Рішення № 140810910, 14.09.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 279/5908/25

Провадження №2/283/272/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі: головуючої судді Саланди О.М., за участю секретаря судового засідання Кравець Л.Ю., за участі відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103555530 від 10.06.2021 у розмірі 46250 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.06.2021 ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подав заявку на отримання кредиту № 103555530. За результатами розгляду заявки між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 103555530 від 10.06.2021 в електронній формі. 13.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення права вимоги № 10Т, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 103555530 від 10.06.2021.

Позивач зазначає, що за відповідачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 46250 грн, яка складається із: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35250 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісійними винагородами.

Ухвалою суду від 21.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач у запереченні від 21.01.2026 та у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що номер телефону та адреса електронної пошти, вказані у кредитному договорі, йому не належать, кредитних коштів він не отримував, банківська картка, на яку були перераховані кошти, йому не належить, клієнтом АТ «Креді Агріколь Банк» він не був. Також відповідач просив витребувати оригінал кредитного договору та відомості щодо руху коштів за карткою, на яку, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти.

26.01.2026 представник позивача подав відповідь на заперечення, у якій зазначив, що 10.06.2021 відповідачем в особистому кабінеті на веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подано заявку на отримання кредиту № 103555530 та укладено договір про споживчий кредит в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора S41384, направленого на номер телефону, зазначений у договорі. Матеріали справи містять докази укладення кредитного договору в електронній формі, зокрема електронний договір, відомості щодо його підписання одноразовим ідентифікатором та платіжне доручення № 28588994 від 10.06.2021 про перерахування 10000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач не надав доказів неправомірного використання його персональних даних, не довів відсутності свого волевиявлення на укладення договору та не звертався з вимогами про визнання кредитного договору недійсним. Крім того, позивач зазначив, що не володіє оригіналами банківських документів щодо перерахування кредитних коштів, оскільки вони зберігаються у відповідній банківській установі та містять інформацію, що становить банківську таємницю.

Ухвалою суду від 26.02.2026 постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 15.04.2026 у АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» витребувано інформацію щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 , руху коштів за відповідним картковим рахунком, фінансового номера телефону та ідентифікаційних даних власника карткового рахунку.

06.05.2026 на виконання ухвали суду від АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , клієнтом банку не є.

19.06.2026 представником позивача подано додаткові пояснення, у яких зазначено, що відповідь банку сама по собі не спростовує факту укладення відповідачем кредитного договору та надання кредитних коштів, оскільки при укладенні електронного договору відповідачем було зазначено реквізити платіжної картки, на яку кредитодавцем здійснено перерахування коштів.

Відповідачем надано відповідь ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, відповідно до якої за його заявою від 10.06.2021 про вчинення можливих неправомірних дій невідомими особами проводилася перевірка, за результатами якої підстав для внесення відомостей до ЄРДР не встановлено.

Судом установлено, що позивач обґрунтовує заявлені вимоги посиланням на укладення між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 103555530 від 10.06.2021 в електронній формі, підписаного одноразовим ідентифікатором, та на перерахування кредитних коштів у сумі 10000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до частини першої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом статті 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, визначеному Цивільним та Господарським кодексами України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, де розміщено таку пропозицію, і ці дії однозначно засвідчують волю особи прийняти пропозицію.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, є таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, законодавство допускає укладення кредитного договору в електронній формі та підписання такого договору одноразовим ідентифікатором. Водночас сама по собі наявність електронного документа із зазначенням персональних даних особи не є достатньою для висновку про те, що саме ця особа вчинила відповідний електронний правочин, якщо така обставина заперечується та не підтверджена сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів.

Судом установлено, що відповідач заперечує факт укладення ним кредитного договору, зазначає, що номер телефону та адреса електронної пошти, зазначені у поданих позивачем документах, йому не належать, кредитних коштів він не отримував, а платіжна картка, на яку, відповідно до платіжного доручення № 28588994 від 10.06.2021, було перераховано 10000 грн, йому не належить.

З метою перевірки доводів відповідача суд витребував у АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» інформацію щодо належності відповідачу зазначеної платіжної картки та пов`язаних із нею ідентифікаційних даних.

На виконання ухвали суду АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» повідомило, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , клієнтом банку не є.

При цьому позивачем не надано суду доказів, які б спростовували інформацію АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» або підтверджували належність платіжної картки № 516759XXXXXX7580 відповідачу.

Також позивачем не надано доказів, які б дозволяли достовірно встановити, що номер телефону, на який, за твердженням позивача, було направлено одноразовий ідентифікатор S41384, належав саме ОСОБА_1 на момент укладення спірного договору.

Саме по собі зазначення у тексті електронного договору номера телефону, адреси електронної пошти та реквізитів платіжної картки відповідача не підтверджує належність відповідних засобів зв`язку та платіжного інструменту саме відповідачу за умови прямого заперечення ним таких обставин.

Надані позивачем електронний договір, відомості про його підписання одноразовим ідентифікатором та платіжне доручення підтверджують наявність відповідних електронних та платіжних операцій, однак у сукупності з іншими доказами у справі не дають можливості достовірно встановити, що відповідні дії вчинені саме відповідачем та що кредитні кошти фактично були надані саме ОСОБА_1 .

Посилання позивача на те, що відповідач не довів неправомірного використання його персональних даних та не звертався з вимогами про визнання кредитного договору недійсним, суд відхиляє.

У цій справі предметом доказування є, зокрема, обставини укладення кредитного договору саме між сторонами та виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів позичальнику. Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України саме позивач як сторона, яка заявляє вимогу про стягнення заборгованості, повинен довести обставини, на які посилається як на підставу позову.

Відповідач не зобов`язаний доводити відсутність договірних правовідносин з позивачем або доводити обставини, які спростовують кожен можливий спосіб використання його персональних даних. Натомість саме позивач має надати достатні докази на підтвердження того, що кредитні правовідносини виникли саме між ним та відповідачем.

Відсутність звернення відповідача з позовом про визнання кредитного договору недійсним також не звільняє позивача від обов`язку довести факт укладення договору саме з відповідачем та надання йому кредитних коштів.

У цій справі позивач не надав достатньої сукупності доказів, яка б усувала обґрунтовані сумніви щодо того, що саме відповідач здійснював реєстрацію в інформаційній системі кредитодавця, отримував одноразовий ідентифікатор, підписував спірний електронний договір та отримав кредитні кошти.

При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами виникнення між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» як правонаступником ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин, наявності у відповідача обов`язку з повернення кредитних коштів та заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.

Оскільки позивачем не доведено факт виникнення у відповідача відповідного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 10000 грн заборгованості за тілом кредиту, 35250 грн заборгованості за відсотками та 1000 грн заборгованості за комісійними винагородами є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

Керуючись статтями 12, 76-81, 89, 95, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103555530 від 10.06.2021 - відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, рахунок IBAN НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», електронна адреса: info@dgfinance.com.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. М. Саланда