Рішення № 140789775, 14.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 903/578/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом: Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі :

1) Волинської обласної ради

2)Волинської обласної державної (військової) адміністрації;

3)Західного офісу Держаудитслужби

до відповідача-1: Комунального підприємства Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради; відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ

про визнання недійсної додаткової угоди №1 від 03.01.2025 та стягнення 139 238,69 грн.

Представники сторін:

від позивача-1: не прибув;

від позивача-2: не прибув;

від позивача-3: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: Костяков Дмитро Володимирович;

від прокуратури: Гудков Максим Вадимович;

Встановив: Луцька окружна прокуратура Волинської області звернулась в інтересах держави в особі 1) Волинської обласної ради, 2) Волинської обласної державної (військової) адміністрації, 3) Західного офісу Держаудитслужби з позовом до 1)Комунального підприємства Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласноїради,2)Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ, в якому просить:

1) визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 03.01.2025 до договору про постачання електричної енергії споживачу №2025/392 від 03.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ (закупівля №UA-2024-12-27-002568-a).

2)стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністюВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ (ідентифікаційний код юридичної особи: 44690670) на користь Волинської обласної ради (р/р UA518999980314010544000003001, отримувач ГУК у Волин.обл./Волинська обл./24060300, код отримувача ЄДРПОУ 38009371, Казначейство України (ел.адм.подат), код класифікації доходів бюджету 24060300, інші надходження) в дохід обласного бюджету Волинської області кошти в сумі 139 238,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірна додаткова угода до договору про постачання електричної енергії №2025/392 від 03.01.2025 укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі, та підп.. 2 п. 19 особливостей затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178, безпідставно змінено істотні умови договору та не дотримано процедуру її укладення, сторонами належним чином не обґрунтовано коливання ціни на електроенергію на ринку після укладення первісного договору тому на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України просить визнати її недійсною.

Ухвалою суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.07.2026.

Ухвалою суду від 29.07.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 19 серпня 2026 на 10:15 год.

Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 18.08.2026р. у зв`язку з тимчасовою не працездатністю судді Дем`як В. М., судове засідання, що призначене на 19 серпня 2026 року на 10:15 год. у справі №903/578/26 не відбулось.

Ухвалою суду від 01.09.2026 повідомлено сторін про призначення судового засідання на 23.09.2026.

Ухвалою суду від 23.09.2026 оголошено перерву до 14.10.2026 на 10:15 год.

Представники позивача -1, -2, -3 та відповідача -1 у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату та час проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 25.09.2026.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача-2 позовні вимоги заперечив та просить суд відмовити в позові з підстав необґрунтованості та безпідставності. Доводить, що основний договір про постачання електричної енергії споживачу №2025/392 від 03.01.2025 є нікчемним в силу ст. 43 Закону України Про публічні закупівлі.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд задоволити позов в повному об`ємі. Додаткових пояснень не надав, вважає, що договір відповідає нормам закону.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представників позивачів та відповідача 1 не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Щодо підстав здійснення прокуратурою представницьких функцій у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України Про публічні закупівлі вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 у справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Водночас, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави території та реалізуються у визначеному законом порядку належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електроенергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод позивачем фактично отримано менше електроенергії, ніж планувалося, у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних і соціальних наслідків.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Пунктом 24 частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України Про публічні закупівлі, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч. 1 ст. 5 Закону).

Згідно із п.п. 22 та 23 Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178, Державне регулювання, контроль у сфері публічних закупівель та громадський контроль здійснюються відповідно до статті 7 Закону (Закон України Про публічні закупівлі).

Відповідно до Статуту КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради пункту 3 розділу 1 підприємство створене відповідно до рішення обласної ради від 20 грудня 2018 року № 22/42 шляхом перетворення Волинської обласної клінічної лікарні в комунальне некомерційне підприємство. (а.с. 47-52).

Пункт 5 засновником та власником підприємства є Волинська обласна рада.

Згідно пункту 32 Статуту джерелами формування майна та доходів підприємства є:

- майно передане підприємству власником;

- кошти обласного бюджету;

- кошти, отримані від Національної служби здоров`я України на підставі укладених договорів;

- кошти, отримані як державна фінансова допомога або дотації з бюджету;

- майно та кошти, отримані внаслідок господарської діяльності підприємства, у тому числі майно та кошти, одержані від реалізації робіт та послуг, здачі в оренду майна та ін.;

- майно та кошти, що находяться у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб, грантів, дарунків, тощо;

- надходження майна та коштів на виконання національних та міжнародних програм;

- інші джерела, не заборонені законодавством.

Пунктом 7 Статуту визначено, що підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним власнику та уповноваженому органу в межах повноважень кожного із них.

Згідно ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокуратура звертається до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави. Оскільки засновником КП «Волинська обласна клінічна лікарня» є Волинська обласна рада, невідшкодування встановлених коштів завдає істотної шкоди інтересам територіальної громади.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Також слід урахувати, що у вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, з урахуванням необхідності якнайшвидшого повернення коштів до бюджету та подальшого їх використання на потреби територіальної громади.

У постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що прокурор може представляти інтереси територіальної громади і це є сумісним з вимогами частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру.

У постанові Верховного Суду від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 зазначено, що хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

З урахуванням положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру та правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Луцькою окружною прокуратурою скеровано лист від 23.04.2026 до Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації та до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладені між КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та ТОВ ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ додаткової угоди до договору на постачання електричної енергії від 03.01.2025 №1, а також з проханням надання інформації щодо вжитих заходів на усунення порушень законодавства, у тому числі про звернення до суду із відповідним позовом. (а.с. 41-43).

Водночас позивачі не заперечили проти здійснення Луцькою окружною прокуратурою представництва у господарській справі про стягнення з ТОВ ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ надмірно сплачених коштів, що підтверджуєтся листом Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 30.04.2026 №130317-17/1038-2026, листом Волинської обласної ради від 08.05.2026 №740/47/2-26, листом Волинської обласної державної адміністрації від 28.04.2026 №2899/54/2-26. (а.с. 44-46).

Отже, враховуючи вище викладене у позивачів була можливість самостійно вирішити питання щодо звернення до суду з відповідним позовом. Однак, органи місцевого самоврядування обмежилися лише наданням відповіді на лист прокуратури.

Отже, нездійснення позивачами захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень вони обізнані про порушення інтересів держави, мають відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертаються, що беззаперечно свідчить про бездіяльність органів уповноважених державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, а тому наявні підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Володимирської міської ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації та Західного офісу Держаудитслужби.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.

Крім цього, Луцькою окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру повідомлено позивачів про намір на подання відповідного позову та водночас роз`яснено право на оскарження суб`єктом владних повноважень підстав для представництва. (а.с. 62).

Заслухавши пояснення представника відповідача -2 та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи слідує,що між ТОВ «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» та КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2025/392 від 03.01.2025 (а.с. 19-25).

Згідно пункту 1.2 умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів.

Пунктом 2.3 визначено, що кількіть товару, який постачається на умовах цього договору становить 765 000 кВт/год.

Відповідно до п. 3.1 постачальник зобов`язуєтся поставити споживачу електричну енергію в строк з моменту підписання договору до 31.03.2025.

Згідно п. 5.1 загальна сума цього договору становить 5 431 411,26 грн. в т. ч. ПДВ 905 235,21 грн., у тому числі:

5.1.1 за рахунок коштів місцевого бюджету 5 431 411,26 враховуючи ПДВ.

5.1.2 за рахунок власних коштів споживача 0,00 грн.

Додатком № 2 до договору визначена ціна за одиницю товару з урахуванням величини врегульованих тарифів та ПДВ, а саме 7,099884 грн/кВт* год.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до Договору.

Відповідно до п. 3.3 договору, Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена Додатком 2 до цього договору.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватися з дотриманням Сторонами норм, передбачених пунктом 19 Постанови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (зі змінами).

Постачальник повідомляє Споживача про наступну зміну ціни та будь-яких умов Договору з урахуванням інформації про право Споживача розірвати договір. У разі незгоди із зміною ціни чи інших умов Договору Споживач мас право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) Договору відповідно до законодавства України та умов цього Договору. У разі відмови Споживача від зміни ціни або інших умов Договору, що запропоновані Постачальником, а також у разі відсутності відповідні Споживача на таку пропозицію Постачальника протягом 20 календарних днів з дня її отримання, Постачальник має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) Договору відповідно до законодавства України та умов цього Договору.

Підпунктом 7 пункту 14.2. Договору передбачено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 Особливостей та за взаємною згодою Сторін:

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

- сторони можуть внести відповідні зміни в разі зміни регульованих цін (тарифів) на передачу та/або розподіл електричної енергії та/або середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» згідно з Додатком 2 до Договору.

Отже, станом на момент підписання договору про закупівлю від 03.01.2025 сторонами погоджені істотні умови - предмет, кількість, ціна, строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ЦК України та положень Закону України «Про публічні закупівлі» .

У подальшому між сторонами підписано додаткову угоду №1 від 03.01.2025, згідно якої шляхом збільшення величини тарифу на послуги з передачі електроенергії (із 0,52857 грн до 0,68623 грн за 1 кВт/год без ПДВ, відповідно до постанови НКРЕКП від 19.12.2024 №2200), ціна за одиницю товару (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) зросла до 7,289076 грн./кВт*год. (а.с. 26).

18.04.2025 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, в якій викладено пункт 2.3 та пункт 5.1 договору в новій редакції, а саме:

« 2.3 Кількість товару, що постачається на умовах цього договору становить 735 965 кВт/год.»

« 5.1 Загальна ціна цього договору становить 5 364 504,82 грн. в т. ч. ПДВ - 894 084,14грн., у тому числі:

5.1.1 за рахунок місцевого бюджету 5 364 504,82 грн.

5.1.2 за рахунок власних коштів споживача 0,00 грн. (а.с. 27).

Підставою для укладення додаткової угоди, якою збільшено договірну ціну на електроенергію, стала Постанова НКРЕКП від 19.12.2024.

Аналізом інформації щодо кількості постачання електричної енергії під час дії Договору установлено, що згідно наданих закладом охорони здоров`я актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних інструкцій ТОВ ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ на виконання Договору поставлено 735 965 кВт*год електричної енергії на загальну суму 5 364 504,82 грн, а саме:

№ акта/рахункаКількість/ кВт/ годСума/грнПлатіжні інструкції, датаПримітка: вартість за 1 кВт/год, підстава59 від 31.01.2025 (а.с. 30-31)2595371891784,92№12 від 13.02.2025 (а.с. 32).ДУ №1 7,289076 грн за 1 кВт/год396 від 13.03.2025 (а.с. 32 зворотня сторона 33).249561819076,39№27 від 20.03.2015 (а.с. 35).ДУ №1 7,289076 грн за 1 кВт/год639 від 11.04.2025 (а.с 35 зворотня сторона 36).2268661653643,51№38 від 18.04.2025 (а.с. 37 зворотня сторона).ДУ №1 7,289076 грн за 1 кВт/годВсього7359655364504,82 грн

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" №922-VIII від 25.12.2015 договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно із пунктами 2, 7 частини п`ятої цієї ж статті істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

З метою запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника, законодавець указав у статті 41 Закону України Про публічні закупівлі про можливість сторін договору змінити його умови шляхом збільшення ціни за одиницю товару, враховуючи при цьому інтереси покупця та запобігаючи безпідставному й необґрунтованому збільшенню ціни товару.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 33, частини четвертої статті 46 Закону України Про ринок електричної енергії на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема, тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

На період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України (п. 3-7 розд. Х Закону).

Постановою Уряду від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі Особливості (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 цих Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період.

Відповідно до п. 3 Особливостей, замовники що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Пунктом 17 Особливостей передбачено, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону та цих особливостей.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №927/56/23 вказує на те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.

Як встановлено судом, 03.01.2025 між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №2025/392 за результатами проведення публічних торгів №UA-2024-12-27-002568-a, який за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.

Станом на момент підписання Договору сторонами погоджені істотні умови - предмет, кількість, ціна, строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ст.628,638 ЦК України.

03.01.2025 сторонами правочину укладено спірну додаткову угоду № 1, якою змінено ціну одиниці товару шляхом збільшення величини тарифу на послуги з передачі електроенергії (із 0,52857 грн до 0,68623 грн за 1 кВт/год без ПДВ, згідно постанови НКРЕКП від 19.12.2024 №2200).

Відповідно до постановаи НКРЕКП №2200 від 19.12.2024, прийнятої НКРЕКП, для ПрАТ НЕК Укренерго встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 686,23 грн/МВт·год (без ПДВ) для користувачів системи, який застосовується з 01.01.2025. (а.с. 28).

Зазначеним рішенням також затверджено структуру тарифу, яка включає, зокрема, витрати на виконання спеціальних обов`язків щодо забезпечення загальносуспільних інтересів (у тому числі підтримку виробництва електричної енергії з альтернативних джерел), що є складовою кінцевої вартості електричної енергії. Тариф на передачу електричної енергії є регульованою складовою ціни, яка встановлюється уповноваженим державним органом та не залежить від волевиявлення сторін договору.

Водночас постанова НКРЕКП №2200 від 19.12.2024, з посиланням на яку сторони договору збільшували ціну одиниці товару шляхом збільшення величини тарифу на послуги з передачі електроенергії, прийнята і оприлюднена 19.12.2024 - в період строку подання тендерних пропозицій по публічній закупівлі №UA-2024-12-27-002568-a.

Пропозицію у цій закупівлі ТОВ Волиньенергопостач подало 01.01.2025. (а.с 16).

Отже, на момент подання тендерних пропозицій та укладення Договору постанова НКРЕКП №2200 від 19.12.2024 щодо тарифу на передачу електричної енергії уже була оприлюднена, її зміст та строк набрання чинності були у доступі, тому, зважаючи на визначений умовами закупівлі період постачання електричної енергії - з 03.01.2025 до 31.12.2025, тарифи згідно з постановою могли бути враховані Постачальником при визначенні базової ціни товару в пропозиції та Договорі з огляду на принципи добросовісності, відкритості та прозорості.

Натомість Постачальник як учасник ринку електричної енергії, будучи обізнаним із положеннями постанови НКРЕКП щодо рівня тарифу на передачу електричної енергії, часу початку дії такого тарифу, подав тендерну пропозицію, що враховувала нижчий тариф на передачу, який передбачувано діяв лише до кінця грудня 2024 року. Таким чином, досягнуто переваг перед іншими учасниками аукціону щодо визначення найбільш економічно вигідної цінової пропозиції.

З огляду на висновки щодо застосування норм права, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №924/413/24: "...Передбачена умовами договору про постачання електричної енергії споживачу зміна умов цього договору у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару з цим договором, не доводить виникнення у відповідача права змінити вартість електричної енергії, що поставляється ним за договором, у зв`язку із коливанням цін на ринку, оскільки сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику при проведенні процедури закупівлі, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Таких доказів відповідач не надав та відповідних обставин суди не встановили. Виключно зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару."

З урахуванням наведеного суд погоджується з доводами прокурора про те, що підстав для збільшення ціни в даному випадку не було і умови додаткової угоди № 1 від 03.01.2025 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2025/392 від 03.01.2025 не відповідають вимогам п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відтак, оскільки вищевказана додаткова угода №1 визнається недійсною, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2025/392 від 03.01.2025, а саме 7,099884 грн з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, за поставлену електричну енергію за ціною, визначеною умовами Договору, комунальне підприємство повинне було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 735965 кВт*год кошти у розмірі 5 225 266,13 грн з ПДВ (735965* 7,099884).

Судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 139 238,69 грн (5 364 504,82 5 225 266,13).

Щодо заперечень відповідача-2 про визнання додаткової угоди №1 від 03.01.2025 недійсною.

Відповідно до п. 3.1 договору про постачання електричної енергії споживачу №2025/392 від 03.01.2025, строк (термін) поставки товару визначено з 03.01.2025 по 31.12.2025.

Тариф на послуги з передачі електричної енергії, включений у ціну електричної енергії за договором, визначено на підставі постанови НКРЕКП від 09.12.2023 №2322, при цьому, вказаною постановою такий тариф встановлено лише до кінця 2024 року.

Як зазначалось вище, постанова НКРЕКП №2200 прийнята й оприлюднена 19.12.2024, а пропозицію у закупівлі ТОВ «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ», за даними вебсайту «prozorro.gov.ua», подано пізніше (31.12.2024 о 17:01 годині), відтак, як на дату подання Відповідачем 2 своєї пропозиції, так і на час підписання правочину (03.01.2025), постанова НКРЕКП від 19.12.2024 №2200 щодо тарифу на передачу електричної енергії уже була оприлюднена, її зміст та строк набрання чинності знаходилися у відкритому доступі.

Підпунктом 7 пункту 14.2. Договору передбачено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 Особливостей та за взаємною згодою Сторін:

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

При цьому, жодних змін регульованих цін (тарифів) з моменту підписання Договору та укладання додаткової угоди (03.01.2025) не відбувалося.

Відповідач 2, підписуючи договір та погоджуючи його істотні умови, повинен був оцінити можливість виконання зобов`язання щодо поставки електричної енергії в період з 03.01.2025 по 31.12.2025, а тому укладення додаткової угоди № 1 та посиланням саме на прийняття НКРЕП постанови від 19.12.2024 № 2200 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2025 рік», згідно з якою встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії саме НЕК «Укренерго» не є поважною підставою для внесення відповідних змін та не може вважатися добросовісною поведінкою сторін, яка забезпечує реалізацію принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, а тому не може свідчити про дотримання сторонами приписів пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки передбачена умовами договору про постачання електричної енергії споживачу зміна умов цього договору у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/ або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару з цим договором, не доводить виникнення у відповідача права змінити вартість електричної енергії, що поставляється ним за договором, у зв`язку із зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії ще до укладення договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику при проведенні процедури закупівлі, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Таких доказів Відповідачем 2 не надано, а виключно зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару .

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що виконання договору за первісною ціною стало для нього об`єктивно неможливим або очевидно збитковим.

Посилання відповідача на подекадну динаміку цін суд відхиляє, оскільки такі обставини мають характер господарського прогнозування та не можуть вважатися юридично значущими підставами для зміни істотних умов договору про закупівлю.

Також суд враховує, що саме на відповідача як учасника процедури закупівлі покладається обов`язок належного врахування ризиків зміни ринкової кон`юнктури при формуванні тендерної пропозиції.

Доводи відповідача -2, не взято до уваги суду, оскільки спростовують матеріалами справи та висновками Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору, слід покласти на них.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 03.01.2025 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2025/392 від 03.01.2025, укладеного між Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» (закупівля №UA-2024-12-27-002568-a).

3.Стягнути із ТзОВ «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» (ЄДРПОУ: 44690670) на користь Волинської обласної ради (р/р UA518999980314010544000003001, отримувач ГУК у Волин.обл./Волинська обл./24060300, код отримувача ЄДРПОУ 38009371, Казначейство України (ел.адм.подат), код класифікації доходів бюджету 24060300, інші надходження) в дохід обласного бюджету Волинської області кошти в сумі 139 238,69 грн.

4.Стягнути із ТзОВ «ВОЛИНЬЕНЕРГОПОСТАЧ» (ЄДРПОУ: 44690670) на користь Волинської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи: 02909915) у Державній казначейській службі України за номером UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ЄДРПОУ одержувача 02909915) 2 662,4 грн. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути із Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради (ЄДРПОУ 01983163) на користь Волинської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи: 02909915) у Державній казначейській службі України за номером UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ЄДРПОУ одержувача 02909915) 2 662,4 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України. Повний текст рішення складено 21.10.2025.

Суддя В. М. Дем`як