Рішення № 140831491, 07.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1439/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Бойчук М.М. на підставі посвідчення;

Від позивачів: не з`явилися;

Від відповідача: Хлапоніна О.Р. на підставі довіреності;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Любашівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради, Південного офісу Держаудитслужби до товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 25 989,77 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Любашівської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради (далі - Рада), Південного офісу Держаудитслужби з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» (далі - ТОВ «Національна енергетична група») про визнання недійсними додаткових угод №1 від 09.08.2022, №2 від 13.09.2022, №3 від 31.12.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №5 від 21.02.2022, укладеного між Радою та відповідачем, та стягнення з відповідача на користь Ради безпідставно сплачених бюджетних коштів у сумі 25 989,77 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на укладення спірних угод без належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору, що мало наслідком порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та є підставою для визнання спірних угод недійсними, а також задоволення похідної вимоги про стягнення безпідставно набутих бюджетних коштів на користь Ради. Крім того, прокурором було наголошено, що у вересні 2022 року та жовтні 2022 року позивачем було сплачено електричну енергію за ціною 4,75 грн за 1 кВт/год за відсутності укладеної між сторонами додаткової угоди про збільшення ціни. Прокурором також вказано про пред`явлення даного позову в особі Південного офісу Держаудитслужби з підстав уповноваження державою такого органу здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель. Порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», які вважає прокурор, завдає шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.

Ухвалою суду від 21.04.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

28.04.2026 до суду від ТОВ «Національна енергетична група» надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач повністю заперечує проти задоволення заявленого прокурором позову. Відповідач посилається на неправомірності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивачів у даній справі, в тому числі, у зв`язку з визнанням неконституційними окремих приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 року у справі №3- 28/2024(59/24). ТОВ «Національна енергетична група» вважає, що прокурором не наведено конкретних фактів порушення майнових прав та інтересів позивачів, як і не зазначено в чому полягає порушення прав позивачів. Додаткові угоди №1-3 до договору згідно з позицією відповідача укладені з дотриманням вимог чинного законодавства, якими передбачено можливість неодноразового збільшення ціни до 10% пропорційно збільшенню ціни на ринку. При цьому, як зазначає відповідач, на момент укладення додаткових угод товариство розуміло положення закону саме таким чином, що узгоджувалося з практикою Верховного Суд щодо застосування закону. Умова про зміну ціни з першого дня місяця була включена до договору, оскільки таке право передбачено ст. 631 ЦК України. Крім того, відповідач стверджує, що покладення судом на товариство обов`язку повернути кошти матиме наслідком втручання у право мирного володіння майном.

01.05.2026 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор наполягає на задоволенні заявленого позову. Прокурором наголошено, що даний позов спрямований на задоволення суспільної потреби у належному розпорядженні бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у бюджетній сфері. Так, в результаті укладення додаткових угод до договору порушено матеріальні державні інтереси, оскільки, замовник торгів фактично отримав меншу кількість електричної енергії, що призвело до порушення суспільних інтересів в частині забезпечення досягнення мети проведеної закупівлі. При цьому прокурор наполягає на тому, що оспорювані додаткові угоди були укладені за відсутності документального підтвердження підвищення ціни на електричну енергію, що є підставою для визнання їх недійсними.

Південним офісом Держаудитслужби у поданій до суду 06.05.2026 заяві було повідомлено про неможливість надання пояснень щодо суті позовних вимог, оскільки заходи державного фінансового контролю щодо перевірки дотримання вимог законодавства при укладанні додаткових угод до договору позивачем не здійснювалися. Розгляд справи позивач згідно з поданою до суду заявою просив здійснювати за відсутності представника Південного офісу Держаудитслужби.

ТОВ «Національна енергетична група» у запереченні на відповідь на відзив наполягало на обґрунтованості доводів, наведених на підтвердження власної правової позиції про відсутність підстав для задоволення позову.

02.07.2026 до суду від ТОВ «Національна енергетична група» надійшли додаткові пояснення, згідно з якими відповідач стверджує на необхідності застосування під час вирішення цього спору приписів ст. 41 чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII в новій редакції. Відповідач зазначає, що необхідність застосування ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в новій редакція прямо передбачена п. 7 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX.

04.08.2026 до суду від прокурора надійшли пояснення, у яких прокурор заперечує проти можливості застосування приписів ст. 41 чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII в новій редакції під час вирішення цього спору, оскільки, як вважає прокурор, Закон України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX не може поширюватися на правовідносини, які припинилися у грудні 2022 року.

Рада не скористалася наданим законом правом на участь свого представника у цьому процесі, письмові пояснення щодо заявленого прокурором позову до суду від позивача також не надходили. При цьому у поданій до суду 01.10.2026 заяві позивач просив розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

21.02.2022 між Радою (Замовник) та ТОВ «Національна енергетична група» (Учасник) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 5, відповідно до п. п. 1.2-1.4 якого Учасник зобов`язується у 2022 році поставити товар відповідно до п. 1.1. даного договору, а Замовник - прийняти та оплатити його вартість. 1.3. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: електрична енергія. Кількість товару визначається в додатку №1 до цього договору. Обсяги закупівлі товарів можуть бути змінені, зокрема з урахуванням фактичних потреб Замовника.

Згідно з п. 3.1 договору про постачання електричної енергії споживачу № 5 від 21.02.2022 ціна цього договору становить 862 500,00 грн, у тому числі ПДВ 143 750,00 грн. Ціну договору вказано з урахуванням кошторисних призначень на відповідний період. Зобов`язання по договору закупівлі виникають залежно від реального фінансування та визначаються додатковими угодами до даного договору.

Умовами п. п. 4.1-4.2, 5.1 договору про постачання електричної енергії споживачу № 5 від 21.02.2022 передбачено, що розрахунки Замовника за товар проводяться у порядку та на умовах, визначених у договорі про постачання електричної енергії. Рахунок формується відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, зафіксованих у звіті про використану електроенергію за відповідний звітний період. До рахунків додаються акти прийняття-передавання електричної енергії. Постачання електричної енергії Споживачу на умовах договору починається з 21.02.2022.

Цей договір набирає чинності з дати підписання, поширює свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами, та діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань по договору в межах одного календарного року. Інші умови поставки товару, не передбачені цим договором, регулюються між сторонами чинним законодавством України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та договором про постачання електричної енергії (п. п. 10.1, 11.1 договору про постачання електричної енергії споживачу № 5 від 21.02.2022).

У додатку №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 5 від 21.02.2022 сторонами було визначено договірну величину споживання електричної енергії Замовника на 2022 рік, яка становить 230 000,00 кВт/год. При цьому у додатку зазначено, що сторони усвідомлюють, що зазначена в п. 2 даного додатку вартість заявлених Замовником обсягів споживання електричної енергії на 2022 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладання даного договору, а тому не є остаточною. У разі зміни ціни за одиницю товару істотні умови даного договору можуть змінюватися у випадках, передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Фактична вартість спожитої Замовником електричної енергії визначається відповідно до умов договорів про постачання електричної енергії.

Договір про постачання електричної енергії споживачу № 5 від 21.02.2022 був укладений між Радою та ТОВ «Національна енергетична група» за результатом публічних торгів протоколом розкриття тендерних пропозицій, повідомленням про намір укласти договір, звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2022-01-04-003629-c від 22.02.2022.

Згідно з ціновою довідкою Чернівецької ТПП №810 від 07.07.2022, складеною на замовлення ТОВ «Національна енергетична група», зміна середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» (РДН) за липень (8 днів) 2022 року у порівнянні з середньозваженою ціною за червень 2022 року, у відсотковому вираженні становила 11,84 %.

08.07.2022 ТОВ «Національна енергетична група» звернулася до Ради із листом №НЕГ-157/22 про внесення змін до договору, у якому відповідачем було повідомлено, що починаючи з 01.07.2022 (початок експорту електричної енергії) на ринку електричної енергії має місце зростання цін. Наслідком таких коливань є зростання середньозваженої ціни. Так, за 8 днів зростання склало 11,84 %, на підтвердження чого відповідачем було надано цінову довідку Чернівецької ТПП.

09.08.2022 між Радою та ТОВ «Національна енергетична група» було укладено додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 5 від 21.02.2022, відповідно до п. п. 1, 2, 4 якої сторони, керуючись ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та враховуючи коливання ціни на ринку, дійшли згоди, що ціна електричної енергії з 01.07.2022 складає 4,12 грн. з ПДВ за 1 кВт/год. Обсяг постачання по договору складає 210 417,017 кВт/год. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами, зобов`язання сторін по цій додатковій угоді виникають з 01.07.2022.

Згідно з ціновою довідкою Чернівецької ТПП №1146 від 30.08.2022, складеною на замовлення ТОВ «Національна енергетична група», зміна середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» (РДН) за серпень 2022 року у порівнянні з середньозваженою ціною за липень 2022 року, у відсотковому вираженні становила 13,35 %.

01.09.2022 ТОВ «Національна енергетична група» звернулася до Ради із листом №НЕГ-183/22 про внесення змін до договору, у якому відповідачем було повідомлено, що у серпні 2022 року тенденція щодо зростання ціни на ринку електричної енергії зберігається, як наслідок зростання ціни склало 13,35%, на підтвердження чого відповідачем було надано інформацію з офіційного ресурсу ДП «Оператор ринку», та цінову довідку Чернівецької ТПП.

13.09.2022 між Радою та ТОВ «Національна енергетична група» було укладено додаткову угоду №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 5 від 21.02.2022, відповідно до п. п. 1, 2, 4 якої сторони, керуючись ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та враховуючи коливання ціни на ринку, дійшли згоди, що ціна електричної енергії з 01.09.2022 складає 4,531588 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Обсяг постачання по договору складає 210 417,00 кВт/год. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами, зобов`язання сторін по цій додатковій угоді виникають з 01.09.2022.

01.11.2022 ТОВ «Національна енергетична група» звернулася до Ради із листом №НЕГ-302/22 про внесення змін до договору, у якому відповідач, посилаючись на тенденцію щоденного підвищення середньозважених цін, запропонував укласти додаткову угоду про збільшення ціни за одиницю товару. На підтвердження факту збільшення ціни відповідачем було надано цінову довідку Чернівецької ТПП.

31.12.2022 між Радою та ТОВ «Національна енергетична група» було укладено додаткову угоду №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу №5 від 21.02.2022, відповідно до п. п. 1, 4 якої сторони, керуючись ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та враховуючи коливання ціни на ринку, дійшли згоди, що ціна електричної енергії з 01.11.2022 складає 4,91815 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами, зобов`язання сторін по цій додатковій угоді виникають з 01.11.2022.

31.12.2022 між Радою та ТОВ «Національна енергетична група» було укладено додаткову угоду №4 про продовження строку дії договору про постачання електричної енергії споживачу №5 від 21.02.2022 на період достатній для проведення процедури закупівлі на 2023 рік.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за договором №5 від 21.02.2022, ТОВ «Національна енергетична група» протягом періоду з березня до грудня 2022 року поставило Раді електричну енергію, загальна кількість якої складає 69 982,00 кВт/год, вартістю 288 422,31 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі електричної енергії. При цьому згідно підписаних між сторонами актів у липні 2022 року кількість поставленої електричної енергії становила 6 727 кВт/год по ціні 4, 12 грн на загальну суму 27 715,24 грн; у серпні 2022 року - 4 471 кВт/год по ціні 4,12 грн на загальну суму 18 420, 52 грн; у вересні 2022 року - 2 094 кВт/год по ціні 4, 53 грн на загальну суму 9 489,14 грн, та кількість 1 213 кВт/год по ціні 4,75 грн на загальну суму 5 761,75 грн (акт №0000-000327 від 05.10.2022); у жовтні 2022 року - 6 236 кВт/год по ціні 4,75 грн на загальну суму 29 621,00 грн (акт №0000-000391 від 03.11.2022); у листопаді 2022 року - 5 392 кВт/год по ціні 4,918150 грн на загальну суму 26 518,67 грн; у грудні 2022 року - 5 532 кВт/год по ціні 4,918150 грн на загальну суму 27 207,20 грн.

Рада оплатила вартість поставленої ТОВ «Національна енергетична група» електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями на загальну суму 288 422,31 грн.

Любашівська окружна прокуратура зверталася до Ради із листами №60-517ВИХ-25 від 14.02.2025, №60-1774ВИХ-25 від 23.05.2025, №60-2378ВИХ-25 від 08.07.2025, №60-4396ВИХ-25 від 11.12.2025, у яких просила надати укладений з ТОВ «Національна енергетична група» договір з додатковими угодами, ціновими довідками та актами приймання-передачі поставленої електричної енергії; інформацію щодо обсягів поставленої електричної енергії; повідомити про вжиті Радою заходи щодо усунення порушень чинного законодавства.

Листами №327/02-20 від 25.02.2025, №1125/03-20 від 23.06.2025, №1299/02-20 від 15.07.2025, №2177/02-20 від 22.12.2025 Рада у відповідь на листи прокуратури надала запитувану інформацію, а також повідомила, що обсяг поставленої електричної енергії за договором №5 від 21.02.2022 становить 155 318,514 кВт. Крім того, позивачем було повідомлено, що заходи для усунення порушень, перерахованих у листах прокуратури, Радою не вживалися.

Листом №60-885ВИХ-26 від 09.03.2026 Любашівська окружна прокуратура також просила Південний офіс Держаудитслужби повідомити щодо вжитих заходів для усунення порушень вимог законодавства при проведенні процедури закупівлі UA-2022-01-04-003629-с, в тому числі в судовому порядку.

Листом від 27.03.2026 Південним офісом Держаудитслужби у відповідь на запит прокуратури було повідомлено, що планами на I та II квартали 2026 року проведення заходів державного фінансового контролю Ради не передбачено.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. (пункти 1, 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (зі змінами) передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України

Відсутність доказів вжиття Південним офісом Держаудитслужби як компетентним органом заходів після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, свідчить про правомірність визначення прокурором позивачем за даним позовом зазначеної особи. Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 13.03.2024 у справі № 927/535/22, від 13.03.2024 у справі № 922/1682/22, від 26.03.2024 у справі № 927/373/22.

Судом встановлено, що прокурор звертався до Південного офісу Держаудитслужби, а також до Ради з листами, у яких повідомляв про наявність порушень чинного законодавства під час укладення спірних додаткових угод до договору №5 від 21.02.2022. Відсутність доказів самостійного пред`явлення позивачами позову дозволяє суду дійти висновку про наявність підстав для подання прокурором зазначеного позову до суду.

Доводи відповідача про пред`явлення прокурором даного позову після визнання окремих приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» неконституційними згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 року у справі №3- 28/2024(59/24) судом оцінюються критично, оскільки визнанні неконституційними положення Закону втрачають чинність з 01.01.2027 (п. 3 резолютивної частини рішення).

Предметом заявленого прокурором позову в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, а також Ради є вимоги до ТОВ «Національна енергетична група» про визнання недійсними додаткових угод №1-3 до договору про постачання електричної енергії споживачу №5 від 21.02.2022 та стягнення з відповідача на користь Ради безпідставно отриманих коштів у розмірі 25 989,77 грн.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25.12.2015 (зі змінами, в редакції чинній, на дату укладення спірних угод).

Відповідно до п. 6, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5)об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

В силу вимог ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч. 4 ст. ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 21.02.2022 за результатом проведення публічної закупівлі між Радою та ТОВ «Національна енергетична група» було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №5, за умовами якого ТОВ «Національна енергетична група» зобов`язалось поставити Раді електричну енергію загальною кількістю 230 000,00 кВт/год, загальна вартість якої становить 862 500,00 грн, тобто по 3,75 грн за 1 кВт/год.

В подальшому між сторонами по справі було укладено три додаткові угоди, в результаті укладення яких ціна за одиницю товару була збільшена до 4,91815 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

26.06.2021 набрав чинності Закон №1530-IX від 03.06.2021, яким було викладено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в новій редакції.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на дату укладення додаткових угод №1-3) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Суд зазначає, що у цій нормі передбачена можливість внесення змін до договору про закупівлю у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної у договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 дійшла висновку, що ціна за одиницю товару у будь-якому разі не може бути збільшена більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 розглянула питання щодо відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, та дійшла висновку про відсутність підстав для цього.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 було вказано, що інший підхід до розуміння положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який передбачає щоразу з кожним внесенням змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. Застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 , беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Враховуючи вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також приймаючи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, господарський суд доходить висновку, що на дату укладення додаткових угод №1-3 існувала законодавча заборона на внесення змін до договору, в результаті яких ціна товару може збільшитись більш ніж на 10 відсотків.

Таким чином, ТОВ «Національна енергетична група» могло звернутися до Ради з пропозицією збільшити ціну за одиницю товару на 10%, тобто з 3,75 грн за 1 кВт/год. до 4,125 грн за 1 кВт/год., тобто збільшити ціну на 0,375 грн.

Додатковою угодою №1 від 09.08.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №5 від 21.02.2022 ціна за одиницю товару була збільшена до 4,12 грн. за 1 кВт/год, тобто з дотриманням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції чинній на дату укладення додаткової угоди.

Кожна зміна до договору мала містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

08.07.2022 ТОВ «Національна енергетична група» звернулася до Ради із листом №НЕГ-157/22 про внесення змін до договору, у якому відповідачем було повідомлено, що починаючи з 01.07.2022 (початок експорту електричної енергії) на ринку електричної енергії має місце зростання цін. Наслідком таких коливань є зростання середньозваженої ціни. Так, за 8 днів зростання склало 11,84 %, на підтвердження чого відповідачем було надано цінову довідку Чернівецької ТПП. Так, згідно з ціновою довідкою Чернівецької ТПП №810 від 07.07.2022 зміна середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» (РДН) за липень (8 днів) 2022 року у порівнянні з середньозваженою ціною за червень 2022 року, у відсотковому вираженні становила 11,84 %.

Господарським судом враховано, що Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає форму / вигляд інформації щодо зміни ціни на ринку, а, отже, питання правомірності збільшення ціни має оцінюватися в кожному конкретному випадку. Вперше ціна за одиницю товару за договором №5 від 21.02.2022 була збільшена сторонами лише у серпні 2022 року, тобто протягом більше ніж пів року постачання електричної енергії здійснювалося за ціною, передбаченою договором. При цьому суд зазначає, що докази на підтвердження зменшення ціни на одиницю товару у період з дати укладення договору до дати укладення додаткової угоди в матеріалах справи відсутні.

Необхідність укладення спірної додаткової угоди було обґрунтовано відповідачем обставиною початку експорту електричної енергії з 01.07.2022, в результаті чого мало місце збільшення ціни на електричну енергію в торговій зоні ОЕС України на ринку «на добу наперед» (РДН). Викладене з урахуванням відсутності доказів коливання ціни за одиницю товару як в бік збільшення, так і у бік зменшення до липня 2022 року, дозволяє суду дійти висновку, що необхідність укладення додаткової угоди №1 була належним чином обґрунтована з боку ТОВ «Національна енергетична група».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

В обґрунтування власної правової позиції прокурор лише посилається на недостатність документального підтвердження наявності підстав для укладення додаткових угод, не надаючи при цьому жодного доказу, який може спростувати враховані сторонами обставини під час укладення додаткових угод, що не відповідає закріпленому у процесуальному законодавстві принципу змагальності сторін.

З викладених обставин, приймаючи до уваги збільшення ціни за одиницю товару згідно з додатковою угодою №1 від 09.08.2022 з дотриманням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та за наявності відповідного документального підтвердження, враховуючи ненадання прокурором доказів, які можуть спростувати враховані Радою та ТОВ «Національна енергетична група» підстави для укладення вказаної угоди, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог в цій частині позову.

В результаті укладення додаткових угод №2 від 13.09.2022, №3 від 31.12.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №5 від 21.02.2022 ціна за одиницю товару була збільшена понад 10%, що не відповідало вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції чинній на дату укладення додаткової угоди. Викладене виключає необхідність надання оцінки наявності/відсутності достатнього документального підтвердження для збільшення ціни за одиницю товару.

При вирішенні питання про наявність підстав для визнання додаткових угод №2-3 недійсними суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам ТОВ «Національна енергетична група» щодо необхідності застосування приписів ст. 41 чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII в новій редакції.

24.06.2026 набрали чинності окремі статті та пункти Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX. При цьому повноцінно зазначений Закон має бути введений в дію з 24.03.2027. Так, абз. 4-7 пп. 13 п. 10 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом.

На підставі абз. 4-7 пп. 13 п. 10 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX ст. 41 чинного Закону України «Про публічні закупівлі» була викладена в новій редакції.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакцій чинній з 24.06.2026, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

Таким чином, чинною редакцією п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено право учасників публічних закупівель на збільшення ціни необмежену кількість разів, але не більше ніж на 10 відсотків щодо кожного окремого випадку збільшення ціни.

Згідно з п. 7 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX, який також набрав чинності з 24.06.2026, положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

У силу статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку, коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Водночас в окремих випадках до правовідносин може бути застосований закон, прийнятий пізніше, за умови наявності в такому законі відповідної норми.

Нова редакція п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» згідно з п. 7 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX має застосовуватися до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII. Викладене дозволяє суду дійти висновку про необхідність застосування нової редакції п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з 19.02.2016, тобто з дати набрання чинності Законом № 922-VIII. При цьому господарський суд враховує, що можливість застосування нової редакції пов`язується виключно з датою виникнення таких правовідносин, тобто дата припинення правовідносин не визначена в якості умови застосування/незастосування закону.

Правовідносин у сфері публічних закупівель між Радою та ТОВ «Національна енергетична група» виникли з 21.02.2022, тобто з дати укладення договору, який був укладений після 19.02.2016 - дати набрання чинності Законом № 922-VIII. Таким чином, незважаючи на припинення правовідносин сторін за договором, нова редакція має бути застосована судом під час оцінки питання наявності/відсутності підстав для визнання додаткових угод №2-3 недійсними.

В результаті укладення додаткової угоди №2 від 13.09.2022 до договору ціна за одиницю товару була збільшена з 4,12 грн. за 1 кВт/год до 4,531588 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто не більше ніж на 10 % у порівняння в попередньої ціною (4,12*10/100 = 0,412 грн; 4,12 + 0,412 = 4,532 грн). Крім того, на підставі додаткової угоди №3 від 31.12.2022 ціна за одиницю товару була збільшена з 4,531588 грн з ПДВ за 1 кВт/год до 4,91815 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто не більше ніж на 10% (4,531588*10/100=0,4531588; 4,531588 + 0,4531588 = 4,9847468 грн).

Викладене дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання додаткових угод №2 від 13.09.2022, №3 від 31.12.2022 недійсними, оскільки такі угоди укладені з дотриманням вимог положень закону, який в силу п. 7 розділу XIV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-IX має бути застосований судом під час оцінки обґрунтованості позову прокурора. При цьому господарським судом враховано, що вимоги про визнання недійсними додаткових угод №2-3 обґрунтовані виключно з посиланням на недійсність додаткової угоди №1 істотна умова (ціна) в яких збільшена з урахуванням першої угоди.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Ради до ТОВ «Національна енергетична група» про визнання недійсними додаткових угод №2 від 13.09.2022, №3 від 31.12.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №5 від 21.02.2022.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заявленого прокурором позову про стягнення з ТОВ «Національна енергетична група» безпідставно отриманих коштів у розмірі 25 989,77 грн, господарський суд зазначає, що такі вимоги частково є похідними від позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними.

Водночас господарський суд зазначає, що посилання прокурора на оплату Радою спожитої у вересні та жовтні 2022 року електричної енергії за ціною 4,75 грн за 1 кВт/год за відсутності укладеної між сторонами додаткової угоди про збільшення ціни є самостійною підставою для стягнення безпідставно сплачених коштів незалежно від визнання судом недійсними додаткових угод. Перевіривши доводи прокурора у відповідній частині господарський суд дійшов наступного висновку.

Підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 1213 ЦК України).

Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).

Так, відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20, на які посилається скаржник).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

Отже, за відсутності в матеріалах справи інформації про законність утримання (неповернення) грошових коштів, сплачених позивачем, сума коштів, яка знаходяться у відповідача, вважається утриманою безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню позивачу.

При цьому, сама лише наявність правочину не є достатньою підставою для висновку про віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами, оскільки сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі такого договору. Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 903/357/21.

Додатковою угодою №2 від 13.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 5 від 21.02.2022 сторонами було збільшено ціну за одиницю товару до 4,531588 грн з ПДВ за 1 кВт/год. При цьому сторони дійшли згоди, що ціна за одиницю товару має застосовуватися з 01.09.2022. Наступного разу ціна за одиницю товару була змінена сторонами у листопаді 2022 року.

Проте між сторонами по справі було підписано акт №0000-000327 від 05.10.2022, згідно з яким відповідачем було поставлено у вересні 2022 року електричну енергію кількістю 2 094 кВт/год по ціні 4,53 грн на загальну суму 9 489,14 грн, та кількістю 1 213 кВт/год по ціні 4,75 грн на загальну суму 5 761,75 грн. Крім того, у акті №0000-000391 від 03.11.2022 сторони також вказали, що у жовтні 2022 року відповідачем поставлено електричну енергію кількість 6 236 кВт/год по ціні 4,75 грн на загальну суму 29 621,00 грн.

Оскільки між сторонами у справі не укладалися додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару з 4,531588 грн за 1 кВт/год. до 4,75 грн за 1 кВт/год., господарський суд доходить висновку про набуття та збереження відповідачем у себе коштів за відсутності правової підстави.

Таким чином, за поставлену у вересні 2022 року електричну енергію позивач мав сплатити 5496,82 грн (1213 кВт/год * 4,531588 = 5496,82 грн), натомість сплатив 5761,76 грн; у жовтні 2022 року мав сплатити 28259,00 грн (6236 кВт/год *4,531588 = 28259,00 грн), натомість сплатив 29 621,00 грн. Отже, сума безпідставно набутих відповідачем коштів складає 1 626,93 грн (5761,76 грн - 5496,82 грн = 264,93 грн; 29 621,00 грн - 28259,00 грн = 1 362,00 грн.; 264,93 грн + 1 362,00 грн = 1 626,93 грн).

Викладене дозволяє господарському суду дійти висновку про необхідність часткового задоволення заявлених прокурором в цій частині позову вимог шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Національна енергетична група» на користь Ради безпідставно сплачених бюджетних коштів в сумі 1 626,93 грн.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З урахуванням висновків, до яких суд дійшов за результатом вирішення спору, суду не вбачається за необхідне надавати оцінку іншим доводам сторін, наведеним в обґрунтування власних правових позицій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про правомірність та законність часткового задоволення заявленого керівником Любашівської окружної прокуратури позову в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради, Південного офісу Держаудитслужби шляхом присудження до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» на користь Зеленогірської селищної ради безпідставно сплачених бюджетних коштів в сумі 1 626,93 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» (58005, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Ясська, буд.13; код ЄДРПОУ 42828866) на користь Зеленогірської селищної ради (66513, Одеська область, Подільський р-н, Зеленогірське, просп. Миру, 12; код ЄДРПОУ 04527135) безпідставно сплачені бюджетні кошти в сумі 1 626,93 грн (одна тисяча шістсот двадцять шість грн 93 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» (58005, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Ясська, буд.13; код ЄДРПОУ 42828866) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3; ідентифікаційний код 03528552) судовий збір у розмірі 166,66 грн (сто шістдесят шість грн 66 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна