№ 140868510, 23.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2919/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РГС Україна, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Спецтехніка", селище Слобожанське

про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 183 838, 45 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: клопотання розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РГС Україна (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Спецтехніка" (далі - Відповідач) про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 183 838, 45 грн. , з яких 177 000, 00 грн. - безпідставно набутих коштів, 5 529, 13 грн. - інфляційні втрати, 1 309, 32 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відповідач подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 59 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 13.10.2026 року клопотання Відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу прийнято до розгляду, який ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Встановлено Позивачу строк для подачі заперечень щодо розміру витрат Відповідача (у випадку їх наявності).

Позивач подав заперечення, в яких просив суд відмовити у стягненні витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 59 000,00 грн., а у разі задоволення відповідної заяви зменшити такі витрати до 5 000,00 грн., через неспівмірність заявлених витрат із складністю справи, ціною позову, обсягом фактичної роботи характером підготовлених докумментів.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 244 ГПК України, у зв`язку з розглядом клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, з першою заявою по суті спору Відповідач подав попередній (орієнтовний) розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу.

12.10.2026 року, тобто в межах строків, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивачем подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу разом з доказами на підтвердження таких витрат у розмірі 59 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

В підтвердження розміру витрат, які Позивач має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду подано копії наступних доказів:

- договір про надання правничої допомоги № 03/01 від 03.01.2025 року;

- додаткову угоду №1 від 22.05.2026 року;

- акт приймання-передачі наданих послуг №01 від 09.10.2026 року.

Умовами Договору про надання правничої допомоги від 03.01.2026 року та Додатковою угодою до нього від 22.05.2026 року сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката за участь у справі в суді першої інстанції.

Як убачається зі змісту заперечень Позивача, останній вважає, що заявлена до стягнення суму витрат на правничу допомогу в розмірі 59 000,00 грн. не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, в обґрунтування чого навів власні аргументи. Крім того, Позивач зазначив, що Відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що сторона фактично понесла відповідні витрати на професійну правничу допомогу.

Заперечення Відповідача з посилання на відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження фактичного понесення Позивачем витрат на правничу допомогу, суд до уваги не приймає, адже в силу положень ст. 129 ГПК України, розподілу підлягають як судові витрати, що сторона сплатила, так і витрати, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а отже, для цілей вирішення питання розподілу судових витрат, обставини їх фактичної сплати не мають вирішального значення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014, "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.

Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але і враховуючи також те, чи були вони розумними(§55).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Вирішуючи питання щодо співмірності заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 59 000,00 грн із ціною позову (183 838, 45 грн), господарський суд, урахувавши незначну складність спірних правовідносин, відсутність необхідності витрачати значний час на надання правничої допомоги та співвідношення заявленої суми витрат із ціною позову, дійшов висновку про неспівмірність таких витрат із критеріями, визначеними частиною четвертою статті 126 ГПК України, та необхідність їх зменшення до 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Спецтехніка" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РГС Україна (03115, м. Київ, вул. Котельникова, буд. 7, кв. 223, код ЄДРПОУ 40557711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Спецтехніка" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, сел. Слобожанське, вул. Нижньодніпровська, 1, код ЄДРПОУ 35728656) 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.

Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяО.В. Ліпинський