Ухвала суду № 140870849, 23.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про часткове задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення

(вступна та резолютивна частини)

"23" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1482/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача - Жорін В.П.,

від відповідача - Морозова О.С.,

від третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський про розстрочення виконання рішення (вх. № 2-1951/26 від 08.10.2026) у порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/1482/26 за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1473818,82 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський, в якому просить стягнути з ТОВ Торговий центр Чорноморський заборгованості у загальному розмірі 1473818,82 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 11.02.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський є власником нерухомого майна будівлі та споруди ринку Дельфін за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,2069 га кадастровий № 5110800000:02:024:0121, що належить позивачу, однак з 11.02.2021 року по 30.04.2026 року відповідач здійснює безоплатне користування земельною ділянкою за вказаною адресою без укладеного договору оренди землі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 р. вказану позовну заяву Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1482/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 20.05.2026 р. об 11:00 год.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2026 р. внесено виправлення у пункт 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 р. по справі № 916/1482/26 щодо адреси та РНОКПП ОСОБА_1 , вказавши вірну: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року у справі № 916/1482/26 позов Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський на користь Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку площею 0,2069 га, кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121 за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, за період з 11.02.2021 по 30.04.2026 у розмірі 1473818,82 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 17685,83 грн, витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1331,20 грн; у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 25737/26 від 23.07.2026) відмовлено.

24.08.2026 року Господарським судом Одеської області на виконання рішення суду від 29.07.2026 року у справі № 916/1482/26, яке набрало законної сили 21.08.2026 року, видано відповідний наказ.

08.10.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про розстрочення виконання рішення (вх. № 2-1951/26), в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року по справі № 916/1482/26, затвердити графік погашення наявної заборгованості протягом 24 місяців рівними платіжками.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що з 11.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський є власником нерухомого майна будівлі та споруди ринку Дельфін за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2274988051108. Як зазначає відповідач, під час судового розгляду боржником було визнано і ту обставину, що він є користувачем земельної ділянки кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121 за адресою м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, цільове призначення: В. 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення будівель та споруд міста, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1290614251108.

Так, відповідач зауважує, що наміру ухилення від сплати орендної плати боржник не мав та не має, так як зі свого боку вживав усіх заходів для належного оформлення права оренди та сплати відповідної орендної плати. Однак, як вказує відповідач, враховуючи тривалий період розгляду звернень боржника до кредитора, подальшої відмови та триваючих судових процесів стосовно нерухомого майна, розмір заборгованості з орендної сплати є значним для боржника.

При цьому відповідач наголошує, що наявна заборгованість включає період початку військової агресії рф проти України та значна частина боргу накопичилася в період дії воєнного стану, під час якого, враховуючи чисельні повітряні тривоги та місцерозташування об`єкту нерухомого майна, товариство практично не проводило комерційної діяльності, у зв`язку з чим перебуває у важкому фінансовому стані, враховуючи викладені обставини, виконати рішення суду щодо стягнення наявної заборгованості у передбачені законодавством строки не вбачається за можливе у зв`язку з відсутністю на рахунках товариства необхідних обсягів фінансування.

Таким чином, на думку відповідача, розстрочення виконання рішення для боржника у даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а є лише намаганням відповідача через існування певних обставин забезпечити повне виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості перед позивачем в спосіб, який є найбільш реальним та можливим для відповідача з огляду на його фінансовий стан та джерело надходження коштів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 08.10.2026 р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський про розстрочення виконання рішення (вх. № 2-1951/26 від 08.10.2026) до провадження та призначено розгляд заяви в засіданні суду на 23 жовтня 2026 р. о 12:30 год.

09.10.2026 р. від ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли заперечення на клопотання (заяву) на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 34548/26), відповідно до яких третя особа просить суд у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський про розстрочення виконання рішення суду від 29.07.2026 р. відмовити у повному обсязі.

Так, щодо прямого порушення відповідачем імперативних строків розстрочення третя особа зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Третя особа вказує, що відповідач у своїй заяві просить розстрочити виконання рішення терміном на 24 місяці, водночас така вимога, за ствердженням третьої особи, прямо суперечить нормам матеріального та процесуального права та суд не має законодавчих повноважень надавати розстрочку на строк, що перевищує 12 місяців.

Крім того, третя особа вказує, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу (актуального балансу, фінансового звіту, довідок банків про стан рахунків, доказів повної зупинки комерційної діяльності). Сама по собі дія воєнного стану в Україні є абстрактним посиланням і автоматично не звільняє суб`єктів господарювання від виконання своїх майнових зобов`язань перед бюджетом.

При цьому третя особа зауважує, що відповідач став власником нерухомого майна (будівель ринку Дельфін) ще 11.02.2021 року. В силу імперативних вимог ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України саме до нього перейшов обов`язок платити за землю, проте ТОВ ТЦ Чорноморський свідомо та безперервно протягом 5 років взагалі не здійснювало жодних платежів за використання земельної ділянки. Його поточний фінансовий стан, як вказує третя особа, є прямим наслідком власної протиправної поведінки та накопичення боргу, що виключає винятковість обставин у розумінні ст. 331 ГПК України. Разом з тим позивач зазначає, що надання розстрочки такому боржнику порушить справедливий баланс інтересів сторін та нівелює сутність права на судовий захист.

Так, у судовому засіданні 23.10.2026 року представник відповідача просив суд заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1482/26 задовольнити у повному обсязі.

При цьому у судовому засіданні 23.10.2026 року представник позивача стосовно поданої заяви не заперечував та розгляд вказаної заяви залишив на розсуд суду.

Дослідивши матеріали заяви та заслухавши доводи представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.

Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, Господарським судом Одеської області на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 р. у справі № 916/1482/26, що набрало законної сили 21.08.2026 р., видано 24.08.2026 року наказ на його примусове виконання щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський на користь Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області заборгованості по сплаті орендної плати за земельну ділянку площею 0,2069 га, кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121 за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, за період з 11.02.2021 по 30.04.2026 у розмірі 1473818,82 грн, витрат по сплаті судового збору у розмірі 17685,83 грн, витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Так, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії від 28.07.99).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Разом з тим, суд наголошує, що положеннями ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення.

В обґрунтування поданого клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський вказує на скрутне матеріальне становище відповідача, а також посилається на запровадження воєнного стану на території України з усіма негативними наслідками збройної агресії проти України та, зокрема, вплив цих наслідків на відповідача та ведення комерційної діяльності.

Так, ТОВ Торговий центр Чорноморський вказує про відсутність на рахунках товариства необхідного обсягу грошових коштів для сплати заборгованості у повному обсязі. Крім того, відповідач наголошує на відсутності наміру ухилятися від сплати орендної плати боржник, водночас вказує, що зі своєї сторони вживав усіх заходів для належного оформлення права оренди та сплати відповідної орендної плати.

З огляду на доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку, що подана заява про розстрочення виконання рішення є належним чином обґрунтованою, при цьому відповідачем достатньою мірою обґрунтовано існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду та водночас з яких вбачається за можливість встановити всі сукупні фактори, визначені статтею 331 ГПК України.

Суд враховує, що заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду обґрунтована загальновідомими обставинами, зокрема, військовою агресією рф проти України, зниженням економічної активності, що негативно позначилося на функціонуванні та розвитку місцевого підприємництва.

Крім того, господарський суд враховує, що 19 травня 2023 року рішенням Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області № 396/83-VII відмовлено у припинені договору оренди землі № 47 від 14.06.2017, укладеного між Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області та ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 0,2069 га (кадастровий номер 5110800000:02:024:0121), номер запису про інше речове право 21206967 від 27.06.2017, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1290614251108, та передачу її в оренду ТОВ Торговий центр Чорноморський для розміщення будівель і споруд міста (цільове призначенні: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) за адресою: Одеська область, Одеський район, місто Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, строком на 49 років у зв`язку з наявністю судового спору стосовно використання земельної ділянки.

З огляду на доводи заявника, викладені у заяві, а також його бажання виконати рішення суду, суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, що утруднюють виконання рішення суду.

Зазначені обставини свідчать про те, що заявник знаходиться у такому матеріальному стані, яке не дозволяє йому одночасно сплатити увесь розмір заборгованості, проте від виконання рішення суду не ухиляється, має намір його виконувати.

При цьому судом критично оцінюються доводи третьої особи, що не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про його скрутне фінансове становище. Адже, посилаючись скрутне фінансове становище, відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме одним разовим платежем. По-друге, дії відповідача свідчать не про ухилення останнього від виконання рішення суду, яке набрало законної чинності, а навпаки спрямовані на виконання рішення суду, проте частинами та протягом певного строку, оскільки інтерес стягувача полягає в тому, щоб рішення суду було виконано в повному обсязі.

Разом з тим господарський суд звертає увагу, що в силу положень частини 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, тобто 12 місяців, натомість відповідач у поданому клопотанні просив суд розстрочити сплату заборгованості за рішенням по справі на 24 місяці (2 роки).

Водночас, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 31 жовтня 2026 року строком на 90 діб.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Очевидно, що в умовах воєнного стану господарюючі суб`єкти на всій території країни зазнали та зазнають на собі вплив від військової агресії, що викликане порушенням господарських ланцюгів із суміжними підприємствами, порушенням стабільності критично важливих питань діяльності у різних сферах.

Надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватися лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців).

Розстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

З огляду на викладене, суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно відповідача хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню.

Водночас господарський суд наголошує на тому, що розстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена відповідачем на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі № 916/1482/26, натомість таке розстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного розстроченням для стягувача не є надмірною та підлягає визначенню з урахуванням дозволених процесуальним законом меж (9 місяців з дня ухвалення такого рішення).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на не подання позивачем до господарського суду жодного доказу на підтвердження погіршення його фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні його діяльності чи завдання останньому збитків в результаті розстрочення виконання судового рішення у даній справі, беручи до уваги зумовлені об`єктивними і надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України) перешкоди у повноцінному здійсненні господарської діяльності відповідача, які зумовлюють погіршення фінансового становища останнього і недостатність у нього коштів для одномоментного погашення боргу перед Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області, господарський суд, користуючись дискреційними повноваженнями, наданими положеннями чинного законодавства, вважає, що зазначені відповідачем обставини дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі на теперішній час одним разовим платежем, з огляду на що суд доходить висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення з підстав, зазначених заявником, та в силу положень ст. 331 ГПК України часткового задоволення відповідної заяви відповідача, а саме розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 р. у справі № 916/1482/26 строком на 9 (дев`ять) місяців шляхом сплати: до 29.11.2026 - 163757,65 грн, до 29.12.2026 - 163757,65 грн, до 29.01.2027 - 163757,65 грн, до 28.02.2027 - 163757,65 грн, до 29.03.2027 - 163757,65 грн, до 29.04.2027 - 163757,65 грн, до 29.05.2027 - 163757,65 грн, до 29.06.2027 - 163757,65 грн, до 29.07.2027 - 163757,62 грн, що є адекватним проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами законодавства, яке регулює порядок виконання судових рішень, у тому числі і можливість відстрочення їх виконання на строк, який не може перевищувати одного року з дня їх ухвалення.

Водночас суд зазначає, що розстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Керуючись ст. 331, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-1951/26 від 08.10.2026) по справі № 916/1482/26 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 р. у справі № 916/1482/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський на користь Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області заборгованості по сплаті орендної плати за земельну ділянку площею 0,2069 га, кадастровий номер: 5110800000:02:024:0121 за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру, 14-Р, за період з 11.02.2021 по 30.04.2026 у розмірі 1473818,82 грн строком на 9 (дев`ять) місяців, а саме шляхом сплати: до 29.11.2026 -163757,65 грн, до 29.12.2026 - 163757,65 грн, до 29.01.2027 - 163757,65 грн, до 28.02.2027 - 163757,65 грн, до 29.03.2027 - 163757,65 грн, до 29.04.2027 - 163757,65 грн, до 29.05.2027 - 163757,65 грн, до 29.06.2027 - 163757,65 грн, до 29.07.2027 - 163757,62 грн.

3. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Чорноморський про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-1951/26 від 08.10.2026) по справі № 916/1482/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повну ухвалу складено та підписано 23 жовтня 2026 р.

Суддя Петров Володимир Степанович