Рішення № 140829779, 13.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1003/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз", вул. Ленкавського, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010

до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення безпідставно отриманих та набутих грошових коштів у вигляді матеріальної допомоги як мобілізованому працівнику в сумі 811983,14 грн,

за участі:

від позивача: Попович Василь Васильович;

від відповідача: ОСОБА_1 ; Чишинська Анна Володимирівна (в режимі вкз).

встановив: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих та набутих грошових коштів у вигляді матеріальної допомоги як мобілізованому працівнику в сумі 811983,14 грн.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у справі №344/2445/24, яке залишено в силі Постановою Західного апеляційного суду від 28.08.2025 визнано припиненими трудові відносини між позивачем та АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" з 11.08.2023 на підставі п.5 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України, отже, відпали підстави для виплати відповідачу матеріальної допомоги як мобілізованому працівнику за період з 11.08.2023 по 31.05.2024, а тому відповідно до статті 1212 ЦК України отримані суми в розмірі 811983,14 грн підлягають поверненню.

Також зазначає, що виплачена відповідачу матеріальна допомога, як працівнику, призваному на строкову військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період не входить до структури заробітної плати, оскільки остання виплачується як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, а в даному випадку останній в товаристві не працював, був мобілізований та отримував грошове забезпечення за проходження служби.

Незважаючи на обізнаність про припинення трудових відносин та визначену нею самою у позовних вимогах дату їх припинення 11.08.2023, після цієї дати відповідач продовжував отримувати матеріальну допомогу. За таких обставин отримання матеріальної допомоги після 11.08.2023 не може розглядатися як дія, вчинена добросовісно, оскільки особа була обізнана як про рішення Наглядової ради щодо припинення трудових відносин, так і про наявність заявленого відповідачем спору щодо дати їх припинення.

Зазначені дії можуть свідчити про недобросовісність у реалізації своїх прав та використання наявних обставин для отримання матеріальної вигоди за відсутності належних правових підстав.

Позиція відповідача.

У відзиві на позов зазначає про те, що враховуючи, що згідно з наказом від 29.07.2022 №38 та 03.10.2023 №99 проведення щомісячних нарахувань та виплата матеріальної допомоги в період служби здійснюється працівникам Товариства, за якими збережено робоче місце, в даній ситуації з 11.08.2023 така виплата відбувалась добровільно позивачем, виключно внаслідок протиправних дій самого позивача та виключно з його ініціативи, в зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач зі свого боку не вчиняв жодних дій, направлених на отримання вказаних коштів після 11.08.2023 (дати припинення трудових відносин), навпаки свідомо і системно наполягав на припинені трудових відносин.

Посилається на приписи ч.1 ст. 1215 ЦК України, згідно яких не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

17.06.2022 між АТ «Івано-Франківськгаз» та ОСОБА_1 укладено Контракт з Головою правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов резервістів, військовозобов`язаних на військову службу по мобілізації» №235 від 16.06.2023, солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВОС - 799952А направлено для проходження військової служби по мобілізації резервістів та військовозобов`язаних та призвано на військову службу по мобілізації в складі команди № НОМЕР_1 .

Наказом Т.В.О. Голови правління АТ «Івано-Франківськгаз» №89-к/тр від 16.06.2023 «Про увільнення від роботи у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації» ОСОБА_1 , голову правління АТ «Івано-Франківськгаз», увільнено від роботи з 16.06.2023 у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації із збереженням місця роботи і посади та з щомісячним проведенням матеріальної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

Згідно довідки №6/98 від 22.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 солдату ОСОБА_1 призваному на військову службу під час мобілізації, в особливий період надано права на гарантії, пільги та привілеї, визначені чинним законодавством.

11.08.2023 Наглядовою Радою АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» прийнято рішення, оформлене протоколом № 2/23 від 11.08.2023, про припинення повноваження Голови правління товариства ОСОБА_1 з дати прийняття цього рішення та обрання нового Голови правління товариства.

14.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Голови правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» з заявою, якою повідомив, що не заперечує проти звільнення відповідно до протоколу засідання Наглядової Ради №8/23 від 11.08.2023.

Листом від 26.09.2023 № 76001-Сл-12985-0923 АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» у відповідь на адвокатський запит повідомило, що питання звільнення ОСОБА_1 перебуває в процесі розгляду.

Наказом Голови правління АТ «Івано-Франківськгаз» №99-зп/тр від 03.10.2023 «Про зміну розміру щомісячної матеріальної допомоги працівникам які прийняті (призвані) на військову службу» з 01.10.2023 змінено розмір матеріальної допомоги працівникам, призваним на строкову військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу або прийняти на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, та щомісячно проводити нарахування такої матеріальної допомоги в розмірі 10100,00грн в розрахунку на кожного працівника.

16.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» про припинення трудових відносин (справа №344/2445/24).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у справі №344/2445/24, яке залишено в силі Постановою Західного апеляційного суду від 28.08.2025 визнано припиненими трудові відносини між позивачем та АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" з 11.08.2023 на підставі п.5 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України.

З матеріалів справи вбачається, що виплата матеріальної допомоги відповідачу, здійснювалась щомісячно з 16.06.2023 по 31.05.2024, на підставі наказів №89-к/тр від 16.06.2023 та №99-зп/тр від 03.10.2023.

Таким чином, за спірний період з 11.08.2023 (дати припинення трудових відносин, яка встановлена судовим рішенням) до 31.05.2024 відповідач отримав від позивача грошові кошти у вигляді матеріальної допомоги працівникам, призваним на строкову військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, в сумі 811983,14 грн.

Згідно матеріалів справи з нарахованих сум утримувався ПФДО та військовий збір та нараховувався ЄСВ. Зокрема, з серпень 2023 нараховано 496742,87 грн., утримано ПДФО (НДФЛ в довідці позивача) 89413,72 грн., військового збору 7451,14 грн. За вересень 2023 нараховано 449017,91 грн., утримано ПДФО 80823,22 грн., військового збору 6735,27 грн., за жовтень 2023 травень 2024 нараховано 10100 грн., утримано ПФДО 1818,00 грн., військового збору 151,50 грн. Згідно даних форми ОК 5, за період серпень 2023 травень 2024 з зазначених сум сплачувався ЄСВ.

Позивач вважаючи, що оскільки, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у справі №344/2445/24, визнано припиненими трудові відносини між позивачем та АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" з 11.08.2023, то підстава для виплати відповідачу матеріальної допомоги як мобілізованому працівнику за період з 11.08.2023 по 31.05.2024 відпала, а враховуючи, що кошти в розмірі 811983,14 грн вже виплачені відповідачу, вони підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновки суду.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим, у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналогічні за своїм змістом висновки про застосування статті 1215 ЦК України зроблені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц та постановах Верховного Суду України від 22.01.2014 у справі № 6-151цс13 та від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14, що були враховані судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові.

Поряд з наведеним, у вказаній постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Так, доказів набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 811983,14 грн у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, та на такі обставини сторони не посилаються.

Доводи позивача щодо недобросовісності відповідача, яка на його думку полягала у продовженні отримання матеріальної допомоги, незважаючи на обізнаність про припинення трудових відносин з 11.08.2023 є необґрунтованими.

Так, на момент отримання виплат у вигляді матеріальної допомоги працівникам, призваним на строкову військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідач перебував у статусі мобілізованого військовослужбовця, не був фактично звільнений з посади голови правління АТ «Івано-Франківськгаз».

При цьому, рішення Наглядової ради це внутрішній документ корпоративного управління, який є підставою для видання кадрового наказу. Однак, до моменту видачі наказу про звільнення та внесення запису в трудову книжку працівник перебуває у трудових відносинах та не може самостійно припинити нарахування йому виплат.

Наявність судового спору у справі №344/2445/24 свідчить про те, що між сторонами існувала правова невизначеність і до набрання рішенням суду законної сили правовий статус відносин залишався спірним.

Також, суд зазначає про те, що недобросовісність у розумінні ст. 1215 ЦК це активні навмисні дії набувача (надання фальшивих документів, приховування обставин, обман), тому пасивне отримання відповідачем автоматичних нарахувань добровільно здійснених відповідачем не може розглядатися як недобросовісність.

З 19 липня 2022 року обов`язкове збереження середнього заробітку за працівниками призваним або прийнятим на військову службу, скасовано (ст. 119 КЗпП), будь-які виплати на їхню користь є добровільним рішенням роботодавця.

Враховуючи зазначене та те, що виплата матеріальної допомоги була проведена позивачем добровільно, на законних підставах, за відсутності рахункової помилки з його боку, а недобросовісність відповідача не доведено позивачем у встановленому ГПК України порядку, у суду відсутні підстави вважати, що в позивача наявне право на повернення грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» Структура заробітної плати:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, програм і проектів міжнародної технічної допомоги, міжрегіонального, транскордонного та транснаціонального співробітництва, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Як встановлено судом, наказом Голови правління Позивача від 29.07.2022 №38 визначено з 19.07.2022 прийнято рішення проводити щомісячні нарахування та виплату матеріальної допомоги в розмірі середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

16.06.2023 наказом «Івано-Франківськгаз» № 89-к/тр відповідача увільнено від роботи у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації із збереженням місця роботи і посади та з щомісячним проведенням виплати матеріальної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

Відповідно до п.1.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п.2.3.3 вказаної Інструкції до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належить матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв`язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31 (матеріальна допомога разового характеру).

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.

Згідно з п. 3.1.1. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої постановою Правління ПФУ 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованої в Мінюсті 27.10.2010 за №994/18289 єдиний внесок встановлюється у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".

За приписами постанови КМУ від 31.08.1996 №1023 «Про заходи щодо додаткового залучення коштів до Пенсійного фонду», встановлено, що нарахування страхових внесків провадиться на всі види витрат на оплату праці, визначених Міністерством статистики відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Пунктом 14 постанови КМУ від 22.12.2010 №1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме виплати, які здійснюються у грошовій формі матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв`язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

Отже, відмінність, по включенню до фонду оплату праці матеріальної допомоги полягає в системності здійснення виплат системна виплата чи виплата разового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що виплата матеріальної допомоги відповідачу, здійснювалась щомісячно з 16.06.2023 по 31.05.2024, тобто мала системний характер.

Також, з нарахованих сум утримувався ПФДО та військовий збір та нараховувався ЄСВ.

Зокрема, з серпень 2023 нараховано 496742,87 грн., утримано ПДФО (НДФЛ в довідці позивача) 89413,72 грн., військового збору 7451,14 грн. За вересень 2023 нараховано 449017,91 грн., утримано ПДФО 80823,22 грн., військового збору 6735,27 грн., за жовтень 2023 травень 2024 нараховано 10100 грн., утримано ПФДО 1818,00 грн., військового збору 151,50 грн. Згідно даних форми ОК 5, за період серпень 2023 травень 2024 з зазначених сум сплачувався ЄСВ.

Враховуючи, що отримувана відповідачем щомісячно за період з 16.06.2023 по 31.05.2024, матеріальна допомога мала системний характер, з неї було сплачено ЄСВ, ПДФО, військовий збір, вона є складовою струкрури заробітної плати, тому суд вважає, що така матеріальна допомога не підлягає поверненню позивачу згідно з приписами статті 1215 ЦК України.

З огляду на встановлені судом обставини та норми законодавства, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" до ОСОБА_1 про стягнення 811983,14 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 22.10.26

Суддя Неверовська Л. М.