Рішення № 140789719, 15.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р. Cправа № 902/703/26

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон-Тех" (вул. Новопирогівська, 62а, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 40940642)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Агро Транс Сервіс" (вул. Карпенка-Карого, 6, м. Хмільник, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22000, код ЄДРПОУ 44880074)

про стягнення 410 450,88 грн

за участю :

від Позивача : Волинець І.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

ВСТАНОВИВ :

26.05.2026 року до Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява ТОВ "Агрон-Тех" до ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" про стягнення 410 450,88 грн, з яких: 208 444,80 грн - пені, 20 431,89 грн - 3% річних, 136 212,61 грн - 20% річних згідно ст. 536 ЦК, 45 361,58 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/703/26) від 26.05.2026 року дану позовну заяву передано для розгляду судді Тісецькому С.С..

Ухвалою суду від 29.05.2026 року відкрито провадження у справі № 902/703/26. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.08.2026 року о 14:30 год..

25.08.2026 року до суду від ТОВ "Агрон-Тех" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання б/н від 24.08.2026 року про долучення документів до матеріалів справи та заява б/н від 24.08.2026 року про участь в судових засіданнях у справі №902/703/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Також, 25.08.2026 року до суду від ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання № 902/703/26 від 25.08.2026 року про відкладення розгляду справи.

Водночас, ухвалою суду від 25.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/703/26 до судового розгляду по суті на 15.10.2026 р. о 10:00 год.. Ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Агрон-Тех", адвоката Волинця І.В. у судовому засіданні, яке призначено на 15.10.2026 року о 10:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №902/703/26, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату - 15.10.2026 року в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явився представник Позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався.

При цьому, судом встановлено, що 12.10.2026 року до суду від представника Відповідача - адвоката Калачик Н.М. через систему "Електронний суд" надійшла заява №902/703/26 від 12.10.2026 року, в якій повідомлено, що з 12.10.2025 представництво інтересів у судовій справі № 902/703/26 за позовом ТОВ "Агрон-Тех" до ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" про стягнення 410 450,88 грн, адвокатом Калачик Наталією Михайлівною припинено.

Також, судом встановлено, що від Відповідача до суду не надходив відзив на позовну по справі № 902/703/26.

Принагідно, суд зауважує, що згідно ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Водночас, суд зважає на те, що ухвала суду від 25.08.2026 року по справі № 902/703/26 була надіслана до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: представнику Позивача, адвокату Волинцю І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" - tat_service@ukr.net, представнику Відповідача, адвокату Калачик Н.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2

Поряд з цим, згідно відомостей з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище ухвала суду була доставлена до електронного кабінету ЄСІТС Відповідача - 28.08.2026 о 18:50 год. та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 31.08.2026 року.

Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що Відповідачем надано відзив на позов та останнього належним чином повідомлено про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представника Відповідача за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду справи по суті, представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовільнити позов повністю.

Суд, заслухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.

За змістом позову, позовні вимоги мотивовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрон-Тех" та ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" було укладено договір №068-Київ/ЗЧ-М від 31.08.2022 (далі - договір поставки) на поставку запчастин до СГ техніки.

Так, Продавець поставив товар згідно наступних видаткових накладних :

1) Видаткової накладної № 1272 від 29.04.2025 р. на суму 183 804,98 грн;

2) Видаткової накладної № 1277 від 30.04.2025 р. на суму 85 827,07 грн;

3) Видаткової накладної № 1278 від 30.04.2025 р. на суму 101 076,42 грн;

4) Видаткової накладної № 1347 від 06.05.2025 р. на суму 107 879,29 грн;

5) Видаткової накладної № 1390 від 08.05.2025 р. на суму 117 913,04 грн;

6) Видаткової накладної № 1391 від 08.05.2025 р. на суму 109 266,31 грн;

7) Видаткової накладної № 1392 від 08.05.2025 р. на суму 14 147,00 грн;

8) Видаткової накладної № 1666 від 27.05.2025 р. на суму 173 305,20 грн;

9) Видаткової накладної № 1667 від 27.05.2025 р. на суму 75 204,06 грн;

10) Видаткової накладної № 2302 від 27.06.2025 р. на суму 68 004,06 грн.

Відповідно, всього протягом 2025 р. поставлено товару на 977 666,45 грн, частину товару у розмірі 350 050,56 грн було оплачена 2025 р., а частину товару на суму 627615,89 грн Покупець не оплачує.

На виконання спірного договору поставки, Відповідачем було оплачено попередні поставки товару в попередніх роках. Зазначене, на переконання Позивача, підтверджує ритмічність поставок Позивачем для Відповідача.

В свою чергу, Відповідач надав Позивачу гарантійний лист з електронної пошти - tat_service@ukr.net, де зазначено: "ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" повідомляє про складну економічну ситуацію … просить розтермінувати заборгованість за запчастини до СГ техніки згідно договору № 068-Київ/ЗЧ-М від 31.08.2022 згідно накладних … загальну суму заборгованості станом на 30.10.2025 р. у сумі 677 615,89 грн у наступному порядку: 300000,00 грн - до 20 листопада 2025 р., 377 615,89 грн - до 20 грудня 2025 р.".

При цьому, 11.11.2025 Відповідач оплатив лише 50 тис. грн і припинив виконувати зобов`язання згідно Гарантійного листа.

Разом з тим, Позивачем було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно яких отримувачем є ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс", зокрема, податкові накладні на останні поставки (долучені до позовної заяви) :

1) Податкова накладна 64 від 06.05.25 на загальну суму 107 879,29 грн (в т.ч. ПДВ 17979,88);

2) Податкова накладна 106 від 08.05.25 на загальну суму 117 913,04 грн (в т.ч. ПДВ 19652,17);

3) Податкова накладна 107 від 08.05.25 на загальну суму 50 505,34 грн (в т.ч. ПДВ 8417,56);

4) Податкова накладна 108 від 08.05.25 на загальну суму 14 147,00 грн (в т.ч. ПДВ 2357,83);

5) Податкова накладна 336 від 29.04.25 на загальну суму 183 804,98 грн (в т.ч. ПДВ 30634,16);

6) Податкова накладна 354 від 30.04.25 на загальну суму 85 827,07 грн (в т.ч. ПДВ 14304,51);

7) Податкова накладна 355 від 30.04.25 на загальну суму 101 076,41 грн (в т.ч. ПДВ 16846,07);

8) Податкова накладна 377 від 27.05.25 на загальну суму 173 305,20 грн (в т.ч. ПДВ 28884,20);

9) Податкова накладна 378 від 27.05.25 на загальну суму 75 204,06 грн (в т.ч. ПДВ 12534,01);

10) Податкова накладна 526 від 27.06.25 на загальну суму 68 004,06 грн (в т.ч. ПДВ 11334,01).

Згідно п. 8.3. договору поставки - "Право власності на Товар переходить до Покупця в момент фактичного отримання Товару. Датою переходу права власності на Товару до Покупця є дата підписання видаткової накладної на отримання Товару у місці поставки".

Згідно п. 1.1. договору поставки: "Постачальник на умовах цього Договору зобов`язується передати у власність Покупця товар визначений у додатку до Договору (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його ціну сплативши за нього визначену договором грошову ціну в наступному порядку :

...1.1.1. за умови придбання Товару на загальну суму до: 100 000 (сто тисяч) грн. в т. ч. ПДВ - протягом 20 (двадцяти) днів з дня отримання першої партії (або першої одиниці) Товару;

...1.1.2. за умови придбання Товару на загальну суму понад 100 000 (сто тисяч) грн в т.ч. ПДВ (одноразово або частинами) - в день отримання Товару на суму, що перевищує вказану в цьому підпункті Договору суму.

Примітка: Сторони встановлюють, що зобов`язання по оплаті Товару в день його отримання настає як при факті одразового отримання Товару на суму, що перевищує суму вказану в підпункті б), так і при отриманні частини Товару, сума ціни якого та ціни попердньо отриманого, але не оплаченого Товару перевищує вказану у підпункті б).

Водночас, рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.03.2026 р. по справі 902/73/26 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Агро Транс Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон-Тех" 627 615,89 грн - основної заборгованості за товар за Договором № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022.

Станом на момент подання цього позову, Відповідач не оплатив за поставлений товар основний борг на суму 627 615,89 грн - ні добровільно, ні згідно рішення суду від 19.03.2026р. по справі 902/73/26.

Відповідно до п. 7.2. Договору: "Покупець несе відповідальність за прострочення з оплати вартості Товару, сплачуючи за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу."

Згідно п. 7.3. договору : "У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни Товару та сплаті відсотків, сплачує на користь Постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних з простроченої суми".

З огляду на те, що Відповідачем допущено прострочення оплати Товару, Позивач нарахував штрафні санкції (пені, штраф), відсотки за користування чужими грошовими коштами, інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання грошових зобов`язань за весь час прострочення.

Отже, внаслідок порушення умов договору, враховуючи суму поставлено товару на 977666,45 грн та з огляду на відсутність оплати майже 1 рік основної заборгованості, Позивач зазнав збитків (внаслідок сплати відсотків за користування кредитними коштами), вчинення Відповідачем дій спрямованих на затягування сплати основного боргу (н-д подання необґрунтованої апеляційної скарги по справі 902/73/26 і т.д.), отримання товару на значну суму, відповідно Позивач у позові стверджує, що має безумовне та підставне право заявити до стягнення: 208 444,80 грн (пені); 20 431,89 грн (3% річних); 136 212,61 грн (20% річних згідно ст. 536 ЦК) 45 361,58 грн (інфляційне збільшення).

Крім того, на початку 2026 р. листом (Вимогою за Вих. № 1 від 14.01.2026 р.) адвокат Позивача поставив вимогу Покупцеві оплатити борг, яка була проігнорована Відповідачем і залишена без відповіді.

Водночас, у поданому до суду клопотанні ТОВ "Агрон-Тех" б/н від 24.08.2026 року про долучення документів до матеріалів справи, повідомлено наступне.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.03.2026 у справі №902/73/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Агро Транс Сервіс" (вул. Карпенка-Карого, буд. 6, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код - 44880074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон-Тех" (вул.Новопирогівська, буд. 62а, м. Київ, 03045, код - 40940642) 627 615,89 грн заборгованості за Договором № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022, 7 531,39 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 29 875,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, факт прострочення оплати за видатковими накладними є встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили.

Отже, факт існування основного боргу та період виникнення прострочення є належно встановленими судом і повторному доказуванню не підлягають.

Поряд з цим, виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2026 у справі № 902/73/26 на суму 627 615,89 фактично проведено Відповідачем вкінці липня 2026 р., що підтверджується Постановою про закриття виконавчого провадження від 20.07.2026 р..

Це означає, на думку Позивача, що якщо боржник не сплачує борг після прийняття судового рішення, 3% річних та інфляційні втрати продовжують нараховуватися до моменту фактичного погашення заборгованості.

Враховуючи викладене, Позивач у позовній заяві просить суд : стягнути з ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" на користь ТОВ "Агрон-Тех" заборгованість у розмірі 410 450,88 грн, з яких: 208 444,80 грн (пені), 20 431,89 грн (3% річних), 136 212,61 грн (20% річних згідно ст.536 ЦК) та 45 361,58 грн(інфляційне збільшення внаслідок втрат від інфляції).

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості у розмірі 410 450,88 грн, з яких: 208 444,80 грн - пені, 20431,89 грн - 3% річних, 136 212,61 грн - 20% річних згідно ст. 536 ЦК України та 45361,58 грн - інфляційних втрат.

Поряд з цим, із змісту позову вбачається, що вказані вище нарахування здійсненні Позивачем, внаслідок відсутності оплати Відповідачем майже 1 рік основної заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 068-Київ/ЗЧ-М від 31.08.2022 року (копія наявна у справі), який було укладено між ТОВ "Агрон-Тех" (Постачальник) та ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" (Покупець).

Також, Позивачем у позові повідомлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.03.2026 р. по справі 902/73/26 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Агро Транс Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон-Тех" 627 615,89 грн - основної заборгованості за товар за договором № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 року.

Водночас, Позивачем до згаданого вище клопотання б/н від 24.08.2026 року про долучення документів до матеріалів справи, долучено копію постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 року по справі 902/73/26, якою постановлено :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" на рішення господарського суду Вінницької області від 19.03.26 у справі №902/73/26 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 19.03.26 у справі № 902/73/26 скасувати. Прийняти нове рішення.

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (вул. Карпенка-Карого, буд. 6, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код - 44880074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" (вул.Новопирогівська, буд. 62а, м. Київ, 03045, код - 40940642) 627 615,89 грн - заборгованості за Договором № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022, 7 531,39 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 29 875,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (вул. Карпенка-Карого, буд. 6, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код - 44880074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" (вул.Новопирогівська, буд. 62а, м. Київ, 03045, код - 40940642) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Принагідно, суд зважає на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана вище постанова суду набрала законної сили : 09.06.2026 року.

Водночас, із змісту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 року по справі 902/73/26, серед іншого, вбачається наступне.

Як убачається із матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (Покупець) укладено договір поставки на умовах розстрочення платежу № 068-Київ/ЗЧ-М від 31.08.2022.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання з поставки товару у 2025, що підтверджується доданими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу.

Доводи відповідача про те, що ним було здійснено проплату в сумі 50 000,00 грн 11.11.2025 згідно платіжного доручення № 587, що не було враховано судом першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується, що як позивачем, так і судом першої інстанції було враховано вказану суму, у суму загальної заборгованості 627 615,89 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 627 615,89 грн заборгованості за Договором № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 правомірною та обґрунтованою, відповідно її слід задоволити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".

Отже, встановлені вказаною вище постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 року по справі 902/73/26 обставини щодо наявної заборгованості Відповідача - ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" перед Позивачем - ТОВ "Агрон-Тех" у розмірі 627 615,89 грн за договором № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 року, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.

Разом з цим, судом встановлено, що 20.07.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Думанською Аліною Леонідівною прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 81419036) щодо примусового виконання наказу № 902/73/26 виданого 26.06.2026 Господарським судом Вінницької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" (вул. Карпенка-Карого, буд. 6, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код - 44880074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОН-ТЕХ" (вул.Новопирогівська, буд. 62а, м. Київ, 03045, код - 40940642) 627 615,89 грн - заборгованості за Договором № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022, 7 531,39 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 29 875,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, цією постановою приватного виконавця встановлено повне, фактичне виконання, згідно виконавчого документа.

При цьому, в матеріалах цієї справи наявна копія наказу Господарського суду Вінницької області від 26.06.2026 по № 902/73/26, виданого на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 року у справі 902/73/26.

Також, виконання Відповідачем вкінці липня 2026 року судового рішення у справі №902/73/26 на суму 627 615,89 грн, підтверджено Позивачем у поданому клопотанні б/н від 24.08.2026 року про долучення документів до матеріалів справи.

Отже, наявними у цій справі доказами підтверджується оплата Відповідачем на користь Позивача заборгованості в сумі 627 615,89 грн, яка виникла за договором поставки № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 р., внаслідок порушення умов якого Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з Відповідача пеню, 3% річних, 20 % річних згідно ст. 536 ЦК України та інфляційні втрати.

Так, згідно долученого до позовної заяви детального розрахунку ціни позову, Позивачем нараховано 208 444,80 грн - пені за період з 07.05.2025 р. по 01.05.2026 р., 20431,89 грн - 3% річних річних за період з 07.05.2025 р. по 01.05.2026 р., 136 212,61 грн - 20% річних згідно ст. 536 ЦК України за період з 07.05.2025 р. по 01.05.2026 р. та 45 361,58 грн - інфляційних втрат за період з 07.05.2025 р. по 01.05.2026 р., що в загальній сумі складає 410 450,88 грн.

Поряд з цим, із даного детального розрахунку ціни позову вбачається, що зазначені вище нарахування здійсненні за відповідні періоди на суми заборгованості згідно видаткових накладних, які підписані та скріплені печатками ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" та ТОВ "Агрон-Тех", а саме : № 1347 від 06.05.2025р. на суму 107 879,29 грн; №1390 від 08.05.2025р. на суму 117 913,04 грн; № 1391 від 08.05.2025 р. на суму 50 505,34 грн; №1392 від 08.05.2025р. на суму 14 147,00 грн; № 1666 від 27.05.2025р. на суму 173 305,20 грн; № 1667 від 27.05.2025р. на суму 75 204,06 грн; № 2302 від 27.06.2025р. на суму 68004,06 грн; № 1278 від 30.04.2025 р. на суму 101 076,41 грн (копії наявні у справі).

Принагідно, суд зважає на те, що у цих видаткових накладних, серед іншого, наявне посилання на договір № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 р..

Слід зазначити, що тотожні суми заборгованості за описаними вище видатковими накладними, зазначені у обопільно підписаному електронними підписами ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" та ТОВ "Агрон-Тех" Акті звірки взаємних розрахунків по стану за період : 2025 р. за договором № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 р. (копія наявна у справі).

Також, наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем за згаданими вище видатковими накладними була встановлена постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 року по справі 902/73/26.

Водночас, судом встановлено, що договором поставки на умовах розстрочення платежу № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 року, передбачені, зокрема, такі умови:

Постачальник на умовах цього Договору зобов`язується передати у власність Покупця Товар визначений у Додатку до Договору (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму в наступному порядку (п. 1.1.):

- за умови придбання Товару на загальну суму до: 100 000 грн в т.ч. ПДВ - протягом 20 днів з дня отримання першої партії (або першої одиниці) Товару (пп. 1.1.1.);

- за умови придбання Товару на загальну суму понад 100 000 грн в т.ч. ПДВ (одноразово або частинами) - в день отримання Товару на суму, що перевищує вказану в цьому підпункті Договору суму.

Примітка: Сторони встановлюють, що зобов`язання по оплаті Товару в день його отримання настає, як при факті одноразового отримання Товару на суму, що перевищує суму вказану в підпункті б), так і при отриманні частини Товару, сума ціни якого та ціни попередньо отриманого, але не оплаченого Товару, перевищує вказану в підпункті б) (пп.1.1.2.).

Ціну Договору становить загальна ціна Товару, що фактично придбавається за цим Договором та визначається на підставі рахунків фактур та накладних, що є невід`ємними додатками до Договору (п. 2.1).

Сторони встановили, що всі розрахунки за Договором відбуваються у гривні. Розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника, що вказані в даному Договорі (п. 2.2.).

Покупець зобов`язаний (п. 3.1.), зокрема : провести оплату за Товар відповідно до виставленого Постачальником рахунку-фактури на конкретну партію Товару в порядку, визначеному в пункті 1.1 Договору, з урахуванням вимог п.п. 2.2. Договору. При перерахуванні коштів обов`язково вказувати в платіжному дорученні на оплату номер і дату укладення цього Договору (п. 3.2.1.).

У день отримання Товару Покупець зобов`язаний підписати видаткову накладну на партію Товару та передати її оригінал для Постачальника (п. 4.2.).

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31 грудня 2023, а в частині оплати замовленого Товару та сплати інших платежів - до повного розрахунку із Постачальником (п. 5.1.).

Покупець несе відповідальність за прострочення з оплати вартості Товару, сплачуючи за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу (п. 7.2.).

У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни Товару та сплаті відсотків, сплачує на користь Постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних з простроченої суми (п. 7.3.).

Право власності на Товар переходить до Покупця в момент фактичного отримання Товару. Датою переходу права власності на Товару до Покупця є дата підписання видаткової накладної на отримання Товару у місці поставки (п. п. 8.3.).

Отже, з огляду на викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що матеріалами цієї справи підтверджується порушення Відповідачем умов договору поставки № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 р. щодо оплати останнім поставленого Позивачем товару та відповідно наявність заборгованості ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" перед ТОВ "Агрон-Тех" у період з 07.05.2025 р. по 01.05.2026 р. по вказаним вище видатковим накладним, які були оформлені сторонами згідно вказаного договору поставки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, положення статті 536 ЦК України передбачають можливість, зокрема, для постачальника нарахування на прострочену покупцем суму процентів за користування грошовими коштами.

Відтак, з огляду на зміст пункту 7.3 договору поставки на умовах розстрочення платежу № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 року, який регулює порядок нарахування відсотків за користування коштами в розмірі 20 відсотків річних з простроченої суми, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин у відповідній частині, підлягають застовуванню приписи статті 536 ЦК України.

Також, згідно ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2023 року у справі № 920/1396/15, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2026 року у справі № 910/11507/25, передбачені статтею 536 ЦК України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), та виступають способом захисту прав та інтересів замовника який, здійснивши оплату послуг на умовах попередньої її оплати, набув також статусу кредитора за договором по відношенню до підрядника до моменту викання таким робіт за договором у повному обсязі.

Також проценти за користування чужими коштами, передбачені статтею 536 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів річних, про які йдеться у частині другій статті 625 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання (див. постанову Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/639/18).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2025 року у справі № 927/389/24, у постанові від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак чинне законодавство не передбачає такої підстави припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Отже, зобов`язання, не виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 виклала правову позицію, відповідно до якої за приписами статей 509, 598, 599, 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

Отже, беручи до уваги викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача пеню, 3% річних, 20 % річних згідно ст. 536 ЦК України і інфляційні втрати за період з 07.05.2025 р. по 01.05.2026 р., що узгоджується із наявними у справі доказами, умовами договору поставки № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 року, наведеними вище приписами законодавства та правовими висновками Верховного Суду.

Також, суд зауважує, що Позивачем нараховано згідно детального розрахунку ціни позову пеню, 3% річних, 20 % річних згідно ст. 536 ЦК України та інфляційні втрати за період з 07.05.2025 р. по 01.05.2026 р., тобто до моменту ухвалення остаточного судового рішення у справі № 902/73/26, а саме постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 року та до моменту повного виконання Відповідачем наказу Господарського суду Вінницької області, виданого у справі 902/73/26 від 26.06.2026 на виконання цієї постанови суду апеляційної інстанції про стягнення з ТОВ "ТРЕЙД АГРО ТРАНС СЕРВІС" на користь ТОВ "АГРОН-ТЕХ" 627 615,89 грн - заборгованості за договором № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 року (постанова приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А.Л. про закінчення виконавчого провадження (ВП № 81419036) від 20.07.2026 року.

Водночас, суд, перевіривши за допомогою комп`ютерної програми "LIGA360" згаданий вище детальний розрахунок ціни позову щодо нарахування Позивачем 208 444,80 грн - пені за період з 07.05.2025 р. по 01.05.2026 р., 20 431,89 грн - 3% річних річних за період з 07.05.2025 р. по 01.05.2026 р., 136 212,61 грн - 20% річних згідно ст. 536 ЦК України за період з 07.05.2025 р. по 01.05.2026 р. та 45 361,58 грн - інфляційних втрат за період з 07.05.2025 р. по 01.05.2026 р., встановив, що відповідні нарахування здійсненні в межах чинного законодавства, умов договору поставки № 068-Київ-ЗЧ-М від 31.08.2022 року, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 410 450,88 грн (208444,80 грн + 20431,89 грн + 136 212,61 грн + 45 361,58 грн) заборгованості, підлягають задоволенню повністю.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що Позивачем при подані вказаного вище позову було сплачено судовий збір в сумі 5 100,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 805 від 19.05.2026 року.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, беручи до уваги те, що Позивачем подано до суду вказану вище позовну заяву в електронній формі, а саме через систему "Електронний суд", сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання цього позову становить 4 925,41 грн (410 450,88 грн * 1,5% * 0,8), з огляду на заявлені згідно даного позову майнові вимоги та наведені вище приписи Закону України "Про судовий збір".

Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що позов у цій справі судом задоволено повністю, судові витрати Позивача зі сплати судового збору в сумі 4 925,41 грн згідно вимог ст. 129 ГПК України, підлягають покладенню на Відповідача.

Разом з цим, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на відсутність в матеріалах справи клопотання Позивача щодо повернення надмірно сплаченого судового збору, наразі судом не вирішується питання щодо повернення ТОВ "Агрон-Тех" судового збору в розмірі 174,59 грн (5 100,00 грн - 4925,41 грн).

Керуючись ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Задоволити позов у справі № 902/703/26, повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Агро Транс Сервіс" (вул. Карпенка-Карого, 6, м. Хмільник, Хмільницький р-н, Вінницька обл., 22000, код ЄДРПОУ 44880074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон-Тех" (вул. Новопирогівська, 62а, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 40940642) 410 450,88 грн заборгованості, з яких: 208 444,80 грн - пені, 20 431,89 грн - 3% річних, 136 212,61 грн - 20% річних згідно ст. 536 ЦК України, 45 361,58 грн - інфляційне збільшення внаслідок втрат від інфляції; а також 4 925,41 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: представнику Позивача, адвокату Волинцю І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ТОВ "Трейд Агро Транс Сервіс" - tat_service@ukr.net.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 21 жовтня 2026 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.