Рішення № 140804639 від 09.10.2026 , Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 308/16171/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря Дуб В.І.

представника позивача адвоката Мікрюкова С.В.

представника відповідача адвоката Куруц А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А., ДП СЕТАМ, Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мікрюков С.В., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Ужгородського МНО Селехман О.А., ДП СЕТАМ, Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просить: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 листопада 2012 року між ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, площею 0.0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки був посвідчений 15 листопада 2012 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.А. за р. №3661. Відчужувана земельна ділянка належала Продавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №708965, виданого Ужгородською міською радою 03.10.2011 року на підставі рішення 5 сесії 6 скликання №136 від 08.04.2011 року Ужгородської міської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №210010001000880.

У відповідності до витягу з Державного реєстру правочинів №12221084 від 03.12.2012 року даний договір купівлі-продажу був зареєстрований за номером №5314318 15.11.2012 року.

На державному акті на право власності на земельну ділянку ЯЛ №708965 було проставлено відмітку приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.А. про посвідчення договору купівлі продажу за р. №3661 від 15 листопада 2012 року, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_1 . Також на державному акті на право власності на земельну ділянку ЯЛ №708965 було проставлено відмітку відділом Держкомзему у місті Ужгороді Закарпатської області про реєстрацію в Поземельній книзі від 13 грудня 2012 року за реєстровим №2110100000610010215302.

Вказує, що ОСОБА_1 захотів зареєструвати земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проте отримав відмову з підстав того, що ця земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних електронних торгів, серія та номер: 472, виданий 18.10.2017, видавник: приватний нотаріус Савко О.В. Ужгородський міський нотаріальний округ, Закарпатська обл., індексний номер рішення: 37620293.

У відповідності до інформації з сайту СЕТАМ (https://setam.net.ua/auction/233190) земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , загальною площею 0.0600 га., кадастровий № 2110100000:61:001:0215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , позиція 62 була продана на підставі протоколу № 280504 проведення електронних торгів від 21 серпня 2017 року за ціною 62 265.59 грн. по виконавчому провадженню №54255713.

Вказує, що земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_1 , було продано через публічні торги СЕТАМ в рахунок погашення заборгованості колишнього власника ОСОБА_3 .

Також зазначає, що відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215 не були перенесені до Державного земельного кадастру в автоматичному порядку. Водночас, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215 була зареєстрована за позивачем ОСОБА_1 в порядку визначеному законодавством України на час відповідної реєстрації.

Щодо ефективного способу захисту позивач зазначає, що у даному випадку наявність судового рішення про витребування на користь позивача із незаконного володіння відповідача земельної ділянки, з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, буде правомірною підставою для проведення державним реєстратором речового права ОСОБА_1 на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вказує, що вимоги позову про визнання недійсним та скасування протоколу, акта про проведені прилюдні торги, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна та скасування реєстрації нерухомого майна є неефективними. Вимоги про визнання недійсними акта про проведені електронні торги та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є неналежними (неефективними) способами захисту. Враховуючи викладене, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215 була зареєстрована за позивачем ОСОБА_1 в порядку, визначеному законодавством України на час відповідної реєстрації та в даному випадку спірна земельна ділянка станом на день проведення електронних торгів не перебувала у власності боржника ОСОБА_3 .

Також зазачає, що позивач дізнався про порушення своїх прав на спірну земельну ділянку із рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №81534002 від 27 жовтня 2025 року, згідно якого державний реєстратор прав на нерухоме майно Муругова Анастасія Сергіївна, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Оноківської сільської ради, Закарпатська обл., розглянувши заяву від 09.10.2025 за реєстраційним номером 69321392 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановила наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій:- наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, електронних торгів, виданого приватним нотаріусом Савко О.В. 18.10.2017 року. Вказує, що строк позовної давності при зверненні до суду із відповідним позовом до суду не пропущений.

Процесуальні дії по справі, заяви учасників

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мікрюкова С.В. про забезпечення позову у цивільній справі №308/16171/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Ужгородського МНО Селехман О.А., ДП СЕТАМ, Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про витребування земельної ділянки, - задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом заборони відчуження та розпорядження. В задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року позовну заяву залишено без руху.

07.11.2025 року представник позивача - адвокат Мікрюкоа С.В. через систему «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

09.12.2025 до суду через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Куруц А.А. подав відзив на позовну заяву, з доказами його направлення іншим учасникам, в якому, серед іншого зазначає, що 21.08.2017 року відбулися електронні торги, які організовані ДП «СЕТАМ», предметом реалізації на вищевказаних торгах була земельна ділянка з кадастровим номером: 2110100000:61:001:0215, площею 0.0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а переможцем було визнано ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що підтверджується протоколом № 280504 проведення електронних торгів.

Відповідач розрахувався за реалізоване майно, перерахувавши кошти на рахунок ДП «СЕТАМ» та Ужгородський МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області.

18.10.2017 року приватний нотаріус Ужгородського нотаріального округу Савко О.В. видала Свідоцтво за № НОМЕР_3 про придбання земельної ділянки з прилюдних торгів з кадастровим номером: 2110100000:61:001:0215, площею 0.0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , позиція 62 та право власності, на земельну ділянку було зареєстровано за Відповідачем (підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 100646127 від 18.10.2017 року).

Вказує, що Відповідач являється добросовісним набувачем, так як майно реалізовувалося через прилюдні електронні торги ДП «СЕТАМ», а кошти отримав Ужгородський МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області.

Зазначає, що Законом України № 4196-IX від 09.01.2025 року (чинним на сьогодні) абзац другий частини другої статті 388 ЦК України викладений в наступній редакція, а саме: «Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано такому набувачу на електронному аукціоні в порядку, визначеному законом ».

Оскільки, Відповідач придбав майно на електронному аукціоні (торгах) в порядку, визначеному законом , що підтверджується протоколом № 280504 проведення електронних торгів, розрахувався за нього (у встановленому законом порядку), тому воно не може бути витребувано у добросовісного набувача відповідно до положень Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 року.

Також зазначає, що Позивач посилається на підставу витребування майна від добросовісного набувача наступним, що 15.11.2012 року було укладено договір купівлі-продажу № 3661 земельної ділянки (з кадастровим номером: 2110100000:61:001:0215, площею 0.0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), між ОСОБА_3 (від імені якого діє ОСОБА_4 ) та ОСОБА_5 (покупець), від імені якого діє ОСОБА_6 , та перехід права власності зареєстрований у встановленому законом порядку - Відділом Держкомзему у м. Ужгород Закарпатської області.

Однак, відповідно до листа відповіді ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 03.12.2025 року за № 29-7-0,2-5925/2-25 зазначено наступне: «Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та відомостей про зареєстровані речові права згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих в порядку інформаційної взаємодії, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площа: 0,0600 га; дата державної реєстрації земельної ділянки: 16.07.2012; право власності зареєстровано 18.10.2017; Власник: ОСОБА_2 ; орган державної реєстрації прав: Ужгородський міський нотаріальний округ.

Одночасно інформуємо, що у записах Поземельної книги 2110100000610010215 Розділу 3 "ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА. ПРАВО ВЛАСНОСТІ, ПОСТІЙНОГО КОРИСТУВАННЯ ЗАПИС ПРО ВИНИКНЕННЯ ПРАВА від 14.09.2016 № 003 наявний запис про власника земельної ділянки: ОСОБА_3 та відомості про документ, що посвідчує право: Державний акт; Серія і номер НОМЕР_4 .

Згідно з інформацією відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління (лист від 03.12.2025 No 1710/420-25-0.36,1,) у записах Поземельної книги відсутні відомості про перехід права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №3661 від 15.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А . ».

Наприкінці договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.11.2012 року за № 3661 посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського МНО зазначається, - «У відповідності до статті 182 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_3 підлягає державній реєстрації в Ужгородському міському земельному відділ та у відділі держкомзему .»

Держгеокадастр утворений 10 вересня 2014 р. Постановою Кабінету Міністрів № 442 шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України, що існувало з 2011 року у зв`язку із реорганізацією Державного комітету України по земельних ресурсах.

Оскільки, орган який проводив реєстрацію права власності на земельні ділянки в той період не має інформації, щодо переходу права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки No 3661 від 15.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А. то і відповідної реєстрації не було здійснено.

Також, вказує на зауваження до договору купівлі-продажу земельної ділянки, які ставлять під сумнів його укладеність. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

16.12.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Мікрюкова С.В. надійшла відповідь на відзив, з доказами направлення іншим учасникам справи, в якій серед іншого вказує, що у відповідності до інформації з сайту СЕТАМ (https://setam.net.ua/auction/233190 ) земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , загальною площею 0.0600 га., кадастровий № 2110100000:61:001:0215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , позиція 62 була продана на підставі протоколу № 280504 проведення електронних торгів від 21 серпня 2017 року за ціною 62 265.59 грн. по виконавчому провадженню №54255713.

Земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_1 , було продано через публічні торги СЕТАМ в рахунок погашення заборгованості колишнього власника ОСОБА_3 .

Боржнику ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № АСВП: 52053698 не належала правомочність розпорядження спірним майном і така правомочність не перейшла до органу ДВС у зв`язку з чим спірні торги є такі, що проведені з порушенням закону, та мають бути визнані судом недійсними.

На оригіналі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №708965 було проставлено відмітку відділом Держкомзему у місті Ужгороді Закарпатської області про реєстрацію в Поземельній книзі від 13 грудня 2012 року за реєстровим №2110100000610010215302, тому доводи відповідача про неукладеність договору купівлі-продажу земельної ділянки є безпідставними.

Лист відповідь ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 03.12.2025 року за № 29-7-0,2-5925/2-25, на який посилається представник відповідача у своєму відзиві є неналежним доказом, який не може спростувати державну реєстрацію на спірну земельну ділянку за позивачем.

Вказує, що відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, як це зафіксовано в інформації з указаного реєстру не спростовує фактів виникнення у неї та державної реєстрації права власності на земельну ділянку в законний спосіб. На власника земельної ділянки не може покладатися відповідальність за дії чи бездіяльність уповноважених у сфері державної реєстрації майнових прав осіб, він не може зазнавати негативних наслідків через такі дії чи бездіяльність, якщо вони щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та належної взаємодії між відповідними реєстрами мали місце.

Зазначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки був посвідчений 15 листопада 2012 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.А. за р. №3661 є дійсним. У відповідності до витягу з Державного реєстру правочинів №12221084 від 03.12.2012 року даний договір купівлі-продажу був зареєстрований за номером №5314318 15.11.2012 року. На державному акті на право власності на земельну ділянку ЯЛ №708965 було проставлено відмітку приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.А. про посвідчення договору купівлі продажу за р. №3661 від 15 листопада 2012 року, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_1 . Також на державному акті на право власності на земельну ділянку ЯЛ №708965 було проставлено відмітку відділом Держкомзему у місті Ужгороді Закарпатської області про реєстрацію в Поземельній книзі від 13 грудня 2012 року за реєстровим №2110100000610010215302. Відтак, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215 була зареєстрована за позивачем ОСОБА_1 в порядку визначеному законодавством України на час відповідної реєстрації.

Також зазначив, що за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, площею 0.0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , позиція 62 (шістдесят два) вибула з володіння власника не з його волі іншим шляхом, адже він не був стороною виконавчого провадження та боржником у ньому та орган ДВС не мав права продавати цю земельну ділянку.

15.01.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Мікрюкова С.В. надійшло клопотання про доручення доказів, у якому просить поновити строк для подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи та долучити до матеріалів справи лист ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області №29-7-0.31-6437/2-25 від 26 грудня 2025 року разом із копією заяви про реєстрацію права власності на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2012 № ЗВ-002060033172012.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2026 року поновлено судовий розгляд справи №308/16171/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А., ДП СЕТАМ, Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про витребування земельної ділянки.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року витребувано від Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4), належним чином завірену копію Поземельної книги 2110100000610010215 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215. Витребувано від Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35045459, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10) належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №54255713, в якому було проведено електронні торги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215.

16 квітня 2026 року на адресу суду від Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надішли матеріали на виконання ухвали від 30.03.2026 року, а саме матеріали виконавого провадження №52232161.

20 квітня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Куруц А.А. подав клопотання про долучення доказів, а саме: копії свідоцтва від 18.10.17 року.

04 травня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Куруц А.А. подав заключне слова відповідача у судових дебатах в письмовому вигляді.

04 травня 2026 року на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області надішли матеріали на виконання ухвали від 30.03.2026 року, а саме копія Поземельної книги 2110100000610010215 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215.

27 травня 2026 року представник позивача адвокат Мікрюков С.В. подав до суду через систему «Електронний суд» клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2026 року витребувано від Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4), належним чином завірену копію Поземельної книги №ВТ-002060007092012 від 04 вересня 2012 року та Поземельної книги №2110100000610010215302 від 13 грудня 2012 року.

29 червня 2026 року на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області надішла відповідь на виконання ухвали суду про витребування доказів від 28.05.2026 року, у якій повідолмлено, що згідно інформації наданої Відділом №1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у Відділі №1 наявний оригінал заяви гр. ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2012 за №002060033172012 та копія державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд серія ЯЛ №708695 за №211010001000880 з проставленою відміткою про перехід права власності на земельну ділянку та реєстрацією в Поземельній книзі, однак у Відділі відсутня інформація про наявність запитуваних Поземельних книг.

16.12.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Мікрюкова С.В. надійшли додаткові пояснення у справі, які додано до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Мікрюков С.В. у вступному слові та поясненнях позовні вимоги підтримав, обгрунтування навів аналогічні викладеним у позові та поданих процесуальних документах. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Куруц А.А. у вступному слові та поясненнях позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у поданому відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити.

Треті особи у судове засідання повторно не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового засідання, шляхом направлення судових повісток до їх зареєстрованих електронних кабінетів. При цьому, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення чи розгляд справи за їх відсутності, пояснень не подавали.

Враховуючи наведене, заслухавши думку представників сторін, судом постановлено проводити розгляд справи за відсутності третіх осіб.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 15 листопада 2012 року між ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, площею 0.0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки був посвідчений 15 листопада 2012 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.А. за р. №3661.

Відповідно до змісту договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 листопада 2012 року, відчужувана земельна ділянка належала продавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №708965, виданого Ужгородською міською радою 03.10.2011 року на підставі рішення 5 сесії 6 скликання №136 від 08.04.2011 року Ужгородської міської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №210010001000880, кадастровий номер 2110100000:61:001:0215.

Також в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 15 листопада 2012 року, зазначено, у відповідності до статті 182 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_3 підлягає державній реєстрації в Ужгородському міському земельному відділ та у відділі держкомзему .

До матеріалів справи додано копію державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №708965, при дослідженні якого встановлено, що на державному акті проставлено відмітку приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.А. про посвідчення договору купівлі продажу за р. №3661 від 15 листопада 2012 року, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_1 . Також на державному акті на право власності на земельну ділянку ЯЛ №708965 наявна відмітка відділу Держкомзему у місті Ужгороді Закарпатської області про реєстрацію в Поземельній книзі від 13 грудня 2012 року за реєстровим №2110100000610010215302.

У відповідності до витягу з Державного реєстру правочинів №12221084 від 03.12.2012 року даний договір купівлі-продажу був зареєстрований за номером №5314318, дата реєстрації 15.11.2012 року.

З рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Муругової А. про відмову в проведенні реєстраційних двій №81534002 від 27.10.2025 слідує , що на підставі заяви від 09.10.2025 встановлено обставини, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме з підстав того, що право власності на земельну ділянку 2110100000:61:001:0215 зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, електронних торгів, виданого приватним нотаріусом Савко О.В. 18.10.2017.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №444832839 від 27.09.2025, земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:61:001:0215, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_2 .

Згідно інформації з сайту СЕТАМ (https://setam.net.ua/auction/233190) земельна ділянка, кадастровий номер 2110100000:61:001:0215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , позиція 62 була продана на підставі протоколу № 280504 проведення електронних торгів від 21 серпня 2017 року за ціною 62 265.59 грн. по виконавчому провадженню №54255713

До матеріалів справи додано копію протоколу №280504 проведення електронних торгів від 21.08.2017, з якого вбачається що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:61:001:0215, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , була придбана за ціною 62 265,59 грн., переможець торгів ОСОБА_2 .

18.10.2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального кругу Савко О.В. видано свідоцтво, яке зареєстроване в реєстрі за №472, яким засвідчено, що ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_1 , який зареєстрований АДРЕСА_1 належить на праві власності майно, що складається з: земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер 2110100000:61:001:0215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка придбана ОСОБА_2 за 62 265,59 гривень, що раніше належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельку ділянку серії ЯЛ №708695 від 13.09.2011 року. Право власності на вищевказану земельну ділянку підлягає державній реєстрації.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 03.12.2025 року за № 29-7-0,2-5925/2-25, який подано представником відповідача, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та відомостей про зареєстровані речові права згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих в порядку інформаційної взаємодії, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площа: 0,0600 га; дата державної реєстрації земельної ділянки: 16.07.2012; право власності зареєстровано 18.10.2017; Власник: ОСОБА_2 ; орган державної реєстрації прав: Ужгородський міський нотаріальний округ. Одночасно проінформовано, що у записах Поземельної книги 2110100000610010215 Розділу 3 "ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА. ПРАВО ВЛАСНОСТІ, ПОСТІЙНОГО КОРИСТУВАННЯ ЗАПИС ПРО ВИНИКНЕННЯ ПРАВА від 14.09.2016 № 003 наявний запис про власника земельної ділянки: ОСОБА_3 та відомості про документ, що посвідчує право: Державний акт; Серія і номер НОМЕР_4 . Згідно з інформацією відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління (лист від 03.12.2025 № 1710/420-25-0.36,1,) у записах Поземельної книги відсутні відомості про перехід права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 3661 від 15.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А . »

З доданої представником позивача відповіді ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №29-7-0.31-6437/2-25 від 26 грудня 2025 року, слідує, що відділом № 1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління (далі - Відділ № 1) надано інформацію від 23.12.2025 № 1806/420-25-0.36,3 про наявність у Відділі № 1 заяви про реєстрацію права власності на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2012 № ЗВ-002060033172012, на підставі якої в поземельній книзі від 13.12.2012 за № 2110100000610010215302 зареєстровано перехід права власності на земельну ділянку.

До вказаної відповіді додано копію заяви про реєстрацію права власності на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2012 № ЗВ-002060033172012 на 9 арк. в 1 примірнику, з якої вбачається, що ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 зверталась 04.12.2012 року до відділу Держкомзему у місті Ужгород Закарпатської області з метою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:61:001:0215.

Окрім того, судом встановлено, що на примусовому виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області знаходиться виконавче провадження №52053698 від 29.08.2016 з виконання виконавчого листа виданого Ужгородським міськрайонним судом 29.08.2012 року у цивільній справі №712/2719/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» заборгованості у розмірі 403603/95 грн.

Також, на примусовому виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області знаходиться виконавче провадження №52232161 від 15.09.2016 з виконання виконавчого листа виданого Ужгородським міськрайонним судом 02.02.2015 року у цивільній справі №308/11144/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Закарпатське обласне управління ПАТ «Державний Ощадний банк України» 175738, 49 грн. заборгованості за кредитним договором №71412/2 від 14.12.2007 року та 1757,39 грн. судового збору.

01.12.2016 року головний державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області Роман В.Я. у межах виконавчого провадження №52053698 від 29.08.2016 року з виконання виконавчого листа №712/2719/2012 від 29.08.2012 року звернувся із запитом №3-1007/16 до Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області про надання копії державних актів на право власності на земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_3 .

13.03.2017 року головний державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області Роман В.Я. у межах виконавчого провадження №52801760 від 03.11.2016 року з виконання постанови №264063 від 28.09.2016 ВПУ МВ звернувся із запитом №3-1007 до Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області про надання копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку зареєстровану за боржником ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , прощею 0,0600 га.

Згідно копії відповіді в.о. начальника Відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру Закарпатської області від 16.03.2017 року №8-709-99.3-730/2-17 на виконання листа №3-1007/16 від 13.03.2017 надано копію державного акта на право власності на земельну ділянку зареєстровану за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , прощею 0,0600 га.

29.08.2016 року головний державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області Роман В.Я. звернувся із запитом №3-1007/16 до Управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області про надання інформації чи зареєстровані земельні ділянки за божником ОСОБА_3 (в разі наявності просить надати копію державного акту на земельну ділянку).

Постановою головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області Роман В.Я. від 06.07.2017 року у виконавчому проваджені №52053698 від 29.08.2016 року об`єднано виконавчі провадження №52053698, №52232161 у зведене виконавче провадження №54255713.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №91383379 від 06.07.2017 року ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісності власності квартира за адресою: АДРЕСА_4 .

Постановою головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області Роман В.Я. від 31.03.2017 року у виконавчому провадженні №52232161 проведено опис та накладено арешт на майно, яке належить боржнику: земельна ділянка прощею 0,0600 га, кадастровий номер 2110100000:61:001:0215, що знаходиться в АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №708695. На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним та відчужувати в будь-який спосіб.

До матеріалів виконавчого провадження додано копію звіту про експерту грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0600 гаю і яка надана у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_3 від 08.06.2017 року, яким встановлено ринкову вартість даної земельної ділянки 73254,00 грн.

17.07.2017 року в.о. начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області Венжега М.Р. До ДП «СЕТАМ» подано заяву на реалізацію арештованого майна №30716 у зведеному виконавчому провадженні №54255713, а саме земельна ділянка прощею 0,0600 га, кадастровий номер 2110100000:61:001:0215, що знаходиться в АДРЕСА_3 , позиція 62.

Відповідно до копії листа начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області №52053690 від 30.08.2017 року повідомлено, що кошти на рахунок з обліку депозитних сум Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ від переможців торгів за придбане майно номер лота 280504 (протокол №280504). Надійшли 22.08.2017 року. До такого додано копію акта державного виконавця про проведені електронні торги від 30.08.2017.

04.09.2019 року головний державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області Роман В.Я. у межах виконавчого провадження №52232161 від 15.09.2016 року з виконання виконавчого листа №308/11144/14-ц від 06.03.2015 року звернувся із запитом №52232161 до Головного управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області про надання інформації про наявність будь-якого майна, яке зареєстроване за ОСОБА_3 .

З наданої копії поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215 відкритої 16.07.2012 встановлено наявність запису від 14.09.2016 р. №001 відомості про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0600 га, запису від 14.09.2016 р. №002 кадастровий план земельної ділянки та координати поворотних точок меж земельної ділянки, запису від 14.09.2016 р. №003 про право власності: ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ЯЛ №708695, запису від 19.10.2017 р. №004 про право власності: ОСОБА_2 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 18.10.2017, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 22874465.

Крім того, у відповіді Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, яка надійшла до суду 29.06.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів від 28.05.2026 року, повідомлено, що згідно інформації наданої Відділом №1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у Відділі №1 наявний оригінал заяви гр. ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2012 за №002060033172012 та копія державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд серія ЯЛ №708695 за №211010001000880 з проставленою відміткою про перехід права власності на земельну ділянку та реєстрацією в Поземельній книзі, однак у Відділі відсутня інформація про наявність запитуваних Поземельних книг.

Суд, заслухавши вступне слово, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо належності спірної земельної ділянки на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно статті 182 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частинами третьою, четвертою статті 344 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, площею 0.0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, на підставі договір купівлі-продажу від 15 листопада 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.А. за р. №3661.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) зробила такі висновки: «Спірні правовідносини у справі виникли 21 листопада 2011 року (дата укладення позивачем відповідного договору купівлі-продажу спірної квартири). Станом на вказану дату питання виникнення у набувача права власності на нерухоме майно у разі його відчуження за договором було врегульовано досить суперечливо: в ЦК України містилися норми як про державну реєстрацію прав, так і правочинів (частина друга статті 182, статті 210, 657), за Законом України № 1952-IV, який на вказану дату був чинний у редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ще не здійснювалася й почала проводитись лише з 01 січня 2013 року (1878-VI пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878-VI).

Істотно, що частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) передбачалося, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Причому таке конститутивне значення державної реєстрації для виникнення речових прав на нерухоме майно не може вважатись елементом порядку здійснення державної реєстрації прав, через що юридична сила цієї норми закону не може бути паралізована посиланням на пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1878-VІ від 11 лютого 2010 року.

Водночас стаття 182 ЦК України у відповідній редакції не містила вказівки на такий конститутивний ефект державної реєстрації речових прав на нерухоме майно й допускала визначення законом лише порядку державної реєстрації, тобто виключно процедурних норм, до яких приписи частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) не належали.

Крім того, чинна станом на 21 лютого 2011 року редакція частини четвертої статті 334 ЦК України передбачала виникнення права власності у набувача майна за договором, який підлягав державній реєстрації, саме з моменту такої реєстрації договору. Прив`язка моменту виникнення прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, саме до моменту такої реєстрації прав була здійснена в редакції частини четвертої статті 334 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2013 року (підпункт 4 пункту 3 розділу І, пункт 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878-VI).

Таким чином, на дату укладення позивачем договору купівлі-продажу спірної квартири дійсно існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону№ 1878-VI) та частини четвертої статті 334 ЦК України щодо того ж самого питання: коли виникає право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу.

З огляду на викладені вище висновки Великої Палати Верховного Суду у цій постанові, зазначену суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України.

Таким чином, до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.

Відтак особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності».

Крім того, слід зазначити що відповідно до приписів ст. ст. 125, 126 ЗК України, в редакції на момент виникнення правовідносин, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

Згідно постанови КМУ №449 від 02.04.2002 року (втрата чинності 23.07.2013 року) установлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти направо власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 року «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об`єднання земельних ділянок.

З набранням чинності 01.01.2013 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051 постанова КМУ від 09.09.2009 року №1021 втратила чинність.

Відповідно до тимчасового порядку ведення державного реєстру земель затвердженого Наказ Держкомзему України 02.07.2003 N 174 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за N 641/7962, (в редакції на момент набуття права власності позивачем на земельну ділянку) поземельна книга це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК.

Реєстратори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до п.10 Перехідних положень Закону України «Про державний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Судом встановлено, що в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 15 листопада 2012 року, зазначено, що у відповідності до статті 182 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_3 підлягає державній реєстрації в Ужгородському міському земельному відділ та у відділі держкомзему .

З копії державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №708965 вбачається, що на такій проставлено відмітку приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.А. про посвідчення договору купівлі продажу за р. №3661 від 15 листопада 2012 року, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_1 . Також на такому наявна відмітка відділу Держкомзему у місті Ужгороді Закарпатської області про реєстрацію в Поземельній книзі від 13 грудня 2012 року за реєстровим №2110100000610010215302.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний кадастр», в редакції станом на 08.08.2012, державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 7 даного Закону передбачено повноваження органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, серед яких і забезпечення створення та ведення Державного земельного кадастру; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно ч.4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

У відповідності до пункту 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Як слідує з матеріалів справи, відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215 не були перенесені до Державного земельного кадастру в автоматичному порядку.

Водночас, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215 була зареєстрована за позивачем ОСОБА_1 в порядку визначеному законодавством України на час відповідної реєстрації.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що позивач не є власником спірної земельної ділянки внаслідок непроведення реєстрації прав власності після посвідчення договору купівлі-продажу, оскільки такі твердження суперечать нормам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та релевантним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Щодо порушення порядку реалізації спірного майна

Порядок реалізації нерухомого майна на електронних торгах визначено Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5№ 2831/5. Про це міститься зазначення в постанові ВС від 11.02.2021 року по справі № 761/15797/19.

Згідно п.1 розділу I Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та цінних паперів), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Згідно статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до статті 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч.2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.

Згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

За змістом частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна здійснюється шляхом проведення електронних торгів або за фіксованою ціною.

Примусова реалізація майна охоплює комплекс юридично взаємопов`язаних дій, до яких належать опис та арешт майна, визначення його вартості, передання майна на реалізацію, оприлюднення інформації про лот, реєстрація учасників, проведення торгів, визначення переможця, сплата ним ціни продажу, складення протоколу й акта про проведені торги та подальше оформлення права власності. Кожна із цих дій має власне правове значення, а їх сукупність забезпечує досягнення кінцевого цивільно-правового результату - переходу права власності на реалізоване майно до переможця торгів.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом положень статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України продаж майна на аукціонах і публічних торгах до договорів купівлі-продажу та передбачають застосування до таких відносин загальних положень про купівлю-продаж з урахуванням установлених законом особливостей.

У постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, у зв`язку із чим проведення такої процедури є правочином. При цьому боржник є особою, майно якої примусово відчужується, переможець торгів набуває статусу покупця, виконавець реалізує надані йому законом повноваження щодо примусового продажу майна, а організатор торгів забезпечує функціонування електронної торгової системи та проведення аукціону відповідно до встановленого порядку.

Оскільки продаж майна на електронних торгах має правову природу правочину, питання його недійсності вирішується з урахуванням статей 203, 204 і 215 ЦК України.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, яка діє доти, доки його недійсність прямо не встановлена законом або доки він не визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, обставини, якими обґрунтовується недійсність електронних торгів, підлягають оцінці з урахуванням правового та фактичного стану, що існував на час проведення таких торгів і оформлення їх результатів. При цьому події, які настали після завершення торгів, можуть враховуватися для з`ясування обставин справи, але самостійної зворотної дії щодо вже вчиненого правочину вони не мають, якщо інший правовий наслідок прямо не встановлений законом.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц Велика Палата Верховного Суду визначила, що для визнання електронних торгів недійсними суд повинен установити: 1) чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; 2) чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; 3) чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (пункт 46).

Перший із наведених критеріїв передбачає встановлення конкретної норми законодавства, яка діяла на момент проведення торгів, змісту її порушення, часу вчинення відповідної дії або бездіяльності та суб`єкта, яким допущено порушення.

Другий критерій вимагає встановлення причинного зв`язку між відповідним порушенням та результатом електронних торгів. Такий вплив може полягати в тому, що за умови додержання закону майно не підлягало б переданню на реалізацію, торги не могли б відбутися у визначений час або на встановлених умовах, початкова ціна була б істотно іншою, до участі могли бути допущені інші особи, переможцем могла стати інша особа чи майно могло бути реалізоване за іншою ціною.

Третій критерій полягає у встановленні конкретного негативного наслідку для цивільного права або інтересу позивача. Особа, яка оспорює торги, повинна довести, яке саме належне їй право було порушене внаслідок продажу майна, у чому полягає таке порушення, та яким чином визнання торгів недійсними забезпечить його відновлення.

Порушення процедури саме по собі не зумовлює недійсності електронних торгів, оскільки визнання правочину недійсним виконує відновлювальну (реституційну) функцію та застосовується для захисту порушеного цивільного права, при цьому не є самостійною «санкцією» за будь-яке порушення, допущене виконавцем або організатором торгів, а тому за відсутності доведеного впливу порушення на результат продажу та за відсутності порушення права позивача скасування торгів не відповідатиме меті цивільно-правового захисту.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення зазначених обставин покладається на особу, яка оспорює електронні торги. Позивач має подати належні, допустимі, достовірні та достатні докази як самого порушення вимог законодавства, так і його впливу на результат торгів та спричиненого порушення власного права. Суд оцінює такі докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України.

Вирішуючи заявлені у цій справі вимоги, суд перевіряє законність правових підстав для реалізації земельної ділянки станом на дату проведення електронних торгів, наявність конкретних порушень порядку її примусового продажу, вплив кожного доведеного порушення на результат торгів та визначає чи спричинив продаж майна порушення прав позивача, яке може бути усунуте шляхом визнання електронних торгів недійсними.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області знаходились виконавче провадження №52053698 від 29.08.2016 з виконання виконавчого листа виданого Ужгородським міськрайонним судом 29.08.2012 року у цивільній справі №712/2719/2012 та виконавче провадження №52232161 від 15.09.2016 з виконання виконавчого листа виданого Ужгородським міськрайонним судом 02.02.2015 року, боржником у яких є ОСОБА_3 , які були об`єднані у зведене виконавче провадження №54255713.

В подальшому, постановою головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ в Закарпатській області Роман В.Я. від 31.03.2017 року у виконавчому провадженні №52232161 проведено опис та накладено арешт на майно, яке належить боржнику: земельна ділянка прощею 0,0600 га, кадастровий номер 2110100000:61:001:0215, що знаходиться в АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №708695. На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним та відчужувати в будь-який спосіб.

При цьому, як встановлено судом з доданої представником позивача відповіді ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №29-7-0.31-6437/2-25 від 26 грудня 2025 року вбачається, що відділом № 1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління (далі - Відділ № 1) надано інформацію від 23.12.2025 № 1806/420-25-0.36,3 про наявність у Відділі № 1 заяви про реєстрацію права власності на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2012 № ЗВ-002060033172012, на підставі якої в поземельній книзі від 13.12.2012 за № 2110100000610010215302 зареєстровано перехід права власності на земельну ділянку. До вказаної відповіді додано копію заяви про реєстрацію права власності на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2012 № ЗВ-002060033172012 на 9 арк. в 1 примірнику, з якої вбачається, що ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 зверталась 04.12.2012 року до відділу Держкомзему у місті Ужгород Закарпатської області з метою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:61:001:0215.

Крім того, у відповіді від Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області на виконання ухвали суду про витребування доказів від 28.05.2026 року, повідомлено, що згідно інформації наданої Відділом №1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у Відділі №1 наявний оригінал заяви гр. ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2012 за №002060033172012 та копія державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд серія ЯЛ №708695 за №211010001000880 з проставленою відміткою про перехід права власності на земельну ділянку та реєстрацією в Поземельній книзі, однак у Відділі відсутня інформація про наявність запитуваних Поземельних книг.

Беручи до уваги наведене, суд враховує, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним з елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

Відтак, суд приходить до висновку, що в ході проведення електронних торгів мало місце порушення порядку реалізації нерухомого майна, була реалізована земельна ділянка яка не належала боржнику, та не підлягала переданню на реалізацію, внаслідок чого мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, як власника майна, оскільки на нього покладено незаконний тягар відповідальності за зобов`язання іншої особи.

Щодо витребування майна

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі, якщо спірне нерухоме майно надалі відчужене за відплатним договором, і сторона цього договору не знала і не могла знати про відсутність у продавця права його відчужувати, у зв`язку із чим така особа є добросовісним набувачем, спірне нерухоме майно також може бути витребуване його власником відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України або на підставі частини третьої статті 388 ЦК України, оскільки таке майно вибуло з володіння власника (законного володільця) не з його волі (за неукладеним правочином).

Крім цього, необхідно враховувати, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Правовий аналіз положень статей 387, 388 ЦК України свідчить про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі 756/14643/19 від 09.04.2025.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. пункти 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18)).

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, площею 0.0600 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , вибула із законного володіння позивача ОСОБА_1 поза його волею.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див.: пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

За загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, тоді правомірному та ефективному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається, оскільки не є ефективним способом захисту права власника. Такі висновки узгоджуються також з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Враховуючи, що спірне майно вибуло з володіння позивача не з його волі іншим шляхом, суд приходить до висновку, що порушене право позивача, як власника майна, підлягає захисту шляхом витребування спірної земельної ділянки на його користь від відповідача відповідно до положень статті 388 ЦК України.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18)), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Щодо посилань сторони відповідача на положення частини другої статті 388 ЦК України, яка містить заборону витребування майна від добросовісного набувача, якщо це майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд зазначає наступне.

Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 285/3414/17 провадження № 61-38274св18, від 26 вересня 2019 року у справі № 742/3490/16-ц, провадження № 61-36122св18, від 17.02.2021 року у справі №344/6425/17, від 30 квітня 2025 року у справі № 644/1148/22).

Оскільки суд прийшов до висновку, що в ході проведення електронних торгів мало місце порушення порядку реалізації нерухомого майна, була реалізована земельна ділянка яка не належала боржнику, та не підлягала переданню на реалізацію, тому суд визнє неспроможними посилання сторони відповідача щодо неможливості витребування майна набутого у порядку, встановленому для виконання судових рішень, від добросовісного набувача.

Суд вважає, що в даному конкретному випадку за обставин справи, яка розглядається, витребування майна є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та необхідний у демократичному суспільстві, а тому не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням встановлених обставин та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі оплатного цивільно-правового договору, витребування зазначеної земельної ділянки на користь позивача, сприятиме забезпеченню «справедливого балансу» між інтересами сторін спору та не свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Разом із цим, відповідач не позбавлений можливості на захист його прав відповідно до статей 22, 390, 661 ЦК України. Вказане відповідає висновку, викладеному Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

Суд вважає, що за наведених конкретних обставин справи витребування спірної земельної ділянки у відповідача не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право власності, оскільки спірна земельна ділянка вибула поза волею первинного власника (позивача), а відповідач (покупець на торгах) не повинен нести збитки через помилки державних органів, та отримує право на їх компенсацію. Втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами визнається законним заходом, який ставить за мету як особистий інтерес позивача, спрямований на захист його порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження в країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб права власності на майно, і є пропорційним передбачуваним таким втручанням цілям.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав та мотивів викладених вище.

Як вказав Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до вимог ст. ст. 141, 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3955 грн. 41 коп.

Враховуючи наведене,оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2025 у справі №308/16171/25, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А., ДП СЕТАМ, Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про витребування земельної ділянки,- задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2025 у справі №308/16171/25, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 3955 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 41 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О.А., ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місцезнаходження: м.Ужгород, вул. Собранецька, 8-4.

Третя особа: Державне підприємство «СЕТАМ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, ЄДРПОУ 39958500.

Третя особа: Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Заньковецька, 10, ЄДРПОУ 35045459.

Повне рішення суду складено - 20.10.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило

Часті запитання

Який тип судового документу № 140804639 ?

Документ № 140804639 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140804639 ?

Дата ухвалення - 09.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140804639 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140804639 ?

В Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 140804639, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Судове рішення № 140804639, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 09.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 140804639 відноситься до справи № 308/16171/25

Це рішення відноситься до справи № 308/16171/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140804637

Наступний документ : 140804644

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 140804639, 09.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області