Ухвала суду № 140868717, 19.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"19" жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/557/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У. М.,

за участю секретаря судового засідання Дубик Д. С.

Розглянула матеріали справи

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ

в особі Філії «Карпатський лісовий офіс», м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський парк», м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

про повернення лісової ділянки

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський парк», м. Ужгород

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ

в особі Філії «Карпатський лісовий офіс», м. Ужгород

про визнання недійсним одностороннього правочину,

За участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Василечко А. В., адвокат, ордер серії АО №1213066 від 12.01.2026;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Радь І. І., адвокат, ордер серії АО № 1250156 від 17.08.2026;

третьої особи не з`явився;

ВСТАНОВИЛА:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Карпатський лісовий офіс» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський парк» в якому просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ужгородський парк» повернути лісову ділянку державної власності площею 9,5 га, розташовану за межами населеного пункту на території Оноківської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області у кварталі 8 (виділи 8,9) та кварталі 9 (виділи 6,7) Ужгородського лісництва, постійному лісокористувачу ДП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» за актом приймання-передачі у придатному для ведення лісового господарства стані.

Позовні вимоги обґрунтовані, серед іншого, неналежним виконанням відповідачем умов договору довгострокового тимчасового користування лісами № 7 від 27.12.2024.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/557/26 визначено головуючого суддю Пляцко У.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26 травня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи та призначив підготовче засідання на 17 червня 2026 року.

Ухвалою від 16 червня 2026 року суд прийняв зустрічну позовну заяву від 09.06.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський парк» до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Карпатський лісовий офіс» про визнання недійсним одностороннього правочину до спільного розгляду з первісним позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Карпатський лісовий офіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський парк про повернення лісової ділянки, встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті зустрічного позову.

У підготовчому засіданні 17 червня 2026 року суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатську обласну державну адміністрацію та відклав підготовче засідання на 21 липня 2026 року.

21 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Ужгородський парк» надійшло клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертиз, проведення якої доручити судовому експерту Колчару Вячеславу Дмитровичу (свідоцтво № 1475 від 13 грудня 2019 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України вул. Закарпатська, буд. 38, оф. 14, м. Ужгород, 88017).

Клопотання мотивоване тим, що підставою для одностороннього розірвання договору позивач визначив, зокрема, проведення будівництва та встановлення паркану на земельній ділянці постійного землекористувача без погодження з останнім. За твердженням відповідача, за договором про надання послуг №2406/25 від 24.06.2025 р. ТОВ «АМІЛА» надало послуги з облаштування клітки/вольєру для проживання диких тварин. Цей об`єкт не є капітальною спорудою і не впливає на властивості земельної ділянки. Оскільки сторони по-різному трактують вид об`єкта, встановленого на спірній земельній ділянці (паркан чи клітка/вольєр), виникла необхідність у застосуванні спеціальних знань та проведенні будівельно-технічної експертизи.

З огляду на вказане ТОВ «Ужгородський парк» на вирішення експерта просить поставити наступне питання: чи встановлено на земельній ділянці загальною площею 9,5 га. в кварталі 8 (виділ 8,9) та кварталі 9 (виділ 6, 7) Ужгородського лісництва на територію Оноківської сільської ради в адміністративних межах Ужгородського району згідно планомсхемою паркан або клітка/вольєр для тварин ?

Також, на час проведення експертизи представник ТОВ «Ужгородський парк» просить зупинити провадження у справі.

14 серпня 2026 року ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» через систему «Електронний суд» подало до суду клопотання про долучення доказів та заперечення проти клопотання ТОВ «Ужгородський парк» про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі.

Клопотання ДСГП «Ліси України» про долучення доказів обґрунтовувало необхідністю долучення до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №1987-Е від 17.07.2026 складеного Закарпатським відділенням Львівського НДІСЕ Мін`юсту України. Вказує, що ДСГП «Ліси України» звернулося до експертної установи 29.04.2026 р., однак висновок було складено лише 17.07.2026 р., тобто з об`єктивних причин, що не залежали від заявника. Вказаним висновком встановлено, що розміщені на ділянці об`єкти (пішохідні доріжки, насип, мережа освітлення, огорожа, годівниці) є об`єктами будівництва (спорудами) та належать до нерухомого майна.

З приводу будівельно-технічної експертизи ДСГП «Ліси України» заперечує проти її призначення. Позивач вказує, що у справі вже є висновок експерта №1987-Е від 17.07.2026 р., яким визначено перелік об`єктів та їх характер як нерухомого майна. Відповідно до ст. 99 ГПК України наявність такого висновку виключає призначення експертизи, за відсутності обґрунтованих сумнівів. Також позивач зазначає, що питання «паркан чи вольєр» є хибною альтернативою, оскільки зведення будь-яких споруд чи огорож без погодження порушує умови договору (п. 21, п. 39.3). Крім того, розірвання договору відбулося за кількома самостійними підставами (у т.ч. пошкодження 29 дерев та невідшкодування збитків).

17 вересня 2026 року ТОВ «Ужгородський парк» подало до суду доповнення/уточнення до клопотання про призначення експертизи. Мотивація відповідача полягає у тому, що на спростування висновку №1987-Е відповідач долучив звіт про проведення технічного обстеження елементів благоустрою від 10.09.2026 р. виконаний експертом Бесагою О.П. Згідно з цим звітом, розміщені елементи благоустрою класифіковано як «Інші спортивні та рекреаційні споруди» (код 2412), а не як об`єкти нерухомого майна. Відповідач стверджував, що це ставить під обґрунтований сумнів висновок позивача №1987-Е. Також ТОВ «Ужгородський парк» заявило, що проект благоустрою був погоджений ДСГП «Ліси України» (долучивши проект з відбитком печатки).

Крім іншого, Відповідач уточнив перелік питань, які необхідно поставити судовому експерту та уточнив саму установу, якій призначити проведення вказаної судової експертизи. Так, Відповідач просить суд призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу з наступних питань:

до яких об`єктів, за своїми технічними характеристиками, відносяться елементи благоустрою споруджені на лісовій земельній ділянці площею 9,5 га, розташованій на території Оноківської сільської ради Ужгородського р.-ну, за межами населеного пунктів, у кварталі 8 (8,9га) та кварталі 9 (6,7га) Ужгородського лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України»?

чи є споруджені елементи благоустрою на лісовій земельній ділянці площею 9,5 га, розташованій на території Оноківської сільської ради Ужгородського р.-ну, за межами населеного пунктів, у кварталі 8 (8,9га) та кварталі 9 (6,7га) Ужгородського лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» об`єктами нерухомого майна, чи іншими спортивними та рекреаційними спорудами (код 2412) без характеристик об`єктів нерухомого майна?

чи відповідають споруджені елементи благоустрою на лісовій земельній ділянці площею 9,5 га, розташованій на території Оноківської сільської ради Ужгородського р.-ну, за межами населеного пунктів, у кварталі 8 (8,9га) та кварталі 9 (6,7га) Ужгородського лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» погодженому Проекту благоустрою, що розроблений Інженером проектувальником Кисленко Ю.В.?

Доручити проведення даної судової експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, буд. 6)

13 жовтня 2026 року ДСГП «Ліси України» подало заперечення на доповнення відповідача. Позивач вказував, що звіт ФОП Бесаги О.П. не є висновком експерта у розумінні ст. 98, 101 ГПК України, оскільки складений фахівцем з технічного обстеження, не містить попередження про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України та вказівки про підготовку для подання до суду. Позивач зазначив, що навіть за класифікацією коду 2412 вказані об`єкти є спорудами, зведення яких без погодження заборонено договором. Щодо відбитку печатки на Проекті благоустрою, позивач пояснив, що сам лише відбиток печатки без дати, посади, прізвища та підпису уповноваженої особи не свідчить про волевиявлення на погодження. Позивач наполягав на відсутності підстав для призначення експертизи.

У ході підготовчого провадження судом у підготовчому засіданні оголошувалися перерви: 21 липня 2026 року до 18 серпня 2026 року до 17 вересня 2026 р та до 16 жовтня 2026 року.

У підготовчому засіданні 16 жовтня 2026 суд заслухав думку учасників справи, доводи та заперечення щодо поданих сторонами заяв та перейшов до стадії постановлення ухвали, оголосивши час її проголошення 19 жовтня 2026 року.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи та проаналізувавши викладені представником позивача заперечення з даного приводу, суд зазначає наступне.

В силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи.

Частинами 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що у процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин) дані про які потребують спеціальних досліджень.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України (Заява №61679/00 від 01.06.2006), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися у процесі її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За змістом приписів частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Згідно з ч. 1, 2, п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Згідно фактичних обставин справи вбачається, що предметом первісного позову у даній справі є вимоги ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про зобов`язання ТОВ «Ужгородський парк» повернути лісову ділянку державної власності площею 9,5 га, розташовану за межами населеного пункту на території Оноківської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області у кварталі 8 (виділи 8, 9) та кварталі 9 (виділи 6, 7) Ужгородського лісництва, постійному лісокористувачу ДП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» за актом приймання-передачі у придатному для ведення лісового господарства стані.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ДСГП «Ліси України» вказує на неналежне виконання ТОВ «Ужгородський парк» умов Договору довгострокового тимчасового користування лісами №7 від 27.12.2024 р. Зокрема, мотивом звернення з позовом стало проведення відповідачем будівництва та встановлення металевого паркану (огорожі) без відповідного дозволу та погодження з постійним лісокористувачем (що передбачено п. 21, п. 39.3 Договору), а також пошкодження 29 дерев до ступеня неприпинення росту під час проведення робіт з облаштування зоопарку та невідшкодування завданих лісовому господарству збитків. Вказані обставини, за твердженням позивача, стали підставою для одностороннього розірвання Договору № 7.

У свою чергу, ТОВ «Ужгородський парк» заперечило проти позову звертаючись із зустрічним позовом про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору, а також обґрунтовуючи клопотання про призначення експертизи (з урахуванням доповнення від 17.09.2026 р.).

Судом встановлено, що у матеріалах справи наявні два суперечливі за змістом та висновками документи щодо технічного характеру, капітальності, статусу та класифікації об`єктів, споруджених на спірній лісовій земельній ділянці, а саме:

1. висновок експерта №1987-Е від 17.07.2026 р., наданого позивачем, де розміщені об`єкти (огорожа, доріжки з бруківки, освітлення, насип) визначено як об`єкти будівництва (споруди), які належать до нерухомого майна.

2. звіт про проведення технічного обстеження від 10.09.2026 р., наданого відповідачем (виконавець експерт Бесага О. П.), за висновками якого розміщені елементи благоустрою віднесено до категорії «Інші спортивні та рекреаційні споруди» (код 2412) без характеристик об`єктів нерухомого майна.

Відтак, доводи та заперечення, якими обґрунтовано позиції сторін даного спору з приводу цього питання, за своїм змістом є взаємно суперечливими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що всі сумніви і протиріччя, на які посилаються учасники справи, повинні бути усунені у встановлений законом спосіб, а суд зі свого боку повинен скористатись усіма необхідними процесуальними засобами для офіційного з`ясування всіх обставин справи з метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення, тобто через призначення у справі судової експертизи.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №904/8354/16, від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 28.01.2025 у справі №922/304/24, від 02.04.2025 у справі №910/7294/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК України).

На підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до підп. 1.2.2. п. 1.2. Розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (у редакції наказу Міністерства юстиції України №1950/5 від 26.12.2012) (далі Інструкція), основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема, будівельно-технічна експертиза.

Пунктом 5.1. глави 5 розділу ІІ Інструкції встановлено, що основними завданнями будівельно-технічної експертизи є:

- визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

- визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

- визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

- визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

- визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів;

- визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів;

- визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо;

- визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

Таким чином, беручи до уваги те, що для правильного вирішення даного спору та встановлення фактичних обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме щодо технічного характеру, капітальності, статусу та класифікації об`єктів, споруджених на спірній лісовій земельній ділянці суд дійшов висновку, що встановлення таких обставин потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, а тому вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача та призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно із ч. 4, 5 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Отже з урахуванням принципу диспозитивності в господарському судочинстві, сторони наділені правом запропонувати суду питання, які, на їх думку, мають бути поставлені перед експертом, але остаточне коло питань визначає суд.

В даному випадку, з урахуванням пропозицій представників сторін, суд визначив коло питань, що мають бути поставлені на вирішення експерта, та вважає за необхідне поставити на вирішення судової експертизи наступні питання:

1) до яких об`єктів, за своїми технічними характеристиками, відносяться елементи благоустрою споруджені на лісовій земельній ділянці площею 9,5 га, розташованій на території Оноківської сільської ради Ужгородського району, за межами населеного пункту, у кварталі 8 (8,9 га) та кварталі 9 (6,7 га) Ужгородського лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України»?

2) чи є споруджені елементи благоустрою на лісовій земельній ділянці площею 9,5 га, розташованій на території Оноківської сільської ради Ужгородського району, за межами населеного пункту, у кварталі 8 (8,9 га) та кварталі 9 (6,7 га) Ужгородського лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» об`єктами нерухомого майна, чи іншими спортивними та рекреаційними спорудами (код 2412) без характеристик об`єктів нерухомого майна?

3) чи відповідають споруджені елементи благоустрою на лісовій земельній ділянці площею 9,5 га, розташованій на території Оноківської сільської ради Ужгородського району, за межами населеного пункту, у кварталі 8 (8,9 га) та кварталі 9 (6,7 га) Ужгородського лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» погодженому Проекту благоустрою, що розроблений Інженером проектувальником Кисленко Ю. В.?

За положеннями ч. 1, 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При цьому, експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали справи для проведення експертизи.

У зв`язку із призначенням судом судової будівельно-технічної експертизи з ініціативи відповідача, витрати, пов`язані із проведенням експертизи, має нести відповідач за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Ужгородський парк».

Відповідно до ч. 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Згідно з ч. 5 ст.100 ГПК України в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються: визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи (ст. 4 3акону України Про судову експертизу).

Відтак, суд зазначає, що особа чи особи, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу несуть відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Згідно із приписами ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

З урахуванням наведеного, суд доручає проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Сім`ї Бродських, буд. 6, м. Київ, 03057).

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Отже вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачене право суду зупинити провадження у справі у випадку призначення ним судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування, без її призначення.

З огляду на викладене, з метою дотримання процесуальних строків розгляду спору, суд вважає за необхідне провадження у справі №907/557/26 зупинити до отримання судом експертного висновку.

Керуючись статтями 42, 86, 99, 100, 104, 127, 129, 182, 183, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський парк» від 21.07.2026 про призначення судової експертизи (з урахуванням доповнення/уточнення від 17.09.2026) задовольнити.

2. Призначити у справі №907/557/26 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1) До яких об`єктів, за своїми технічними характеристиками, відносяться елементи благоустрою споруджені на лісовій земельній ділянці площею 9,5 га, розташованій на території Оноківської сільської ради Ужгородського району, за межами населеного пункту, у кварталі 8 (8,9 га) та кварталі 9 (6,7 га) Ужгородського лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України»?

2) Чи є споруджені елементи благоустрою на лісовій земельній ділянці площею 9,5 га, розташованій на території Оноківської сільської ради Ужгородського району, за межами населеного пункту, у кварталі 8 (8,9 га) та кварталі 9 (6,7 га) Ужгородського лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» об`єктами нерухомого майна, чи іншими спортивними та рекреаційними спорудами (код 2412) без характеристик об`єктів нерухомого майна?

3) Чи відповідають споруджені елементи благоустрою на лісовій земельній ділянці площею 9,5 га, розташованій на території Оноківської сільської ради Ужгородського району, за межами населеного пункту, у кварталі 8 (8,9 га) та кварталі 9 (6,7 га) Ужгородського лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» погодженому Проекту благоустрою, що розроблений Інженером проектувальником Кисленко Ю. В.?

3. Проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Сім`ї Бродських, буд. 6, м. Київ, 03057).

4. До вирішення питання розподілу судових витрат у порядку ст. 127, 129 Господарського процесуального кодексу України, оплату проведення експертизи покласти на відповідача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Ужгородський парк».

5. Цією ухвалою суд попереджає судового експерта про кримінальну відповідальність за ухилення від проведення судової експертизи та подання завідомо неправдивого висновку, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

6. Зупинити провадження у справі №907/557/26 до отримання судом експертного висновку.

7. Матеріали справи скерувати на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Сім`ї Бродських, буд. 6, м. Київ, 03057).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено та підписано 23 жовтня 2026 року.

Суддя У. М. Пляцко