Рішення № 140806334, 20.10.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4921/26провадження №: 2/398/4375/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"20" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Воронцова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Сиплива Тетяна Анатоліївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 24 липня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 575,00 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 травня 2025 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір № 07.05.2025-100001864, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 500,00 грн на строк 168 днів. Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 7 575,00 грн, яка складається з основного боргу 2 500,00 грн, процентів 3 325,00 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 125,00 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості 375,00 грн та неустойки 1 250,00 грн. На обґрунтування правомірності нарахування неустойки позивач посилається на те, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX змінено регулювання, за яким споживача було звільнено від неустойки за прострочення під час воєнного стану, а Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним щодо Цивільного кодексу України. Щодо комісії позивач посилається на п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви у паперовій формі, а також зазначає про орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач та його представник повідомлені належним чином. У позовній заяві представник позивача просила проводити розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними у справі доказами та зазначила, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової повістки та копії ухвали про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, яке підтверджено відповіддю Олександрійської міської ради на запит суду; поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній» (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України). Відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, про причини неявки він суд не повідомив.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись статтями 280281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору та видача коштів

Перед укладенням договору відповідач пройшов процедуру ідентифікації та верифікації через Систему BankID Національного банку України (абонент-ідентифікатор АТ КБ «ПриватБанк»). Отримані з центрального вузла Системи BankID дані збігаються з даними відповідача: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 07.03.2023 органом 3512, номер телефону та зареєстроване місце проживання (інформація, отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ).

07 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено в електронній формі кредитний договір (кредитної лінії) № 07.05.2025-100001864, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки, Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) та додатка інформаційного повідомлення позичальника. Відповідач прийняв (акцептував) запропоновану кредитодавцем оферту, підписавши ці документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором E391, надісланим у СМС-повідомленні на вказаний ним фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , про що зазначено на кожній сторінці цих документів. Зі сторони кредитодавця документи підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженого представника (копія Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 07.05.2025, заявки, підтвердження, додатка до анкети позичальника).

Заявкою погоджено такі умови кредитування:

сума кредиту 2 500,00 грн;

строк, на який надається кредит, 168 днів з дати його надання; дата надання кредиту 07 травня 2025 року, дата повернення 21 жовтня 2025 року; продовження строку кредитування не передбачено (п. 15 Заявки);

фіксована незмінна процентна ставка «Стандарт» 1 % за один день користування кредитом протягом перших 7 чергових періодів, фіксована незмінна процентна ставка «Економ» 0,5 % за один день протягом наступних чергових періодів; проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту (її залишку) на кількість днів користування та на процентну ставку (п. 6, 7, 13 Заявки);

комісія, пов`язана з наданням кредиту (плата за надання кредиту), 5 % від суми кредиту, що дорівнює 125,00 грн, нараховується одноразово в день видачі кредиту (п. 8 Заявки);

комісія за обслуговування кредитної заборгованості 125,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим, встановлена «за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості»; зазначено, що до цієї комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно, зокрема за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (п. 9 Заявки);

графік платежів 12 чергових платежів з інтервалом 14 днів з 20.05.2025 по 21.10.2025: у перших сімох по 350,00 грн процентів, у наступних п`яти по 175,00 грн, сума кредиту останнім платежем (п. 14 Заявки);

денна процентна ставка 0,91 %, розрахована за формулою (3 825 / 2 500) / 168 ? 100 %; загальні витрати за споживчим кредитом 3 825,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 3 920,58 % (п. 12, 16 Заявки);

неустойка 37,50 грн за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання (п. 17 Заявки);

спосіб надання коштів перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5354-32XX-XXXX-7658.

На виконання умов договору кредитодавець здійснив безготівкове перерахування кредитних коштів. Факт переказу підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (ЄДРПОУ 37973023) вих. № 1-1704 від 17 квітня 2026 року, наданим у рамках договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, згідно з яким 07 травня 2025 року о 18 год 49 хв 16 сек перераховано кошти у сумі 2 500,00 грн на платіжну картку № 5354321064797658, номер транзакції в системі iPay.ua 734251637, призначення платежу «Видача за договором кредиту №07.05.2025-100001864». Перші шість і останні чотири цифри номера цієї картки збігаються з реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеними у кредитному договорі. Згідно із зазначеним листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків та має ліцензію Національного банку України № 3 від 11 листопада 2013 року.

Виконання зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з наданим позивачем поденним розрахунком заборгованості станом на 16 липня 2026 року відповідач жодного платежу за договором не здійснив. Проценти нараховано за період з 07 травня по 21 жовтня 2025 року: за 98 днів (з 07.05.2025 по 12.08.2025) за ставкою 1 % 2 500,00 ? 1 % ? 98 = 2 450,00 грн та за 70 днів (з 13.08.2025 по 21.10.2025) за ставкою 0,5 % 2 500,00 ? 0,5 % ? 70 = 875,00 грн, а всього 3 325,00 грн; після 21 жовтня 2025 року проценти не нараховувалися. Комісію за надання кредиту нараховано 07.05.2025 у розмірі 125,00 грн, комісію за обслуговування 21.05.2025, 04.06.2025 та 18.06.2025 по 125,00 грн. Неустойку в розмірі 1 250,00 грн нараховано за період з 21 травня по 23 червня 2025 року по 37,50 грн за день (за 23.06.2025 12,50 грн).

Заборгованість, заявлена позивачем до стягнення, становить 7 575,00 грн та складається із:

основного боргу (тіла кредиту) 2 500,00 грн;

процентів за користування кредитом 3 325,00 грн;

комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 125,00 грн;

комісії за обслуговування кредитної заборгованості 375,00 грн;

неустойки 1 250,00 грн.

Проценти на підставі ст. 625 ЦК України до стягнення не заявлялися. Свого контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Норми права, які застосував суд.

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України; такі розрахунки можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим же пунктом встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення договору та видачі кредитних коштів

Суд встановив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 07.05.2025-100001864 від 07 травня 2025 року, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі з розміром процентних ставок, комісій, графіком платежів, денною та орієнтовною реальною річною процентними ставками. Факт укладення договору підтверджується проходженням відповідачем ідентифікації через Систему BankID Національного банку України та використанням ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Належне виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів у розмірі 2 500,00 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17 квітня 2026 року про перерахування коштів на платіжну картку відповідача, який походить від ліцензованого надавача платіжних послуг, містить ідентифікаційні дані конкретної платіжної операції та має статус первинного документа. Переказ здійснено через хвилину після укладення договору на картку, реквізити якої відповідач сам зазначив у заявці.

При цьому суд враховує, що розрахунки у сфері електронної комерції регулюються ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» як спеціальним актом, тому відсутність первинних бухгалтерських документів про видачу кредиту не спростовує факту його надання, підтвердженого документом надавача платіжних послуг (постанова Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20). Отже, факт надання кредиту відповідачу є доведеним.

Щодо основного боргу

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, жодного чергового платежу не сплатив і до 21 жовтня 2025 року кредит не повернув. Доказів погашення основного боргу в розмірі 2 500,00 грн відповідач суду не надав, а тому ця сума підлягає стягненню.

Щодо процентів

Проценти нараховані виключно в межах погодженого сторонами 168-денного строку кредитування з 07 травня по 21 жовтня 2025 року, за ставками та в порядку, визначених договором, і відповідають графіку платежів (7 ? 350,00 + 5 ? 175,00 = 3 325,00 грн); після закінчення строку кредитування позивач процентів не нараховував. Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування, позивачем дотримано.

Погоджена процентна ставка (1 % на день) та денна процентна ставка за договором (0,91 %) не перевищують максимального розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Заявлені проценти є платою за користування кредитом у розумінні ст. ст. 536, 1048 ЦК України, а не мірою відповідальності, а тому пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на них не поширюється. Проценти в розмірі 3 325,00 грн підлягають стягненню.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту

Комісія у розмірі 125,00 грн є платою за надання кредиту, передбачена договором, нараховується одноразово в день видачі кредиту та врахована до загальних витрат за споживчим кредитом і до розрахунку денної процентної ставки, що відповідає п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Вона не є платою за дії, які кредитодавець за законом зобов`язаний вчиняти безоплатно. Тому комісія в розмірі 125,00 грн підлягає стягненню.

Відомостей про те, що відповідач належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 375,00 грн (по 125,00 грн у другомучетвертому чергових періодах) передбачена п. 9 Заявки, яким визначено перелік дій кредитодавця, за які її встановлено, та зазначено, що до неї не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно, зокрема надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Цю комісію враховано до загальних витрат за споживчим кредитом і до розрахунку денної процентної ставки (п. 12, 16 Заявки), яка з урахуванням цієї комісії не перевищує максимального розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». П. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 цього Закону прямо передбачають включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, у тому числі комісій за обслуговування кредитної заборгованості. Відповідач із цією умовою погодився, відзиву не подав і її правомірності не заперечував. За таких обставин комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 375,00 грн підлягає стягненню.

Щодо неустойки

Вимога про стягнення неустойки в розмірі 1 250,00 грн задоволенню не підлягає.

Неустойка за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Із розрахунку позивача вбачається, що неустойку нараховано саме за прострочення сплати чергових платежів, у період з 21 травня по 23 червня 2025 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває на час ухвалення цього рішення. Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач допустив, а позивач нарахував спірну неустойку в період дії воєнного стану.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доданий Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинним і не змінювався. Він не містить жодного обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою його застосування є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором допущене в період дії воєнного стану. У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Доводи позивача про правомірність нарахування неустойки за договорами, укладеними після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, суд відхиляє. Зазначеним Законом п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір не поширюється. Проте виключення зі спеціального закону норми про звільнення споживача від відповідальності не означає встановлення ним іншого правила. Закон України «Про споживче кредитування» не містить норми, яка дозволяла б стягувати неустойку за прострочення в період дії воєнного стану всупереч п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому колізії між загальним і спеціальним законом у цьому питанні немає, і наведені позивачем принципи подолання колізій (lex specialis, lex posterior) застосуванню не підлягають.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26, тобто у спорах за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин позовна вимога про стягнення неустойки в розмірі 1 250,00 грн задоволенню не підлягає.

Висновок

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 325,00 грн, що складається з основного боргу 2 500,00 грн, процентів за користування кредитом 3 325,00 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 125,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості 375,00 грн; у задоволенні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 1 250,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 83,50 % заявлених вимог (6 325,00 грн з 7 575,00 грн), а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 223,06 грн із сплачених 2 662,40 грн (платіжна інструкція № СЦ00126887 від 21 липня 2026 року).

Щодо вимоги про стягнення 120,18 грн витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення, суд зазначає таке. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; до таких витрат належать і витрати на поштові відправлення, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 та від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц. Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи відповідач не має, у зв`язку з чим надсилання йому копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення відповідало вимогам абзацу 2 ч. 7 ст. 43 ЦПК України і було необхідним. Факт понесення витрат підтверджується квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ» № 2166008 від 20 липня 2026 року з описом вкладення. З урахуванням пропорції задоволених вимог з відповідача підлягає стягненню 100,35 грн цих витрат.

Щодо заявлених позивачем у тексті позову орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн суд зазначає, що представник позивача заявила про намір подати докази понесення таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд наразі не здійснює розподілу цих витрат, оскільки відповідні докази на час ухвалення рішення відсутні, залишаючи це питання для вирішення у додатковому рішенні.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 128, 131, 133, 141, 259, 263265, 268, 280282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 07.05.2025-100001864 від 07 травня 2025 року у розмірі 6 325 (шість тисяч триста двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати: судовий збір у розмірі 2 223 (дві тисячі двісті двадцять три) гривні 06 копійок та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 100 (сто) гривень 35 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 20 жовтня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський