Рішення № 140830145, 22.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2026Справа № 910/9365/26за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софмар"

про стягнення 38156,91 грн,

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФМАР" про стягнення 38156,91 грн, з яких 25000,00 грн - сума основного боргу, 2677,40 грн - 3 % річних, 10 479,51 грн інфляційні збитки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору № 07-2022 від 04 січня 2022 року.

Ухвалою суду від 04.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

10.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.08.2026 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (04107, м. Київ, вул Татарська, буд. 18 б).

Втім, вказане поштове відправлення повернулось до суду не врученим, причиною повернення зазначено "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 05.03.2025 у справі № 904/4076/23).

Крім того, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.08.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №978 від 04.11.2022 року припинено Державне підприємство «Радомишльське лісомисливське господарство», код згідно з ЄДРПОУ 13568251, шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034 у зв`язку з утворенням філії «Радомишльське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України». Активи та пасиви, а також майнові права та зобов`язання Державного підприємства «Радомишльське лісомисливське господарство» згідно передавального акту затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 68 від 09.01.2023р. передані до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Радомишльське лісомисливське господарство» (код ЄДРПОУ ВП 45040111).

Відповідно до наказу №978 від 04.11.2022 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Радомишльське лісомисливське господарство».

Отже, ДЕРЖАВНЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛІСИ УКРАЇНИ» В ОСОБІ ФІЛІЇ «Радомишльське лісомисливське господарство» » ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» (код згідно з ЄДРПОУ ВП 45040111 є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства« Радомишльське лісомисливське господарство» (код ЄДРПОУ15368251 ).

09 вересня 2024 року Наказом ДП «Ліси України» №1520 Про створення філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» створено філію «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

На підставі п. 1 наказу ДП «Ліси України» № 1911 від 18.10.2024 року наказано припинити філію «Радомишльське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом її закриття. Забезпечено оформлення передавального балансу майна до філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України», забезпечено передачу активів, пасивів та документів філії «Радомишльське лісомисливське господарство» до філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 31.12.2024 №2326 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Столичним лісовим офісом» затверджений передавальний акт про передачу активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, нерухоме майно та інше філії «Радомишльське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» на баланс філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Філія «Столичний лісовий офіс» перейняла на себе усі повноваження Філії «Радомишльське лісомисливське господарство», яка у свою чергу не здійснює господарську діяльність та позбавлена можливості представляти інтереси в судах та інших державних та недержавних органах.

Відповідно до п.1.1. Положення про філію «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до п.3.1. філія діє від імені Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та в його інтересах.

Отже Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Дочірнього підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство".

04.01.2022 між Дочірнім підприємством "Радомишльське лісомисливське господарство" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софмар" (покупець) укладено договір № 07-2022 відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується продати лісопродукцію: пиломатеріали соснові обрізні на умовах франко-склад продавець, а продавець зобов`язується оплатити вартість товару.

Відповідно до п. 1.2 договору кількість, асортимент продукції встановлюється та закріплюється сторонами у відповідних товарно-транспортних, специфікаціях які підписуються сторонами на кожну партію продукції.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що поставка товару проводиться за узгодженими між сторонами цінами згідно прейскуранту цін продавця, вартість товару може бути змінена за згодою сторін. Загальна вартість договору становить 2900000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору документом, підтверджуючим виконання поставки по кількості, є товарно-транспортна накладна. Датою поставки вважається дата надання продукції продавцем, покупцю.

Згідно п. 4.2 договору прийомка товару здійснюється на складі продавця, документом підтверджуючим прийняття товару по кількості і якості є товарно-транспортна накладна підписана обома сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець розраховується з продавцем за товар в національній валюті України на умовах 100% попередньої оплати, допускається відстрочка платежу строком до 15 календарних днів.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022.

В підтвердження обставин передачі товару за договором відповідачу до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні: № 000507 від 04.05.2022 на суму 13300,04 грн, № 0000645 від 25.05.2022 на суму 14000,04 грн, № 002475 від 24.12.2021 на суму 14140,04 грн. Загальна вартість товару згідно означених ТТН становить 41440,12 грн. Товарно-транспортні накладні підписані обома контрагентами.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, вартість не оплаченого відповідачем товару становить 25000,00 грн.

В свою чергу відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності заборгованості за поставлений йому товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки остання поставка товару була здійснена 25.05.2022, то вся його вартість мала бути оплачена протягом 15 календарних днів, тобто до 09.06.2022.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено поставку товару на суму 41440,12 грн та не спростовано обставини наявності у відповідача перед позивачем боргу у загальній сумі 25000,00 грн.

Оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у загальному розмірі 25000,00 грн підтверджений наданими позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав жодних документів, які свідчать про відсутність наведеної заборгованості перед продавцем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого за Договором товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 2677,40 грн 3 % річних за період з 01.01.2023 по 27.07.2026 та 10479,51 грн інфляційних втрат за період з 10.06.2022 по 27.07.2026.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції є більшою, ніж заявлено позивачем, проте оскільки, суд обмежений у праві виходити за межі позовних вимог згідно ст. 237 ГПК України, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 10479,51 грн.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 2677,40 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надав належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати передбачених Договором платежів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги, з урахуванням вищенаведених обставин, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софмар" (04107, м. Київ, вулиця Татарська, 18б, ідентифікаційний код 42188304) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вулиця Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Столичний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (03115, м. Київ, вулиця Святошинська, буд. 30; ідентифікаційний код 45530596) суму основного боргу у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп., втрати від інфляції у розмірі 10479 (десять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн 51 коп., 3% річних у розмірі 2677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн 40 коп., судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко