Рішення № 140818317, 21.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12652/26

Справа №754/13396/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 19 890,00 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за споживчим кредитним договором № 03.11.2025-100001771 від 03.11.2025 у загальному розмірі 19 890,00 грн, яка складається з 6 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 7 440,00 грн заборгованості за сумою відсотків, 1 080,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості та 5 370,00 грн відсотків за статтею 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.11.2025 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та Відповідачкою у формі електронного документа за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" було укладено договір про споживчий кредит № 03.11.2025-100001771. За умовами вказаного договору Позивач надав Відповідачці кредит у розмірі 6 000,00 грн на строк 217 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. Також договором було передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 540,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим (всього 1 080,00 грн).

Зобов`язання з надання кредитних коштів у сумі 6 000,00 грн Позивач виконав у повному обсязі 03.11.2025 шляхом їх перерахування у безготівковій формі на банківський рахунок Відповідачки з використанням реквізитів її електронного платіжного засобу НОМЕР_4.

За твердженням Позивача, Відповідачка порушила взяті на себе договірні зобов`язання та у встановлений термін не повернула суму отриманого кредиту в повному обсязі, не сплатила в повному обсязі нараховані проценти за користування ним та комісії. Водночас Відповідачка здійснила часткову сплату заборгованості за договором від 10.12.2025 на суму 3 030,00 грн, що Позивач розцінює як дії, спрямовані на визнання боргу, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення відсотків за статтею 625 ЦК України у сумі 5 370,00 грн, Позивач зазначає, що пункт 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 (набрав чинності 24.01.2024), а тому кредиторам за договорами, укладеними після 24.01.2024, дозволено здійснювати нарахування за прострочення зобов`язань. Позивач стверджує, що Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним законом, який має перевагу над загальними нормами Цивільного кодексу України (принцип lex specialis derogat generali).

За розрахунком Позивача станом на дату подання позову заборгованість Відповідачки становить 19 890,00 грн, яка складається з: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 440,00 грн - заборгованість за процентами; 1 080,00 грн - заборгованість за комісією; 5 370,00 грн - відсотки, нараховані за статтею 625 ЦК України.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на пересилання документів Відповідачці у паперовій формі листом з описом вкладення в сумі 120,18 грн.

Відповідачка відзив на позов не подала.

Відповідачка не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", її останє відоме зареєстрованим місцем проживання Відповідачки: АДРЕСА_1 . Наразі

Відповідачка повідомлена належним чином про розгляд справи у суді. 29.07.2026 на офіційному веб-сайті судової влади України було опубліковано оголошення з повідомленням про те, що зозгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання не буде проводитися, крім випадків, коли сторони подадуть клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, і для цього будуть наявні відповідні підстави, передбачені частинами п`ятою - сьомою статті 279 ЦПК України.

Суд додатково надсилав копію ухвалу про відкриття провадження у справі на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 (доставлено 28.07.2026), що вказана в позовній заяві та кредитному договорі, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідачки про розгляд справи.

Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчим кредит є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом у вигляді графіка платежів зазначається у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

03.11.2025 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальниця) у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію", було укладено електронний кредитний договір № 03.11.2025-100001771. Договір сформовано на основі Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 03.11.2025, Заявки від 03.11.2025 та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). Позичальниця акцептувала оферту та підписала її шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого в смс-повідомленні на свій фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , а Кредитодавець підписав договір кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи.

Перед укладенням Договору Кредитодавець здійснив ідентифікацію та верифікацію Відповідачки за допомогою Системи BankID НБУ через АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (код ЄДРПОУ 21133352).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Одноразовий ідентифікатор був сформований інформаційно-комунікаційною системою Позивача та надісланий в смс-повідомленні 03.11.2025 на верифікований фінансовий номер мобільного телефону Відповідачки НОМЕР_1 , який Відповідачка вказала під час реєстрації та ідентифікації в особистому кабінеті.

Введення вказаної алфавітно-цифрової послідовності у спеціальне поле на вебсторінці Позивача фактично прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи та свідчить про безумовне прийняття (акцептування) умов оферти (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.08.2026 року у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 04.02.2026 року у справі № 758/14925/23).

За умовами Заявки та Акцепту до кредитного договору № 03.11.2025-100001771 від 03.11.2025 Кредитодавець надав Позичальниці кредит у розмірі 6 000,00 грн на строк 217 днів із датою повернення 07.06.2026. Процентна ставка "Стандарт" була встановлена як фіксована незмінна у розмірі 1,00% за 1 день користування кредитом протягом перших 3 чергових періодів користування (93 дні), а процентна ставка "Економ" - як фіксована незмінна у розмірі 0,50% за 1 день користування кредитом протягом наступних чергових періодів (124 дні). Договором також було передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 540,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (загалом 1 080,00 грн). Графік платежів передбачав сплату чергових платежів періодами та остаточне повернення суми кредиту 6 000,00 грн датою повернення 07.06.2026.

03.11.2025 Кредитодавець направив Позичальниці Підтвердження кредитного договору № 03.11.2025-100001771 та здійснив перерахування кредитних коштів у сумі 6 000,00 грн на банківський рахунок Позичальниці з використанням реквізитів її електронного платіжного засобу НОМЕР_4.

У період дії договору Позичальниця користувалася наданими кредитними коштами. Під час виконання договору Відповідачка здійснила часткову сплату заборгованості від 10.12.2025 на суму 3 030,00 грн. Внесені кошти були зараховані Кредитодавцем в рахунок погашення комісії та нарахованих процентів за статтею 625 ЦК України.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 415/160/17, від 20.11.2024 у справі № 243/7840/15, від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

У пунктах 15.15, 15.16 постанови від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21 Велика Палата Верховного Суду з посиланням на висновки постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 зауважила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Факт укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора та надання кредитних коштів за відсутності доказів протилежного вважається доведеним (постанова Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

Суд, ураховуючи принцип змагальності, бере до уваги відсутність будь-яких заперечень щодо вказаних обставин зі сторони Відповідачки. Відповідачка не заперечувала проти факту укладення договору та отримання коштів, не надала суду жодних доказів на спростування вказаних обставин, не посилалася на те, що її персональні дані були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, не спростувала, що банківська картка, на яку зараховано кредитні кошти, та номер телефону, використаний для підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, належать їй (постанова Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26)).

Суд звертає увагу, що факт надання коштів і укладення договору встановлюється як юридичний факт виключно на підставі оцінки поданих Позивачем доказів. Відповідачка не надала банківської виписки з власного рахунку для спростування доказів Позивача, клопотання про витребування доказів не заявляла, не посилалася на неправомірне використання її персональних даних, тому Суд, застосовуючи стандарт вірогідності доказів, доходить висновку, що факт укладення договору та видачі коштів є доведеним.

Крім того, суд враховує, що Відповідачка здійснила часткову сплату заборгованості за кредитом від 10.12.2025 у розмірі 3 030,00 грн, що свідчить про визнання нею боргових зобов`язань за договором про споживчий кредит (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18).

Перевіряючи порядок нарахування процентів за користування кредитом та розрахунок заборгованості за процентами у розмірі 7 440,00 грн, наданий Позивачем, Суд виходить з такого.

Суд встановив, що Договір № 03.11.2025-100001771 про надання коштів на умовах споживчого кредиту було укладено 03.11.2025, тобто у період дії третього етапу регулювання максимального розміру процентних ставок за споживчими кредитами.

У зв`язку з цим за період користування кредитом з 03.11.2025 визначені Договором розміри процентних ставок: 1,00% за кожен день користування протягом перших 3 чергових періодів та 0,50% за кожен день користування протягом наступних періодів - відповідали вимогам закону та не перевищували встановлений імперативний ліміт 1,0% на день для договорів, укладених на третьому етапі.

У період дії Договору Кредитодавець здійснював щоденне нарахування процентів за користування кредитом за встановленими договором ставками від суми кредиту 6 000,00 грн з урахуванням здійснених Відповідачкою часткових платежів. Після закінчення встановленого договором строку кредитування Кредитодавець припинив подальше нарахування процентів за користування кредитом, що підтверджується Розрахунком заборгованості за договором № 03.11.2025-100001771.

Нарахована Позивачем сума процентів у розмірі 7 440,00 грн є обґрунтованою та повністю відповідає умовам договору та законодавчим обмеженням.

Розглядаючи вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 080,00 грн, Суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Суд встановив, що відповідно до умов Заявки до Кредитного договору № 03.11.2025-100001771 від 03.11.2025 Позивач визначив до сплати Відповідачкою комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, на загальну суму 1 080,00 грн. Як на підставу нарахування комісії Позивач посилається на організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, надання можливості здійснювати платежі онлайн та відновлювати пароль.

Загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України "Про споживче кредитування").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22); постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

Підставність оцінки судом нікчемності умов кредитного договору визначається безпосередньо положеннями ЦК України, а саме абзацом другим частини п`ятої статті 216, згідно з яким суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (пункт 58 постанови Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Отже, встановивши, що позивач не надав суду доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальниці та за які кредитодавець встановив комісію, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісіями (пункти 52, 53 постанови Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-15120св23),

У постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 Верховний Суд, розглядаючи справу, де предметом спору була недійсність окремих пунктів договору споживчого кредиту від 12.12.2021, укладеного з ТОВ "Мілоан", зокрема щодо умов про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту (в тому числі й пункт 1.5.1 договору), зробив висновок, що такі умови договору є нікчемними, оскільки не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія, а тому ТОВ "Мілоан" не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів. Положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

З огляду на викладене, ураховуючи те, що Позивач не надав доказів того, що включена до розрахунку комісія за обслуговування кредитної заборгованості (1 080,00 грн) являє собою оплату окремих самостійних послуг, які надавалися Відповідачці та замовлялися нею, відповідні умови кредитного договору є нікчемними в силу закону, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 080,00 грн слід відмовити.

Оцінюючи вимоги Позивача про стягнення відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 5 370,00 грн, Суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Позивач обґрунтовує правомірність нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України тим, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" було виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, а Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою.

Суд відхиляє ці доводи Позивача, оскільки спеціальні норми мають пріоритет над загальними у разі конкуренції згідно з принципом lex specialis derogat generali. У випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є спеціальною нормою (lex specialis), яка регулює конкретне питання - цивільно-правову відповідальність боржника перед кредитодавцями (банками та іншими фінансовими установами) саме в особливий період (під час воєнного стану). Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Виключення Законом № 3498-IX пункту 6-1 із Закону України "Про споживче кредитування" лише вилучило дублюючу норму зі спеціального галузевого закону. Проте це жодним чином не скасувало і не обмежило дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який є чинним та поширюється на всі кредитні правовідносини за участю банків та небанківських фінансових установ.

Наведене узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду про те, що на час дії воєнного стану законодавець звільнив позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а нараховані суми відповідальності підлягають списанню в силу закону (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2025 у справі № 727/1788/23 (провадження № 61-3512св24); постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2026 у справі № 465/1735/23 (провадження № 61-4833св26)).

Отже, ураховуючи, що прострочення зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування Позивачем відсотків за статтею 625 ЦК України в сумі 5 370,00 грн є безпідставним, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

З огляду на нікчемність умов договору щодо комісії та безпідставність нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України, Позивач не мав права зараховувати сплачені Відповідачкою кошти від 10.12.2025 в сумі 3 030,00 грн на погашення комісії та відсотків за статтею 625 ЦК України.

Відповідно такі кошти мають бути зараховані на погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та основної суми боргу (тіла кредиту) за черговістю, встановленою частиною першою статті 19 Закону України "Про споживче кредитування" (а саме у першу чергу на прострочені проценти за користування кредитом, у другу - на суму кредиту).

Зарахування коштів у сумі 3 030,00 грн спрямовується на погашення заборгованості Відповідачки за процентами за користування кредитом (7 440,00 грн). Унаслідок цього заборгованість за процентами за користування кредитом зменшується на 3 030,00 грн та становить 4 410,00 грн (7 440,00 грн - 3 030,00 грн).

Заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) підлягає стягненню в розмірі 6 000,00 грн.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша статті 526 ЦК України).

Позивач довів факт укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора та надання кредитних коштів, порушення Відповідачкою умов цього договору шляхом неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Натомість Відповідачка не реалізувала своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надала суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої кредитної заборгованості.

Відповідачка не надала суду жодних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку в частині тіла кредиту та процентів, а також не надала свій власний контррозрахунок заборгованості.

Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, та з урахуванням здійсненого перерахунку визнав його обґрунтованим у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 6 000,00 грн та залишку процентів за користування кредитом у розмірі 4 410,00 грн, що сукупно становить 10 410,00 грн.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вирішив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 10 410,00 грн, а у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1 080,00 грн, відсотків за статтею 625 ЦК України у розмірі 5 370,00 грн та залишку процентів у сумі 3 030,00 грн - слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 19 890,00 грн. Позов задоволено на суму 10 410,00 грн, що становить 52,34% від ціни позову. Судовий збір у розмірі 1 393,50 грн (2 662,40 грн х 52,34%) підлягає стягненню з Відповідачки на користь Позивача.

Суд встановив, що Відповідачка не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", у зв`язку з чим Позивач поніс витрати на надсилання копії позовної заяви з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення через поштового оператора ТОВ "Поштова служба "Е-ПОСТ" у розмірі 120,18 грн. Зазначені витрати пов`язані з вчиненням обов`язкових процесуальних дій відповідно до статті 177 ЦПК України та підлягають відшкодуванню відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 62,90 грн (120,18 грн х 52,34%).

Таким чином, з Відповідачки на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 1 456,40 грн (з яких 1 393,50 грн - судовий збір та 62,90 грн - витрати на поштове пересилання документів).

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 133, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" заборгованість за Кредитним договором № 03.11.2025-100001771 від 03.11.2025 у загальній сумі 10 410,00 грн, що включає: 6 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 4 410,00 грн заборгованості за сумою відсотків, а також судові витрати у розмірі 1 456,40 грн (з яких 1 393,50 грн - судовий збір та 62,90 грн - витрати на поштове пересилання документів). Загальна сума стягнення становить 11 866,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1 080,00 грн, відсотків, нарахованих за статтею 625 ЦК України, у розмірі 5 370,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 3 030,00 грн, судового збору в сумі 1 268,90 грн та витрат на поштове пересилання в сумі 57,28 грн) - відмовити.

Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А, код ЄДРПОУ 37356833, IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у м. Києві).

Відповідачка (Боржник) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 21.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО