Рішення № 140814771, 20.10.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 712/6939/26

2/709/918/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Данілової О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області із Соснівського районного суду м. Черкаси за підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «Бізнес Позика» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 10 жовтня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 561389-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» 10 жовтня 2025 року було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 561389-КС-001 про надання кредиту, яку він прийняв, на умовах визначених офертою.

У свою чергу, ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6772, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 22000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 3 кредитного договору встановлено графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 22000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .

Однак боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 561389-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором, та станом на 05 травня 2026 року має заборгованість в розмірі 64140,20 грн, що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 21290,00 грн;

- суми прострочених платежів по процентах - 29806,00 грн;

- суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 10574,20 грн;

- суми прострочених платежів за комісією - 2470,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором

№ 561389-КС-001 від 10 жовтня 2025 року у розмірі 64140,20 грн та понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2026 року передано дану справу за підсудністю до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.

27 травня 2026 року на адресу Соснівського районного суду м. Черкаси від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній вказував, що позивач не довів належними чином факт укладення кредитного договору, оскільки сам по собі факт направлення SMS-коду не підтверджує належної ідентифікації особи відповідача та не доводить, що саме відповідач уклав договір. Також, відповідач вказував на те, що позивачем не надано доказів надання відповідачу грошових коштів у кредит. Крім цього, розмір процентів за користування кредитом є завищеним та неспівмірним із фактично отриманими коштами. Також, нарахування процентів за ст. 625 ЦК України призводить до подвійної відповідальності відповідача за одне порушення умов кредитного договору, а нарахування заборгованості по комісії є фактично прихованим способом збільшення вартості кредиту. З поміж іншого, відповідач ОСОБА_1 вказує, що позивач надав до суду тільки копії документів. Таким чином, відповідач просив суд витребувати у позивача оригінал кредитного договору, технічні докази укладення кредитного договору, первинні бухгалтерські документи щодо перерахування коштів та перевірити належність електронного підпису відповідача. Враховуючи вищевикладене, відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. У разі, якщо суд дійде до переконання про наявність кредитних зобов`язань, відповідач просив зменшити розмір нарахованих процентів та відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення кредитної заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України та комісії.

26 червня 2026 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких представник позивача Виноградов Ю. Е. вказував, що відзив на позовну заяву не відповідає вимогам ЦПК України та не був направлений стороні позивача. Крім цього, посилаючись на судову практику, представник позивача вказував, що кредитна заборгованість відповідача нарахована у відповідності до умов кредитного договору та чинного законодавства. Таким чином, представник позивача, надавши додаткові докази, про витребування яких просить відповідач, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання сторони не викликалися.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву.

У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки сторонами не направлено на адресу суду клопотань про інше.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

З приводу подання відповідачем відзиву на позовну заяву та подання представником позивача додаткових пояснень по справі, судом встановлено наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 180 ЦПК України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасникам справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1 - 3 ст. 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як передбачено ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Враховуючи вищевикладене, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, недопущення надмірного формалізму при розгляді даного спору, забезпечення рівного доступу до правосуддя, суд приходить до висновку про доцільність прийняття до розгляду відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень сторони позивача.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та

ОСОБА_1 було укладено договір № 561389-КС-001 про надання кредиту, згідно з умовами якого останньому надано грошові кошти в розмірі 22000 грн строком на 24 тижні до

27 березня 2026 року, з стандартною процентною ставкою 1 %, денною процентною ставкою в день 0,87 %, комісією за надання кредиту 4400,00 грн.

Договір про надання кредиту № 561389-КС-001 відповідач підписав електронним цифровим підписом - одноразовим ідентифікатором - UA-6772, чим підтвердив факт ознайомлення з умовами отримання кредитних коштів та їх прийняття.

З розрахунку заборгованості за наданим кредитом вбачається, що станом на

05 травня 2026 року заборгованість за договором № 561389-КС-001 від 10 жовтня 2025 року про надання кредиту становить 64140,20 грн, що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 21290,00 грн;

- суми прострочених платежів по процентах - 29806,00 грн;

- суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 10574,20 грн;

- суми прострочених платежів за комісією - 2470,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються: пропозицією (оферта) укласти договір

№ 561389-КС-001 від 10 жовтня 2025 року про надання кредиту; прийняттям (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 561389-КС-001 від 10 жовтня 2025 року про надання кредиту; анкетою клієнта; підтвердженням про здійснення переказу грошових коштів.

23 лютого 2026 року судом отримано інформацію на запит від АТ «Універсал Банк», згідно з якою, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та направлено виписку по рахунку, відповідно до якої останній 10 жовтня 2025 року отримав від позивача грошові кошти у розмірі 22000,00 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавіто-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Статтею 1050 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості відповідачем не надано, такий не оскаржувався, а відтак є чинним, а тому приймається судом до уваги.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не повернув позивачу тіло кредиту, проценти та комісію за користування грошовими коштами, тому суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості.

Разом з тим, позивач за кредитним договором просить стягнути з відповідача заборгованість по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 10574,20 грн.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що заборгованість на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 10574,20 грн нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) заборгованість за таке прострочення, а тому, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по відсоткам за ст. 625 ЦК України у розмірі

10574,20 гривень не підлягають до задоволення.

Крім цього, судом встановлено, що відповідач частково погашував кредитну заборгованість, яка зараховувалась позивачем у рахунок погашення кредитної заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією та відсотками за ст. 625 ЦК України.

Так, 08 листопада 2025 року позивачем було часково сплачено кредитну заборгованість у сумі 4339,30 грн, з яких 425,80 грн було зараховано позивачем у рахунок погашення кредитної заборгованості по відсоткам за ст. 625 ЦК України.

Проте, як було встановлено судом, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України.

Отже, грошові кошти у сумі 425,80 грн слід зарахувати у погашення кредитної заборгованості за відсотками.

З приводу заперечень сторони відповідач суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу відповідача, що згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, факт укладення спірного кредитного договору підтверджується наявними у справі доказами, зокрема пропозицією (оферта) укласти договір № 561389-КС-001 від

10 жовтня 2025 року про надання кредиту; прийняттям (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 561389-КС-001 від 10 жовтня 2025 року про надання кредиту; анкетою клієнта; підтвердженням про здійснення переказу грошових коштів, які містять персональні дані відповідача та без яких не можливо було б укласти спірний кредитний договір.

Також, як вбачається із виписки по картковому рахунку, відповідач отримав від позивача кредитні кошти у розмірі 22000,00 грн, та, надалі, частково сплачував кредитну заборгованість. Крім цього, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач визнає часткову оплату заборгованості по кредитному договору, проте, не визнає розмір нарахувань по процентам та комісії. На переконання суду, вищевказане з достовірністю підтверджує факт волевиявлення відповідача на укладення спірного кредитного договору.

Крім цього, заявлені відповідачем клопотання про витребування у позивача оригіналу кредитного договору, технічних доказів укладення кредитного договору, первинних бухгалтерських документів щодо перерахування коштів не підлягають до задоволення, а процесуальну поведінку відповідача суд розцінює як таку що спрямована на затягування строків розгляду справи, оскільки вказані клопотання є необґрунтованими та матеріали справи містять належні докази, які спростовують заперечення відповідача у цій частині.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та до стягнення з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 53140,20 гривень, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 21290,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 29380,20 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2470,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/ , § 23, ЄСПЛ).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 53140,20 гривень, що становить 82,85 % (53140,20 х 100 / 64140,20) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2205,80 гривень (2662,40 х 82,85 / 100).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договором № 561389-КС-001 про надання кредиту від 10 жовтня 2025 року в розмірі 53140,20 гривень, яка складається із: 21290,00 гривень прострочених платежів по тілу кредиту, 29380,20 гривень прострочених платежів по процентах, 2470,00 гривень прострочених платежів за комісією та судовий збір у розмірі 2205,80 гривень, а всього стягнути 55346,00 (п`ятдесят п`ять тисяч триста сорок шість гривень 00 копійок) гривень.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Повні найменування сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, ЄДРПОУ 41084239;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В. В. Левченко