Рішення № 140837333, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/20444/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), відповідач 2: військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відповідач 3: військової частини НОМЕР_4 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

14.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач 2: військової частини НОМЕР_2 , відповідач 3: військової частини НОМЕР_4 , в якому просить:

- визнати протиправними дії представників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо примусового затримання, примусового доставлення та обмеження волі ОСОБА_1 до приміщення ТЦК та СП, вчинені 17.02.2026;

- визнати протиправними дії (чи рішення) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття (повернення) ОСОБА_1 на військовий облік призовників, військовозобов`язаних;

- визнати протиправними та скасувати всі розпорядчі дії та документи ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинені та видані відносно ОСОБА_1 під час та внаслідок його незаконного затримання 17.02.2026, зокрема, мобілізаційне розпорядження та направлення на базову загальновійськову підготовку (БЗВП) ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити (відновити) у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та у військово-облікових документах ОСОБА_1 відомості про те, що він виключений з військового обліку на підставі засудження за вчинення особливо тяжкого злочину та не є військовозобов`язаним;

- визнати протиправним і скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 , зняти з усіх видів забезпечення та звільнити з військової служби у зв`язку зі скасуванням наказу про призов на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є не військовозобов`язаним.

06.03.2024 його виключено із військового обліку у зв`язку із засудженням за вчинення особливо тяжкого злочину відповідно до п.6 ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Він не перебував у розшуку та не мав обов`язку оновлючати ВОД, проте його мобілізували та відправили до військової частини для проходження військової служби. Вважає такі дії працівників ТЦК та СП та поліції відвертим перевищенням повноважень. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 20 липня 2026 року суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Засобами електронного зв`язку позивач подав до суду заяву про усунення недоліків вказаних в ухвалі від 20 липня 2026 року.

Ухвалою від 03 серпня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/20444/26в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 2 на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 18.08.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом. ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 . Перевірка підстав надання відстрочок не належить до компетенції військової частини. Призов позивача на військову службу під час мобілізації здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням установленої процедури.

Відповідач 3 на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 17.08.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 був зарахований до списків тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_4 для проходження навчання за програмою базової загальновійськової підготовки, є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним під час мобілізації. Протиправні дії відносно позивача командиром військової частини не вчинялись. Правові підстави для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації з військової служби під час дії воєнного стану регламентовані п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Посилаючись на постанову Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23 зазначив, що вимоги позивача є юридично безпідставними, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_6 виданий Сєверодонецьким МВ УМВС України в Луганській області 29.06.2005 року.

Згідно до ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18.09.2017 року у справі №428/743/16-к (провадження № 1-кд/428/2/2017), суд ухвалив: Вирок Чертановського районного суду м. Москви від 18.02.2014 року, яким ОСОБА_1 , громадянина України, засуджено до позбавлення волі строком на 10 років, привести у відповідність із законодавством України.; Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.1 ст.14 ч.3 ст.307 КК України до позбавлення волі строком на 6 років без конфіскації майна.; Строк відбуття покарання рахувати з 23.10.2013 року.

Згідно до даних ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не військовозобов`язаний.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25.03.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 в порядку ст..206 КПК України відмовлено.

16.03.2026 вих. № 12/2/1147 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив заявницю, що станом на 16.03.2026 в Реєстрі присутня технічна можливість взяття на військовий облік осіб, які до 18.04.2024 року були виключені з військового обліку за скоєння тяжких чи особливо тяжких злочинів.

19.05.2026 вих. №54455.4/БП-32328.3/26/42.2.1, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повідомив заявницю, що звернення надіслане до ІНФОРМАЦІЯ_5 для здійснення всебічної перевірки та вжиття заходів реагування.

06.04.2026 за вих. №110321-2026 ГУНП у Львівській області надали відповідь заявнику, що копію матеріалів звернення в частині можливих порушень зі сторони військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_6 буде скеровано у ЗТУВСП для розгляду та прийняття рішення. Додатково рекомендовано у разі незгоди звернутись до суду.

10.06.2026 вих.№196264-2026 ГУНП у Львівській області надали відповідь заявнику, що за результатами проведеної перевірки в діях працівників поліції Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області порушень службової дисципліни , законності чи неналежного виконання службових обов`язків не встановлено.

27.05.2026 за вих.№1891/2214 ІНФОРМАЦІЯ_7 надав лист-відповідь на запит представника позивача, що відповідно до наявної інформації в ІКС Оберіг ОСОБА_1 було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 . Оскільки ОСОБА_1 на час перевірки ВОД військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_9 перебував на військовому обліку та підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, його було запрошено до ТЦК та СП для уточнення ВОД. Додано до відповіді наказ про призов ОСОБА_1 та повідомлено що складено акт №745/6/1 від 17.02.2026 відмови отримання мобілізаційного розпорядження та повістки на відправку.

Позивач вважає, вищенаведені обставини свідчать про протиправні дії відповідачів, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також запереченням викладеним у відзивах, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Водночас виконання військового обов`язку здійснюється в порядку та на умовах, визначених законом.

Частиною першою статті 2 цього Закону встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, пов`язаною з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Таким чином, виконання громадянином України конституційного обов`язку щодо захисту держави не звільняє суб`єктів владних повноважень від обов`язку дотримуватися встановленої законом процедури військового обліку та призову на військову службу.

Як установлено судом, 06.03.2024 ОСОБА_1 було виключено з військового обліку у зв`язку із засудженням за вчинення особливо тяжкого злочину. На підтвердження обставин засудження матеріали справи містять ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18.09.2017 у справі №428/743/16-к, якою вирок Чертановського районного суду м. Москви від 18.02.2014 приведено у відповідність із законодавством України, а позивача визнано засудженим за частиною першою статті 14, частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України до позбавлення волі строком на шість років без конфіскації майна.

При цьому суд ураховує, що на дату виключення позивача з військового обліку законодавство передбачало спеціальні правові наслідки для осіб, раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Водночас Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції. У цій редакції засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину більше не визначено самостійною підставою для виключення громадянина з військового обліку.

Виключення особи з військового обліку за попередньою редакцією закону не дає підстав ігнорувати законодавчі зміни, які набрали чинності після такого виключення. Водночас зміна законодавства не звільняє територіальний центр комплектування та соціальної підтримки від обов`язку підтвердити належними доказами правові підстави та порядок внесення змін до відомостей про конкретну особу.

У постанові від 08.10.2025 у справі №520/2626/24 Верховний Суд розглядав спір щодо повторного взяття на військовий облік і мобілізації особи, раніше виключеної з військового обліку у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Верховний Суд наголосив на необхідності встановити, чи перебувала особа на військовому обліку на момент призову, яким саме територіальним центром комплектування та соціальної підтримки її було взято на облік, а також дослідити докази, що підтверджують відповідні обставини. Касаційний суд визнав висновки попередніх судів передчасними через неповне з`ясування обставин справи та необхідність їх перевірки.

Як убачається з матеріалів справи, у листі від 27.05.2026 №1891/2214 ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив представника позивача, що згідно з інформацією в інформаційно-комунікаційній системі «Оберіг» ОСОБА_1 було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Водночас у наведеній відповіді зазначено, що на момент перевірки військово-облікових документів позивач перебував на військовому обліку та підлягав призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку із чим його було запрошено до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових документів.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виключення з військового обліку пов`язується з визначеними законом обставинами, зокрема визнанням особи непридатною до військової служби та досягненням граничного віку перебування в запасі. Попереднє засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину в чинній на 17.02.2026 редакції цієї статті окремо не передбачене як підстава для виключення з військового обліку.

За таких обставин твердження позивача про те, що факт його виключення з військового обліку 06.03.2024 унеможливлював будь-яке подальше взяття на військовий облік та призов на військову службу незалежно від зміни законодавства, не може бути прийняте судом без урахування правового регулювання, чинного на момент спірних дій.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що доводи позивача про незаконність повторного взяття на військовий облік та призову на військову службу не можуть бути прийняті виключно з посиланням на факт його виключення з військового обліку 06.03.2024.

На час виникнення спірних правовідносин законодавство України вже не передбачало попереднє засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину як самостійну підставу для виключення з військового обліку. Тому сама обставина попереднього виключення позивача з військового обліку не створює безстрокової заборони на його подальше взяття на військовий облік за умови дотримання чинного законодавства.

При цьому суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 08.10.2025 у справі №520/2626/24, відповідно до якої правомірність повторного взяття на військовий облік та призову особи, раніше виключеної з військового обліку у зв`язку із засудженням, має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема факту та підстав повторного взяття на облік. У зазначеній постанові Верховний Суд не сформулював універсального висновку про правомірність чи неправомірність таких дій, а наголосив на необхідності повного встановлення відповідних обставин.

У цій справі листом від 27.05.2026 №1891/2214 ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив, що згідно з інформацією інформаційно-комунікаційної системи «Оберіг» позивача було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 . Отже, матеріали справи містять відомості про перебування позивача на військовому обліку до здійснення оскаржуваних заходів 17.02.2026.

Суд зауважує, що факт наявності відповідного запису в Реєстрі не є достатнім доказом правомірності всіх дій відповідачів. Проте й позивач не може обґрунтувати незаконність призову лише тим, що раніше був виключений з військового обліку на підставі законодавства, яке згодом змінилося.

Щодо вимог про визнання протиправними дій із затримання, примусового доставлення та обмеження свободи позивача 17.02.2026 суд зазначає, що законність таких дій має оцінюватися окремо від питання про наявність підстав для призову на військову службу.

Водночас із наведених у матеріалах справи обставин не вбачається достатніх доказів, які б дозволяли встановити конкретний механізм затримання позивача, осіб, які його здійснювали, та обставини, що свідчили б про вчинення ними дій поза межами наданих законом повноважень. Наявність акта від 17.02.2026 про відмову від отримання мобілізаційного розпорядження та повістки на відправку не підтверджує сама по собі ні законності, ні незаконності попереднього доставлення.

Отже, за відсутності належних доказів конкретних протиправних дій відповідача суд не має підстав для задоволення цієї вимоги лише на підставі тверджень позивача.

Щодо вимог про скасування наказу про призов та документів, виданих у зв`язку з мобілізацією, суд зазначає, що їх задоволення можливе за умови встановлення протиправності відповідних рішень або дій. Оскільки сам факт попереднього виключення позивача з військового обліку не свідчить про безумовну незаконність його повторного взяття на облік після зміни законодавства, підстав для скасування відповідних документів лише з цієї причини немає.

Відповідно, вимоги про зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу, зняти з усіх видів забезпечення та звільнити з військової служби також не можуть бути задоволені автоматично, оскільки вони є похідними від вимог щодо протиправності призову та скасування наказу про призов.

За таких обставин суд вважає, що позивач не довів наявності правових підстав для задоволення заявлених вимог у тому обсязі, в якому їх сформульовано в позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності відповідного рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом статей 72 - 76 КАС України суд установлює обставини справи на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною четвертою статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи, а суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати їх із власної ініціативи у випадках, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надає докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд констатує, що висновок про відсутність підстав для задоволення позову результатом оцінки наведених у справі обставин та доказів у межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд зробив висновок про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 139 КАС України, оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, підстави для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів відсутні.

Керуючись ст. 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), відповідач 2: військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відповідач 3: військової частини НОМЕР_4 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук