Рішення № 140864244, 21.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6635/25

Провадження № 2/346/931/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого - судді Калинюка О.П.,

з участю секретаря Слободян А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області (далі Коршівська сільська рада ) про визнання в порядку спадкування права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

свою вимогу позивачка обґрунтовує тим, що її діду по батьківській лінії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва на право особистої власності.

Відповідно до довідки №88-/18-11 від 18.12.2024 року, виданої Ліснослобідським старостинським округом Коршівської сільської ради, ОСОБА_2 був головою колгоспного двору, і йому належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за вище вказаною адресою.

Станом на 01.07.1990 року даному господарстві було зареєстроване місце проживання і проживали ОСОБА_2 голова домогосподарства; ОСОБА_3 його дружина. На день смерті ОСОБА_2 у спадковому будинку було зареєстроване місце проживання його онуки ОСОБА_1 (позивачки) та його правнуки ОСОБА_4 . Дружина померлого ОСОБА_3 , вибула в Одеську область ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заповіт від імені ОСОБА_2 , посвідчений у виконкомі Ліснослобідської сільської ради за №25 від 16.09.1996 року, який не змінювався і не скасовувався. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_2 все своє майно та належні права заповів своєму сину, а батьку позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 84 роки помер батько позивачки ОСОБА_5 , залишивши на користь позивачки заповіт.

З метою оформлення прав на дане спадкове майно позивачка звернулась до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Трачук Л.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, оскільки він фактично вступив в управління спадковим майном, утримуючи його.

Однак, цією нотаріусом відмовлено позивачці у видачі зазначеного свідоцтва, оскільки частки померлого голови колгоспного двору ОСОБА_2 та інших його членів у майні цього двору не виділені. У зв`язку із цим їй рекомендовано звернутися з позовом про визнання права власності на зазначене нерухоме майно.

Тому позивачка просить визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, 03.08.2026 року її представник, адвокат Гринів Я.В. подала через підсистему "Електронний суд" заяву, в якій просить розглянути справу без їх участі, вказавши також, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін (їх представників) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, дійшов наступних висновків.

Зі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, виданого 15.09.1987 року виконкомом Коломийської районної ради Івано-Франківської області на підставі рішення №195 від 09.09.1987 року, вбачається, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 , належав на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_2 (а.с.18).

Згідно з реєстровим написом на документі про право особистої власності зазначений в цьому документі вказаний житловий будинок в цілому зареєстрований в ОКП «Коломийське бюро технічної інвентаризації» на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_2 , та записаний в реєстрову книгу за реєстровим №400 від 15.09.1987 року (а.с.19).

Відповідно до довідки, виданої Ліснослобідським старостинським округом Коршівської сільської ради від 18.12.2024 року за №88-/18-11, померлий ОСОБА_2 був головою вказаного колгоспного двору (а.с.20).

Відповідно до виписки з інвентаризаційних матеріалів №84676 від 02.04.2025 року, виготовленої ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», та технічного паспорту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого 14.04.2025 року, право власності на вище вказане нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 як головою колгоспного двору. Дане майно складається із: житлового будинку - «А», загальною площею 43,9 кв. м., житловою площею 20,1 кв. м., навісу «Б», навісу «В», стодоли «Г», навісу «Д», стайні «Ж», вбиральні «З», криниця «№1» (а.с.23, 47-52).

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент.

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.

Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

В даній справі встановлено, що станом на 01.07.1990 року ОСОБА_2 був головою спадкового домогосподарства.

Згідно з даними свідоцтва про смерть серії « НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №17 Ліснослобідською сільською радою Коломийського району.

Згідно заповіту від 16.09.1996 року ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що мені буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів своєму синові ОСОБА_5 , 1939 р.н.

Відомостей про отримання ОСОБА_3 свідоцтва про право на належну спадкодавцю частку вказаного будинковолодіння, немає.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №00101787546, що підтверджується витягом з ДРАЦС від 25.06.2026 року, складеного виконавчим комітетом Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області.

Згідно з даними заповіту від 14.11.2018 року ОСОБА_5 все своє майно заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто позивачці.

Судом встановлено, що батько позивачки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується даними свідоцтва про смерть серії « НОМЕР_2 (а.с.12).

Судом також встановлено, що позивачка звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Трачук Л.В., про видачу свідоцтва на право на спадщину після смерті ОСОБА_5 . Однак, у видачі такого свідоцтва позивачці відмовлено, оскільки частки померлого голови колгоспного двору ОСОБА_2 та інших його членів у майні цього двору не виділені. У зв`язку із цим їй повідомленням від 25.04.2025 року нотаріусом рекомендовано звернутися з позовом про визнання права власності на зазначене нерухоме майно.

За положеннями ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтями 1222, 1223 цього Кодексу спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В ст.1261 ЦК України вказано, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1 ст. 1269, ч.1 ст. 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1-2 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ст. 392 чинного ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до роз`яснень, наведених в підпунктах «а», «б» п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20, положення статей 17,18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991 року). Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Тому суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в порядку спадкування за позивачкою як за єдиною спадкоємицею за заповітом та за законом права власності на вказане будинковолодіння як на майно колишнього колгоспного двору, оскільки голова та член цього двору померли, не витребувавши за життя свої частки у даному майні.

Отже, позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, статей 15, 16, 316, 328, 392, 1216-1218, 1222, 1223, 1233-1236, 1247, 1268, 1296, 1297, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289, 352- 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , жителькою АДРЕСА_1 , право власності на будинковолодіння, до складу якого входять: житловий будинок, загальною площею 43,9 кв. м., житловою площею 20,1 кв. м., позначений літерою «А», навіс «Б», навіс «В», стодола «Г», навіс «Д», стайня «Ж», вбиральня «З», криниця «№1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, тобто судом, що ухвалив дане рішення, за письмовою заявою сторони відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня ухвалення даного рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про цього рішення перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана стороною позивача до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення даного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили,якщо протягом строків,в становлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:Калинюк О. П.