Рішення № 140856033, 13.10.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

757/46532/25-ц

2-9415/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

судді Єрмічової В. В.,

за участю секретаря судового засідання Римської Л. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 03.03.1994 квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 (батько позивача), ОСОБА_3 (мати позивача), ОСОБА_4 (сестра позивача) та ОСОБА_5 (племінник позивача), тобто по 1/4 частки кожному.

Після смерті батька ОСОБА_2 позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала у власність частки зазначеної квартири, що належала батьку.

Мати позивача ОСОБА_3 склала заповіт 20 вересня 2017 року за яким свою 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

13 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини після померлої матері, проте постановою від 13 вересня 2025 року їй було відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

06.10.2025 представник відповідача подав відзив, в якому заперечує проти позовних вимог, посилаюсь на те, що причини пропущення строку для прийняття спадщини, зазначені позивачем в позові, не є поважними.

09 жовтня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що на позивача покладено інтенсивне робоче навантаження, оскільки вона є незамінним працівником, можна стверджувати, що в неї складні умови праці, оскільки відпроситися з роботи не можливо через велику навантаженість. Крім того, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 758/13293/18 зроблено правовий висновок, що незначний пропуск строку прийняття спадщини у поєднанні з об`єктивними причинами пропуску строку є підставою для визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини. Вважає, що за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини, суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини лише на один день.

Учасники судового провадження в судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час судового розгляду повідомлені належним чином, представник відповідача у відзиві заперечував проти задоволення позову.

Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК).

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 03.03.1994 квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 (батько позивача), ОСОБА_3 (мати позивача), ОСОБА_4 (сестра позивача) та ОСОБА_5 (племінник позивача), тобто по 1/4 частки кожному.

Після смерті батька ОСОБА_2 позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала у власність 1/4 частки зазначеної квартири, що належала батьку.

Мати позивача ОСОБА_3 склала заповіт 20 вересня 2017 року за яким свою 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

13 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини після померлої матері, проте постановою від 13 вересня 2025 року їй було відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Так, позивач є спадкоємцем за законом та не відмовляється від прийняття спадщини.

Згідно із нормами глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Як установлено судом, позивач не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , у встановлений законом шестимісячний строк, оскільки ОСОБА_1 працює в Інклюзивно-ресурсному центрі № 13 Дніпровського району м. Києва на посаді фахівця (консультанта) на повне педагогічне навантаження - 1 ставку, що становить 36 годин на тиждень. Відповідно до посадової інструкції фахівця (консультанта) ОСОБА_1 виконує такі завдання та обовязки: проводить комплексну оцінку, у тому числі повторну, осіб з метою визначення їх особливих освітніх потреб за участі батьків (одного з батьків) або законних представників; усі письмові звернення (заяви) до ІРЦ щодо проведення комплексної оцінки невідкладно фіксує в АС "ІРЦ"; є уповноваженим представником ІРЦ, проводить первинний прийом заявників, визначає час, місце та дату проведення комплексної оцінки та встановлює наявність необхідних для комплексної оцінки документів; для осіб, які мають освітні труднощі тяжкого та найтяжчого ступеня прояву проводить комплексну оцінку за місцем їх проживання (перебування); готує висновок про комплексну оцінку розвитку особи із зазначенням відповідних рекомендацій; визначає потреби в асисенті учня та/або супроводі дитини з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі (групі); визначає рівень підтримки особи з особливими освітніми потребами в закладі освіти; ознайомлює батьків особи з особливими освітніми потребами з висновком про комплексну оцінку, умовами навчання та надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг у закладах освіти (у разі здобуття особою дошкільної чи загальної середньої освіти); здійснює системний кваліфікований супровід осіб у разі встановлення у особи особливих освітніх потреб; надає рекомендації закладам освіти щодо розроблення індивідуальної програми розвитку особи; надає консультації батькам або іншим представникам осіб з особливими освітніми потребами щодо особливостей їх розвитку, проводить роботи з особою з особливими освітніми потребами вдома; бере участь у діяльності команди психолого-педагогічного супроводу особи з особливими освітніми потребами, участь у розробленні її індивідуальної програми розвитку у закладах загальної середньої, дошкільної, професійно-технічної освіти, а також психолого-педагогічних консиліумах у спеціальних закладах загальної середньої освіти; надає психолого-педагогічні, корекційно-розвиткові та інші послуги особам з особливими освітніми потребами: дітям раннього та дошкільного віку, які не відвідують заклади дошкільної освіти, дітям, які здобувають освіту у формі педагогічного патронажу; надає консультативну, психологічну допомогу батькам, іншим законним представникам осіб з особливими освітніми потребами у формуванні позитивної мотивації щодо розвитку таких осіб та підвищення обізнаності щодо організації їх навчання та виховання; здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність шляхом проведення конференцій, семінарів, засідань за круглим столом, тренінгів, майстер-класів для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, обміну досвідом тощо; веде облік осіб, які звернулися до ІРЦ шляхом формування їх електронного переліку в АС "ІРЦ"; готує звітну та аналітичну інформацію про результати діяльності за рік, півріччя, місяць тощо; у разі виявлення складних життєвих обставин та/або ризику для життя і здоров`я дитини невідкладно повідомляє директору ІРЦ, інформує службу у справах дітей за місцем проживання дитини, територіальний підрозділ Нацполіції; проходить обов`язкові профілактичні медичні огляди; виконує особисто та забезпечує виконання дітьми, які перебувають в ІРЦ та їх батьків нормативно-правових актів з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності; проваджує інші види діяльності, що забезпечують виконання завдань ІРЦ.

ОСОБА_1 займає посаду фахівця (консультанта), а саме вчителя-дефектолога сурдопедагога і є єдиним фахівцем ІРЦ № 13 Дніпровського району, яка працює з особами з порушенням слуху та глухими, тобто під час обстеження (діагностичної роботи), корекційної роботи, методичного супроводу та консультування осіб з порушенням слуху або глухих, а також їх батьків, ОСОБА_1 є незамінним фахівцем в ІРЦ № 13.

У зв`язку із збільшенням кількості осіб з особливими освітніми потребами загалом, а також осіб з особливими освітніми потребами, які мають порушення слуху та глухі зокрема, на ОСОБА_1 покладене інтенсивне робоче навантаження.

Графік роботи ОСОБА_1 : перша половина дня (9:00-13:00) участь у проведенні комплексних оцінок розвитку різновікових осіб і визначення їх освітніх труднощів, робота з документацією, консультування батьків і педагогічних працівників закладів освіти. Друга половина дня (14:00-17:00) - складання висновків, проведення корекційно-розвиткових занять з особами з особливими освітніми потребами, робота з документацією, самоосвіта, видача висновків та консультування батьків та педагогічних працівників закладів освіти.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, згідно ст. 1269 ЦК України.

При цьому, такі дії повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Наведені положення відповідають Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.02.2013 в справі № 6-167цс12.

Згідно з ст. 1270 ЦПК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається із положень ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

Як убачається з позовної заяви, позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме через те, що вона працює в Інклюзивно-ресурсному центрі № 13 Дніпровського району м. Києва на посаді вчителя-дефектолога сурдопедагога і є єдиним фахівцем ІРЦ № 13 Дніпровського району, яка працює з особами з порушенням слуху та глухими, тобто під час обстеження (діагностичної роботи), корекційної роботи, методичного супроводу та консультування осіб з порушенням слуху або глухих, а також їх батьків, ОСОБА_1 є незамінним фахівцем в ІРЦ №13. Це підтверджується відповіддю від 18 вересня 2025 року на адвокатський запит.

Тому, з урахуванням означеного, позивач звертається до суду з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом ураховано рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

У справі «Прокопович проти Росії» (рішення від 18 листопада 2004 року, заява № 58255/00) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» також визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема, бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої уваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на житло є конституційним правом людини, яке гарантується Основним Законом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а тому позбавлення цього права, можливо лише на підставі закону, мати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності втручання.

Втрата житла є крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед інших джерел, рішення у справі «МакКанн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, пункт 50, від 13 травня 2008 року, та згадане рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький» (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine), пункт 41).

Стаття 8 Конвенції передбачає: «1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. 2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, пріоритетним в даному випадку є саме захист житлових прав від неправомірного втручання держави.

Що стосується додаткового строку, що може бути встановлений для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, то суд дійшов висновку про можливість встановлення строку два місяці з дня набрання рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Ураховуючи вищевказане, позов підлягає задоволенню.

На підставі статей 1220, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись статей 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд06.10.2025 представник відповідача подав відзив, в якому заперечує проти позовних вимог, посилаюсь на те, що причини пропущення строку для прийняття спадщини, зазначені позивачем в позові, не є поважними.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Київська міська рада, місцезнаходження юридичної особи: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141.

Суддя В. В. Єрмічова