Рішення № 140837179, 21.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 160/25175/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправною відмови, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі також - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , оформлену рішенням адміністратора відділу Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Вітько Я. від 04.08.2026;

- скасувати рішення адміністратора відділу Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Вітько Я. від 04.08.2026 про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відділ Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради вчинити дії щодо реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є ОСОБА_3 .

Шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було укладено 06.09.2008, однак згодом він був розірваний на підставі рішення Дніпропетровського районного суду від 20 березня 2015 року.

З моменту фактичного припинення шлюбних відносин і до теперішнього часу неповнолітня донька постійно проживає з позивачем та перебуває на її повному матеріальному та побутовому утриманні.

З метою реалізації прав доньки на вільний вибір місця проживання, а також для забезпечення її доступу до медичних, освітніх та інших гарантованих державою соціальних послуг, позивач з донькою звернулися до відділу Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради із заявою про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви було додано всі необхідні документи, зокрема паспорт громадянина України у формі ІD-картки № НОМЕР_1 , виданий на ім`я доньки 05.01.2026.

04.08.2026 адміністратором відділу ЦНАП Обухівської селищної ради Вітько Яною було винесено рішення щодо відмови у наданні послуги з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .

Як підставу для відмови у тексті оскаржуваного рішення відповідач зазначив пункт 87.3 Постанови КМУ № 265 - «не надано необхідних документів або відомостей», конкретизувавши, що відмовлено у зв`язку з «неподанням згоди одного з батьків, передбаченої пунктом 32 Порядку, затвердженого постановою № 265 від 07.02.2022 р.».

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 07.09.2026 надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідач вказує, що 04 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради разом зі своєю донькою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На момент звернення ОСОБА_2 досягла 14-річного віку.

Під час особистого звернення було подано заяву про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою, за якою зареєстроване місце проживання матері - ОСОБА_1 .

Отже, саме зазначена адреса була предметом розгляду Центром надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради під час розгляду заяви від 04.08.2026.

За результатами розгляду поданої заяви адміністратором Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Вітько Яною 04.08.2026 прийнято рішення про відмову у наданні адміністративної послуги.

Підставою для відмови було зазначено неподання необхідних документів, а саме згоди одного з батьків, передбаченої пунктом 32 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265.

Разом із тим у поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що просила здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 . Вказана адреса не була зазначена у заяві, поданій 04.08.2026 до Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради, та не була предметом розгляду під час прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, позовна заява в частині вимоги про зобов`язання відповідача зареєструвати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично стосується питання, яке не розглядалося відповідачем у межах адміністративної процедури, що завершилася прийняттям рішення від 04.08.2026.

Відповідач не заперечує права ОСОБА_2 , яка досягла 14-річного віку, на вибір місця проживання відповідно до вимог законодавства.

Разом з тим реалізація такого права повинна здійснюватися у встановленому законом порядку та із дотриманням компетенції відповідного органу реєстрації.

Прийняття рішення про відмову у наданні конкретної адміністративної послуги не означає позбавлення дитини права на вибір місця проживання.

Під час розгляду заяви адміністратор відділу ЦНАП не вирішував питання щодо визначення місця проживання дитини, не позбавляв її права проживати разом із матір`ю та не вирішував спір між батьками щодо виховання дитини.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 06.09.2008, про що в книзі реєстрації шлюбів 06.09.2008 зроблено відповідний актовий запис за № 407; прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.03.2015 у справі № 175/4834/14-ц, яке набрало законної сили 31.03.2015, шлюб, зареєстрований 06.09.2008 Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 407, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.

Позивач має неповнолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 20.12.2011.

04.08.2026 позивач разом з донькою звернулись до Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області із заявою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 .

До заяви було додано платіжну інструкцію щодо сплати за адміністративну послугу з реєстрації місця проживання, свідоцтво про народження ОСОБА_2 , витяг з реєстру територіальної громади від 04.08.2026 № 2026/013163109 щодо ОСОБА_2 , яким підтверджується відсутність зареєстрованого місця проживання останньої, паспорти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та картку платника податків ОСОБА_1 .

Рішенням посадової особи Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 04.08.2026 відмовлено у наданні послуги з реєстрації місця проживання. У підставах відмови зазначено: «Відповідно до постанови КМУ № 265 п. 87.3 - не надано необхідних документів або відомостей.». У примітці зазначено: «Відмовлено у реєстрації місця проживання у зв`язку з неподанням документів, необхідних для реєстрації, а саме згоди одного з батьків, передбаченої пунктом 32 Порядку, затвердженого постановою № 265 від 07.02.2022р.».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з позовом у даній справі.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам) справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV) встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Згідно з абзацами 1, 2 частини другої статті 13 Закону № 1382-IV вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які, зокрема, не досягли 14-річного віку.

Частиною четвертою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини першої статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 № 1871-IX (далі - Закон № 1871-IX) регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Відповідно до пунктів 2 та 12 частини першої статті 2 Закону № 1871-ІХ у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади;

реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Згідно з статтею 3 Закону № 1871-IX декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1871-IX порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами третьою, четвертою 3 статті 5 Закону № 1871-IX задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Частиною першою статті 9 Закону № 1871-IX передбачено, що у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 1871-IX до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються:

1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;

2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років;

3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);

4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника);

5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 1871-IX під час особистого відвідування особою органу реєстрації заява про реєстрацію місця проживання (перебування) формується посадовою особою органу реєстрації з використанням відповідних програмно-технічних засобів та відтворюється у паперовій формі.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону № 1871-IX забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 10 передбачено, що Закону № 1871-IX внесення інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади здійснюється в день подання особою відповідних документів (у тому числі в електронній формі), а в разі подання документів через центр надання адміністративних послуг або отримання органом реєстрації інформації в електронній формі у неробочий час - наступного робочого дня.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Закону № 1871-ІХ орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі.

Частиною першою статті 29 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб щодо внесення інформації до реєстру територіальної громади про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування рішень органів реєстрації, зміну інформації в реєстрі територіальної громади можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (далі - Порядок № 265), декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Згідно з пунктом 27 Порядку № 265 реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності.

Відповідно до пунктів 31, 32 Порядку № 265 особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування).

У разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи. Згода не надається у разі коли особа є здобувачем освіти та здійснює реєстрацію свого місця проживання (перебування) в гуртожитку, що належить до сфери управління закладу освіти.

У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників особи віком до 18 років задекларовано/зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається (пункт 34 Порядку № 265).

Згідно з пунктом 35 Порядку № 265 для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає:

1) заяву за формою згідно з додатком 2;

2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування);

3) свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

4) довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства);

5) документи, що підтверджують:

право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, договір оренди (найму, піднайму) житлового приміщення державної або комунальної форми власності, укладений на підставі ордера, договір оренди (найму, піднайму) житлового приміщення приватної форми власності, договір найму житла у гуртожитку, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них;

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням (довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням за формою згідно з додатком 4, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у таких установах або закладах);

6) відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування);

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Пунктом 40 Порядку передбачено, що посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особи особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання (перебування), про що робиться відповідний запис у заяві.

Згідно з пунктом 46 Порядку посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення, зокрема, приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.06.2023 у справі № 420/12209/22, в якій розглядались схожі правовідносини щодо реєстрації місця проживання дитини, яка досягла 14 років, аналізуючи вищенаведені положення законодавства вказав:

«Повертаючись до Закону № 1871-IX, зокрема тих його положень, які стосуються реєстрації місця проживання (перебування), зауважимо, що він не містить прямої вказівки (вимоги) про те, що для реєстрації місця проживання дитини віком від 14 до 18 років за адресою зареєстрованого/задекларованого місця проживання одного з батьків потрібна згода другого з батьків, який проживає окремо.

Водночас за текстом статті 12 Закону № 1871-IX однією з підстав для відмови у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи є така: «дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій цією дитиною».

В цій самій канві слушними є також нагадування відповідача про те, що зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком від 14 до 18 років здійснюється за згодою її батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, передбаченого статтею 15 цього Закону (частина сьома статті 18 Закону № 1871-IX).

З уваги на таке нормативне регулювання доходимо висновку, що для правильного розуміння і застосування пункту 32 Порядку № 265 потрібно виходити передовсім з мети запровадження [Законом № 1871-IX] декларування і реєстрації місця проживання, відмінностей цих процедур та їх юридичних наслідків.

Мета декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи закріплена у статті 3 Закону № 1871-IX, текст якої написаний вище. Щоб не повторюватися звернемо лише увагу на те, що названі процедури мають однакові цілі, здійснення яких залежить головним чином від форми власності житла і способу їх реалізації.

Нагадаємо у контексті цієї справи, що декларування місця проживання особи здійснюється в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг [з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади] і може стосуватися житла приватної форми власності, за умови внесення відомостей про це житло до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація місця проживання (перебування) особи полягає у внесенні за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Ця процедура застосовна до житла будь-якої форми власності, не лише приватної.

Форми і порядок цих звернень різняться, однак, як бачимо, в підсумку інформація про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) акумулюється в реєстрі територіальної громади для використання з єдиною метою, визначеною законом.

Згадані вище положення Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, а також Закону № 1382-IV наділяють особу, яка досягла 14 років, правом вільно обирати місце проживання, надто коли батьки проживають окремо. Утім маємо пам`ятати також, що особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) має неповну цивільну дієздатність, а також те, що батьки мають певні зобов`язання щодо виховання і утримання дитини до досягнення нею повноліття. Тому реєстрація місця проживання неповнолітньої особи, як і зняття з неї, зважаючи на юридичні наслідки цієї процедури, може передбачати певні умови, яких немає для повнолітніх осіб (як-то за згодою батьків чи одного з них), що втім потрібно трактувати не як обмеження права неповнолітніх вільно обирати місце проживання, а радше як спосіб забезпечення захисту їхніх прав та інтересів, відповідальність за які покладена головно на батьків або інших законних представників дитини.

Колегія суддів поділяє позицію відповідача стосовно того, що реєстрація місця проживання дитини віком від 14 до 18 років за певних умов вимагає згоди батьків або інших законних представників чи одного з них й це не заперечує права неповнолітніх вільно обирати місце проживання. Але згадані в касаційній скарзі приписи статті 18 Закону № 1871-IX - у системному зв`язку з іншими положеннями законодавства, зокрема й цього Закону - не дають підстав для їх інтерпретації «навпаки» й так «розширено», як-то пропонує відповідач, переконуючи в тому, що у разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку (за винятком, коли особа є здобувачем освіти та здійснює реєстрацію свого місця проживання (перебування) в гуртожитку, що належить до сфери управління закладу освіти), то для цього має бути згода обох батьків, навіть тоді, коли зареєстрованим місцем проживання ця неповнолітня особа просить визначити зареєстроване/задеклароване місце проживання одного з батьків. Запропонований підхід почасти нівелював би положення Сімейного кодексу України, за якими, нагадаємо, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (частина третя статті 160). Це знову таки не має означати, що неповнолітня особа - у питаннях, які стосуються реєстрації місця проживання - може діяти без відома законних представників, але з уваги на вік такої особи обсяг її дієздатності усе ж наділяє її певною самостійністю й у цьому питанні теж.

Тож аналізуючи наведені положення законодавства - головним чином через призму мети декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи - у зіставленні зі встановленими обставинами справи колегія суддів дійшла таких висновків:

- особа (дитина) віком від 14 до 18 років може самостійно або за посередництва свого представника, зокрема одного з батьків, реєструвати місце свого проживання (перебування) у порядку, визначеному Законом № 1871-IX, а також постановою Кабінету Міністрів України;

- Закон № 1871-IX не містить вимоги щодо необхідності отримання/надання - у разі реєстрації дитини віком від 14 до 18 років місця свого проживання (перебування) під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) - згоди обох батьків (або інших законних представників) для реєстрації свого місця проживання за адресою житла, в якому задекларований/зареєстрований один з батьків дитини віком від 14 до 18 років;

- відмова у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 12 Закону № 1871-IX, не може основуватися на вимогах/приписах підзаконного акта; положення пункту 32 Порядку № 265 потрібно застосовувати спираючись передовсім на положення закону й мету його регулювання відповідної сфери правовідносин;

- спір, що виник у зв`язку з відмовою органу реєстрації у реєстрації місця проживання (перебування) неповнолітньої особи - у тому контексті, який розглядається в цій справі - не охоплює відносин, що випливають із прав та обов`язків батьків щодо своїх дітей, зміст яких визначений у Сімейному кодексі України. Спірні правовідносини на кшталт тих, про які тут мовиться, стосуються суто правомірності дій/рішень органу реєстрації щодо реєстрації місця проживання (перебування) особи віком від 14 до 18 років, що ніяким чином не впливає на участь батьків (одного з батьків) у вихованні дитини.

З уваги на наведене колегія суддів поділяє висновки судів першої і апеляційної інстанцій про те, що за описаних обставин справи покликання відповідача на пункт 3 частини першої статті 12 Закону № 1871-IX є необґрунтоване, адже цей Закон не містить вимог про надання згоди обох батьків (чи інших законних представників) для реєстрації місця проживання дитини віком від 14 до 18 років - за зверненням такої дитини до органу реєстрації у встановленому порядку - за адресою зареєстрованого/задекларованого місця проживання одного з батьків.».

Повертаючись до обставин даної справи, суд ураховує, що позивач та її донька, яка досягла 14-річного віку, звернулися до Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області із заявою про реєстрацію місця проживання доньки за адресою: АДРЕСА_2 , яка є задекларованим/зареєстрованим місцем проживання її матері - ОСОБА_1 .

Рішенням відповідача від 04.08.2026 було відмовлено у здійсненні реєстрації місця проживання доньки позивача з мотивів неподання документа, що підтверджує згоду батька на реєстрацію місця проживання дитини, із посиланням на пункт 32 Порядку № 265 та підпункт 3 пункту 87 Порядку № 265, який фактично містить подібні за змістом та суттю положення, що і пункт 3 частини першої статті 12 Закону України № 1871-IX.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача у контексті викладеної правової позиції Верховного Суду, суд зазначає, що за приписами частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України та частини другої статті 29 Цивільного кодексу України неповнолітня особа, яка досягла 14 років, наділена правом самостійно обирати та визначати своє місце проживання.

Нормативним актом вищої юридичної сили, що регулює спірні правовідносини, є Закон України № 1871-IX, який не містить жодних вимог щодо обов`язкового надання згоди другого з батьків, який проживає окремо, у разі реєстрації місця проживання дитини віком від 14 до 18 років за адресою задекларованого або зареєстрованого місця проживання одного з її батьків.

Посилання відповідача на приписи пункту 32 Порядку № 265 як на підставу для відмови суд відхиляє, відмова у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 12 Закону № 1871-IX, не може основуватися на вимогах/приписах підзаконного акта. Положення пункту 32 Порядку № 265 потрібно застосовувати спираючись передовсім на положення закону й мету його регулювання відповідної сфери правовідносин.

До того ж, норми підзаконного нормативно-правового акта не можуть звужувати зміст прав неповнолітньої дитини чи встановлювати додаткові обмеження, не передбачені Законом як актом вищої юридичної сили.

З огляду на це, вимога органу реєстрації про надання згоди батька дитини, яка досягла 14 років, для її реєстрації за зареєстрованим місцем проживання матері є протиправною та виходить за межі вимог Закону № 1871-IX.

Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення відповідача від 04.08.2026 у реєстрації місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

Водночас, вирішуючи позовні щодо зобов`язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

З матеріалів справи та долученої заяви про реєстрацію місця проживання від 04.08.2026 вбачається, що заявники зверталися до Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області із заявою про реєстрацію за зовсім іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 , яка є зареєстрованим місцем проживання позивача (матері неповнолітньої ОСОБА_2 ).

Будь-яких документів чи звернень щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , до органу реєстрації не подавалося, зазначена адреса предметом адміністративної процедури не була та суб`єктом владних повноважень під час прийняття оскаржуваного рішення не оцінювалася.

Згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України предметом судового контролю є правомірність дій та рішень відповідача, прийнятих за наслідками розгляду конкретної заяви особи.

З огляду на це, суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження органу реєстрації та зобов`язувати відповідача вчинити дії щодо реєстрації місця проживання за адресою, яка взагалі не була предметом звернення до ЦНАП та щодо якої відповідач рішення не приймав.

За наведених обставин, позовна вимога про зобов`язання відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованою та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, для належного та ефективного захисту порушених права позивача та її неповнолітньої дитини, у відповідності до приписів пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав вказаних осіб буде ухвалення рішення про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 04.08.2026 про відмову в наданні послуги реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про реєстрацію місця проживання від 04.08.2026 з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а також враховуючи те, що Центр надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області не є юридичною особою, оскільки є структурним підрозділом Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яка, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань останньої пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 04338339, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Центральна, буд. 35) про визнання протиправною відмови, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Центру надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 04.08.2026 про відмову в наданні послуги реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про реєстрацію місця проживання від 04.08.2026 з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.10.2026.

Суддя О.М. Качанок