Єдиний державний реєстр судових рішень Справа 556/2069/26
Номер провадження 2-о/556/170/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.09.2026 року. сел.Володимирець
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Іванків О.В.,
при секретарі Кньовець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Володимирець справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення факту проживання,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що заявниця ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в селі Підцаревичі Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області де проживала та була зареєстрована в певний період. Також певні періоди проживала в даному населеному пункті без реєстрації та є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням.
Наразі коли виникла необхідність в оформлені різного роду документів для отримання різних компенсацій та пільг виявилося, що заявниці не враховується повний період проживання у селі Підцаревичі Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області у певні періоди.
Про те що ОСОБА_1 , проживала у селі Підцаревичі Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області у спірні періоди підтверджується довідкою від 01.11.2023 виданою старостою сіл Велика Ведмежка, Нові Підцаревичі Маневицької селищної ради Волинської області, витягом з реєстру територіальної громади від 02.06.2026, поясненнями свідків та посвідченням особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи.
Заявниці необхідно встановити факт проживання для підтвердження дійсного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, отримання пільг, що з цього випливають передбачених ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У зв`язку з чим заявниця була змушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту проживання.
Ухвалою суду від 10.08.2026 року було відкрито провадження по даній справі.
Заявниця ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, клопотала про розгляд заяви у її відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в судове засідання не з`явився, про перенесення часу судового розгляду не клопотав, про час і місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення процесуальних документів та викликів до електронного кабінету сторони. Будь-яких заперечень чи пояснень з приводу заявлених вимог не надав.
Суд, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення із наступних підстав.
Частиною 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Підцаревичі Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області, що підтверджується копією її паспорта № НОМЕР_1 .
Відповідно до диплому серія НОМЕР_2 , який виданий 06 липня 1991 року, заявниця в 1988 року вступила на навчання до Ківерцівського медичного училища (на даний час Ківерцівський фаховий медичний коледж Волинської обласної ради) де навчалася з 1988 року по 1991 рік.
Після закінчення навчального закладу заявниця повернулась на проживання до батьків в с. Підцаревичі Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області, де фактично проживала.
З довідки № 01-06/191 від 18.06.2026 року, виданої Ківерцівським фаховим медичним коледжем Волинської обласної ради, вбачається, що в період навчання ОСОБА_1 , в даному навчальному закладі мали місце літні та зимові канікули, а також період практики. Дані періоди заявниця постійно проживала в селі Підцаревичі Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області у батьків та не перебувала за місцем навчання.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу, серія НОМЕР_3 , встановлено, що 18.05.1991 року ОСОБА_1 , уклала шлюб який зареєстрований в сільській раді В.Ведмежка Маневицького району Волинської області.
Згідно довідки №546 від 01.11.2023 виданої старостою сіл Велика Ведмежка, Нові Підцаревичі Маневицької селищної ради Волинської області вбачається, що ОСОБА_1 , дійсно в період з 01.01.1986 року по 16.08.1991 року була зареєстрована та постійно проживала в с. Нові Підцаревичі (Підцаревичі) Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області, яке згідно Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року віднесено до радіаційно забрудненої третьої зони (зони гарантованого добровільного відселення). Однак дана довідка в повній мірі не відображає повний період проживання заявниці в даному населеному пункті.
В своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , вказали, що підтверджують факт проживання заявниці ОСОБА_1 , в селі Підцаревичі Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області, в спірні періоди.
Також матеріалами справи встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , є потерпілою особою від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , яке видане Рівненською облдержадміністрацією, що також підтверджує факт проживання заявника в зоні гарантованого добровільного відселення.
Разом із тим сама по собі відсутність записів у погосподарських книгах не свідчить про те, що заявниця фактично не проживала за відповідним місцем проживання. Відсутність таких відомостей може бути зумовлена тим, що протягом певного нетривалого періоду відповідні відомості про заявницю не вносилися до погосподарських книг, що саме по собі не спростовує факту її проживання за вказаною адресою.
При цьому відомості погосподарських книг не можуть оцінюватися ізольовано від інших доказів у справі, а повинні оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, які підтверджують фактичне проживання заявниці за відповідним місцем.
Суд оцінює надані докази в їх сукупності та виходить із того, що обставини щодо місця проживання особи можуть підтверджуватися не лише погосподарськими книгами, а й іншими належними та допустимими доказами, зокрема документами органів місцевого самоврядування, відомостями про реєстрацію місця проживання, письмовими доказами та показаннями свідків.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та у своїй сукупності підтверджують факт постійного проживання заявниці у селі Підцаревичі Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області у спірні періоди.
Суд також враховує, що заявниця позбавлена можливості отримати відповідне документальне підтвердження у позасудовому порядку саме через об`єктивну відсутність первинних документів, які могли б підтвердити цей факт. Таким чином, встановлення зазначеного факту судом є необхідним для реалізації заявницею її прав та законних інтересів.
У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
Згідно статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець не пов`язує місце проживання особи з місцем реєстрації даної особи, а ототожнює його з місцем проживання особи, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.
Відповідно до ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Враховуючи викладене, на підставі досліджених судом належних та допустимих доказів - довідок, свідоцтв та письмових пояснень - встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , постійно проживала без реєстрації в селі Підцаревичі Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області в спірні періоди, вказаний факт ніким не оспорюється і не може бути встановлений в позасудовому порядку. Встановлення даного факту породжує юридичні наслідки для заявниці, оскільки надає право для оформлення соціальних компенсацій та пільг, встановлених законодавством для осіб, що постраждали від аварії на ЧАЕС та постійно проживали в зоні радіаційного забруднення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що юридичний факт, про встановлення якого просить заявник, знайшов повне підтвердження в судовому засіданні, його об`єктивність не викликає в суду сумніву, таким чином, заява про встановлення факту проживання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи окремого провадження заявнику не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 200, 263-265, 315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), постійно проживала без реєстрації в селі Підцаревичі Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення в періоди:
- з 12.01.1989 року по 25.01.1989 року (14 днів),
- з 06.07.1989 року по 31.08.1989 року (1 місяць 25 днів). - з 12.01.1990 року по 25.01.1990 року (14 днів),
- з 06.07.1990 року по 31.08.1990 року (1 місяць 25 днів),
- з 12.01.1991 року по 27.01.1991 року (16 днів),
- 24-25.09.1988 року (два дні);
- 01-09.10.1988 року (вихідні та святкові дні дев`ять днiв); 22-23.10.1988 року (два дні),;
- 05-08.11.1988 року (святкові та вихідні дні - чотири дні, 26-27.11.1988 року (два дні); - 10-11.12.1988 року (два дні); з 24-25.12.1988 року (два дні);
- 01-08.01.1989 року (святковi- вісім днів); 28-29.01.1989 року (два дні);
- 11-12.02.1989 року (два дні); 25-26.02.1989 року (два дні);
- 04-08.03.1989 року (святкові та вихідні дні - п`ять днів); 25-26.03.1989 року (два дні); - 08-09.04.1989 року (два днi), 22-23.04.1989 року (два дні), з 29-30.04.1989 року (свято Пасхи та святкові дні - два дні);
- 01-09.05.1989 року (дев`ять днів); 27-28.05.1989 року (два дні); - 03-04.06.1989 року (два дні), 17-18.06.1989 року (два дні);
-09-10.09.1989 року (два днi),23-24.09.1989 року (два днi).
-07-08.10.1989 року (два днi); 21-22.10.1989 року (два днi. 04-08.11.1989 року (саятковi днi-п ять днiв); 18-19.11.1989 року (два днi 03-04.02.1990 року (два дні), 17-18.02.1990 року (два дні); - 01-09.05.1990 року (дев ять днiв); 19-20.05.1990 року (два днi). -15-16.09.1990 року (два днi); 29-30.09.1990 року (два днi);
- 02-03.12.1989 року (два днi), 16-17.12.1989 року (два днi); -01-07.01.1990 року (святковi сiм днiв).
-08-11.03.1990 року (чотири днi), 24-25.03.1990 року (два днi) -07-08.04.1990 року (два днi); 21-22.04.1990 року (два днi),
-13-14.10.1990 року (два днi); 27-28.10.1990 року (два днi): - 07-11.11.1990 року (п`ять днів); 24-25.11.1990 року (два дні) ; - 08-09.12.1990 року (два дні); 22-23.12.1990 року (два дні);
-01-07.01.1991 року (святковi-сiм днiв):
- 09-10.02.1991 року (два дні); 23-24.02.1991 року (два дні); - 02-03.03.1991 року (два днi), 08-10.03.1991 pоку (три днi); - 04-09.05.1991 року (шість днів); 25-26.05.1991 року (два дні).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а в разі подання апеляції - після перегляду рішення апеляційним судом.
Суддя: О.В. Іванків
Учасники процесу:
Заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, юридична адреса: м. Рівне, вул. О.Борисенка, 7, Рівненська область код ЄДРПОУ 21084076,
Судове рішення № 140828400, Володимирецький районний суд Рівненської області було прийнято 09.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 556/2069/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: