Рішення № 140864142, 21.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2719/26

Провадження № 2/346/2617/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р.м. КоломияКоломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю секретаря - Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2026р. ТОВ «ФК «Позика» звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №19463787 від 21.10.2021р. у розмірі 11715,00 грн. та судові витрати.

Позов мотивований тим, що 21.10.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19463787 за умовами якого відповідачу на картковий рахунок було перераховано кредитні кошти в сумі 3300,00 грн. ОСОБА_1 взяті на себе зобов?язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їхнє використання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило на користь ТОВ «ФК «Позика» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 19463787 від 21.10.2021 року. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору, ТОВ «ФК «Позика» просить стягнути з нього заборгованість, що становить 11715,00 грн., із яких: 3300,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 8415,00 грн. - заборгованість за відсотками, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 гривень.

Ухвалою від 01.06.2026р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження, призначено перше судове засідання з викликом сторін. Роз?яснено відповідачу право на подачу відзиву.

14.09.2026р. представник відповідача Бежук С.М. подав до суду відзив в якому просив поновити йому пропущений процесуальний строк на його подачу та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.

З приводу поновлення строку на подачу відзиву, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно ч.1 ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:

1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

В ухвалі суду від 01.06.2026р. відповідачу було запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня отримання ухвали разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень. Також зазначено, що копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Згідно ст.. 190 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі була надіслана за зареєстрованою адресою відповідача та отримана ОСОБА_1 05.06.2026р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 57). У встановлений в ухвалі строк відзив відповідачем до суду поданий не був.

15.07.2026р. до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи та ознайомлення з її матеріалами шляхом надання йому доступу до справи в системі «Електронний суд».

В поданому до суду відзиві представник відповідача пропуск строку на його подачу обґрунтовував тим, що з матеріалами справивін ознайомився лише 04.09.2026р.

Однак, судом встановлено, що дані про представника відповідача, як про учасника даної справи були внесені до системи «Електронний суд» 15.07.2026р. та того ж дня йому було направлено електронну копію матеріалів справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Таким чином, твердження представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи у вересні 2026р. не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Статтею 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 4-8 статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові Верховного Суду у справі №500/1912/22 від 29.09.2022 зазначено, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».

Доводи сторони відповідача, наведені в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду з відзивом на позовну заяву вищенаведеним умовам не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Таким чином, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зважаючи на викладене, суд вважає причини пропуску строку неповажними та не вбачає підстав для поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, а тому залишає відзив на позовну заяву без розгляду.

В судове засідання представник позивача не з?явилася, 17.07.2026р. ОСОБА_3 подала до суду письмове клопотання в якому просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за їхньої відсутності до суду не подавали. Про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином повідомлені.

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, давши оцінку представленим доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №19463787.

Згідно п. 3.1, за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 3300 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 3.2 договору, клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

Пільговий період 30 календарних днів з 21.10.2021 по 20.11.2021 пільгова процентна ставка (знижка) 2,5%; стандартний період 60 календарних днів з 21.11.2021 по 19.01.2022 стандартна процента ставка 3% (пункти 3.2.1 і 3.2.2 Договору).

Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком до цього Договору з кінцевим терміном погашення 19.01.2022.

Відповідно до п.4.1 Договору видача (надання) Товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 19.01.2022, шляхом перерахування відповідної суми на рахунок товариства.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «306225», що підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта від 16.02.2026. У вказаній довідці також зазначено номер мобільного телефону, на який відповідачу було направлено персональний ідентифікатор, дату підписання договору та номер картки, на яку слід перерахувати кредитні кошти.

Грошові кошти в сумі 3300 грн. TOB «ФК «Ірбіс» були перераховані 21.10.2021 на вказану відповідачем карту № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

20.11.2021р. ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 19463787 від 21.10.2021р., в якому передбачили, що строк обраного клієнтом наступного пільгового періоду складає 30 календарних днів з 20.11.2021 по 20.12.2021р. Таким чином сторонами було погоджено новий пільговий та стандартний період. Пільговий з 21.10.2021 по 20.12.2021р. в якому процентна ставка 2,5%; стандартний з 21.12.2021 по 18.02.2022 в якому процентна ставка 3%.

Як слідує з розрахунку заборгованості за кредитом, 20.11.2021р. ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти в сумі 2475,00 грн. В подальшому повернення кредитних коштів та сплата відсотків за їх використання відповідачем не здійснювалася.

Таким чином, позивачем було доведено, що умови укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору щодо своєчасно повернення кредитних коштів та сплати відсотків, позичальником виконані не були, що призвело до виникнення в нього заборгованості, розмір якої, згідно наданого розрахунку, станом на 18.02.2022р. становить 11715,00 грн. та складається з: 3300,00 грн. заборгованість за тілом кредиту становить та 8415,00 грн., заборгованість за відсотками.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладений Договір факторингу № 01092025/01, згідно з умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №19463787 від 21.10.2021, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру прав вимоги до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №19463787 від 21.10.2021, що укладений між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем, сума заборгованості за яким становить 11715,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3300,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 8415,00 грн.

Як вбачається із копії платіжної інструкції № 6054383 від 02.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» провів на рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс» оплату згідно з договором факторингу №01092025/01 в сумі 3490472 грн. 17 коп.

Таким чином, згідно з договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №19463787 від 21.10.2021 на суму 11715,00 грн.,

Вирішуючи спір, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та вимогам до кредитних договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, ТОВ «ФК «Ірбіс» було перераховано на картковий рахунок відповідача кошти в загальному розмірі 3300,00 грн. Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав та не сплатив грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

Зважаючи на оформлені у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу позивач є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів з боржника.

Відповідач уклав договір добровільно, з власної волі, погодившись на його умови та підтвердив, що умови договору є йому зрозумілими.

ОСОБА_1 доказів, які б підтверджували не укладення ним договору та неотримання кредитних коштів, суду не надав тим самим викладених в позовній заяві обставин не спростував, правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості не заперечував.

Встановлено, що у зв`язку з порушенням умов кредитного договору №19463787 від 21.10.2021р., відповідач допустив заборгованість в розмірі 11715,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3300,00 грн; заборгованість за відсотками становить 8415,00 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №19463787 від 21.10.2021р. в сумі 11715,00 грн. доведена та підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно ст.. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» також підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем за сплату судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1,2 ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026; додаткову угоду №19463787 від 08.05.2026 до договору про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026, детальний опис робіт (наданих послуг) робіт, згідно якого вартість наданих послуг становить 5500,00 грн. (письмова консультація 500 грн., правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів 1500,00 грн., складання позовної заяви 3000,00 грн., формування додатків до позовної заяви 500,00 грн.)

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5500 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» понесені в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 526-530, 625, 626, 638, 1048-1049, 1054-1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за Кредитним договором № 19463787 від 21.10.2021 року у розмірі 11715 (одинадцять тисяч сімсот п?ятнадцять) грн. 00 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.10.2026 року.

Суддя:Третьякова І. В.