Рішення № 140866433, 21.10.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/3972/26

провадження № 2/0274/2830/26

Рішення

Іменем України

21.10.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості -

в с т а н о в и в :

Представник позивача Паладич А.О. звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Свеа фінанс» заборгованість за кредитним договором №1475146 від 03.03.2024 в розмірі 43987,38 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 03.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» та відповідачем укладено договір №1475146 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 4500,00 грн, строком на 360 днів. Процентна ставка встановлена у розмірі 2,5 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також в окремих випадках, передбачених договором, може застосовуватись знижена процентна ставка 1,125% в день. Вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді.

ТОВ «Слон кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальникові грошові кошти шляхом їх перерахування на карту позичальника № НОМЕР_1 , яку останній вказав при оформленні кредиту.

Через невиконання своїх обов`язків, зазначених в даному договорі, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 43987,38 грн, яка складається з: 4499,99,00 грн - заборгованість за тілом кредитом; 37237,39 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2250,00 грн - сума заборгованості за пенею.

15.07.2025 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-23/25, відповідно до умов якого право вимоги, зокрема за договором №1475146 від 03.03.2024 перейшло до позивача.

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 43987,38 грн., а також судові витрати.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.06.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с.30).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вказує, що позовні вимоги визнає частково. Просив відмовити у стягненні з нього пені/штрафу в розмірі 2250,00 грн, на підставі Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення відсотків у сумі 37 237,39 грн. задовольнити частково, зменшивши їх розмір до гранично допустимого законодавством рівня, відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (з урахуванням граничного обмеження сукупної суми нарахувань подвійним розміром кредиту та за вирахуванням уже здійснених ним платежів).

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.03.2024 ОСОБА_1 підписав Заяву-приєднання

до Публічної пропозиції ТОВ «Cлон кредит» (далі Публічна пропозиція) на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 03.03.2024 11:23:28 року (а.с.14).

03.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1475146 про надання споживчого кредиту по продукту "Комфортний", шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 4500,00 грн, на умовах строковості, поворотності, платності строком на 360 днів. Процентна ставка встановлена у розмірі 2,5 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також в окремих випадках, передбачених договором, може застосовуватись знижена процентна ставка 1,75% в день Вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді (а.с. 7-11,16).

Додатком №1 до кредитного договору №1475146 від 03.03.2024 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.11).

Відповідачем також підписаний Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.12 - 13)

ТОВ «Слон кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 4500,00 грн, шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту, що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України (а.с. 20).

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1475146 від 03.03.2024, наданого позивачем, заборгованість відповідача станом на дату складання позовної заяви складає 43987,38 грн, яка складається з: 4499,99,00 грн - заборгованість за тілом кредитом; 37237,39 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2250,00 грн - сума заборгованості за пенею (а.с. 17-19).

15.07.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-23/25, відповідно до умов якого право вимоги за договором №1475146 від 03.03.2024 перейшло до позивача (21-24).

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №01.02-23/25 від 15.07.2025 до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1475146 від 03.03.2024 в розмірі 43987,38 грн, з яких: 4499,99,00 грн - заборгованість за тілом кредитом; 37237,39 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2250,00 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.25 - 26).

За правилами ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 т.638 ЦК України).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі - Закону), згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

За правилами ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд установив, що 03.03.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1475146.

Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами (одноразовим паролем), наявний в матеріалах справи та досліджений судом.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до норм закріплених у ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що ТОВ «Слон кредит» надало відповідачу кредит у розмірі 4500 гривень. На виконання умов договору, 30.03.2024 ОСОБА_1 здійснено платіж в сумі 1460,17 грн. Згідно розрахунку заборгованості вказані кошти було спрямовано ТОВ «Слон кредит» на погашення заборгованості відповідача за тілом кредиту у розмірі 0,01 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 1417,64 грн .

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в розмірі 4499,99 грн тіла кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами в сумі 37237,39 гривень, судом зазначається наступне.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ(набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17розділ IV «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону 3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п.1 7розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

За умовами договору (п.1.5.1 договору) визначено, що стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредиту. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нараховані відсотки в розмірі 37237,39 грн

Разом з тим, оскільки договір був укладений сторонами 03.03.2024, тобто в період дії згідно з п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» то, на думку суду, правомірним буде наступне нарахування відповідачу відсотків:

- в період з 03.03.2024 по 22.04.2024 у розмірі 2,50% за кожен день такого користування, та становитиме 5737,50 грн. (4500,00 х 2,5% х 51 день);

- в період з 23.04.2024 по 20.08.2024 у розмірі 1,5% за кожен день такого користування, та становитиме 8100,00 грн. (4500,00 х1,5% х 120 днів);

- в період з 21.08.2024 по 26.02.2025 у розмірі 1,0% за кожен день такого користування, та становитиме 8550,00 грн (4500,00 х1,0% х 190 днів).

Відтак, вимога позивача про стягнення процентів в розмірі 37237,39 грн є протиправною та підлягає частковому задоволенню. Враховуючи, що відповідачем 30.03.2024 сплачено відсотки в розмірі 1417,64 грн, з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 20969,86 (5737,50 грн +8100,00 грн+8550 - 1417,64 грн).

З приводу нарахування пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IXта набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу,пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф,пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 11.10.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки кредитний договір №1475146 укладений сторонами 03.03.2024 нарахування неустойки у виді пені відбувалось в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем сума неустойки у розмірі 2250,00,00 грн не може бути стягнута із відповідача, оскільки він нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нарахована сума неустойки підлягає списанню позивачем.

Отже, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню за договором №1475146 від 03.03.2024 підлягає заборгованості в сумі 25469,85 грн, з яких заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) 4499,99 грн, заборгованість по відсотках 20969,86 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, в сумі 25469,85 грн., відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1542,00 грн.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,141,263-265,274,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» /місце знаходження: м. Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221/ заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1475146 від 03.03.2024 у розмірі 25469,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» /місце знаходження: м. Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221/ судовий збір у розмірі 1542,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко