Єдиний державний реєстр судових рішень номер провадження справи 3/81/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2026 Справа №908/1473/26
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом:ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТД СТАНДАРТ» (69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. ЛАДОЗЬКА, буд. 36, кв. 115; ідентифікаційний код юридичної особи 36836146)
до відповідача: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Виробниче підприємство ГЛОБАЛАГРО» (69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Каховська, будинок 36; ідентифікаційний код юридичної особи 39735489)
про стягнення коштів,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кравченко Сергій Іванович (в залі суду), адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП001819 від 27.09.2018, ордер серії АР №1283972 від 01.06.2026;
від відповідача: Макаренко Олександр Миколайович (в залі суду), адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2336 від 14.11.2006, ордер серії АН №1997457 від 14.07.2026;
РУХ СПРАВИ.
18.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТД СТАНДАРТ» (скорочене найменування ТОВ «ТД СТАНДАРТ») до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Виробниче підприємство ГЛОБАЛАГРО» (скорочене найменування ТОВ «ВП ГЛОБАЛАГРО») про стягнення заборгованості за договором поставки товару №09/008 від 25.09.2023 в розмірі 788673,45 грн, з яких: основний борг в розмірі 199918,10 грн, інфляційне збільшення в розмірі 18671,40 грн, штраф в розмірі 465992,31 грн, пеня в розмірі 94906,48 грн, три відсотки річних 9185,16 грн. Судові витрати у справі зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 справу №908/1473/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 23.06.2026 відкрито провадження у справі №908/1473/26; присвоєно справі номер провадження 3/81/26; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.07.2026 о/об 11:30 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.
Ухвалою суду від 13.07.2026 відкладено підготовче засідання до11.08.2026 о 12:30 год.
16.07.2026 від ТОВ «ВП ГЛОБАЛАГРО» до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.
28.07.2026 від ТОВ «ТД СТАНДАРТ» до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
29.07.2026 від ТОВ «ВП ГЛОБАЛАГРО» до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
10.08.2026 від ТОВ «ТД СТАНДАРТ» до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про зміну підстав позову та клопотання про прийняття до розгляду уточнену позовну заяву від 09.08.2026 якою уточнено підстави позову.
Ухвалою суду від 11.08.2026 прийнято заяву позивача про зміну підстав позову від 10.08.2026 вх.№17323/08-08/26; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання до 08.09.2026 о 10:00 год.
27.08.2026 від відповідача ТОВ «ВП ГЛОБАЛАГРО» до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на уточнену позовну заяву.
31.08.2026 від ТОВ «ТД СТАНДАРТ» до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, а також заява про зменшення розміру позовних вимог.
08.09.2026 від відповідача ТОВ «ВП ГЛОБАЛАГРО» до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення щодо зменшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 08.09.2026 прийнято заяву позивача про зміну предмету позову (про зменшення розміру позовних вимог) від 31.08.2026 вх.№18823/08-08/26, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2026 о 12:00 год.
У судовому засіданні 01.10.2026 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 31.08.2026 вх.№18823/08-08/26.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів наведених у відзиві та інших заявах по суті справи.
У судовому засіданні 01.10.2026 суд заслухав вступне слово сторін та оголосив перерву до 20.10.2026 до 11:00 год.
16.10.2026 та 19.10.2026 від ТОВ «ТД СТАНДАРТ» до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.
19.10.2026 від ТОВ «ВП ГЛОБАЛАГРО» до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 20.10.2026 суд заслухав доповнення до вступного слова представників сторін.
У судовому засіданні 20.10.2026 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 20.10.2026 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем умов договору поставки №09/008 від 25.09.2023 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 174173,93 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі умов договору та положень ст. 625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача, крім основної суми боргу, за поставкою за шістьма видатковими накладними: інфляційне збільшення 18671,40 грн, штраф 465992,31 грн, пеню 94906,48 грн, три відсотки річних 9185,16 грн, розрахунок яких наведено у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 31.08.2026.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого, з урахуванням пояснень від 08.09.2026, частково визнає позовні вимоги - в частині заборгованості за Договором поставки з урахуванням всіх господарських операцій здійснених Сторонами з 25.09.2023 по 12.08.2026 в розмірі 174173,93 грн.
Щодо штрафних санкцій за договором та інфляційних нарахувань і трьох відсотків річних, заперечує в повному обсязі, у зв`язку з тим, що розрахунки неустойки, наведені стороною Позивача не відповідають фактичним обставинам не охоплюють всі господарські операції, здійснені Сторонами Договору, а являються вирваними з контексту з усієї маси таких операцій, відтак і не можуть бути прийнятими Судом як доказ в нарахуванні таких.
Вважає, що єдиним логічним та виправданим методом нарахування неустойки може бути прийнято дату останнього здійсненого розрахунку: 24.06.2026 тобто дати, з якої чітко розраховується наявний та реальний борг Відповідача перед Позивачем у розмірі 174173,93 грн, тому саме до цієї суми може бути застосовано приписи пункту 8.4. Договору щодо нарахування штрафу в розмірі 50 % суми боргу.
Також просить зважити на наявні довгострокові правовідносини, які існували у Відповідача з Позивачем, відсутність умислу на порушення зобов`язання зі сторони Відповідача та зменшити розмір неустойки, який може бути нарахований за вказаним Договором поставки, шляхом відмови Позивачу в задоволенні його вимог щодо стягнення штрафних санкцій.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки №09/008 від 25.09.2023 у розмірі 174173,93 грн, а також штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату по договору.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником (чи правомірно нараховані штрафні санкції).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
25 вересня 2023 року між ТОВ «ТД Стандарт» (Постачальник за договором) та ТОВ «ВП ГЛОБАЛАГРО» (Покупець за договором) укладено Договір поставки товару №09/008, на умовах якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця Товар металопродукцію (металопрокат), а Покупець прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті визначених умовами даного Договору.
Пунктами 3.1 та 3.2. Договору №09/008 сторони визначили, що кількість та асортимент партії товару визначається в специфікації або накладній на поставку кожної партії товару. Якщо в період дії цього Договору між Сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником Покупця, прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається Покупцю.
Усі Специфікації та накладні з поставки (відпуску) Покупцю металопрокату, підписані представниками Сторін у період дії даного Договору, є невід`ємними частинами цього Договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити Договору. Умови поставок, оплати товару за ними та відповідальність Покупця за прострочення оплати товару регулюється цим Договором.
Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що Покупець бере на себе зобов`язання сплатити 100% від вартості товару шляхом передплати замовленої партії товару, але в будь якому разі не пізніше дати отримання замовленої партії товару.
Пунктом 6.4. обумовлено що «при наявності заборгованості за поставлений товар або нарахованої пені та штрафних санкцій сторони узгодили, що не залежно від призначення платежу зазначеному в платіжному дорученні, сплачена Покупцем сума зараховується в рахунок погашення заборгованості Покупця, яка виникла раніше».
У відповідності до п. 8.2 Договору поставки товару у разі порушення термінів оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ діючої, на момент існування заборгованості.
Пунктом 8.4 Договору встановлено, що при простроченні оплати за поставлений товар по термінах визначених умовами Договору, більш ніж на 20 (двадцять) днів, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків від суми заборгованості.
Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 (пункт 9.1. Договору).
Пунктом 9.2 Договору сторони узгодили, що строк дії цього Договору вважається автоматично подовженим ще на один рік у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про його припинення. Зазначена заява направляється за 20 днів до закінчення строку дії Договору.
Матеріали справи не містять доказів припинення дії договору. Сторони здійснювали господарські операції за договором (поставки товару та оплати) протягом 2025-2026 років.
За період з дати укладення договору по 12.08.2026 Постачальником поставлено товару на загальну суму 13443540,11 грн, а Покупцем здійснена оплата у розмірі 13269366,18 грн, що підтверджуються первинними документами: видатковими накладними, банківськими виписками та актами звірки складеними Сторонами.
В тому числі позивачем було поставлено товар за наступними замовленнями:
-за замовленням №ТД-070411 від 04.07.2025 на загальну суму 316324,34 грн поставлено товар згідно з видатковими накладними:
1. від 09.07.2025 №ТД-070901 на суму 293729,08 грн;
2. від 15.07.2025 №ТД-071503 на суму 21306,76 грн;
3. від 21.07.2025 №ТД-072115 на суму 1288,50 грн;
-за замовленням №ТД-101608 від 16.10.2025 на загальну суму 449119,64 грн поставлено товар згідно з видатковою накладною:
від 22.10.2025 №ТД-102113 на суму 449119,64 грн;
-за замовленням №ТД-102818 від 28.10.2025 на загальну суму 120877,85 грн поставлено товар згідно з видатковою накладною:
від 04.11.2025 №ТД-110415 на суму 120877,85 грн;
-за замовленням №ТД-102819 від 28.10.2025 на загальну суму 274908,38 грн поставлено товар згідно з видатковими накладними:
1.від 04.11.2025 №ТД-110416 на суму 168936,62 грн;
2. від 04.11.2025 №ТД-110417 на суму 105971,76 грн;
-за замовленням №ТД-012110 від 21.01.2026 на загальну суму 3060,00 грн поставлено товар згідно з видатковою накладено:
від 21.01.2026 №ТД-012110 на суму 3060,00 грн.
Факт поставки товару за вказаними видатковими накладними, у зазначені дати та на зазначену суму, сторонами визнається, а також підтверджується наявним в матеріалах справи підписаними сторонами видатковими накладними.
Оскільки відповідач не здійснив оплату товару в належні строки, позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права і просить суд стягнути суму основного боргу у розмірі 174173,93 грн, інфляційне збільшення 18671,40 грн, штраф 465992,31 грн, пеню 94906,48 грн, три відсотки річних 9185,16 грн.
Як зазначив позивач у заяві про зміну підстав позову, подану 09.08.2026 (зареєстрована 10.08.2026 вх. № м17323/08-08/26), предметом даного спору є, окрім стягнення основної заборгованості по договору №09/008, вимоги про стягнення штрафних санкцій, пені, 3% річних за замовленнями №ТД-070411 від 04.07.2025, №ТД-101608 від 16.10.2025, №ТД-102818 від 28.10.2025, №ТД-102819 від 28.10.2025, №ТД-012110 від 21.01.2026 (на звороті а.с. 115, т.1).
Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивач жодного разу на наводив розрахунки штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за замовленням №ТД-102819 від 28.10.2025 (видаткові накладні від 04.11.2025 №ТД-110416 на суму 168936,62 грн та від 04.11.2025 №ТД-110417 на суму 105971,76 грн) та не включав такі розрахунки до загальної суми позовних вимог, у зв`язку з чим не мав змоги та не захищався від позовних вимог за вказаними видатковими накладними, тому суд розглядає позовні вимоги щодо нарахування штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат лише за видатковими накладними (шість видаткових накладних), щодо яких позивачем надані відповідні розрахунки.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Щодо суми основного боргу.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Дослідивши зміст правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що сторонами було укладено договір №09/008 від 25.09.2023, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом вище, умовами пункту 6.1. Договору сторони погодили, що Покупець бере на себе зобов`язання сплатити 100% від вартості товару шляхом передплати замовленої партії товару, але в будь якому разі не пізніше дати отримання замовленої партії товару.
Учасниками справи визнається факт поставки товару за спірним договором на загальну суму 13443540,11 грн та здійснення оплати за поставлений товар у розмірі 13269366,18 грн. Різниця між вартістю поставленого та оплаченого Товару складає 174173,93 грн.
Позивачем долучено до матеріалів справи разом з додатковими поясненнями від 19.10.2026 акт звірки взаємних розрахунків за період з 25.09.2023 по 16.10.2026 щодо операцій з поставки та оплати за договором №09/008 від 25.09.2023, відповідно до якого заборгованість на користь ТОВ «ТД Стандарт» (позивача) станом на 16.10.2026 становить 174173,93 грн.
Відповідачем визнаються позовні вимоги в частині заборгованості за Договором поставки у розмірі 174173,93 грн, а також підтверджено в судовому засіданні коректність відображення господарських операцій в акті звірки, долученому позивачем 19.10.2026.
Відповідно до частини 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 174173,93 грн визнається відповідачем та підтверджується матеріалами справи, в тому числі, але не виключно, актом звірки станом на 16.10.2026, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором №09/008 від 25.09.2023 у сумі 174173,93 грн.
Щодо стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
За замовленням №ТД-070411 від 04.07.2025 на загальну суму 316324,34 грн було поставлено товар згідно з видатковими накладними:
· від 09.07.2025 №ТД-070901 на суму 293729,08 грн;
· від 15.07.2025 №ТД-071503 на суму 21306,76 грн;
· від 21.07.2025 №ТД-072115 на суму 1288,50 грн.
За замовленням №ТД-101608 від 16.10.2025 на загальну суму 449119,64 грн було поставлено товар згідно з видатковою накладною:
· від 22.10.2025 №ТД-102113 на суму 449119,64 грн.
За замовленням №ТД-102818 від 28.10.2025 на загальну суму 120877,85 грн було поставлено товар згідно з видатковою накладною:
· від 04.11.2025 №ТД-110415 на суму 120877,85 грн.
За замовленням №ТД-012110 від 21.01.2026 на загальну суму 3060,00 грн було поставлено товар згідно з видатковою накладною:
· від 21.01.2026 №ТД-012110 на суму 3060,00 грн.
Відповідач у своїх запереченнях вказував, що відповідно до умов пункту 61. Договору за погодженням сторін допускається відстрочка оплати або оплата частинами, проте жодних доказів такого погодження матеріали справи не містять, а отже за висновком суду застосуванню підлягаю умова договору викладена в першому реченні пункту 6.1. відповідно до якої якого оплата товару повинна бути здійснена не пізніше дати отримання замовленої партії товару.
За несвоєчасні оплату поставленого за вказаними шістьма видатковими накладними позивач нарахував штраф у загальному розмірі 465992,31 грн, пеню у загальному розмірі 94906,48 грн, інфляційні втрати у загальному розмірі 18671,40 грн та три відсотки річних у загальному розмірі 9185,16 грн. Розрахунок штрафу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних додано до заяви про зміну підстав позову від 10.08.2026 (а.с.122-127, т.1) та до заяви про зменшення позовних вимог від 31.08.2026 (а.с. 32-33, т.2).
Підставою для нарахування пені позивач зазначив пункт 8.2. Договору, відповідно до якого у разі порушення термінів оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ діючої, на момент існування заборгованості.
Підставою для нарахування штрафу позивач зазначив Пункт 8.4. Договору, відповідно до якого при простроченні оплати за поставлений товар по термінах, визначених умовами Договору, більш ніж на 20 (двадцять) днів, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків від суми заборгованості.
Підставою для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних зазначена ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Здійснюючи розрахунок штрафу, пені, інфляційних страт та трьох відсотків річних позивач керувався пунктом 6.1. Договору, відповідно до якого оплата товару повинна бути здійснена не пізніше дати отримання замовленої партії товару.
В якості дати оплати товару позивачем використані платіжні інструкції про оплату товару (часткову оплату товару), в яких відповідач зазначав призначення платежу - номер відповідного рахунку (він же номер замовлення).
Відповідач у відзиві на позовну заяву, та в інших заявах по суті справи, заперечує проти такого принципу нарахування штрафних санкцій, посилаючись на пункт 6.4. Договору, відповідно до якого при наявності заборгованості за поставлений товар або нарахованої пені та штрафних санкцій сторони узгодили, що не залежно від призначення платежу зазначеному в платіжному дорученні, сплачена Покупцем сума зараховується в рахунок погашення заборгованості Покупця, яка виникла раніше.
Суд погоджується з таким твердженням відповідача, зважаючи на наступне:
Як вказано у ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Сторони скористалися принципом свободи договору (ст. 627 ЦК України) та узгодили спеціальний механізм обліку та зарахування коштів на випадок виникнення заборгованості.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2026 у справі №904/426/25: «в межах наданого статтею 534 ЦК як диспозитивною нормою права визначити іншу черговість погашення вимог кредитора у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, керуючись принципом свободи договору (статті 3,627 ЦК), сторони встановили іншу черговість зарахування здійснених відповідачем платежів у разі наявності нього заборгованості за укладеним сторонами договором, а саме визначили, що за наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (пункт 56).
Узгоджені сторонами в цій частині умови щодо черговості зарахування здійснених відповідачем платежів у разі наявності в останнього заборгованості за цим договором є обов`язковим для сторін, оскільки вони відповідають приписам статей 6, 627,628, 629 ЦК, та узгоджуються з нормами статті 534 ЦК, яка як диспозитивна норма визначає черговість погашення вимог кредитора у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі лише тоді, коли інше не встановленого договором або законом (пункт 57)».
Граматичне та буквальне тлумачення фрази «сплачена Покупцем сума зараховується в рахунок погашення заборгованості Покупця, яка виникла раніше» вказує на відсутність дискреції кредитора. Договір встановлює імперативне правило «сума зараховується».
Тому при розрахунку штрафних санкцій на підставі пунктів 8.2. та 8.4. Договору, а також інфляційних втрат та трьох відсотків річних необхідно враховувати, що будь-яка оплата автоматично погашає найдавнішу заборгованість незалежно від призначення платежу. Позивач при здійсненні розрахунків штрафу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, доданих до заяви про зміну підстав позову від 10.08.2026 та до заяви про зменшення позовних вимог від 31.08.2026, цього правила не дотримався.
16.10.2026 позивач разом із додатковими поясненнями у справі надав до суду розрахунок штрафу, пені, інфляційних страт та трьох відсотків річних, який виконано з урахуванням позиції відповідача «зараховування платежів в рахунок погашення заборгованості Покупця яка виникла раніше».
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що він вважає наведені у заяві про зміну підстав позову від 10.08.2026, у заяві про зменшення позовних вимог від 31.08.2026 розрахунки правильними, однак, зважаючи на позицію відповідача, він не заперечує проти застосування розрахунку штрафу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних здійсненим з урахуванням позиції відповідача.
Суд вважає, що надані позивачем 16.10.2026 розрахунки штрафу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за принципом їх здійснення відповідають умовам Договору, та з мотивів викладених вище приймаються судом в якості основи для розрахунку штрафу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
За розрахунком, наведеним позивачем 16.10.2026, загальна сума нарахувань становить: штраф - 408083,40 грн, пеня - 20553,11 грн, інфляційні втрати 155,83грн, 3% річних 1915,26 грн.
Перевіривши розрахунки позивача від 16.10.2026, суд зазначає про наявність арифметичних помилок у розрахунку додаток №4 «Розрахунок пені, 3% річних, інфляційних нарахувань по накладній від 22.10.2025 № ТД-102113 на суму 449119,64 грн, розрахований за методом зарахування платежу в рахунок заборгованості, яка виникла раніше (позиція відповідача)», а саме: при розрахунку суми штрафу неправильно зазначена сума заборгованості, яка прострочена більш ніж на 20 (двадцять) днів. Замість правильної суми заборгованості у розмірі 404620,08 грн, для розрахунку використана сума 375 905,51 грн. За розрахунком суду сума штрафу становить 202 310,04 грн (замість 187952,75 грн).
Також при розрахунку пені та 3% річних, замість правильної суми заборгованості за період з 22.10.2025 по 31.10.2025 у розмірі 44499,56 грн, використана сума 73214,13 грн, що спотворило результат розрахунку пені та 3% річних.
За розрахунком суду правильна сума пені за накладною від 22.10.2025 №ТД-102113 становить 9789,55 грн (замість зазначених 10033,43 грн), а сума 3% річних становить 914,75 грн (замість зазначених 932,34 грн).
В іншій частині розрахунків суд погоджується з наведеними позивачем розрахунками від 16.10.2026.
Таким чином за розрахунком суду за шістьма спірними видатковими накладним обґрунтована сума становить: штраф 422441,13 грн, пеня 20309,23 грн, інфляційні втрати 155,83 грн, три проценти річних 1897,67 грн.
Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно того, що позивачем були здійснені нарахування штрафних санкцій за накладною №ТД -072503 від 15.07.2025, в той час, як такої накладної в матеріалах справи не існує, враховуючи надані пояснення представника позивача про наявність технічної описки в назві розрахунку помилкового зазначення номера видаткової накладної «№ТД-072503» замість вірного «№ТД -071503», яка наявна в матеріалах справи та підписана відповідачем (а.с. 21, т.1).
Також судом відхиляються посилання відповідача на те, що, зважаючи на значний об`єм та кількість господарських операцій, неможливо зробити коректний розрахунок штрафних санкцій за виокремленими накладними, а «єдиним логічним та виправданим методом нарахування неустойки може бути прийнято дату останнього здійсненого розрахунку: 24.06.2026 тобто дати, з якої чітко розраховується наявний та реальний борг Відповідача перед Позивачем у розмірі 174173,93 грн, тому саме до цієї суми може бути застосовано приписи пункту 8.4. Договору щодо нарахування штрафу в розмірі 50 % суми боргу.»
Суд вважає, що надані позивачем разом з поясненнями від 16.10.2026 розрахунки штрафу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідають умовам Договору та вимогам діючого законодавства щодо здійснення розрахунків штрафу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Також, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених позивачем вимог, суд не розглядає та не надає оцінку своєчасності оплати за іншими (окрім заявлених позивачем шістьома) видатковими накладним за договором №09/008 від 25.09.2023.
Щодо клопотання про зменшення розміру неустойки.
У додаткових поясненнях відповідача щодо зменшених позовних вимог від 08.09.2026 відповідач просив «зважити на наявні довгострокові правовідносини, які існували у Відповідача з Позивачем, відсутність умислу на порушення зобов`язання зі сторони Відповідача та зменшити розмір неустойки, який може бути нарахований за вказаним Договором поставки, шляхом відмови Позивачу в задоволенні його вимог щодо стягнення штрафних санкцій».
В судових засіданнях представник відповідача підтримав вказане клопотання, в тому числі уточнивши, що воно стосується як заявлених до стягнення штрафу та пені так і інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд враховує таке.
Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат у законодавстві відсутні підстави для їх зменшення. Ця позиція є усталеною (постанови КГС ВС від 05.11.2024 у справі №902/43/24 , від 05.11.2024 у справі №902/43/24).
Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення процентів річних, суд враховує правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
Так, у п.116-118 постанови ВП ВС від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 зазначено, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для зменшення обґрунтовано нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Щодо зменшення штрафу та пені.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України.
Зміст договору, що є обов`язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22).
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним у судовій практиці та знайшов відображення у численних постановах Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
Суд констатує, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Отже, саме на відповідача покладено обов`язок доводити те, що він не бажав вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем таких доказів не надано, а усі обґрунтування зводяться до довгострокові правовідносини між відповідачем та позивачем, а також загальновідомого факту збройної агресії Росії проти України та її наслідків.
При цьому суд зазначає, що на момент укладення договору №09/008 від 25.09.2023 повномасштабна агресія Російської Федерації проти Україні вже тривала, дані обставини для сторін договору були загальновідомим фактом. Відповідач, укладаючи договір під час збройної агресії Росії проти України, повинен був завбачливо прорахувати усі пов`язані з цим можливі ризики, як-то близькість фронту до м. Запоріжжя та м. Оріхів, повітряні тривоги, ворожі обстріли, мобілізаційні заходи, тощо.
Відповідач, прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.
Суд зауважує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню принцип «pacta sunt servanda» - «договорів необхідно дотримуватись», який є фундаментальним принципом міжнародного та цивільного права та закріплений у статті 629 ЦК України
Щодо довгострокових відносин позивача так відповідача, суд зазначає, що виходячи з матеріалів справи такі відносини між позивачем та відповідачем мали місце протягом тривалого часу та мали регулярний характер, однак протягом цих довготривалих відносин, на протязі дії договору №09/008 від 25.09.2023 відповідач весь час порушував умови договору щодо своєчасної оплати отриманого за договором товару, і станом на час винесення цього рішення не розрахувався за товар, отриманий у лютому березні 2026 року, тобто прострочення оплати товару існує більше ніж 6 місяців та за час розгляду справи в суді сума простроченої оплати не зменшилася.
При цьому, суд враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
А тому, враховуючи що розмір штрафу 50% від суми заборгованості при простроченні оплати за поставлений товар більш ніж на 20 (двадцять) днів в даному випадку можна вважати надмірним, а також враховуючи позицію позивача, відповідно до якої метою позову є не саме по собі стягнення штрафних санкцій, а й стимулювання відповідача до своєчасного виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим відповідач не наполягав на повному задоволенні позовних вимог, суд з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, вважає обґрунтованим, розумним та справедливим зменшення розміру обґрунтовано заявленого штрафу за прострочення оплати до 327637,27 коп.
При цьому розмір обґрунтовано нарахованої пені 20309,23 грн зменшенню не підлягає.
Загальний розмір штрафу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних з урахуванням зменшення судом штрафу становить 350000,00 грн (327637, 27 грн + 20309,23 грн + 155,83 грн + 1897,67 грн = 350000,0 грн).
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки №09/008 від 25.09.2023 (а.с. 17, т.1), видатковими накладними (а.с.132-214, т.1), банківською випискою (а.с. 215-222, т.1) актом звірки (а.с.75-82, т.2), іншими матеріалами справи в їх сукупності).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.
Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення основної суми боргу у розмірі 174173,93 грн, штрафу у розмірі 327637,27 грн, пені у розмірі 20309,23 грн, інфляційних втрат у розмірі 155,83 грн, три відсотки річних у розмірі 1897,67 грн.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
При розподілі витрат зі сплати судового збору судом враховується, що позивачем сума боргу та штрафних санкцій яка була заявлена, визнана лише частково обґрунтованою (78,48% від загальної суми позову).
Також судом частково задоволено клопотання про зменшення судом розміру неустойки.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16.
Враховуючи викладене, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору пропорційно обґрунтовано заявленим позовним вимогам, а саме у розмірі 7427,40 грн (9464,08 грн (сума сплаченого судового збору) * 78,48% (обґрунтованих позовних вимог) = 7427,40грн.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Виробниче підприємство ГЛОБАЛАГРО» (69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Каховська, будинок 36; ідентифікаційний код юридичної особи 39735489) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТД СТАНДАРТ» (69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. ЛАДОЗЬКА, буд. 36, кв. 115; ідентифікаційний код юридичної особи 36836146) заборгованість за договором №09/008 від 25.09.2023 у розмірі 174173,93 грн (сто сімдесят чотири тисячі сто сімдесят три гривні 93 коп.), штраф у розмірі 327637,27 грн (триста двадцять сім тисяч шістсот тридцять сім гривень 27 коп.), пеню у розмірі 20309,23 грн (двадцять тисяч триста дев`ять гривень 23 коп.), інфляційні втрати у розмірі 155,83 грн (сто п`ятдесят п`ять гривень 83 коп.), три проценти річних у розмірі 1897,67 грн (одна тисяча вісімсот дев`яносто сім гривень 67 коп.). Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Виробниче підприємство ГЛОБАЛАГРО» (69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Каховська, будинок 36; ідентифікаційний код юридичної особи 39735489) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТД СТАНДАРТ» (69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. ЛАДОЗЬКА, буд. 36, кв. 115; ідентифікаційний код юридичної особи 36836146) суму 7427,40 грн (сім тисяч чотириста двадцять сім гривень 40 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 23.10.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич
Судове рішення № 140868763, Господарський суд Запорізької області було прийнято 20.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 908/1473/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: