розумінні ст. 77, 78, 100 ЦПК України та не можуть слугувати підтвердженням фактів мобінгу чи тиску на позивачку.

Крім того, щодо доданих позивачкою до матеріалів справи копій пояснювальної записки та службових записок, складених нею на ім`я керівництва КНП «ПРЦО ВОР», суд зазначає, що вказані документи відображають виключно одностороннє суб`єктивне сприйняття ОСОБА_1 робочих процесів та її особисту оцінку взаємовідносин із адміністрацією закладу. Сам по собі факт складання працівником службових записок чи звернень зі скаргами не є беззаперечним підтвердженням дійсності викладених у них обставин щодо тиску чи мобінгу, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суб`єктивних твердженнях сторін.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши вимоги та заперечення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність ознак мобінгу (цькування) позивача роботодавцем, оскільки не встановлено систематичних, тривалих умисних дій або бездіяльності відповідача, які спрямовані на приниження честі та гідності і ділової репутації ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 2-2, 5-1, 273-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст. 13, 81, 133, 141, 200, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою.: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради», код ЄДРПОУ 05484161, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 84, м. Вінниця, Вінницька область.

Повний текст рішення суду складено 28.09.2026 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна