Рішення № 140868511, 20.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026Справа № 904/3868/26За позовом: Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський кранобудівний завод», м. Нікополь, Дніпропетровська область

Про: стягнення 5 872 263,64 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

секретар судового засідання Вязовська К.В.

Представники:

Від позивача: Шиян В.В.;

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Нікопольський кранобудівний завод» (відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів , які мали бути сплачені на користь позивача за поставлену електричну енергію , фактично спожиту відповідачем без укладання відповідного договору.

Ухвалою суду від 30.06.26р. було відкрито провадження у справі №904/3868/26, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні на 16.07.26р.

ТОВ «Нікопольський кранобудівний завод» (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористалось, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було повідомлене належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду уповноваженим посадовим особам.

Ухвалою суду від 16.07.26р. відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 03.09.26р.Ухвалою суду від 03.09.26р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 17.09.26р. Ухвалою суду від 17.09.26р. відкладено розгляд справи по суті до 06.10.26 р. Ухвалою суду від 06.10.26р. відкладено розгляд справи по суті до 20.10.26 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Нікопольський кранобудівний завод» (споживач) та ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (оператор системи розподілу , правонаступник - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі»)з 01 березня 2013 року існували договірні відносини щодо постачання електричної енергії, оформлені договором № 510-Ц від 01.03.2013. Додатковою угодою № 3/18 від 01.08.18р. строк дії зазначеного договору було продовжено до 07.01.21р.

У зв`язку із запровадженням нового нормативного регулювання функціонування роздрібного ринку електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» договірні відносини між споживачами та операторами систем розподілу мали бути приведені у відповідність до вимог зазначених Правил. Позивач зазначає, що між сторонами виникли договірні відносини з надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах публічного договору приєднання, оскільки відповідач продовжував споживати електричну енергію, оплачував її постачальнику та здійснював оплату послуг з розподілу електричної енергії, а заяв про припинення розподілу електричної енергії на свої об`єкти не подавав.

Упродовж 2023 року постачання електричної енергії відповідачу за твердженням позивача здійснювало Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» як постачальник «останньої надії».

Листом від 10.11.23р. № 44/09-3132/ПОН зазначений постачальник повідомив позивача про завершення постачання електричної енергії споживачам, включеним до відповідного переліку, після втрати чинності або скасування наказу Міністерства енергетики України від 13.04.22р. № 148. У додатку до цього листа за порядковим номером 52 було зазначено ТОВ «Нікопольський кранобудівний завод».

Надалі листом від 05.12.23р. № 44/09-1589 ДПЗД «Укрінтеренерго» уточнило, що останнім днем постачання електричної енергії споживачам, включеним до зазначеного переліку, у тому числі відповідачу, є 06.12.23р. Також було повідомлено про необхідність укладення споживачем договору з іншим електропостачальником та про необхідність припинення електроживлення об`єктів у разі неукладення такого договору.

Позивач стверджує, що станом на 07.12.23р. відповідач не уклав договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником. Після завершення постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» відповідач не мав правових підстав для подальшого споживання електричної енергії без укладення відповідного договору.

З метою припинення електроживлення об`єктів відповідача позивач листом від 12.12.23р. № 62194/1001/36 направив на його адресу попередження про припинення електроживлення. У попередженні зазначалися дати можливого відключення електроустановок: 22, 26, 27, 28 грудня 2023 року та 02 січня 2024 року з 09:00. За твердженням позивача, зазначене попередження було направлено відповідачу 14.12.23р. рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

26.12.23р. працівники АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» були допущені на об`єкт відповідача для здійснення відключення електрообладнання. За результатами проведених заходів було складено акт про відключення № 195897 від 26.12.23р. Водночас, як зазначає позивач, електроустановки відповідача були відключені лише частково, а повного припинення споживання електричної енергії не відбулося.

Надалі, з метою припинення споживання електричної енергії без договору про її постачання, позивач направив відповідачу попередження про відключення електроустановок на 02.06.25р. з 10:00, оформлене листом від 19.05.25р. № 23012/1001.

Як зазначено в позовній заяві, 02.06.25р. відповідач не допустив працівників позивача до своїх електроустановок для проведення відключення та самостійно не припинив споживання електричної енергії. На підтвердження цієї обставини позивач посилається на акт про недопуск № 21929 від 02.06.25р., складений працівниками оператора системи розподілу.

За твердженням позивача, у період з 01.01.24р. по 31.05.25р. відповідач продовжував споживати електричну енергію за відсутності укладеного договору про її постачання. При цьому відповідач продовжував оплачувати послуги з розподілу електричної енергії, але не здійснював оплату її вартості постачальнику, оскільки, як зазначає позивач, відповідний договір із постачальником електричної енергії укладений не був.

Відповідно до даних комерційних приладів обліку, встановлених на об`єкті відповідача, а також актів про використану електричну енергію, на які посилається позивач, обсяг електричної енергії, спожитої відповідачем у період з 01.01.24р. по 31.05.25р., становить 763 737 кВт/год.

Зокрема, обсяг споживання електричної енергії становив: у січні 2024 року 58 593 кВт·год; у лютому 2024 року 63 723 кВт·год; у березні 2024 року 67 880 кВт·год; у квітні 2024 року 38 151 кВт·год; у травні 2024 року 40 253 кВт·год; у червні 2024 року 36 963 кВт·год; у липні 2024 року 26 432 кВт·год; у серпні 2024 року 35 742 кВт·год; у вересні 2024 року 27 402 кВт·год; у жовтні 2024 року 45 991 кВт·год; у листопаді 2024 року 49 860 кВт·год; у грудні 2024 року 47 038 кВт·год; у січні 2025 року 36 588 кВт·год; у лютому 2025 року 41 869 кВт·год; у березні 2025 року 61 456 кВт·год; у квітні 2025 року 49 591 кВт·год; у травні 2025 року 36 195 кВт·год.

Позивач зазначає, що для визначення вартості електричної енергії, спожитої відповідачем за відсутності договору про постачання, застосовано положення пункту 25 додатка 4 «Порядок розрахунків» до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії в редакції, яка діяла до 24.04.25р.

Згідно з наведеними позивачем положеннями, у разі відсутності договору про постачання електричної енергії або неможливості здійснення відключення споживача з незалежних від оператора системи розподілу причин, підтверджених документально, для проведення розрахунків показники засобів обліку не застосовуються, а обсяг і вартість електричної енергії визначаються за спеціальним порядком, передбаченим договором. Водночас п. 25.5 цього додатка передбачає можливість перерахунку обсягу електричної енергії за фактичними показниками вузлів обліку на звернення споживача у визначений строк.

Позивач стверджує, що заявлена до стягнення сума розрахована з урахуванням ціни закупівлі електричної енергії на балансуючому ринку та тарифу на послуги з передачі електричної енергії. Тариф на послуги з розподілу електричної енергії до розрахунку не включався, оскільки відповідач здійснював оплату таких послуг окремо.

За розрахунком позивача, вартість електричної енергії обсягом 763 737 кВт/год, спожитої відповідачем у період з 01.01.24р. по 31.05.25р. без достатніх правових підстав, становить 5 872 263,64 грн.

20.04.26р. позивач направив на адресу відповідача претензію про оплату зазначеної суми. Згідно з наведеними в позовній заяві даними поштового відстеження, відправлення № R491070024490 було прийнято поштовим відділенням 20.04.26р., прибуло до м. Нікополя 21.04.26р., а 05.05.26р. повернулося відправнику у зв`язку із закінченням установленого строку зберігання. Позивач зазначає, що відповіді на претензію не отримав, а заявлена до сплати вартість електричної енергії залишилася несплаченою.

Позивач вважає, що внаслідок споживання електричної енергії без належної договірної підстави відповідач зберіг у себе майно за рахунок позивача, а тому зобов`язаний відшкодувати його вартість на підставі статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з викладеним Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» просить про стягнення з ТОВ «Нікопольський кранобудівний завод» 5 872 263,64 грн.- вартості електричної енергії, спожитої без достатніх правових підстав.

Оцінюючи подані докази та доводи позивача, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які хоча й не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові засади функціонування ринку електричної енергії України, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням та споживанням електричної енергії, визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до положень статті 4 зазначеного Закону учасники ринку електричної енергії здійснюють свою діяльність на договірних засадах. Функціонування ринку електричної енергії передбачає, зокрема, укладення договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії та договорів про постачання електричної енергії споживачу.

Положеннями статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» на споживача покладаються обов`язки дотримуватися вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, виконувати умови укладених договорів та здійснювати оплату електричної енергії й послуг відповідно до вимог законодавства.

Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, визначають порядок взаємодії учасників роздрібного ринку електричної енергії, порядок укладення відповідних договорів, права та обов`язки споживачів, а також підстави й порядок припинення електроживлення.

Відповідно до пункту 3.4.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії споживачу протягом установленого нормативними актами строку, після завершення якого припиняє постачання, крім передбачених законодавством винятків.

Пунктом 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено можливість припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу, зокрема, у разі закінчення строку дії договору з постачальником останньої надії за умови неукладення споживачем договору з іншим електропостачальником.

Отже, споживання електричної енергії після припинення її постачання постачальником останньої надії за відсутності іншого належного договору не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично спожиту електричну енергію та не створює підстав для безоплатного використання відповідного майнового ресурсу.

Як установлено з обставин, наведених у позовній заяві, постачальник останньої надії ДПЗД Укрінтеренерго листами від 10.11.2023 № 44/09-3132/ПОН та від 05.12.2023 № 44/09-1589 повідомив позивача про завершення постачання електричної енергії відповідачу з 06.12.2023.

За твердженням позивача, відповідач після завершення зазначеного постачання не уклав договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником, однак продовжив споживання електричної енергії для забезпечення потреб власних електроустановок.

Позивачем також зазначено про направлення відповідачу попереджень щодо припинення електроживлення, часткове відключення електроустановок 26.12.2023, а також складення акта про недопуск працівників оператора системи розподілу від 02.06.2025.

Наведені обставини у сукупності з документами, які підтверджують фактичне споживання електричної енергії, підлягають оцінці судом як докази продовження споживання електричної енергії відповідачем після завершення постачання постачальником останньої надії.

Відсутність договору про постачання електричної енергії у спірний період свідчить про відсутність звичайної договірної підстави для придбання відповідачем електричної енергії у відповідного постачальника. Водночас наявність договору про надання послуг з розподілу електричної енергії сама по собі не підтверджує здійснення оплати вартості електричної енергії, спожитої відповідачем.

З огляду на це, вирішуючи спір, суд має встановити не лише факт відсутності договору з електропостачальником, а й те, чи відбулося набуття або збереження відповідачем майна саме за рахунок позивача, чи має позивач право вимагати відшкодування його вартості та чи підтверджена заявлена сума належними доказами.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України необхідно встановити факт набуття або збереження майна відповідачем за рахунок позивача та відсутність достатньої правової підстави для такого набуття або збереження.

При цьому сама по собі відсутність договору про постачання електричної енергії не є достатньою підставою для автоматичного стягнення вартості всієї спожитої електричної енергії саме на користь оператора системи розподілу. Позивач повинен довести, що заявлена до стягнення вартість відповідає майну, набутому або збереженому відповідачем за його рахунок, а також підтвердити належність йому відповідного права вимоги.

З огляду на положення статей 13, 14, 73, 74, 76 79, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не надав контррозрахунку заявленої суми та не подав доказів укладення договору про постачання електричної енергії у спірний період або доказів оплати заявленої до стягнення вартості.

Разом із тим неподання відзиву саме по собі не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та не є безумовною підставою для їх задоволення. Суд вирішує спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів, надаючи їм оцінку в сукупності.

Щодо визначення обсягу спожитої електричної енергії суд зазначає таке.

Позивач посилається на дані комерційних приладів обліку, встановлених на об`єктах відповідача, та акти про використану електричну енергію. За наведеним у позовній заяві розрахунком, у період з 01.01.2024 по 31.05.2025 відповідач спожив 763 737 кВт·год електричної енергії.

Для висновку про доведеність зазначеного обсягу суду необхідно перевірити відповідні акти, показники приладів обліку, документи щодо точок комерційного обліку, а також узгодженість помісячних показників із загальним обсягом, зазначеним у розрахунку позивача.

Щодо вартості електричної енергії суд зазначає, що позивач визначив її в розмірі 5 872 263,64 грн., посилаючись на порядок розрахунків, передбачений пунктом 25 додатка 4 до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, у редакції, яка, за твердженням позивача, діяла до 24.04.25р.

Згідно з наведеними позивачем умовами, у випадках відсутності договору про постачання електричної енергії або документально підтвердженої неможливості відключення споживача з незалежних від оператора системи розподілу причин, для розрахунків застосовується спеціальний порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії.

Позивач зазначає, що до розрахунку включено ціну закупівлі електричної енергії на балансуючому ринку та тариф на послуги з передачі електричної енергії, тоді як тариф на послуги з розподілу не включено у зв`язку з окремою оплатою відповідачем таких послуг.

Правомірність застосованої методики, її відповідність редакції нормативних актів і договірних умов, чинній у відповідні розрахункові періоди, а також правильність визначення вартості електричної енергії повинні підтверджуватися помісячним розрахунком із зазначенням відповідних обсягів, цін і тарифів.

Відповідач не надав доказів, які спростовують обсяг споживання, методику розрахунку або розмір заявленої вартості.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України та стягнення вартості безпідставно набутого майна за умови підтвердження того, що електрична енергія, вартість якої заявлена до стягнення, належала позивачу або що позивач має передбачене законом право вимагати її відшкодування, а також за умови належного підтвердження суми позову.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджено факт безпідставного споживання електричної енергії, належності позивачу права вимоги та правильності розрахунку її вартості, позовні вимоги про стягнення 5 872 263,64 грн. підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський кранобудівний завод» (53207, м. Нікополь, вул. К.Лібнехта, буд. 169, код ЄДРПОУ 37837224) на користь позивача - Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (49111, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034): 5 872 263,64 грн. - вартості безпідставно отриманої електричної енергії та 70 467,16 грн. судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 23.10.26р.

Суддя Васильєв О.Ю.