Рішення № 140829961, 29.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2026Справа № 910/6929/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Акціонерного товариства "Банк Альянс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання"

про стягнення 23 008 038,34 грн

При секретарю судового засідання: Гурська Д.О.

Представники учасників справи:

від позивача: Верхацький Ігор Володимирович - представник за довіреністю №147 від 30.12.2025;

від відповідача: Ратушна Аліна Павлівна - представник за ордером серії АІ №2244789 від 01.07.2026;

від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - АТ "Банк Альянс", Банк) 23 008 038,34 грн, з яких: 4750 650,67 грн - пеня, нарахована за період з 20.07.2022 по 06.09.2022, 4 243 321,17 грн - 3 % річних, нарахованих за період з 20.07.2022 по 18.07.2024, 14 014 066,50 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 01.07.2022 по 30.06.2024, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем, як банком-гарантом, грошового зобов`язання за банківською гарантією №2742-21/11 від 18.08.2021 в частині виплати банківської гарантії у розмірі 70 775 000,00 грн, що було встановлено у справі №910/6924/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.07.2026. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

23.06.2026 через систему "Електронний суд" АТ "Банк Альянс" подав заяву про продовження строку на подання відзиву до 09.07.2026.,

02.07.2026 на адресу суду від АТ "Банк Альянс" надійшов відзив, в якому Відповідач частково визнає вимоги щодо стягнення пені за період з 20.07.2022 по 06.09.2022, оскільки вважає, що наявні підстави для зменшення заявленого Позивачем до стягнення з Банку розміру пені.

Також Відповідач частково визнає вимоги щодо стягнення інших додаткових нарахувань, а саме нарахування:

- 3% річних за періоди з 20.07.2022 по 03.11.2022 та з 24.01.2023 по 20.02.2024 (включно), з 11.07.2024 по 18.07.2024 (включно);

- інфляційних втрати за періоди з 01.07.2022 по 03.11.2022, з 24.01.2023 по 20.02.2024 (включно).

Разом з тим, АТ "Банк Альянс" не визнає вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 03.11.2022; по 23.01.2023 (включно), а також вважає, що Позивачем необґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення з Банку 3 % річних за період з 21.02.2024 по 10.07.2024 (включно), а також інфляційних втрат за період з 21.02.2024 по 30.06.2024 (включно), з огляду на те, що:

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у справі №910/6924/22 було заборонено Банку здійснювати оплату на виконання Банківської гарантії до моменту набрання законної сили рішенням у справі №910/6924/22 за позовом ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" до Банку. Вказана ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та була скасована постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №910/6924/22;

- ухвалою Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №910/6924/22 зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №910/6924/22 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Постановою Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/6924/22 поновлено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №910/6924/22. Тобто, з 21.02.2024 по 10.07.2024 (включно) виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №910/6924/22 було зупинено на підставі ухвали Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №910/6924/22, що набрала законної сили. Відповідно, у період з 21.02.2024 по 10.07.2024 (включно) у Банку були відсутні правові підстави для виконання основного грошового зобов`язання. З огляду на додатковий характер 3% річних та інфляційних втрат, у цей період також були відсутні правові підстави для нарахування таких додаткових платежів.

Крім цього, Відповідачем викладено клопотання про зменшення розміру пені до 1 000,00 грн.

Розглянувши клопотання Відповідач про продовження строку для подання відзиву, суд зазначає наступне.

За положеннями статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 встановлено відповідачу строк для подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (частина 3 статті 120 ГПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Судом встановлено, що копія ухвали суду від 15.06.2026 була доставлена до електронного кабінету АТ "Банк Альянс" 16.06.2026, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа, дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС вказаної сторони - 17.06.2026.

Оскільки останнім днем подання відзиву було 02.07.2026, тому вказана заява по суті справи була подана Відповідачем у межах процесуального строку, встановленого судом, тому клопотання про продовження процесуального строку є необґрунтованим.

06.07.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" подало відповідь на відзив, в яких не погодилася із запереченнями Відповідача, оскільки 3% річних та інфляційні втрати є компенсаційними нарахуваннями та нараховуються незалежно від вини боржника за увесь час прострочення. Також Позивач заперечив проти клопотання Відповідача про зменшення розміру пені.

13.07.2026 на адресу суду від АТ "Банк Альянс" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

20.07.2026 через загальний відділ діловодства суду АТ "Банк Альянс" подало клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" (далі - ТОВ "Одесагаз-Постачання") у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ "Одесагаз-Постачання". Зобов`язано ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" направити копію позовної заяви з додатками на адресу третьої особи у строк до трьох днів з дня отримання ухвали, докази чого надати суду. Встановлено третій особі строк для подання пояснень по суті спору. Відкладено підготовче засідання на 11.08.2026.

24.07.2026 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про внесення у справу інформації про представника.

27.07.2026 через систему "Електронний суд" Позивач подав докази направлення копії позовної заяви із додатками третій особі.

У підготовчому засіданні представник Відповідача заявила усне клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.09.2026.

11.08.2026 через загальний відділ діловодства суду АТ "Банк Альянс" подано клопотання про зупинення провадження у справі.

04.09.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

07.09.2026 через загальний відділ діловодства суду АТ "Банк Альянс" подано доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі.

07.09.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 08.09.2026) АТ "Банк Альянс" подав відповідь за заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

08.09.2026 через систему "Електронний суд" Відповідач подав клопотання щодо надання інформації по справі.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2026.

У судовому засіданні 29.09.2026 представник ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представниця АТ "Банк Альянс" частково заперечила проти позовних вимог, просила суд задовольнити позов частково.

Представник третьої особи у призначене судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 29.09.2026 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позові вимоги ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" частково обґрунтованими.

У липні 2022 року ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Банк Альянс", у якому просив стягнути 70 775 000,00 грн суми банківської гарантії за неналежне виконання ТОВ "Одесагаз-Постачання" своїх зобов`язань за індивідуальним договором №1/21/22-ОГП до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №1рд-ОГП від 28.04.2021 в частині оплати поставленого у вересні 2021 року природного газу, які були забезпечені відповідачем (гарантом) за банківською гарантією №2742-21/11 від 18.08.2021.

Ухвалою суду від 19.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6924/22 за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи №910/6924/22 до суду першої інстанції надійшла позовна заява ТОВ "Одесагаз-Постачання" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якій заявник просив визнати банківську гарантію № 2742-21/11 від 18.08.2021 такою, що не підлягає виконанню, а також припиненою з 03.03.2022 у зв`язку з закінченням строку дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 вказану позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору прийнято до розгляду у межах провадження у справі №910/6924/22.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6924/22 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" повністю.

Позов третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - ТОВ "Одесагаз-Постачання" задоволено повністю. Визнано такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію № 2742- 21/11 від 18.08.2021, видану АТ "Банк Альянс", бенефіціар - ТОВ "Нафтогаз Трейдинг", принципал - ТОВ "Одесагаз-Постачання". Визнано банківську гарантію №2742- 21/11 від 18.08.2021, видану АТ "Банк Альянс", бенефіціар - ТОВ "Нафтогаз Трейдинг", принципал - ТОВ "Одесагаз-Постачання" припиненою з 03.03.2022 у зв`язку з закінченням строку дії.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6924/22 та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні позову ТОВ "Одесагаз-Постачання" - відмовити в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.07.2024, та з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, апеляційну скаргу ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6924/22 задоволено частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 у справі №910/6924/22 скасовано та прийнято нове рішення. Позов ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" задоволено частково.

Стягнуто з АТ "Банк Альянс" на користь ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" гарантію в сумі 70775000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 6 487 303,52 грн, пеню в сумі 6 457 006,85 грн, 3% річних в сумі 558 443,84 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 868 350 грн.

У задоволенні решти вимог за ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" відмовлено.

У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ТОВ "Одесагаз-Постачання" відмовлено повністю.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №910/6924/22 встановлено такі обставини.

28.04.2021 між ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Одесагаз-Постачання" було укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 1рд-ОГП (далі Рамковий договір), відповідно до п. 1.1 якого цей Рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - Індивідуальний договір. Форма індивідуального договору наведена у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору.

28.04.2021 між ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Одесагаз-Постачання" укладено індивідуальний договір №1/21/22-ОГП до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №1рд-ОГП від 28.04.2021 (далі Індивідуальний договір), відповідно до п. 1 якого загальний період поставки з 01.05.2021 по 30.04.2022 (включно).

Також у Індивідуальному договорі сторонами погоджено, що покупець зобов`язується надати продавцю за 2 банківські дні до початку періоду поставки: жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022, зазначених у п. 2.1 індивідуального договору:

1) забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за індивідуальним договором у вигляді безвідкличної безумовної банківської гарантії у сумі, що становить 100% договірної вартості газу за кожний період поставки, визначеної сторонами у додатковій угоді до індивідуального договору, укладеної відповідно до п. 8 індивідуального договору, та закінченням строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 31 день після закінчення терміну оплати, визначеного у п. 10 цього індивідуального договору (п. 12.1 індивідуального договору):

2) Банківська гарантія має бути складена банком-гарантом за формою та відповідати вимогам, що наведені у додатку 2 до цього індивідуального договору (п. 12).

05.08.2021 між ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Одесагаз-Постачання" було укладено додаткову угоду №1-09-ОГП до індивідуального договору №1/21/22-ОГП від 28.04.2021 до Рамкового договору, за змістом якої сторони домовились, що обсяг природного газу, який буде прийнято покупцем від продавця у вересні 2021 року складає 14450,000 тис.куб.м.

Договірна ціна природного газу за загальний період поставки за 1000 куб.м, розрахована відповідно до п. 9 індивідуального договору, становить 8 200,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.

Сторони домовились, на виконання п. 8 індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки "вересень 2021" складає 98 741 666,67 грн., крім того ПДВ - 9 748 333,33 грн, разом 118 490 000,00 грн.

01.11.2021 між ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Одесагаз-Постачання" було укладено додаткову угоду №2-11-ОГП до індивідуального договору, за змістом якої сторони домовились доповнити п. 10 індивідуального договору наступним абзацом: «покупець здійснює оплату договірної вартості за період поставки вересень 2021 до 31 січня 2022 року (включно) та за період поставки жовтень 2021 до 28 лютого 2022 року (включно), за умови оформлення покупцем до 05.11.2021 відповідних змін до банківських гарантій, наданих як забезпечення своїх платіжних зобов`язань за відповідні періоди поставки».

На виконання п. 12 індивідуального договору покупець надав банківську гарантію №2742-21/11 від 18.08.2021 (далі - Гарантія)

За банківською гарантією №2742-21/11 від 18.08.2021 АТ "Банк Альянс" (банк-гарант) надає ТОВ "Нафтогаз України" (бенефіціар) гарантію та приймає на себе безумовне та безвідкличне зобов`язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 118 490 000,00 грн, протягом 5 банківських днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших вимог.

Гарантія забезпечує виконання ТОВ "Одесагаз-постачання" (принципал) платіжних зобов`язань за індивідуальним договором №1/21/22-ОГП від 28.04.2021 до Рамкового договору №1рд-ОГП від 28.04.2021 та додаткової угоди до нього №1-09-ОГП від 09.08.2021.

Вимога бенефіціара про здійснення виплати має бути надана на бланку бенефіціара та має містити: посилання на номер і дату цієї гарантії; повідомлення про невиконання/неналежне виконання принципалом зобов`язань за договором, забезпечених цією гарантією; підпис уповноваженої особи бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається до сплати за гарантією.

Оригінал вимоги повинен бути надісланий на зазначену вище адресу банка-гаранта через банк бенефіціара - АБ "Укргазбанк", код банку 320478, код ЄДРПОУ 23697280, юридична адреса: Україна, 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, поштова адреса: Україна, 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, SWIFT-код UGASUAUK, який підтвердить автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу банка-гаранта ALJSUAUK з посиланням на реквізити цієї гарантії та вимоги, що підпис на вимозі належить уповноваженій особі бенефіціара.

Виплата здійснюється шляхом перерахування суми гарантії на розрахунковий рахунок бенефіціара, зазначений у вимозі.

Усі платежі за гарантією будуть виконані банком-гарантом на користь бенефіціара незалежно від будь-яких заперечень принципала або будь-якої третьої особи.

Ця гарантія набуває чинності з дати надання її банком-гарантом.

Строк дії гарантії - до 17.12.2021 включно, і будь-яка вимога за гарантією має бути отримана банком-гарантом не пізніше 17:00 за Київським часом цієї дати.

У разі порушення банком-гарантом своїх обов`язків за цією гарантією, його відповідальність не обмежується сумою гарантії. За невиконання або неналежне виконання банком-гарантом своїх зобов`язань за цією гарантією щодо перерахування коштів, згідно з письмовою (-ими) вимогою (-ами) бенефіціара, банк-гарант сплачує бенефіціару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ віл розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань банку-гаранта за цією банківською гарантією за кожен день прострочення.

04.11.2021 банк-гарант вніс зміни №1 до банківської гарантії №2742-21/11 від 18.08.2021. Встановлено строк дії гарантії - до 03.03.2022 включно і будь-яка вимога за гарантією має бути отримана банком-гарантом не пізніше 17:00 за Київським часом цієї дати.

У вересні 2021 року на виконання умов індивідуального договору №1/21/22-ОГП від 28.04.2021 продавець передав у власність покупця природний газ в обсязі 14450,000 тис.куб.м. загальною вартістю 118 490 000,00 грн, про що складено комерційний акт приймання-передачі природного газу №5К/09-1/21/22-ОГП від 30.09.2021, підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

01.11.2021 сторони уклали угоду про розірвання Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №1-рд-ОГП від 28.04.2021, в якій дійшли згоди достроково розірвати Рамковий договір з усіма додатками до нього, в тому числі і Індивідуальний договір. За умовами такої угоди зобов`язання в частині поставки газу припиняються, а в частині розрахунків за поставлений газ - діють до повного їх виконання.

Вказаний газ мав бути оплачений до 31 січня 2022 року (включно) (додаткова угода №2-11-ОГП до індивідуального договору від 01.11.2021).

У зв`язку із невиконанням третьою особою своїх зобов`язань за Індивідуальним договором в частині оплати поставленого у вересні 2021 року природного газу, позивач склав на адресу відповідача (банка-гаранта) вимогу від 25.02.2022 №125/01-2017 виконання зобов`язань за банківською гарантією №2742-21/11 від 18.08.2021 на суму 118 490 000,00 грн.

28.02.2022 зазначена вище вимога була надіслана на адресу банка-гаранта через банк бенефіціара - АБ «Укргазбанк», у вигляді SWIFT-повідомлення на SWIFT-адресу банка-гаранта ALJSUAUK з посиланням на реквізити цієї гарантії та вимоги.

Відповідно до листа АБ «УКРГАЗБАНК» від 12.07.2022 вих.№130/13030/2022 останнє підтвердило надсилання 28.02.2022, 18.03.2022 та 30.03.2022 автентичних СВІФТ-повідомлень до АТ "БАНК АЛЬЯНС", зокрема, стосовно вимоги платежу від 25.02.2022 №125/01-1017, а також зазначив, що 31.03.2022 було надіслано банку-гаранту засобами поштового зв`язку (ТОВ «Нова пошта», номер відправлення 5900805388854) оригінальних примірників вимог та підтверджень дійсності підписів на вимогах і повноважень осіб, що підписали вимоги. Зазначені вимоги були отримані банком-гарантом 07.04.2022.

Листом за вих. №21.2.4/970 від 22.04.2022 АТ "БАНК АЛЬЯНС" відмовив ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» у виплаті суми банківської гарантії в розмірі 118 490 000,00 грн. згідно вимоги №125/01-1017 від 25.02.2022, з посиланням на те, що вимога отримана після закінчення строку дії гарантії, а тому зобов`язання банку за гарантією на дату отримання вимоги є такими, що припинилися.

Письмова вимога позивача (бенефіціара) отримана відповідачем (банком-гарантом) лише 07.04.2022, тобто після закінчення терміну дії гарантії.

Оригінал Вимоги банку-гаранту засобами поштового зв`язку було направлено 31.03.2022, тобто після початку деокупації Київської області.

У спірному випадку пред`явлення у межах строку Гарантії Вимоги від 25.02.2022 №125/01-2017 на адресу банка-гаранта через банк бенефіціара - АБ «Укргазбанк», у вигляді SWIFT-повідомлення на SWIFT-адресу банка-гаранта ALJSUAUK, яка зазначена у Гарантії з направленням оригіналу вимоги після стабілізації ситуації у м. Києві не може свідчить про те, що така вимога була отримана після закінчення строку дії Гарантії.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - ТОВ "Одесагаз-Постачання", відсутні.

Також судами встановлено, що 30.03.2022 ТОВ "Одесагаз-постачання" частково оплатив вартість отриманого у вересні 2021 року природного газу на суму 47 715 000,00 грн.

Отже, неоплаченим залишився газ на загальну суму 70 775 000,00 грн (118 490 000,00 грн - 47 715 000,00 грн).

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Нафтогаз України" належними та допустимими доказами доведено факт невиконання АТ "Банк Альянс" свого обов`язку по оплаті поставленого у вересні 2021 року природного газу у загальні сумі 70 775 000,00 грн.

У зв`язку з цим первісний позов у частині стягнення основного боргу був задоволений у повному обсязі.

Із матеріалів справи №910/6924/22 випливає, що ТОВ "Нафтогаз України" розраховує 3% річних та пеню за період з 07.03.2022 по 19.07.2022, а інфляційні втрати - за квітень - червень 2022 року.

Водночас Північним апеляційним господарським судом у постанові від 30.01.2024 встановлено, що обов`язок по сплаті Гарантії є простроченим з 15.04.2022. За таких обставин позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунками позивача в сумі 6 487 303,52 грн, а позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних, за розрахунками колегії суддів, в сумі 6 457 006,85 грн та 558 443,84 грн відповідно. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог було скасовано з прийняттям нового рішення, яким такі позовні вимоги задовольняються частково.

Отже, постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 було стягнуто з АТ "Банк Альянс" на користь ТОВ "Нафтогаз України":

70 775 000,00 грн основного боргу (сума гарантії);

6 487 303,52 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 15.04.2022 по червень 2022 року на суму гарантій у розмірі 70 775 000,00 грн;

558 443,84 грн 3% річних, нарахованих за період з 15.04.2022 по 19.07.2022 на суму гарантій у розмірі 70 775 000,00 грн;

6 457 006,85 грн пені, нарахованої за період з 15.04.2022 по 19.07.2022 на суму гарантій у розмірі 70 775 000,00 грн.

Водночас постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №910/6924/22 була виконана лише 19.07.2024, що підтверджується випискою по рахунку Позивача в АТ "Укрексімбанк" від 26.05.2026 та визнається сторонами у заявах по суті справи.

У зв`язку з цим ТОВ "Нафтогаз України" звернувся з даним позовом про стягнення з АТ "Банк Альянс" 23 008 038,34 грн, з яких:

14 014 066,50 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.07.2022 по 30.06.2024 на суму боргу у розмірі 70 775 000,00 грн;

4 243 321,17 грн 3% річних, нарахованих за період з 20.07.2022 по 18.07.2024 на суму боргу у розмірі 70 775 000,00 грн;

4 750 650,67 грн пені, нарахованої за період з 20.07.2022 по 06.09.2022 на суму боргу у розмірі 70 775 000,00 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549, 625 ЦК України.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до положень банківської гарантії №2742-21/11 від 18.08.2021 у разі порушення банком-гарантом своїх обов`язків за цією гарантією, його відповідальність не обмежується сумою гарантії. За невиконання або неналежне виконання банком-гарантом своїх зобов`язань за цією гарантією щодо перерахування коштів, згідно з письмовою (-ими) вимогою (-ами) бенефіціара, банк-гарант сплачує бенефіціару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ віл розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань банку-гаранта за цією банківською гарантією за кожен день прострочення.

Крім цього, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання, внаслідок чого у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Таким чином, зобов`язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

У постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15, а також у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №914/1033/17, від 11.05.2018 у справі №914/1487/17, від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі №308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі №589/2800/15-ц викладено правові позиції щодо підстав виникнення зобов`язальних правовідносин, відповідно до яких: 1) за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність; 2) за змістом статті 11 ЦК України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

З аналізу вищевказаних норм закону випливає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц (провадження №14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У той же час, статтею 327 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ющенко та інші проти України" (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: "… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)"; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.

Таким чином, встановлені обставини порушення Відповідачем грошового зобов`язання за банківською гарантією №2742-21/11 від 18.08.2021 мають преюдиціальний характер, а присудженні судовим рішенням суду апеляційної інстанції до стягнення суми у судовій справі №910/6924/22, є обґрунтованими, правомірність їх стягнення не може бути поставлено під сумнів сторонами у даній справі, а сама постанова підлягає обов`язковому виконанню.

Отже, ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" має право на пред`явлення позову щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його повного виконання (з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України в частині пені).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог щодо стягнення компенсаційних нарахувань, АТ "Банк Альянс" посилався на неможливість виконання банківської гарантії у зв`язку з об`єктивними обставинами, що свідчить про відсутність його вини.

Проте суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Щодо методу розрахунку компенсаційних нарахувань суд зазначає наступне.

У справі №910/13071/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на порядок розрахунку інфляційних втрат та наголосила, що: "якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою від 17.07.2003 № 1078 Кабінет Міністрів України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.

Зазначений вище спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат.

У постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими та становлять: 14 014 066,50 грн інфляційних втрат, 4243321,17 грн 3% річних, 4 750 650,67 грн пеня.

Також Відповідачем заявлено клопотання про зменшення нарахованої суми пені до 1000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та, з дотриманням правил статті 86 ГПК України, визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

У силу наведених вище норм Суд доходить висновку, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.09.2023 у справі №913/228/22, від 27.03.2024 у справі №912/940/23, від 27.07.2024 у справі №916/4158/23, від 24.09.2024 у справі №915/1037/23 та інших.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

Передбачене статтею 551 ЦК України право суду на зменшення неустойки не залежить від правової природи укладеного договору, яким передбачена сплата штрафних санкцій, а, як уже зазначалося вище, пов`язане з наявністю у конкретних спірних правовідносинах виняткових обставин, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій (постанова Верховного Суду від 30.10.2025 у справі №910/2105/25).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

За висновками об`єднаної палати, викладеними у згаданій постанові, висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

Водночас, Верховний Суд неодноразово вказував, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21).

Клопотання Відповідачем про зменшення пені обґрунтоване тим, що:

- сукупний розмір заявлених до Банку додаткових нарахувань становить 36 510 792,55 грн, що становить понад 50% від загальної суми Банківської гарантії (70 775 000,00 грн), та свідчить про явну неспівмірність заявлених санкцій наслідкам порушення зобов`язання;

- Відповідач повністю виконав постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №910/6924/22, сплативши усі суми, присуджені судом до стягнення з Банку;

- крім пені Позивач заявляє до стягнення також значний розмір 3 % річних та інфляційних втрат (понад 18 мільйонів гривень);

- стягнення з Відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення Відповідачем зобов`язання;

- відсутність належних та допустимих, доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення саме Відповідачем зобов`язань у спірних правовідносинах, а також доказів на підтвердження погіршення фінансового стану Позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності в результаті дій саме Відповідача;

- порушення Відповідачем своїх зобов`язань не призвело до безповоротних негативних наслідків для Позивача.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає вищезазначені аргументи Відповідача частково обґрунтованими, а тому, враховуючи часткове визнання позову, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належної до сплати неустойки, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, зокрема верховенства права, справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання Відповідача, зменшивши обґрунтований розмір пені на 50%.

Таким чином, із АТ "Банк Альянс" на користь ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" підлягає стягненню 2 375 325,33 грн пені (4 750 650,67 грн х 50%).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, судовий збір на підставі статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", покладається повністю на Відповідача без урахування зменшення обґрунтованого розміру пені на 50%.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50; ідентифікаційний код: 14360506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код: 42399676) 4 243 321 (чотири мільйони двісті сорок три тисячі триста двадцять одну) грн 17 коп. 3% річних, 14 014 066 (чотирнадцять мільйонів чотирнадцять тисяч шістдесят шість) грн 50 коп. інфляційних втрат, 2 375 325 (два мільйони триста сімдесят п`ять тисяч триста двадцять п`ять) грн 33 коп. пені та 276 096 (двісті сімдесят шість тисяч дев`яносто шість) грн 46 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.10.2026.

СуддяСергій МУДРИЙ