Рішення № 140870906, 23.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/962/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І., розглянувши заяву представника позивача про розподіл судових витрат у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Веар"

про стягнення заборгованості у розмірі 197 056,95 грн

Без повідомлення представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Рівненської області 06.08.2026 надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Веар" про стягнення заборгованості у розмірі 197 056,95 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.10.2026 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веар" на користь Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради 75268 грн 29 коп боргу за придбаний товар, 46070 грн 89 коп 3% річних та 1775 грн 29 коп судового збору за подання позовної заяви. Відмовлено в частині стягнення 60536,45 грн пені, 5 058,99 грн інфляційних втрат та 66,11 грн 3% річних.

13.10.2026 через підсистему "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 12.10.2026) від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 13.10.2026 прийнято заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №918/962/26 та постановлено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву представника позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви було додано копії: витягу договору про надання правничої допомоги № 21 від 28.05.2026, ордеру про надання правничої допомоги серії АМ № 1225028 від 02.08.2026, рахунку-фактури № INV-0001 від 28 травня 2026 р., платіжної інструкції № 2051 від 12.06.2026 на суму 250000,00 грн. До заяви про розподіл судових витрат, зокрема, долучено детальний опис опис робіт (наданих послуг), копію довідки від 01.10.2026 про проживання в готелі, копію рахунку на оплату № 7990771 від 30 вересня 2026 р., копію фіскального чеку від 30.09.2026 про оплату 4096,62 грн, копію довідки від 07.10.2026 про проживання в готелі, копію рахунку на оплату № 7997379 від 07 жовтня 2026 р., копію фіскального чеку від 07.10.2026 про оплату 3460,00 грн.

Згідно з умовами договору про надання правничої допомоги № 21 від 28.05.2026 (далі - договір) клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати йому необхідну правничу допомогу у виді ознайомлення з наданими йому клієнтом документами щодо виниклої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕАР" (код ЄДРПОУ 32354487) перед ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" (код ЄДРПОУ 20420879) за товар згідно договору купівлі-продажу необробленої деревини № 23/22 від 01.02.2022 року, детального вивчення, аналізу та систематизації отриманої інформації, вироблення правової стратегії, розроблення детального плану першочергових дій, ознайомлення з відповідними законодавчими нормами та національною судовою практикою, проведення попередньої усної юридичної консультації, здійснюючи свою професійну діяльність згідно з умовами цього договору з усіма правами, які передбачені Законом України від 05.07.2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Господарським процесуальним кодексом України, без будь-яких обмежень повноважень, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання вказаної правничої допомоги (п. 1.1 договору).

Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати йому необхідну правничу допомогу у виді складення та узгодження з клієнтом проекту позовної заяви ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" (код ЄДРПОУ 20420879) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕАР" (код ЄДРПОУ 32354487) про стягнення заборгованості за товар згідно lоговору купівлі-продажу необробленої деревини № 23/22 від 01.02.2022 року, здійснюючи свою професійну діяльність згідно з умовами цього договору з усіма правами, які передбачені Законом України від 05.07.2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Господарським процесуальним кодексом України, без будь-яких обмежень повноважень, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання вказаної правничої допомоги (п. 1.2 договору).

Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати йому необхідну правничу допомогу у виді здійснення представництва клієнта у справі за позовною заявою ДП "Ємільчинський лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" (код ЄДРПОУ 20420879) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕАР" (код ЄДРПОУ 32354487) про стягнення заборгованості за товар згідно договору купівлі-продажу необробленої деревини № 23/22 від 01.02.2022 року, лише під час провадження в Господарському суді Рівненської області, здійснюючи свою професійну діяльність згідно з умовами цього договору з усіма правами, які передбачені Законом України від 05.07.2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Господарським процесуальним кодексом України. без будь-яких обмежень повноважень, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання вказаної правничої допомоги (п. 1.3 договору).

Клієнт, погоджуючись на проведення інших витрат та платних послуг, компенсує адвокату вартість різних судових витрат (за проведення експертних досліджень, тощо), а у разі відсутності у нього необхідних коштів на їх оплату своєчасно повідомляє про це адвоката і погоджується з тим, що відмова в проведенні запропонованих адвокатом заходів може негативно вплинути на результативність виконання обов`язків адвоката, вказаних в пункті 1 даного договору, а також зобов`язується не пред`являти претензій з цього приводу до адвоката (п. 3.3 договору).

Розмір гонорару за надання правничої допомоги, визначається за домовленістю сторін, виходячи з досвіду адвоката, його кваліфікації, персонального попиту на його професійну правничу допомогу, складності правового питання, тривалості часу, який необхідний для виконання доручення, впливу перебігу обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану в Україні, важливості питання, що вирішується для клієнта, фінансових можливостей клієнта, який клієнт зобов`язується виплатити адвокату у фіксованому розмірі в сумі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. без ПДВ у термін до 01.06.2026 року включно авансовим платежем (п.3.4 договору).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/12155/22 зазначені висновки про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Це означає, що у разі настання визначених умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Підсумовуючи наведене, суд встановив, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, становить 250000,00 грн.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

На думку суду, спір про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу необробленої деревини не відноситься до категорії складних. Обсяг первинних документів щодо спірних правовідносин обмежується договором та чотирма товарно-транспорними накладними. Отже, підготовка до справи не вимагала опрацювання значних обсягів документації.

Так само, на переконання суду, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства та судової практики.

Даний спір не відноситься до категорії складних та, за обраним способом захисту, нормативним обґрунтуванням вимог тощо, не відрізняється від багатьох інших подібних позовів. Такий спір є цілком звичайним спором, що не потребує залучення значних ресурсів для здійснення представництва та надання послуг із правового захисту.

Суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу 250 000,00 грн не є пропорційним до предмета спору та заявлених позовних вимог у розмірі 197 056,95 грн.

Гонорар у сумі 250 000,00 грн перевищує ціну позову та у три рази - основний борг.

Саме по собі це співвідношення не заборонене законом, проте разом із нескладним характером справи, обмеженим обсягом необхідної роботи свідчить про непропорційність покладення всієї суми на відповідача. Особливого значення справи для репутації позивача або публічного інтересу, які обґрунтовували б заявлений розмір компенсації, у наведених в заяві доводах не розкрито.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд з`ясував необгрунтованість частини позовних вимог. Не надаючи оцінки якості наданих послуг в контексті правовідносин між клієнтом та адвокатом, суд враховує встановлені обставини під час визначення таких витрат у розрізі застосування положень частини 5 статті 129 ГПК України.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційності їх розміру до предмета спору та ціни позову; важливості та значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд дійшов висновку про те, що 25000,00 грн є обґрунтованим, розумним та справедливим у даному випадку розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу під час прийняття додаткового рішення.

Такий розмір витрат на правничу допомогу відповідає критеріям їх реальності, співмірності та розумної необхідності.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з прибуттям представника позивача до Господарського суд Рівненської області, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, на очікування початку судового засідання та безпосередню участь у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації разом з іншими витратами. Такі висновки Верховного Суду викладені у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/10334/21, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 140 постанови від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15, для розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентовано порядок компенсації, є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

В додатковій постанові Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 916/4944/24 зазначено, що витрати сторони на відрядження своїх представників до суду для участі у судовому засіданні (проїзд, проживання, добові) є судовими витратами, адже участь у судовому засіданні - це процесуальна дія. Якщо судове засідання відбувається в іншому місті, то прибуття до суду представника сторони є об`єктивно необхідним для реалізації права на захист.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що підтверджені документально витрати представника позивача на проживання в готелі у розмірі 7556,62 грн, підлягають розподілу під час прийняття додаткового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір пропорції задоволених позовних вимог проти заявлених складає 66,68%.

Враховуючи зазначене, позивачу підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 670,00 грн (25000,00 грн Х 66,68%) та витрати, пов`язані з прибуттям представника позивача до суду, у розмірі 5038,75 грн (7556,62 грн Х 66,68%).

Решта витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 233330,00 грн та витрат, пов`язаних з прибуттям представника позивача до суду, у розмірі 2517,87 грн залишається за позивачем.

Таким чином, заява представника позивача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника позивача про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веар" (34200, Рівненська обл., Сарненський р-н., с-ще Рокитне, вул. Шевченка, 2Д, код ЄДРПОУ 32354487) на користь Дочірнього підприємства "Ємільчинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (11201, Житомирська обл., Звягельський р-н., с-ще Ємільчине, вул. Військова, 13, код ЄДРПОУ 20420879) 16 670 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу та 5038 (п`ять тисяч тридцять вісім) грн 75 коп витрат, пов`язаних з прибуттям представника позивача до суду.

3. В решті вимог заяви представника позивача про розподіл судових витрат - відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.І.Мовчун