Рішення № 140806333, 20.10.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5717/26провадження №: 2/398/4897/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"20" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Воронцова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Сарана Артур Олександрович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 25 серпня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 019,93 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 серпня 2024 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір № 02.08.2024-100001012, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 10 000,00 грн на строк 140 днів. Відповідачка здійснила часткове погашення вісьмома платежами, проте своїх зобов`язань у повному обсязі не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 17 019,93 грн, яка складається з основного боргу 1 926,42 грн, процентів 8 916,25 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 1 177,26 грн та неустойки 5 000,00 грн. На обґрунтування правомірності нарахування неустойки позивач посилається на те, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX виключено п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який є спеціальним щодо Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачку витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви у паперовій формі, а також зазначає про орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач та його представник повідомлені належним чином. У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними у справі доказами та зазначив, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом надсилання судової повістки за зареєстрованим місцем проживання; поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній» (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України). Відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань від відповідачки до суду не надходило, про причини неявки вона суд не повідомила.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись статтями 280281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору та видача коштів

Перед укладенням договору відповідачка пройшла процедуру ідентифікації та верифікації через Систему BankID Національного банку України (абонент-ідентифікатор АТ «Універсал Банк»). Отримані з центрального вузла Системи BankID дані збігаються з даними відповідачки: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реквізити паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 30.03.1997 Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області, та зареєстроване місце проживання (інформація, отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ).

02 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено в електронній формі кредитний договір (кредитної лінії) № 02.08.2024-100001012, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки, Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) та додатка інформаційного повідомлення позичальника. Відповідачка ознайомилася з паспортом споживчого кредиту та прийняла (акцептувала) запропоновану кредитодавцем оферту, підписавши ці документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у СМС-повідомленні на вказаний нею фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , про що зазначено на кожній сторінці цих документів. З боку кредитодавця документи підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженого представника (копія Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 02.08.2024, заявки, підтвердження, додатка до анкети позичальника).

Заявкою та паспортом споживчого кредиту погоджено такі умови кредитування:

сума кредиту 10 000,00 грн;

строк, на який надається кредит, 140 днів з дати його надання; дата надання кредиту 02 серпня 2024 року, дата повернення 19 грудня 2024 року;

процентна ставка фіксована незмінна, 1 % за кожен день користування кредитом, застосовується протягом усього строку, на який надається кредит; проценти розраховуються шляхом множення залишку суми кредиту на кількість днів користування та на процентну ставку (п. 7 Заявки);

комісія, пов`язана з наданням кредиту (плата за надання кредиту), 20 % від суми кредиту, що дорівнює 2 000,00 грн, нараховується та обліковується одноразово в день видачі кредиту;

графік платежів десять чергових платежів по 2 222,74 грн (останній 2 222,73 грн) з інтервалом 14 днів з 15.08.2024 по 19.12.2024;

денна процентна ставка 0,87 %, розрахована за формулою (12 227,39 / 10 000) / 140 ? 100 %; загальні витрати за споживчим кредитом 12 227,39 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 7 910,04 %;

неустойка 100,00 грн за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання;

спосіб надання коштів перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-34XX-XXXX-6368.

На виконання умов договору кредитодавець здійснив безготівкове перерахування кредитних коштів. Факт переказу підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (ЄДРПОУ 37973023) вих. № 1-1604 від 16 квітня 2026 року, наданим у рамках договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, згідно з яким 02 серпня 2024 року о 11 год 52 хв 51 сек перераховано кошти у сумі 10 000,00 грн на платіжну картку № 4323347386046368, номер транзакції в системі iPay.ua 469888575, призначення платежу «Видача за договором кредиту №02.08.2024-100001012». Перші шість і останні чотири цифри номера цієї картки збігаються з реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеними у кредитному договорі. Згідно із зазначеним листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків та має ліцензію Національного банку України № 3 від 11 листопада 2013 року.

Виконання зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з наданим позивачем поденним розрахунком заборгованості станом на 18 серпня 2026 року відповідачка здійснила вісім платежів на загальну суму 11 770,74 грн: 15.08.2024 2 222,74 грн, 14.10.2024 3 038,00 грн, 25.10.2024 1 960,00 грн, 26.11.2024 200,00 грн, 16.02.2025 1 500,00 грн, 02.03.2025, 23.03.2025 та 31.03.2025 по 950,00 грн. Зазначені кошти позивач зарахував у погашення процентів 2 874,42 грн, комісії 822,74 грн та основного боргу 8 073,58 грн. Проценти нараховано за період з 02 серпня по 19 грудня 2024 року у загальній сумі 11 790,67 грн; після 19 грудня 2024 року проценти не нараховувалися. Неустойку в розмірі 5 000,00 грн нараховано за період з 30 серпня по 22 жовтня 2024 року (50 днів по 100,00 грн).

Заборгованість, заявлена позивачем до стягнення, становить 17 019,93 грн та складається із:

основного боргу (тіла кредиту) 1 926,42 грн;

процентів за користування кредитом 8 916,25 грн;

комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 1 177,26 грн;

неустойки 5 000,00 грн.

Проценти на підставі ст. 625 ЦК України до стягнення не заявлялися. Свого контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості відповідачка суду не надала.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Згідно з ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України; такі розрахунки можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

За приписами ст. ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим же пунктом встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення договору та видачі кредитних коштів

Суд встановив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 02.08.2024-100001012 від 02 серпня 2024 року, укладеного в електронній формі. Відповідачка була обізнана з умовами кредитування, у тому числі з розміром процентної ставки, комісії, графіком платежів, денною та орієнтовною реальною річною процентними ставками, і погодилася з ними. Факт укладення договору підтверджується проходженням відповідачкою ідентифікації через Систему BankID Національного банку України та використанням нею електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Належне виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 16 квітня 2026 року про перерахування коштів на платіжну картку відповідачки, який походить від ліцензованого надавача платіжних послуг, містить ідентифікаційні дані конкретної платіжної операції та має статус первинного документа. Отримання кредиту підтверджується також тим, що відповідачка здійснила вісім платежів у погашення заборгованості на загальну суму 11 770,74 грн.

При цьому суд враховує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банком і не може надати первинних банківських документів, а Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 (провадження № 61-7018св21) визнав такими, що не заслуговують на увагу, доводи про відсутність у матеріалах справи бухгалтерських документів про видачу кредиту за електронним кредитним договором, зазначивши, що до таких правовідносин застосовується Закон України «Про електронну комерцію». Отже, факт надання кредиту відповідачці є доведеним.

Щодо основного боргу

Відповідачка, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, після сплати першого чергового платежу 15.08.2024 подальші чергові платежі у встановлені графіком строки та розмірі не вносила і до 19 грудня 2024 року кредит не повернула. З одержаних від відповідачки коштів позивач зарахував у погашення основного боргу 8 073,58 грн, унаслідок чого заборгованість за основним боргом становить 1 926,42 грн. Доказів погашення цієї заборгованості чи спростування розрахунку позивача відповідачка суду не надала, а тому ця сума підлягає стягненню.

Щодо процентів

Перевіряючи правомірність нарахування процентів, суд виходить з такого. Проценти нараховані виключно в межах погодженого сторонами 140-денного строку кредитування з 02 серпня по 19 грудня 2024 року; після закінчення строку кредитування позивач процентів не нараховував. Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), про припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування, позивачем дотримано.

Договір укладено 02 серпня 2024 року, тобто протягом других 120 днів з дня набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX (24 грудня 2023 року), коли відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %. Денна процентна ставка за договором (0,87 %) та погоджена процентна ставка (1 % на день) цієї межі не перевищують. Заявлені проценти є платою за користування кредитом у розумінні ст. ст. 536, 1048 ЦК України, а не мірою відповідальності, а тому пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на них не поширюється.

Розмір процентів позивач визначив у поденному розрахунку заборгованості з урахуванням здійснених відповідачкою платежів. Відповідачка цей розрахунок не оспорила, свого контррозрахунку чи доказів сплати процентів у більшому розмірі суду не надала (ст. ст. 12, 81 ЦПК України). За таких обставин заборгованість за процентами у розмірі 8 916,25 грн підлягає стягненню.

Щодо комісії

Комісія у розмірі 2 000,00 грн є платою за надання кредиту, передбачена договором, нараховується одноразово в день видачі кредиту та врахована до загальних витрат за споживчим кредитом і до розрахунку денної процентної ставки, що відповідає п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідачка погодилася з цією умовою та частково сплатила комісію (822,74 грн). Тому непогашена частина комісії в розмірі 1 177,26 грн підлягає стягненню.

Відомостей про те, що відповідачка належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Щодо неустойки

Вимога про стягнення неустойки в розмірі 5 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Неустойка за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Із розрахунку позивача вбачається, що неустойку нараховано саме за прострочення сплати чергових платежів, у період з 30 серпня по 22 жовтня 2024 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває на час ухвалення цього рішення. Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачка допустила, а позивач нарахував спірну неустойку в період дії воєнного стану.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доданий Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинним і не змінювався. Він не містить жодного обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою його застосування є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором допущене в період дії воєнного стану. У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Доводи позивача про правомірність нарахування неустойки за договорами, укладеними після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, суд відхиляє. Зазначеним Законом п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір не поширюється. Проте виключення зі спеціального закону норми про звільнення споживача від відповідальності не означає встановлення ним іншого правила. Закон України «Про споживче кредитування» не містить норми, яка дозволяла б стягувати неустойку за прострочення в період дії воєнного стану всупереч п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому колізії між загальним і спеціальним законом у цьому питанні немає, і наведені позивачем принципи подолання колізій (lex specialis, lex posterior) застосуванню не підлягають.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Такий самий підхід застосовано у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26, ухвалених у спорах за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року.

У постановах у справах № 398/1956/25 та № 398/2172/25 апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин позовна вимога про стягнення неустойки в розмірі 5 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Висновок

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 019,93 грн, що складається з основного боргу 1 926,42 грн, процентів за користування кредитом 8 916,25 грн та комісії 1 177,26 грн; у задоволенні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 5 000,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 70,62 % заявлених вимог (12 019,93 грн з 17 019,93 грн), а тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 880,26 грн із сплачених 2 662,40 грн (платіжна інструкція № СЦ00136199 від 19 серпня 2026 року).

Щодо вимоги про стягнення 120,18 грн витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачці копії позовної заяви з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення, суд зазначає таке. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; до таких витрат належать і витрати на поштові відправлення, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду, висловленим, зокрема, у додаткових постановах від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 та від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц. Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи відповідачка не має, у зв`язку з чим надсилання їй копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення відповідало вимогам абзацу 2 ч. 7 ст. 43 ЦПК України і було необхідним. Факт понесення витрат підтверджується квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ» № 2214889 від 19 серпня 2026 року з описом вкладення. З урахуванням пропорції задоволених вимог з відповідачки підлягає стягненню 84,87 грн цих витрат.

Щодо заявлених позивачем у тексті позову орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн суд зазначає, що представник позивача заявив про намір подати докази понесення таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд наразі не здійснює розподілу цих витрат, оскільки відповідні докази на час ухвалення рішення відсутні, залишаючи це питання для вирішення у додатковому рішенні.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 128, 131, 133, 141, 259, 263265, 268, 280282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 02.08.2024-100001012 від 02 серпня 2024 року у розмірі 12 019 (дванадцять тисяч дев`ятнадцять) гривень 93 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати: судовий збір у розмірі 1 880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 26 копійок та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 84 (вісімдесят чотири) гривні 87 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 20 жовтня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський