Рішення № 140804637, 21.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8842/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Ю.В,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 26.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №26.09.2025-100000870, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн. на строк 168 днів, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 26.09.2025. Додатковими договорами від 26.09.2025, 27.09.2025, 30.09.2025, 14.10.2025, 29.10.2025, 05.11.2025, 15.11.2025 та 26.11.2025 сума кредиту збільшувалась за ініціативою позичальника шляхом надання додаткових траншів, внаслідок чого загальна сума кредиту склала 30 000 грн. Дата повернення кредиту 12.03.2026.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 66 816,72 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 29 935,80 грн., по процентах 23 000,92 грн., по комісії, пов`язаній з наданням кредиту, 50,00 грн. та відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, 13 830,00 грн.

На підставі наведеного представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №26.09.2025-100000870 від 26.09.2025 у розмірі 66 816,72 грн. та судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви, у розмірі 199,38 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

04.10.2026 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Росул О.М. подав відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач позов не визнає та заперечує проти його задоволення, зокрема посилаючись на те, що: 1) він проходить військову службу за мобілізацією та має статус учасника бойових дій, а тому відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються; 2) відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а тому відсотки, нараховані позивачем на підставі цієї статті, стягненню не підлягають. Також відповідач зазначає, що ним здійснено часткову сплату за кредитним договором на загальну суму 19 542,30 грн. (09.10.2025 3 650 грн., 24.10.2025 4 745 грн., 07.11.2025 5 262 грн., 21.11.2025 5 885,30 грн.).

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника. Представник відповідача адвокат Росул О.М. подав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №26.09.2025-100000870, згідно з яким позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн. строком на 168 днів, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (офертою), заявкою, підтвердженням кредитного договору, додатком до анкети позичальника, які підписані відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Ідентифікацію позичальника здійснено із застосуванням системи BankID Національного банку України.

Додатковими договорами, укладеними між сторонами 26.09.2025, 27.09.2025, 30.09.2025, 14.10.2025, 29.10.2025, 05.11.2025, 15.11.2025 та 26.11.2025, за ініціативою позичальника збільшувалась сума кредиту шляхом надання 2-го 9-го траншів у розмірах 4 000 грн., 3 000 грн., 3 000 грн., 3 000 грн., 1 600 грн., 1 400 грн., 3 000 грн. та 1 000 грн. відповідно, внаслідок чого загальна сума кредиту склала 30 000 грн.

Згідно з п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (якщо комісія встановлена договором).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.

Згідно з п. 6.1 договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі та забезпечити своєчасне повернення кредиту та сплату процентів, комісій у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною оферти.

Відповідно до договору від 26.09.2025, додаткових договорів та квитанцій про перерахування коштів від 26.09.2025, 27.09.2025, 30.09.2025, 14.10.2025, 29.10.2025, 05.11.2025, 15.11.2025 та 26.11.2025 кредитором надано позичальнику кредит на загальну суму 30 000 грн. шляхом перерахування коштів на електронний платіжний засіб позичальника, зазначений у договорі. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредиту у визначений договором строк належним чином не виконав, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 66 816,72 грн., з яких: 29 935,80 грн. тіло кредиту; 23 000,92 грн. проценти; 50,00 грн. комісія, пов`язана з наданням кредиту; 13 830,00 грн. відсотки, нараховані за ст. 625 ЦК України. Розмір основного боргу визначений позивачем з урахуванням здійснених відповідачем платежів на загальну суму 19 542,30 грн.; власного розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, зустрічного позову не пред`явив.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, наявність між сторонами кредитних правовідносин, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 30 000 грн. та неповернення ним кредиту в повному обсязі у визначений договором строк підтверджені матеріалами справи та відповідачем по суті не заперечуються. Відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29 935,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 50,00 грн., суд зазначає, що її розмір (5% від суми 9-го траншу в 1 000 грн.) визначений умовами договору, погодженими сторонами та зазначеними у додатковому договорі від 26.11.2025, а доводів проти її стягнення відповідач не наводить. Тому вимога в цій частині також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 23 000,92 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи. Особливий період, розпочатий з моменту оголошення рішення про мобілізацію, триває.

З наданих відповідачем документів довідки №1604 від 25.08.2026, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , військового квитка серії НОМЕР_2 та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 10.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_1 та має статус учасника бойових дій.

Кредитний договір №26.09.2025-100000870 за своїм змістом (п. 3.2) укладений для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення споживчих потреб і не стосується придбання житлового майна, автомобіля чи обладнання, зазначених у виключеннях, передбачених ч. 15 ст. 14 вказаного Закону. Доказів зворотного позивачем суду не надано.

Таким чином, оскільки відповідач є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, на нього поширюється спеціальна гарантія, встановлена ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме ненарахування процентів за користування кредитом на весь час перебування на військовій службі в особливий період. З огляду на це, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 23 000,92 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у розмірі 13 830,00 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, введеним Законом України від 15.03.2022 №2120-IX, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено 26.09.2025, строк повернення кредиту визначено до 12.03.2026, тобто прострочення виконання зобов`язання допущено в період дії воєнного стану, який триває на час розгляду справи.

За таких обставин відповідач звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, у тому числі від сплати відсотків, нарахованих за цією статтею, а тому вимога позивача про стягнення 13 830,00 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №26.09.2025-100000870 від 26.09.2025 у розмірі 29 985,80 грн., з яких: 29 935,80 грн. заборгованість за тілом кредиту; 50,00 грн. комісія за надання кредиту. В задоволенні решти позовних вимог (процентів за користування кредитом у розмірі 23 000,92 грн. та відсотків за ст. 625 ЦК України у розмірі 13 830,00 грн.) слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., а також заявлено до відшкодування витрати на надсилання відповідачу копії позовної заяви у розмірі 199,38 грн., які згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України відносяться до судових витрат.

Позовні вимоги задоволено на суму 29 985,80 грн. із заявлених 66 816,72 грн., що становить 44,88%. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір 1 194,82 грн. (2 662,40 грн. ? 44,88%) та витрати на надсилання копії позовної заяви 89,48 грн. (199,38 грн. ? 44,88%), всього 1 284,30 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 610612, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, р/р НОМЕР_5 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №26.09.2025-100000870 від 26.09.2025 у розмірі 29 985 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 80 коп., з яких: 29 935 грн. 80 коп. заборгованість за тілом кредиту; 50 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) судові витрати в розмірі 1 284 (одна тисяча двісті вісімдесят чотири) грн. 30 коп., з яких: 1 194 грн. 82 коп. судовий збір; 89 грн. 48 коп. витрати на надсилання копії позовної заяви.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Й. Данко