Рішення № 140868774, 12.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/102/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 Справа № 908/1965/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ СТАЛЬ», код ЄДРПОУ 42126934 (08371, Київська область, Бориспільський район, с. Перегуди, вул. Центральна, буд. 65Б),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗИСИТ ОПТ», код ЄДРПОУ 46114372 (69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 42, кв. 15),

про стягнення заборгованості за договором поставки,

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ СТАЛЬ» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗИСИТ ОПТ» про стягнення заборгованості за договором поставки № 15/06/2026-1 від 15.06.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 535 318,21 грн основного боргу, 33 585,97 грн пені, 56 765,91 грн штрафу, 3 336,60 грн трьох процентів річних та 1 605,95 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.08.2026 відкрито провадження у справі № 908/1965/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 03.09.2026.

01.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Григор`єва Андрія Валерійовича надійшла заява про часткову відмову від позову у зв`язку з погашенням основного боргу, закриття провадження у справі в цій частині та розгляд справи без участі представника позивача.

У зазначеній заяві позивач повідомив, що відповідач повністю погасив основний борг за договором поставки № 15/06/2026-1 від 15.06.2026 у розмірі 535 318,21 грн.

На підтвердження погашення заборгованості позивач послався на такі платіжні інструкції: № 723 від 14.08.2026 на суму 100 000,00 грн; № 735 від 25.08.2026 на суму 100 000,00 грн; № 738 від 28.08.2026 на суму 335 318,21 грн.

Загальна сума зазначених платежів становить 535 318,21 грн.

Таким чином, станом на 28.08.2026 заборгованість відповідача з оплати поставленого товару погашена в повному обсязі.

У зв`язку із зазначеними обставинами позивач відмовився від позовних вимог у частині стягнення основного боргу в розмірі 535 318,21 грн та просив закрити провадження у справі в цій частині.

При цьому позивач зазначив, що відмова від позову є добровільною, не суперечить закону та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У заяві також зазначено, що позивачу відомі та зрозумілі процесуальні наслідки відмови від позову, передбачені частиною третьою статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас позивач підтримав вимоги про стягнення пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат, навівши їх уточнений розрахунок, відповідно до якого загальна сума вимог, що залишилися, становить 100 193,34 грн, з яких: 38 052,63 грн пені; 56 765,91 грн 5% штрафу; 3 768,85 грн 3% річних; 1 605,95 грн інфляційних втрат.

Крім того, позивач просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, стягнути з відповідача судові витрати та здійснити розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 03.09.2026 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою суду від 03.09.2026 розгляд справи відкладено на 28.09.2026.

25.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив зменшити розмір неустойки на 90 відсотків, посилаючись на складні умови здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, фінансові труднощі та повне погашення основного боргу.

Позивач проти задоволення зазначеного клопотання заперечив.

У судовому засіданні 28.09.2026 брав участь представник відповідача Юрко С.С. Представник позивача до відеоконференції не приєднався.

Судом оголошено, що вступну та резолютивну частини рішення буде оголошено 12.10.2026 о 10:40.

У судове засідання 12.10.2026 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до частини третьої статті 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та письмові пояснення, суд установив такі обставини.

15.06.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ СТАЛЬ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЗИСИТ ОПТ» (покупець) укладено договір поставки № 15/06/2026-1.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, зазначений у специфікації та/або видатковій накладній, а покупець прийняти товар та сплатити його вартість.

У специфікації № 1 від 15.06.2026 сторони погодили поставку спірального бар`єра типу «Єгоза» 1100/7/2,8 у кількості 448 м на загальну суму 1 160 318,21 грн, у тому числі ПДВ 193 386,37 грн.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 3198 від 15.06.2026 на суму 1 160 318,21 грн.

Пунктом 3 специфікації № 1 сторони визначили порядок розрахунків, відповідно до якого покупець здійснює попередню оплату в розмірі 25 000,00 грн, а решту вартості товару в розмірі 1 135 318,21 грн сплачує через десять календарних днів після отримання товару.

16.06.2026 відповідач здійснив попередню оплату в розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 666.

17.06.2026 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 160 318,21 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000757 від 17.06.2026, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками підприємств.

Доказів повернення товару або заявлення відповідачем претензій щодо його кількості, якості чи асортименту матеріали справи не містять.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки товару.

Водночас відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений товар у погоджений сторонами строк.

Згідно з матеріалами справи відповідач здійснював оплату товару частинами, а саме: 16.06.2026 25 000,00 грн, платіжна інструкція № 666; 20.07.2026 300 000,00 грн, платіжна інструкція № 689; 23.07.2026 200 000,00 грн, платіжна інструкція № 701; 31.07.2026 100 000,00 грн, платіжна інструкція № 711; 14.08.2026 100 000,00 грн, платіжна інструкція № 723; 25.08.2026 100 000,00 грн, платіжна інструкція № 735; 28.08.2026 335 318,21 грн, платіжна інструкція № 738.

Загальна сума здійснених відповідачем платежів становить 1 160 318,21 грн.

Таким чином, станом на 28.08.2026 відповідач повністю погасив заборгованість за поставлений товар.

Разом із тим повне погашення основного боргу не усуває факту порушення строків виконання грошового зобов`язання та не звільняє відповідача від передбаченої договором і законом відповідальності за допущене прострочення.

Щодо заяви позивача про часткову відмову від позову у зв`язку з погашенням основного боргу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову повністю або частково на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини другої статті 191 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно з частиною четвертою статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Пунктом 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Судом установлено, що заява про часткову відмову від позову подана представником позивача, який діє на підставі довіреності від 29.07.2026.

Із заяви вбачається, що позивач усвідомлює наслідки відмови від позову, передбачені статтею 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відмова від позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 535 318,21 грн обумовлена його фактичним погашенням відповідачем, є добровільною, не суперечить вимогам законодавства та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ СТАЛЬ» від позову в частині вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 535 318,21 грн та закриття провадження у справі № 908/1965/26 у зазначеній частині на підставі пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині позовні вимоги підлягають розгляду по суті з урахуванням заяви позивача від 01.09.2026 щодо стягнення пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 626, 627, 628, 629 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, сторони є вільними у визначенні умов договору, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, несвоєчасне виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару є порушенням договірного грошового зобов`язання та підставою для застосування передбачених договором і законом наслідків такого порушення.

Позивач у заяві від 01.09.2026 навів уточнений розрахунок пені за період з 28.06.2026 по 27.08.2026 включно в розмірі 38 052,63 грн.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору поставки № 15/06/2026-1 від 15.06.2026 сторони погодили, що в разі несвоєчасного здійснення покупцем оплати за поставлений товар останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, встановлений за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач здійснив нарахування пені з урахуванням зміни залишку заборгованості внаслідок здійснення відповідачем часткових платежів.

У розрахунку застосовано подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 30 % річних до 30.07.2026 включно та 31 % річних починаючи з 31.07.2026.

Відповідно до уточненого розрахунку позивача пеня становить 38 052,63 грн.

Суд враховує, що відповідач порушив установлені договором строки оплати товару, а сторони погодили відповідальність за таке порушення у вигляді пені.

Отже, вимога позивача про стягнення пені в розмірі 38 052,63 грн підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 56 765,91 грн.

Відповідно до пункту 6.2 договору поставки сторони погодили застосування штрафу в розмірі 5 % від суми заборгованості в разі прострочення покупцем виконання зобов`язання щодо оплати товару понад установлений договором строк.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений товар у погоджений сторонами строк.

На момент виникнення підстав для застосування штрафу сума простроченої заборгованості становила 1 135 318,21 грн.

Згідно зі статтями 549, 550 ЦК України право на неустойку виникає в разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 6.11 договору сторони погодили, що неустойка у вигляді штрафу та пені має кумулятивний характер.

Таким чином, сторони передбачили можливість застосування до покупця як пені, так і штрафу за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи встановлений факт прострочення оплати товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 56 765,91 грн.

Позивач у заяві від 01.09.2026 навів уточнений розрахунок трьох процентів річних за період з 28.06.2026 по 27.08.2026 включно в розмірі 3 768,85 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних мають компенсаційний характер та нараховуються на суму простроченого грошового зобов`язання за період його прострочення.

Відповідно до уточненого розрахунку позивачем нараховано 3 768,85 грн.

Таким чином, за уточненим розрахунком позивача сума трьох процентів річних становить 3 768,85 грн.

Враховуючи встановлений факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних у розмірі 3 768,85 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 605,95 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні втрати є способом захисту майнового права кредитора та спрямовані на компенсацію знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за липень 2026 року, застосувавши індекс інфляції 100,3 % до суми заборгованості 535 318,21 грн.

З огляду на наведений позивачем розрахунок та встановлений факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 605,95 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд зазначає таке.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір неустойки на 90 відсотків.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач послався на складні умови здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, складну безпекову ситуацію в Запорізькій області, фінансові та кадрові труднощі, а також на повне погашення основного боргу.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач не довів наявності збитків, заподіяних несвоєчасною оплатою товару.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на погоджений сторонами розмір договірної відповідальності, тривалість прострочення та відсутність належних доказів виняткових обставин.

Оцінивши доводи сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, принципів справедливості, добросовісності та розумності.

При вирішенні питання про зменшення неустойки суд оцінює ступінь виконання зобов`язання боржником, характер та тривалість порушення, причини прострочення, поведінку сторін, співвідношення розміру неустойки із сумою основного зобов`язання та інші обставини, які мають істотне значення.

У цій справі судом установлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, поставивши відповідачу товар на загальну суму 1 160 318,21 грн.

Відповідач прийняв поставлений товар без зауважень, однак не здійснив остаточного розрахунку у визначений договором строк.

При цьому відповідач здійснював часткові платежі та 28.08.2026 повністю погасив основний борг.

Суд враховує зазначену обставину, однак саме по собі подальше погашення основного боргу не усуває факту порушення грошового зобов`язання та не є безумовною підставою для зменшення неустойки.

Загальний розмір заявленої позивачем неустойки становить 94 818,54 грн.

Зазначена сума становить приблизно 8,35 % від суми простроченого грошового зобов`язання в розмірі 1 135 318,21 грн.

За встановлених обставин такий розмір неустойки не свідчить сам по собі про її очевидну надмірність або неспівмірність наслідкам порушення.

Посилання відповідача на здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану суд оцінює з урахуванням конкретних доказів впливу відповідних обставин на можливість виконання саме спірного грошового зобов`язання.

Загальні посилання на складну економічну та безпекову ситуацію без належного підтвердження їх безпосереднього впливу на виконання конкретного договору не можуть автоматично свідчити про наявність обставин, які обумовлюють необхідність зменшення неустойки на 90 відсотків.

Відповідач не надав належних і достатніх доказів того, що обставини, на які він посилається, об`єктивно перешкоджали своєчасному виконанню грошового зобов`язання.

Водночас відсутність доказів конкретного розміру збитків позивача сама по собі не є безумовною підставою для зменшення погодженої сторонами неустойки.

Суд також враховує, що сторони добровільно погодили умови відповідальності за порушення строків оплати товару.

Пунктом 6.11 договору передбачено кумулятивний характер неустойки у вигляді пені та штрафу.

Відповідачем не наведено достатніх обставин, які б обґрунтовували необхідність зменшення неустойки саме на 90 відсотків.

Оцінивши доводи сторін, ступінь виконання зобов`язання, тривалість прострочення, поведінку відповідача та співвідношення нарахованої неустойки із сумою основного боргу, суд не встановив підстав для висновку про очевидну неспівмірність неустойки наслідкам порушення.

За таких обставин клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗИСИТ ОПТ» про зменшення розміру неустойки на 90 відсотків задоволенню не підлягає.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, умови договору та наведені позивачем уточнені розрахунки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань.

З урахуванням заяви позивача від 01.09.2026 стягненню з відповідача підлягають: пеня 38 052,63 грн, штраф 56 765,91 грн, три відсотки річних 3 768,85 грн, інфляційні втрати 1 605,95 грн.

Загальна сума зазначених вимог становить 100 193,34 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань підлягають задоволенню в загальному розмірі 100 193,34 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 7 567,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1721 від 14.08.2026.

Враховуючи, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 535 318,21 грн підлягає закриттю у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову, а вимоги про стягнення штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань підлягають задоволенню в розмірі 100 193,34 грн, судовий збір підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 202,32 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 202,32 грн.

Відповідно до статей 73, 74, 76 79, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, врахувавши умови договору поставки № 15/06/2026-1 від 15.06.2026, обставини виконання сторонами договірних зобов`язань, здійснення відповідачем часткових платежів, заяву позивача від 01.09.2026 про часткову відмову від позову у зв`язку з погашенням основного боргу та уточнений розрахунок позовних вимог, а також доводи відповідача щодо зменшення неустойки, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Провадження у справі в частині вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 535 318,21 грн підлягає закриттю у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову.

Вимоги позивача про стягнення пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в загальному розмірі 100 193,34 грн.

Підстав для зменшення розміру неустойки на 90 відсотків судом не встановлено.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 14, 46, 73, 74, 7679, 86, 123, 129, 191, 231, 232 233, 236 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11, 525, 526, 530, 549 551, 610 612, 625, 626 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ СТАЛЬ» від позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 535 318,21 грн.

3. Закрити провадження у справі № 908/1965/26 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 535 318 (п`ятсот тридцять п`ять тисяч триста вісімнадцять) грн 21 коп. на підставі пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗИСИТ ОПТ» про зменшення розміру неустойки на 90 відсотків відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗИСИТ ОПТ» (69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 42, кв. 15; код ЄДРПОУ 46114372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ СТАЛЬ» (08371, Київська область, Бориспільський район, с. Перегуди, вул. Центральна, буд. 65Б; код ЄДРПОУ 42126934) 100 193 (сто тисяч сто дев`яносто три) грн 34 коп., з яких: пеня в розмірі 38 052 (тридцять вісім тисяч п`ятдесят дві) грн 63 коп., штраф у розмірі 56 765 (п`ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн 91 коп., три відсотки річних у розмірі 3 768 (три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн 85 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 605 (одна тисяча шістсот п`ять) грн 95 коп., та 1 202 (одну тисячу двісті дві) грн 32 коп. судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст судового рішення складено та підписано-23.10.2026.

Суддя Т.А. Азізбекян