Рішення № 140870400, 14.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1776/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП"

про стягнення 6 993 644, 53 грн,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Прасол А.С.;

від відповідача: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" (надалі відповідач) про стягнення 6 993 644, 53 грн, з яких: 5 012 640, 00 грн основний борг, 409 471, 38 грн інфляційні втрати, 138 664, 69 грн 3% річних та 1 432 868, 46 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором підряду №01/03-1 від 01.03.2025, в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

2. Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач визнає позовні вимоги та одночасно спросить суд зменшити розмір неустойки, в обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що заявлений позивачем розмір неустойки складає 28,58% основного боргу та перевищує сукупний розмір інфляції та 3% річних.

3. Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

24.06.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із уточненою редакцією позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/1776/26, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.07.2026.

08.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнім заявлено про повне визнання позову та одночасно клопотання про зменшення розміру неустойки. Також відповідач у відзиві просить здійснювати розгляд справи без його участі.

У підготовче засідання 15.07.2026 з`явився представник позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2026 відкладено підготовче засідання у справі №911/1776/26 на 12.08.2026, прийнято до розгляду відзив відповідача, відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову та у порядку ст.74 ГПК України витребувано у відповідача пояснення.

04.08.2026 від відповідача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду, у якому також просить зменшити розмір неустойки, в обґрунтування якої зазнає, що розмір заявленої до стягнення неустойки значно перевищує сукупний розмір інфляції та 3% річних. Також від відповідача надійшла заява про часткове визнання позову.

У підготовче засідання 12.08.2026 з`явився представник позивача. Суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2026.

У судове засідання 14.10.2026 з`явився представник позивача, відповідач у засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами

Представник позивача в судовому засіданні 14.10.2026 надав пояснення по суті позовних вимог, просив позов задовольнити повністю та заперечував проти задоволена клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.

У судовому засіданні 14.10.2026 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.03.2025 між позивачем (далі - підрядник) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір підряду №01/03-1 (далі - договір) відповідно до п.1.1. якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити та передати замовникові готовий товар - металоконструкції. Металоконструкції можуть бути виготовлені як із з наданої замовником давальницької сировини, так і із сировини виконавця.

Згідно із п.1.1.1. договору замовник зобов`язується прийняти виготовлений товар й оплатити вартість виконаних робіт.

Пунктом 3.1. договору за виготовлення товару, визначеного в п.1.1. договору, замовник сплачує виконавцеві винагороду, зазначену в актах здачі-приймання робіт. Сторони домовилися, що у визначену відповідним актом здачі-приймання робіт вартість включаються усі витрати виконавця на виготовлення металоконструкцій і у замовника відсутній обов`язок сплачувати будь-які кошти понад визначену у відповідному акті вартість робіт.

У пункті 3.2. договору сторони погодили, що замовник протягом десяти днів з моменту підписання відповідного акта здачі-прийняття робіт перераховує винагороду, передбачену п.3.1. договору на банківський рахунок виконавця.

Відповідно до п.6.5. договору за порушення передбачених цим договором строків оплати робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних і несплачених робіт за кожний день прострочення.

Даний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2025 але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку якщо за 30 календарних днів до моменту закінчення строку цього договору жодна зі сторін не повідомить іншу про свої наміри розірвати договір, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п.7.1. договору).

Позивач виконав, а відповідач прийняв робіт на загальну суму 5 012 640, 00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №198 від 19.04.2025 на суму 856 224, 00 грн, №199 від 05.05.2025 на суму 696 528, 00грн, №200 від 06.05.2025 на суму 592 272, 00 грн, №201 від 14.06.2025 на суму 477 000, 00 грн, №202 від 19.06.2025 на суму 890 400, 00 грн, №203 від 20.07.2025 на суму 482 976, 00 грн, №204 від 05.08.2025 на суму 201 240, 00 грн та №205 від 25.08.2025 на суму 816 000, 00 грн, які підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

Доказів оплати виконаних робіт матеріали справи не містять.

Так, позивачем направлено відповідачу претензію за вих. №14-01-26 від 14.01.2026, у якій просив сплатити заборгованість за виконані роботи з урахуванням інфляції в загальному розмірі 5 138 476, 02 грн, 84 692, 98 грн 3% річних та 875 160, 76 грн пені.

У відповіді на претензію за вих.№2701-26 від 27.01.2026 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку із воєнним станом перебуває в складному фінансовому стані, немає можливості погасили заборгованість, а тому просив відстрочити її сплату та зменшити розмір штрафних санкцій.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язання за договором, у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 012 640, 00 грн основного боргу, 409 471, 38 грн інфляційних втрат, 138 664, 69 грн 3% річних та 1 432 868, 46 грн пені.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України,

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи позивач виконав, а відповідач прийняв робіт на загальну суму 5 012 640, 00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №198 від 19.04.2025 на суму 856 224, 00 грн, №199 від 05.05.2025 на суму 696 528, 00грн, №200 від 06.05.2025 на суму 592 272, 00 грн, №201 від 14.06.2025 на суму 477 000, 00 грн, №202 від 19.06.2025 на суму 890 400, 00 грн, №203 від 20.07.2025 на суму 482 976, 00 грн, №204 від 05.08.2025 на суму 201 240, 00 грн та №205 від 25.08.2025 на суму 816 000, 00 грн.

Суд зазначає, що вказані акти підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У пункті 3.2. договору сторони погодили, що замовник протягом десяти днів з моменту підписання відповідного акта здачі-прийняття робіт перераховує винагороду, передбачену п.3.1. договору на банківський рахунок виконавця.

Отже, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав.

У свою чергу доказів оплати виконаних робіт матеріали справи не містять і відповідач визнає факт наявності заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 5 012 640, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт у розмірі 5 012 640, 00 грн, доказів її погашення відповідачем не надано та вказана заборгованість визнається останнім, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 29.04.2025 по 25.05.2026 в сумі 138 664, 69 грн та 409 471, 38 грн інфляційних втрат за період з квітня 2025 року по квітень 2026 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 29.04.2025 по 25.05.2026 в сумі 138 664, 69 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних, оскільки п.3.2. договору встановлено строк оплати - протягом 10 днів з моменту підписання акта здачі-прийняття робіт, то строк оплати по акту №198 настав - 29.04.2025, а тому вірним періодом нарахування 3% річних є період з 30.04.2025, що стосується кожного акта окремо, крім цього, позивачем не враховано, що якщо день оплати припадає на вихідний день, то строк оплати переносить на перший за ним робочий день, враховуючи зазначене судом здійснено власний розрахунок 3% річних, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, по кожному акту окремо, а саме.

№ актаСума заборгованості (грн)Період нарахування 3% річних3% річних (грн)198 від 19.04.2025,856 224, 0030.04.2025 25.05.202627 516,46199 від 05.05.2025696 528, 0016.05.2025 25.05.202621 468,33200 від 06.05.2025592 272, 0017.05.2025 25.05.202618 206,28201 від 14.06.2025477 000, 0025.06.2025 25.05.202613 133,84202 від 19.06.2025,890 400, 0001.07.2025 25.05.202624 077,39203 від 20.07.2025482 976, 0031.07.2025 25.05.202611 869,30204 від 05.08.2025201 240, 0016.08.2025 25.05.20264 680,90205 від 25.08.2025816 000, 0005.09.2025 25.05.202617 639,01Всього138 591,51За розрахунком суду розмір 3% річних за загальний період з 30.04.2025 по 25.05.2026 складає 138 591, 51 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Крім цього, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 409 471, 38 грн за період з квітня 2025 року по квітень 2026 року, зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано, що якщо час прострочення у місяці складає менше половини місяця, то інфляція за такий місяць не нараховується, а тому вірним загальним періодом нарахування інфляційних втрат є період з травня 2025 року, враховуючи зазначене та встановлений п.3.2. договору строк оплати, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за загальний період з травня 2025 року по квітень 2026 року, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, по кожному акту окремо, а саме наступним чином.

№ актаСума заборгованості (грн)Період нарахування інфляціїІнфляція (грн)198 від 19.04.2025856 224, 00травень 2025 року квітень 2026 року73 644,94199 від 05.05.2025696 528, 00червень 2025 року квітень 2026 року50 201,79200 від 06.05.2025592 272, 00червень 2025 року квітень 2026 року42 687,61201 від 14.06.2025477 000, 00липень 2025 року квітень 2026 року30 320,89202 від 19.06.2025890 400, 00липень 2025 року квітень 2026 року56 599,00203 від 20.07.2025482 976, 00серпень 2025 року квітень 2026 року31 730,17204 від 05.08.2025201 240, 00вересень 2025 року квітень 2026 року13 650,69205 від 25.08.2025816 000, 00вересень 2025 року квітень 2026 року55 351,62Всього354 186,71За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з травня 2025 року по квітень 2026 року складає 354 186, 71 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1 432 868, 46 грн за загальний період з 29.04.2025 по 25.05.2026.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.5. договору за порушення передбачених цим договором строків оплати робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних і несплачених робіт за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 29.04.2025 по 25.05.2026 в сумі 1 432 868, 46 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки п.3.2. договору встановлено строк оплати - протягом 10 днів з моменту підписання акта здачі-прийняття робіт, то строк оплати по акту №198 настав - 29.04.2025, а тому вірним періодом нарахування пені є період з 30.04.2025, що стосується кожного акта окремо, крім цього при розрахунку позивачем невірно застосовано облікову ставку НБУ, за період з січня по травень 2026 року облікова ставка Національного банку складала 15%, тоді як позивачем застосовано 15,5%, враховуючи зазначене судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 30.04.2025 по 25.05.2026, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме.

№ актаСума заборгованості (грн)Період нарахування пеніПеня (грн)198 від 19.04.2025,856 224, 0030.04.2025 25.05.2026281 615,59199 від 05.05.2025696 528, 0016.05.2025 25.05.2026219 625,77200 від 06.05.2025592 272, 0017.05.2025 25.05.2026186 249,26201 від 14.06.2025477 000, 0025.06.2025 25.05.2026134 200,36202 від 19.06.2025,890 400, 0001.07.2025 25.05.2026245 969,95203 від 20.07.2025482 976, 0031.07.2025 25.05.2026121 114,50204 від 05.08.2025201 240, 0016.08.2025 25.05.202647 729,72205 від 25.08.2025816 000, 0005.09.2025 25.05.2026179 676,49Всього1 416 181,64За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 30.04.2025 по 25.05.2026 складає 1 416 181, 64 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.

Водночас, відповідачем, з посиланням на ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки.

Законодавством України передбачено право суду на зменшення розміру неустойки, якщо вона значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 наголосила, що, аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд має право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У постанові від 19.01.2024 в справі № 911/2269/22 Верховний Суд зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини в кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки суд, застосовуючи дискрецію для розв`язання цього питання, щоразу виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України й ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та які суд має досліджувати й оцінювати в порядку ст. ст. 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого він її зменшує, підводять до висновку про відсутність універсального максимального й мінімального розміру, на який неустойку може бути зменшено, а це водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Штрафні санкції у формі неустойки (штраф, пеня) слугують належним засобом захисту інтересів кредитора від неналежного виконання зобов`язань боржником. Однак, неустойка не може бути каральною санкцією для боржника, оскільки повинна мати тільки компенсаційний характер.

Дійсно, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, слід зауважити, що стягнення штрафних санкцій не може слугувати джерелом отримання прибутку, а спрямоване виключно на стимулювання іншої сторони належним чином виконувати свої зобов`язання за договором.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається на те, що заявлений до стягнення позивачем розмір неустойки складає 28,58% основного боргу та перевищує сукупний розмір інфляції та 3% річних.

Судом враховано, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків пов`язаних з діями чи бездіяльністю відповідача, стягнення пені в повному обсязі може поставити відповідача в скрутне фінансове становище, крім цього, позивачем також реалізовано право на стягнення 3% річних та інфляції.

Беручи до уваги наведені вище обставини та, враховуючи ситуацію в країні, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, задля уникнення невиправдано обтяжливого фінансового навантаження на відповідача.

У зв`язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки підлягає задоволенню та з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 708 090, 82 грн (1 416 181, 64 грн - 50%).

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5 012 640, 00 грн основного боргу, 138 591,51 грн 3% річних, 354 186,71 грн інфляційних втрат та 708 090, 82 грн пені.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За подання даного позову до суду позивачем за платіжною інструкцією №203483 від 05.06.2026 сплачено 104 904, 67 грн судового збору, які зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки, позов у даній справі подано в електронній формі розмір судового збору, який підлягав сплаті складає 83 923, 74 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу, що зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України не впливає на розподіл судових витрат, тому відповідач сплачує витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, незалежно від того, наскільки зменшено неустойку.

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 стаття 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Із врахуванням часткового визнання позову відповідачем, часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 50% суми судового збору, яка підлягає пропорційному розподілу, а саме в сумі 41 529,60 грн (83 059, 20 грн сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог 50%).

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач вправі звернутися до суду з клопотання про повернення йому 62 510, 53 грн сплаченого судового збору (20 980,93 грн переплачена сума судового збору + 41 529,60 грн 50% суми судового збору, яка підлягає пропорційному розподілу).

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" про стягнення 6 993 644, 53 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 71, ідентифікаційний код 37693002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний райони), буд. 18, кв. 10, ідентифікаційний код 44749540) 5 012 640 (п`ять мільйонів дванадцять тисяч шістсот сорок) грн 00 коп. основного боргу, 354 186 (триста п`ятдесят чотири тисячі сто вісімдесят шість) грн 71 коп. інфляційних втрат, 138 591 (сто тридцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто одну) грн 51 коп. 3% річних, 708 090 (сімсот вісім тисяч дев`яносто) грн 82 коп. пені та 41 529 (сорок одну тисячу п`ятсот двадцять дев`ять) грн 60 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 23.10.2026.

Суддя В.М. Антонова