№ 140868772, 23.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/110/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2026 Справа № 908/1974/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейська 28-Б» (вх.№22073/08-08/26 від 15.10.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу у справі №908/1974/26

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейська 28-Б» (вул. Європейська. 28-Б, м. Запоріжжя, 69104; ідентифікаційний код юридичної особи 40574847)

до відповідача: Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (вулиця Фанатська, будинок 23А, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 22144952)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Запорізька міська рада (просп. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)

про стягнення коштів,

без виклику (повідомлення) учасників справи

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

17.08.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейська 28-Б» (скорочене найменування ОСББ «Європейська 28-Б») до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (скорочене найменування КП «Запоріжремсервіс») про стягнення заборгованості з оплати внесків на управління багатоквартирним будинком у розмірі 20515,07 грн та трьох процентів річних в розмірі 17008,84 грн. Судові витрати щодо сплати судового збору просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 справу №908/1974/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 25.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду відкрито провадження у справі №908/1974/26 та присвоєний справі номер провадження 3/110/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Рішенням від 14.10.2026 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» (вул. Фанатська, буд. 23а, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 22144952) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейська 28-Б» (вул. Європейська. 28-Б, м. Запоріжжя, 69104; ідентифікаційний код юридичної особи 40574847) суму 20515,07 грн (двадцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень 07 коп.) заборгованості за внесками та платежами співвласників об`єднання та 1346,16 грн (одну тисячу триста сорок шість гривень 16 коп.) трьох проценти річних та суму 1938,89 грн (одну тисячу дев`ятсот тридцять вісім гривень 89 коп.) витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

15.10.2026 позивачем ОСББ «Європейська 28-Б» подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.10.2026 заяву передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 19.10.2026 заяву ОСББ «Європейська 28-Б» про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду, визначено, що розгляд заяви відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.10.2026 від відповідача КП «Запоріжремсервіс» надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, внаслідок чого, в порядку статей 240, 244 ГПК України 23.10.2026 ухвалено додаткове рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Під час подання позовної заяви позивачем було вказано орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу, які позивач очікував понести при розгляді справи, в розмірі 5500,00 грн (фіксована вартість). За результатами розгляду справи у заяві про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав заперечення щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Зазначає, що з поданих документів неможливо встановити обсяг робіт.

Вважає заявлені витрати недоведеними, неспіваними з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Просить відмовити у повному обсязі в задоволенні заяви позивача.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

У силу дії пункту 12 частини 3 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 5500,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивач надає: копію договору про надання правничої допомоги б/н від 05.07.2026, копію акту виконаних робіт від 14.10.2026; копію платіжної інструкції №684 від 24.07.2026 про оплату 5500,00 грн за адвокатські послуги згідно договору від 05.07.2026, зг.рах№24/07/26 від 24.07.2026.

Як вбачається з наданих документів, позивач уклав договір про надання правничої допомоги б/н від 05.07.2026 (строком до виконання сторонами своїх зобов`язань) із адвокатом Слєсарем Олексієм Вікторовичем.

Відповідно до п.1.1 договору адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язався оплатити замовлення у порядку і строки обумовлені сторонами.

Згідно із актом виконаних робіт адвокат виконав роботи підготовку (складання) позову, інших процесуальних документів, участь у справі за позовом ОСББ «Європейська 28-Б» до КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про стягнення заборгованості. Вартість послуг за актом становить 5500,00 грн.

В акті також вказано, що замовник прийняв роботу та оплатив послуги в повному обсязі.

Платіжна інструкція про оплату адвокатських послуг №684 від 24.07.2026 додано до позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми судових витрат на правничу допомогу у даній справі в розмірі 5500,00 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідач заперечує щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу, зокрема, вважає їх недоведеними та неспівмірними.

Щодо заперечень відповідача сул зазначає таке.

Відповідач посилається на відсутність детального опису робіт та неможливість встановити, які послуги надані.

Такі доводи відповідача суд відхиляє, як необґрунтовані, виходячи з такого.

Частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного суду, оцінюючи зміст зазначених приписів у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (п. п. 140, 143, 144, 145), виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У даному випадку сторонами договору про правничу допомогу було встановлено фіксований розмір гонорару за підготовку (складання) позову, який становить 5500,00 грн. В акті від 14.10.2026, наданому позивачем, зазначено вид та зміст послуги, її фіксовану вартість, що дає можливість визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Отже, доводи відповідача щодо неможливості встановити які саме послуги надано спростовано вищенаведеним та наданими позивачем документами.

Суд відхиляє інші доводи відповідача, оскільки вони не впливають на доведеність факту надання та підтвердження позивачем витрат на правничу допомогу.

Водночас суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

У даному випадку між сторонами визначено гонорар у фіксованому розмірі 5500,00 грн.

Позов розглядався в рамках справи №908/1974/26 в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін. Судові засідання у справі не проводилися.

Суд, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу опис наданих позивачу послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену суму в повному обсязі, з огляду на таке.

Ураховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності (справа не є складною), обсяг матеріалів, в тому числі доказів у справі, нескладні арифметичні розрахунки, а також часткове задоволення заявлених позовних вимог, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру та пропорційності задоволених вимог, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає, що 3240,30 грн будуть співмірними та розумними витратами в цій частині професійної правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейська 28-Б» (вх.№22073/08-08/26 від 15.10.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу у справі №908/1974/26 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (вулиця Фанатська, будинок 23А, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 22144952) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Європейська 28-Б» (вул. Європейська. 28-Б, м. Запоріжжя, 69104; ідентифікаційний код юридичної особи 40574847) витрати у на професійну правничу допомогу в розмірі 3204,30 грн (три тисячі двісті чотири гривні 30 коп.). Видати наказ.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення підписано 23.10.2026.

Направити додаткове рішення суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС.

Суддя С.І. Педорич