Рішення № 140784862, 15.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

15.10.2026Справа №607/11397/2615 жовтня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

-сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі банк, АТ «А-Банк») звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 листопада 2021 року у розмірі 5177,20 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до умов та правила надання банківських послуг. На підставі вказаної заяви, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки.

Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів у розмірі 40,80% щорічно.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого станом на 15 травня 2026 року виникла заборгованість на загальну суму 5177,20 грн, з яких: 4136,65 грн заборгованість за тілом кредиту та 1040,55 грн заборгованість за відсотками

Посилаючись на наведене, банк просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Попередньо подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомила суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавала.

На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку за допомогою власноручного (цифрового) підпису клієнта.

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами про надання банківських послуг, тарифами банка, які були представлені їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

16 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена».

Відповідно до умов п. 3 Паспорту споживчого кредиту, тип кредиту поновлювальна кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання; сума/ліміт кредитування до 200 000 грн (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит); строк кредитування 240 місяців з правом автоматичного продовження.

Пільгова процента ставка 0,000001% річних, пільговий період - до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); базова процентна ставка 40,8% на рік (нараховується на максимальну суму заборгованості, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості) (п.4).

Кількість та розмір платежів, періодичність внесення щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 4% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не може перевищувати повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит (п. 5.).

Як слідує з довідки за картами, долученої позивачем, ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано банківські картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня 2028 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031 року.

Згідно довідки за лімітами АТ «Акцент-Банк», долученої до матеріалів справи, встановлено, що ОСОБА_1 за період з 16 листопада 2021 року по 27 травня 2025 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 5000 грн, який зменшився до 4340 грн.

Факт отримання кредитних коштів, відкриття та користування картковим рахунком, користування кредитною карткою, підтверджується випискою по картковому рахунку.

З виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість, однак допустив виникнення заборгованості.

З розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 16 листопада 2021 року станом на 15 травня 2026 року складає 5177,20 грн, в тому числі: 3865,83 грн заборгованість за тілом кредиту; 270,82 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 194,21 грн заборгованість за відсотками на поточну заборгованість та 846,34 грн заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов банку слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

В силу вимог п. 4 ст. 3 Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки, затвердженого Постанова Правління Національного банку України14.08.2017 № 78 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.02.2019 № 42) (далі Положення), простий електронний підпис (далі - простий ЕП) - будь-який вид ЕП, крім кваліфікованого ЕП, удосконаленого ЕП, ЕП Національного банку.

Згідно з вимогами п. 4 ст. 13 вказаного Положення, під час створення, оброблення та зберігання електронних документів застосовується простий ЕП.

Відповідно до вимог ст. ст. 29, 30, 31 Положення, клієнт установи має право використовувати простий ЕП у разі дотримання таких вимог: 1) електронна взаємодія здійснюється виключно з установою та з використанням технології, визначеної установою; 2) використання простого ЕП здійснюється на підставі договору відповідно до вимог пункту 14 розділу II цього Положення.

Простий ЕП має забезпечувати однозначну ідентифікацію особи підписувача.

Доведення цілісності електронних документів із створеним простим ЕП може забезпечуватися засобами інформаційної системи, у якій здійснюється створення, оброблення, зберігання електронних документів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З матеріалів справи встановлено, що 16 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та позивачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредитний ліміт до 200000 грн, на строк 240 місяців, зі сплатою процентів 49,34 річних.

Встановлено, що банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, шляхом встановлення кредитного ліміту на її банківську картку.

На підтвердження факту укладення кредитного договору, отримання коштів, позивачем надано анкету-заяву підписану відповідачем, паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», розрахунок заборгованості по кредиту, виписку по рахунку, з яких вбачається факт отримання відповідачем кредитних коштів та часткове виконання кредитного договору.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала умов кредитного договору та допустила виникнення простроченої заборгованості.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, у цій справі регулювання правовідносин АТ «Акцент банк» із споживачем ОСОБА_1 щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписів Закону № 1734-VIII.

Згідно із вимогами ч.4 ст. 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13 (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Звертаючись до суду із цим позовом АТ «Акцент банк» посилався на те, що ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язання за черговими платежами, тому існують правові підстави для дострокового повернення всієї суми кредиту.

Як видно з умов договору, сторонами погоджено строк кредитування - 240 місяців, який ще не сплинув.

Звертаючись до суду із цим позовом, АТ «Акцент Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Тому, в суду відсутні підстави стягувати суму боргу, строк повернення якої ще не настав.

Разом із тим, виходячи із розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 15 травня 2026 року заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 270,82 грн та 1040,55 грн заборгованість за відсотками, разом 1311,37 грн, враховуючи вимоги статтей 530, 610 ЦК України, в цій частині позов підлягає до задоволення.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ «Акцент Банк» прострочену заборгованості за кредитним договором від 16 листопада 2021 року, станом на 15 травня 2026 року в розмірі 1311,37 грн, з яких: 270,82 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту та 1040,55 грн заборгованість за відсотками.

Окрім того, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 674,38 грн (1311,37 * 2662,40 / 5177,20), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16 листопада 2021 року в розмірі 1311,37 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 674,38 грн сплаченого судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Головуюча І.М. Черніцька