Ухвала суду № 140868722, 20.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"20" жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/663/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.,

Розглянув матеріали справи

за позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево Закарпатської області в інтересах держави

в особі позивача Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача 1 Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач», м. Ужгород

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів

За участю представників:

прокуратури Чулей О.Ю., посвідчення №085817 від 09.06.2026;

позивача не з`явилися;

відповідача 1 Масяк В.М., начальник юридичного відділу, довіреність №58 від 10.02.2026, положення про юридичний відділ, в порядку самопредставництва;

відповідача 2 Маняк В.В., керівник, в порядку самопредставництва.

ВСТАНОВИВ:

Мукачівська окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради звернулася до Господарського суду Закарпатської з позовом до Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач», у якому просить суд визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 17.06.2024, № 4 від 23.07.2024 та № 7 від 20.11.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 279 від 29.12.2023 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач» на користь Мукачівської міської ради надмірно сплачені кошти в розмірі 6 853 891,8 грн.

Позов заявлено прокурором з підстав недотримання норм Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення зазначеної додаткової угоди.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/663/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2026 року.

Ухвалою від 19 червня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 14 липня 2026 року.

03 липня 2026 року до чуду через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву від 03.07.2026 року.

06 липня 2026 року представник відповідача 2 за допомогою системи «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву від 06.07.2026 року.

10 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив з клопотанням про поновлення строку для подання відповіді на відзив від 09.07.2026.

Ухвалою від 14 липня 2026 року суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на подання відповіді на відзив від 09.07.2026 року.

13 липня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив від 13.07.2026 року.

Того ж дня, 13 липня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» відповідач 1 подав до суду клопотання від 13.07.2026 та клопотання від 13.07.2026 про зупинення провадження у справі.

Наступного дня, 14 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив від 14.07.2026 року.

04 вересня 2026 року до суду від відповідача 2 надійшло клопотання від 04.09.2026 про зупинення провадження у справі.

08 вересня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі від 07.09.2026, заперечення на клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі від 07.09.2026 та пояснення від 07.09.2026 року.

У підготовчому засіданні 08 вересня 2026 року суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 від 04.09.2026 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України в об`єднаному конституційному провадженні за конституційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз Сіті», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у справах № 3-107/2026(239/26), № 3-117/2026(264/26), № 3-130/2026(291/26).

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд враховує, положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положеннями пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі № 800/235/17 (провадження №11-271сап18) сформулювала висновок щодо застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у питанні зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Скасовуючи ухвалу про зупинення провадження як передчасну, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що суд повинен мотивувати зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції та предметом спору, конкретизувати, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства, та зазначити, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила абсолютної заборони зупиняти провадження до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак визначила обов`язковий стандарт обґрунтування такого зупинення, за яким сам лише факт розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню у справі, не є достатнім.

Розвиваючи наведений підхід, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 сформулювала висновок щодо застосування тотожної норми пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, за яким: під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи (пункт 35 постанови); зупинення провадження з підстав неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи, тоді як в інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України (пункт 37 постанови); вирішуючи питання щодо зупинення провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі (пункт 38 постанови).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 18.08.2026 про повернення справи № 910/11553/25 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтримав наведений підхід Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, який з огляду на тотожність зазначених норм процесуального права є релевантним для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України. Об`єднана палата зазначила, що за цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, суд констатує, що для зупинення провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, обов`язковою умовою є наявність саме об`єктивної неможливості розгляду справи. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані у матеріалах справи докази є достатніми та дозволяють самостійно встановити й оцінити обставини (факти), які є предметом цього судового розгляду.

Суд доходить висновку, що наявні в справі докази у своїй сукупності дають змогу повно, всебічно та об`єктивно встановити обставини спірних правовідносин без зупинення провадження до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України в об`єднаному конституційному провадженні за конституційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз Сіті», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у справах № 3-107/2026(239/26), № 3-117/2026(264/26), № 3-130/2026(291/26). Належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про зворотне та підтверджували неможливість розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, заявником не наведено.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає наявності об`єктивної неможливості, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, належним чином оцінити та встановити всі фактичні обставини спірних правовідносин у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відповідача 2 від 04.09.2026 про зупинення провадження у справі суд відмовив.

15 вересня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшли заява від 14.09.2026 року про врегулювання спору за участі судді та заява від 15.09.2026 про колегіальний розгляд справи від 15.09.2026 року.

16 вересня 2026 року відповідач 1 за допомогою системи «Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення від 16.09.2026 року.

17 вересня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли заперечення на заяву про проведення процедури врегулювання спору за участю судді та зупинення провадження у справі від 17.09.2026 року.

У підготовчому засіданні 18 вересня 2026 року суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 від 14.09.2026 про врегулювання спору за участі судді.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 186 Господарського процесуального кодексу України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Оскільки врегулювання спору за участю судді можливе виключно за взаємною згодою сторін, а заявник (прокурор), який користується процесуальними правами позивача, заперечував проти проведення цієї процедури та не надав своєї згоди, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача 2.

29 вересня 2026 року відповідач 2 за допомогою системи «Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення у справі від 29.09.2026 щодо ситуації із закупівлею електричної енергії.

15 жовтня 2026 року від відповідача 2 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 15.10.2026 про залишення позову без розгляду.

20 жовтня 2026 року від прокурора до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про залишення позову без розгляду від 20.10.2026 року.

У підготовчому засіданні неодноразово оголошувалася перерва, востаннє до 20 жовтня 2026 року.

У підготовчому засіданні 20 жовтня 2026 року взяли участь прокурор, представник відповідача 1 та представник відповідача 2, які не заперечували проти розгляду справи за відповідної явки учасників.

Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Розглянувши подане клопотання відповідача 2 про колегіальний розгляд справи від 15.09.2026, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 33 ГПК України, якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що призначення колегіального розгляду справи є правом, а не обов`язком суду, і таке право реалізується судом залежно від категорії і складності справи.

Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 17.06.2024, № 4 від 23.07.2024 та № 7 від 20.11.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 279 від 29.12.2023 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач» на користь Мукачівської міської ради надмірно сплачених коштів в розмірі 6 853 891,8 грн.

Зважаючи на категорію та складність цієї справи, обсяг і характер наявних у ній доказів, суд не вбачає об`єктивної необхідності для здійснення її розгляду колегіальним складом суду. Правовідносини у сфері публічних закупівель енергоносіїв мають усталену судову практику, а дослідження умов додаткових угод та перевірка арифметичних розрахунків заявлених до стягнення сум не становлять значної складності.

За переконанням суду, перешкод для дотримання завдань господарського судочинства щодо повного, всебічного та об`єктивного встановлення всіх фактичних обставин справи у розумні строки при розгляді цієї справи суддею одноособово не виникає, а відтак, у задоволенні клопотання відповідача 2 про колегіальний розгляд справи належить відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі №907/663/26 до закінчення перегляду у касаційному порядку Судовою Палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24, суд враховує, що в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення 6 853 891,8 грн безпідставно отриманих коштів на користь Мукачівської міської ради, прокурор в позовній заяві, серед іншого, посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, що джерело походження коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 17.03.2025 у справі № 922/2848/24 вбачається, що справу № 922/2848/24 передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Підставою передачі справи стала необхідність відступлення шляхом уточнення від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24, від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24 та від 18.02.2026 у справі № 913/95/25, а саме: а саме виключення з висновку речення: «При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування».

Відтак, правовий висновок, який буде сформований Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 922/2848/24, матиме істотне значення для правильного вирішення справи № 907/663/26.

Станом на 20.10.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості про результати розгляду справи № 922/2848/24 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду .

Відтак, враховуючи вимоги даного позову, висновки Верховного Суду у справі № 922/2848/24 будуть мати значення при вирішенні справи № 907/1018/25 і також підлягають застосуванню у даному спорі, який виник із подібних правовідносин.

Правом на розгляд справи (правом на суд) за стандартами Європейського суду з прав людини розуміють можливість особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини «суд, встановлений законом» має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine) (заяви № 29458/04 та № 29465/04) суд розтлумачив, що фраза «встановлений законом» стосується не лише правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

За змістом статті 44 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові палати касаційного суду: 1) здійснюють правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; 2) аналізують судову статистику та вивчають судову практику; 3) здійснюють інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, враховуючи, що правозастосовна практика щодо визначення належного стягувача у подібних правовідносинах наразі перебуває на перегляді палати касаційної інстанції, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 907/663/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 922/2848/24.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення справедливого та неупередженого судового розгляду справи, на переконання суду, наявні усі підстави для задоволення клопотання відповідача 1 та зупинення провадження у даній справі.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Таким чином, з огляду на ту обставину, що на даний час в провадженні Верховного Суду перебуває справа № 922/2848/24, висновок в якій сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності; з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 907/663/26 до закінчення перегляду судового рішення у касаційному порядку Судовою Палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24.

Керуючись статтями 33, 42, 182, 183, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач» від 15.09.2026 про колегіальний розгляд справи №907/663/26, - відмовити.

2. Клопотання Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради від 13.07.2026 про зупинення провадження у справі задовольнити.

3. Зупинити провадження у справі №907/663/26 до закінчення перегляду у касаційному порядку Судовою Палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24.

4. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду у касаційному порядку справи №922/2848/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в частині зупинення провадження шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 23 жовтня 2026 року.

Суддя Р.М. Лучко