Ухвала суду № 140782109, 15.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11033/25

1-кс/308/6295/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Рудки Самбірського району Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2 , з вищою освітою, електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування електротехнічної лабораторії ТОВ ВКК «Арія», одруженого, на утриманні якого перебуває неповнолітня донька, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України,

встановив:

прокурор Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням в рамках кримінального провадження № 42025070000000041 від 04.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.

Клопотання обгрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, Тячівської районної державної адміністрації, а також посадові особи Державного підприємства «Солотвинський солерудник» та Державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, достовірно знаючи про те, що земельні ділянки загальною площею 134,82 га є державною власністю та перебувають у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998, організували та реалізували протиправну схему, спрямовану на незаконне вилучення, зменшення площі та подальше вибуття зазначених земель із державної власності.

Прокурор вказує, що 18.02.1998 Солотвинською селищною радою Тячівського району Закарпатської області Державному підприємству «Солотвинський солерудник» видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323, відповідно до якого зазначеному державному підприємству передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 134,8200 га для розміщення виробничої бази та складу вибухових речовин.

Відповідно до наказу №33/16-К від 19.07.2016 р. загальними зборами учасників ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ» (Код ЄДРПОУ 39667461, юридична адреса: Тячівський р., Закарпатська обл., м. Тячів, вул.Незалежності, буд. 53, ОСОБА_4 , призначено на посаду директора ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ». Також, відповідно до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, 10.02.2012 ОСОБА_4 видано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №0541212 відповідно до протоколу рішення №24 від 10.02.2012 Кваліфікаційної комісії Національного університету біоресурсів і природокористування.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ» здійснювало підприємницьку діяльність на підставі Статуту, затвердженого протоколом №1/16 установчих загальних зборів учасників від 19.07.2016 року Державна реєстрація юридичної особи була проведена 02.03.2015 року про що зроблено запис №1 13191020000002987.

ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ», був службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а також здійснюючи свою діяльність на підставі отриманого сертифіката інженера-землевпорядника, являється особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, вчинив дії, які мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України при наступних обставин.

Так, 28.09.2020, ОСОБА_7 , діючи від імені ДП «Солотвинський солерудник» звернувся до ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ», із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 59,3011 га, що розташована: Тячівський район, смт. Солотвино, вулиця Шахтарська, 36, для розміщення та експлуатації основних, (крім 14.1, підсобних і допоміжних 14.2) будівель та споруд підприємствами, що пов?язані з користуванням надрами та укладено договір про розроблення технічної документації від 02.09.2020 №01/20.

Так, на підставі поданої заяви, технічного завдання та укладеного договору, ОСОБА_4 було сформовано земельну ділянку площею 58,6575 га кадастровий номер 2124455900:02:004:0698.

Про те, під час формування технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі і на місцевості ОСОБА_4 розумів, що складання такої документації буде містити недостовірні відомості, у ході чого, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, обстеживши земельну ділянку на місцевості, провівши польові роботи та топографо-геодезичні роботи, шляхом друкування, вніс в офіційні документи, зокрема: порушення вимог земельного законодавства, а саме не забезпечило відповідність технічної документації вимогам статті 55 Закону України «Про землеустрій», оскільки у пояснювальній записці зазначено про наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна ДП «Солотвинський солерудник», однак документи, що підтверджують право власності чи користування зазначеними об`єктами, до складу документації не долучено, а також відсутнє належне документальне обґрунтування зменшення площі земельної ділянки з 134,8200 га, визначених Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323, до 58,6575 га; документацію розроблено на підставі розпорядження Тячівської районної державної адміністрації від 23.07.2020 №317, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки площею 134,8200 га, однак у результаті її розроблення сформовано земельну ділянку значно меншої площі - 59,2203 га згідно з кадастровим планом, а в подальшому зареєстровано земельну ділянку площею 58,6575 га, при цьому правових підстав для такого зменшення площі та документів про вилучення, поділ або припинення права постійного користування частиною земельної ділянки у складі технічної документації не наведено; фактично визначено межі земельної ділянки площею 58,6575 га замість земельної ділянки площею 134,8200 га, право постійного користування якою було посвідчено державним актом, без належного правового обґрунтування припинення права користування рештою земельної ділянки площею 76,1625 га. Крім того, рішенням Солотвинської селищної ради від 25.11.2020 №23 було погоджено межі земельної ділянки площею 59,3011 га, хоча відповідно до частини 14 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягала, а її затвердження мало здійснюватися уповноваженим органом відповідно до статті 122 Земельного кодексу України. Також у документації відсутні відомості про належне погодження вилучення або добровільної відмови від права постійного користування частиною земельної ділянки уповноваженим органом управління державним майном.

Окрім цього, встановлено, що сформована ОСОБА_4 вище вказана технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі і на місцевості відповідно до висновку комплексної експертизи за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 2479-Е від не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, зокрема: Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ДП «Солотвинський солерудник» на земельну ділянку за к.н. 2124455900:02:004:0698, яка розташована за адресою: Тячівському районі, смт. Солотвино, вул. Шахтарська, 36 та розроблена ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ» у 2020 році виготовлена з порушенням вимог земельного законодавства, а саме:

Порушення вимог щодо обов`язкового складу та змісту документації (ст. 55 Закону України «Про землеустрій»):

У пояснювальній записці зазначено про наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна ДП «Солотвинський солерудник», проте до складу документації не долучено документів, які підтверджують право власності чи користування цими будівлями. Крім того, документація не містить жодного обґрунтування причин, чому за наявності державного акту на 134,82 га сформовано та зареєстровано ділянку площею лише 58,6575 га.

Невідповідність розробленої документації вихідним даним та розпорядженню про надання дозволу (ст. 28 Закону України «Про землеустрій»):

Землеустрій здійснювався на підставі розпорядження Тячівської РДА № 317 від 23.07.2020, яким надано дозвіл на встановлення меж ділянки площею 134,82 га відповідно до Державного акту. Самостійне зменшення розробником площі об`єкта землеустрою до 58,6575 га (або 59,2203 га на кадастровому плані) без відповідного розпорядчого акту та без відображення правових підстав є порушенням обов`язку розробника забезпечувати якість і достовірність заходів землеустрою.

Неправомірне погодження меж органом, що не мав на це повноважень (ст. 12, ч. 1 ст. 122, ч. 14 ст. 186 Земельного кодексу України):

Рішенням Солотвинської селищної ради від 25.11.2020 № 23 було погоджено межі ділянки площею 59,3011 га, однак розпорядження землями державної власності належало до повноважень Тячівської РДА, а не органу місцевого самоврядування.

Відсутність обов`язкового погодження органу управління державним майном (Статут ДП «Солотвинський солерудник» та ст. 141, 142, 149 Земельного кодексу України):

Відповідно до статуту підприємства (як у редакції 2012, так і у редакції 2020 року) питання вилучення земельної ділянки або добровільної відмови від права користування підлягали обов`язковому погодженню із суб`єктом управління державним майном (Міністерством, а згодом Фондом державного майна України). Матеріали дослідження не містять відомостей про прийняття Фондом державного майна України відповідних рішень. Крім того, відсутні рішення уповноваженого органу про вилучення частини земельної ділянки, передбачені ст. 149 Земельного кодексу України, а також документи, що підтверджують припинення права постійного користування або добровільну відмову від нього у порядку, визначеному статтями 141, 142 Земельного кодексу України.

Порушення порядку внесення відомостей до ДЗК та відкриття Поземельної книги (п. 75, п. 107, п. 118, п. 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051, п.2 глава 7 ЗУ «Про держаний земельний кадастр») Зіставлення даних виявило суттєву метричну суперечність: у самій Технічній документації розробника межі визначені 173 поворотними точками, тоді як у Поземельній книзі Державним кадастровим реєстратором безпідставно зареєстровано 290 поворотних точок. Будь-які заяви землекористувача, додаткова документація чи рішення про виправлення технічних помилок, які б давали право реєстратору змінювати геометрію та координати меж під час відкриття Поземельної книги, відсутні.

Розпорядження Тячівської РДА від 19.04.2021 № 139 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» прийнято з порушенням вимог ч. 14 ст. 186 Земельного кодексу України та ст. 55 Закону України «Про землеустрій», оскільки ним затверджено технічну документацію, яка не відповідала вимогам земельного законодавства щодо її змісту та не містила документального обґрунтування формування земельної ділянки площею 58,6575 га замість земельної ділянки площею 134,82 га, визначеної державним актом на право постійного користування землею. За відсутності документів про вилучення, поділ чи припинення права постійного користування РДА фактично повторно передала у постійне користування лише частину вже наданої земельної ділянки ДП «Солотвинський солерудник».

В подальшому державним кадастровим реєстратором ОСОБА_8 здійснено державну реєстрацію зазначених земельних ділянок, а державним реєстратором ОСОБА_9 - державну реєстрацію речових прав на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки з кадастровим номером 2124455900:02:002:0687, внаслідок внесення до офіційної документації із землеустрою завідомо недостовірних відомостей та подальшого використання такої документації для державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі і реєстрації речових прав на нерухоме майно, відбулося фактичне зменшення площі земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», з 134,8200 га до 58,6575 га, тобто на 76,1625 га, без припинення права постійного користування цією частиною земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 вчинив сприяння зловживанні владою, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам за наступних обставин:

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 31.05.2013 № 108-п на ОСОБА_7 покладено виконання обов`язків директора державного підприємства «Солотвинський солерудник» (ЄДРПОУ 00383544) юридична адреса Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино вул. Шахтарська, 36.

Державне підприємства «Солотвинський солерудник» (скорочене найменування ДП «Солотвинський солерудник») засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, нормативно правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами контролю та Статутом державного підприємства.

Згідно із розділом 10 Статуту ДП «Солотвинський солерудник», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.08.2012 №474, управління підприємством здійснюється директором, який призначається Уповноваженим органом управління. Цим же розділом унормовано, що директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства в межах компетенції відповідно до Статуту.

Пунктом 10.6 Статуту ДП «Солотвинський солерудник» визначено, що директор: діє без доручення від імені підприємства (п.п.10.6.1); представляє інтереси Підприємства в органах державної влади місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними та фізичними особами (п.п.10.06.2); організовує виконання завдань статутної спрямованості (п.п.10.6.6.); організовує виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність Підприємства відповідно до мети та основного напряму його діяльності (п.п.10.6.7); несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань, що визначені статутом , формування та виконання фінансових планів, дотримання трудової і фінансової дисципліни, ефективне використання та збереження державного майна та коштів, які знаходяться в у віданні Підприємства, дотримання законодавства України (п.п.10.6.8); розпоряджається коштами та майном Підприємства відповідно до Статуту та законодавства (п.п.10.6.10); Видає в межах компетенції Підприємства накази, розпорядження та інші акти, узгоджує внутрішню документацію (інструкції, кошториси, фінансові плани, інше), дає вказівки, що не суперечать законодавству, організовує та перевіряє їх виконання, затверджує за погодженням з уповноваженим органом управління положення про Філії (п.п.10.6.11).

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України (чинного на час вчинення кримінального правопорушення) керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства.

Так, в.о. директора ДП «Солотвинський солерудник» ОСОБА_7 в період з 31.05.2013 по 16.09.2021 був службовою особою, яку відповідно до положень ч. 3 ст. 18 КК України визначено як особу, яка обіймає на підприємствах посаду, пов`язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

В той же час, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.07.2013 за №412 припинено шляхом ліквідації діяльності діяльність державного підприємства «Солотвинський солерудник» та призначено ОСОБА_7 головою комісії з ліквідації вказаного державного підприємства, якому згідно пункту 3.1. зазначеного наказу доручено: вжити заходів з ліквідації ДП «Солотвинський солерудник»; опублікувати в офіційних друкованих засобах масової інформації оголошення про припинення діяльності державного підприємства шляхом ліквідації; провести звільнення працівників державного підприємства «Солотвинський солерудник» відповідно до законодавства України;, зупинити очисні та підготовчі роботи з видобутку солі;, у разі якщо вартості майна ДП «Солотвинський солерудник», що ліквідується недостатньо для задоволення вимог кредиторів, звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство підприємства відповідно до статті 95 Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Частиною четвертою статті 105 Цивільного кодексу України визначено, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Пунктом 13.6 Статуту ДП «Солотвинський солерудник» передбачено, що з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління Підприємством. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно Підприємства, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його до Уповноваженого органу управління або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені в установленому законодавством порядку.

Отже, ОСОБА_7 починаючи з 04.07.2013 по 16.09.2021 як голова комісії з припинення ДП «Солотвинський солерудник» був службовою особою даного підприємства, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно- господарські функції за спеціальними повноваженнями, наданими йому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.07.2013 № 412

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», в.о. директора ДП «Солотвинський солерудник» ОСОБА_7 в період з 31.05.2013 по 31.12.2021 був суб`єктом, на який поширюється дія даного Закону.

ОСОБА_7 , обіймаючи з 31.05.2013 посаду виконувача обов`язків директора ДП «Солотвинський солерудник» та одночасно будучи з 04.07.2013 головою комісії з ліквідації даного державного підприємства, являючись службовою особою, на яку відповідно до Статуту даного державного підприємства покладено обов`язок виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.07.2020, у нього виник злочинний умисел, спрямований на зловживання своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, з метою забезпечення незаконного вибуття земельної ділянки державної власності та створення умов для подальшого узаконення права приватної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», який у подальшому він реалізував у період з 21.07.2020 по 25.05.2021, порушуючи вимоги ст. 92 Земельного кодексу України, згідно із якими право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинено лише з вичерпних підстав, визначених статтею 141 даного Кодексу, тобто за умови добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, визначених цим Кодексом, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ і організацій, та п. 10.8 Статуту ДП «Солотвинський солерудник», не маючи погодження органу управління (Фонду державного майна України), внаслідок чого із державної власності незаконно вибула земельна ділянка площею 76,16 га, чим державним інтересам спричинено тяжкі наслідки.

Зокрема як встановлено, що 29.05.1996 створено Державне підприємство «Солотвинський солерудник» (ЄДРПОУ 00383544), з метою отримання прибутку шляхом експлуатації Солотвинського родовища кам`яної солі для забезпечення видобутку, переробки та поставки споживачам та засноване на основі державної власності і входить до сфері управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Так, 18.02.1998 Солотвинською селищною радою Тячівського району Закарпатської області Державному підприємству «Солотвинський солерудник» видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323, відповідно до якого зазначеному державному підприємству передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 134,8200 га для розміщення виробничої бази та складу вибухових речовин. Таким чином, починаючи з моменту оформлення зазначеного державного акта, ДП «Солотвинський солерудник» набуло право постійного користування вказаною земельною ділянкою, яке відповідно до вимог земельного законодавства могло бути припинене лише з передбачених законом підстав та у встановленому законом порядку.

У подальшому, у зв`язку з прийняттям рішення про ліквідацію ДП «Солотвинський солерудник», відбулися зміни в організації управління зазначеним державним підприємством. Так, 24.04.2013 наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №281 прийнято рішення про створення ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника», діяльність якого була спрямована на організаційне забезпечення процесу ліквідації ДП «Солотвинський солерудник». Надалі, 04.07.2013 наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №281 прийнято рішення про припинення діяльності ДП «Солотвинський солерудник» шляхом його ліквідації та розпочато процедуру ліквідації підприємства.

При цьому сам факт перебування ДП «Солотвинський солерудник» у процедурі ліквідації не означав автоматичного припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 134,8200 га, оскільки таке право підлягало припиненню виключно у порядку та з підстав, визначених земельним законодавством.

У подальшому змінився орган управління цілісним майновим комплексом державного підприємства. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 №1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна» цілісний майновий комплекс ДП «Солотвинський солерудник» передано до сфери управління Фонду державного майна України. На виконання зазначеного розпорядження 20.12.2019 складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Солотвинський солерудник» зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України.

Таким чином, починаючи з 20.12.2019, Фонд державного майна України набув повноважень щодо управління переданим йому цілісним майновим комплексом ДП «Солотвинський солерудник», у тому числі щодо вирішення питань, пов`язаних із розпорядженням майном підприємства та дотриманням встановленого законодавством порядку припинення прав на майно, що перебувало у його користуванні.

У подальшому, 13.03.2020, Фондом державного майна України видано наказ №258, яким затверджено зміни до Статуту ДП «Солотвинський солерудник» шляхом викладення його у новій редакції та зобов`язано виконувача обов`язків директора підприємства у тридцятиденний строк з моменту видання наказу подати відповідний Статут на державну реєстрацію. Зазначені обставини мали істотне значення для визначення повноважень посадових осіб підприємства та порядку розпорядження майном, у тому числі земельними ділянками, що перебували у його постійному користуванні.

Пунктом 11.1.1 Статуту ДП «Солотвинський солерудник» в новій редакції визначено перелік значимих господарських зобов`язань, які вчиняються за згодою органу Управління (Фонду державного майна України), серед яких вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження або оренда, або набуття земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на такі об`єкти та/або внаслідок яких може відбутись зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить Підприємству або перебуває в його користуванні.

Проте, в.о. директора ДП «Солотвинський солерудник» ОСОБА_7 , будучи службовою особою державного підприємства, достовірно знаючи про перебування земельної ділянки площею 134,8200 га у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», а також будучи обізнаним про передачу цілісного майнового комплексу підприємства до сфери управління Фонду державного майна України та необхідність погодження з уповноваженим органом управління питань, пов`язаних із вилученням чи добровільною відмовою від користування земельними ділянками, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.07.2020, усвідомлюючи протиправність своїх майбутніх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного зменшення площі земель державної власності, незаконного припинення права постійного користування ними та їх подальшого вибуття на користь третіх осіб, діючи в інтересах останніх, у нього виник злочинний умисел на зловживання своїм службовим становищем, спрямований на створення передумов для незаконного зменшення площі земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», подальшого незаконного вилучення з його користування частини таких земель, у тому числі шляхом оформлення відмови від права постійного користування, а також створення умов для формування за рахунок цих земель окремих земельних ділянок та їх подальшої передачі у приватну власність третім особам. Усвідомлюючи, що реалізація такого умислу потребує вчинення ним як керівником державного підприємства відповідних службових дій, ОСОБА_7 розробив план його реалізації, спрямований на документальне оформлення зменшення площі земельної ділянки ДП «Солотвинський солерудник», припинення права постійного користування частиною земель без належного погодження з уповноваженим органом управління та створення правових передумов для подальшого вибуття таких земель із державної власності та передачі їх на користь третіх осіб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, всупереч інтересам служби та без отримання погодження уповноваженого органу управління - Фонду державного майна України, ОСОБА_7 21.07.2020, діючи як в.о. директора ДП «Солотвинський солерудник» та голова комісії з ліквідації підприємства, звернувся з письмовим клопотанням за вих. №05 до голови Тячівської районної державної адміністрації про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323, чим розпочав реалізацію свого злочинного умислу.

23.07.2020 розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації №317 надано дозвіл ДП «Солотвинський солерудник» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої на території Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, площею 134,8200 га, відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998. При цьому зазначене розпорядження було прийнято без належного врахування того, що земельна ділянка площею 134,8200 га перебувала у державній власності та у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», а також без забезпечення дотримання встановленого законодавством порядку розпорядження такими землями, унаслідок чого воно стало правовою підставою для подальшого виготовлення технічної документації, за результатами якої без належного обґрунтування площу земельної ділянки було фактично зменшено до 59,3011 га.

У подальшому, продовжуючи реалізацію зазначеного умислу, ОСОБА_7 , використовуючи надані йому службові повноваження всупереч інтересам служби та діючи в інтересах третіх осіб, вчинив послідовні та взаємопов`язані дії, спрямовані на незаконне зменшення площі земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», припинення права державного підприємства на користування їх частиною, у тому числі шляхом вчинення дій щодо добровільної відмови від земель державної власності, а також створення умов для подальшого незаконного відчуження та передачі таких земель третім особам, як шляхом формування окремих земельних ділянок за рахунок земель державного підприємства, так і шляхом відмови від права постійного користування ними, після чого, без відома та погодження Фонду державного майна України, підписав від імені ДП «Солотвинський солерудник» заяву за вих. №1946 на адресу директора ТОВ «Гео-Земля» про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 59,3011 га, хоча розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації №317 від 23.07.2020 дозвіл на виготовлення такої документації було надано щодо земельної ділянки площею 134,8200 га.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність у ДП «Солотвинський солерудник» права постійного користування земельною ділянкою площею 134,8200 га, а також відсутність передбачених законом підстав для припинення такого права щодо її частини, шляхом розроблення та оформлення технічної документації із землеустрою із внесенням до неї завідомо недостовірних відомостей про межі та площу земельної ділянки, фактично створив умови та забезпечив документальне підґрунтя для подальшого незаконного оформлення земельної ділянки площею 58,6575 га замість 134,8200 га, а також фактичного вибуття з постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» земельної ділянки площею 76,1625 га. Вказаними умисними діями ОСОБА_4 сприяв службовим особам, які в подальшому використали зазначену технічну документацію для прийняття відповідних рішень та внесення відомостей до Державного земельного кадастру, у зловживанні владою всупереч інтересам служби, що полягало у використанні наданих їм повноважень для забезпечення незаконного оформлення земельних прав та фактичного зменшення площі земель, що перебували у державній власності та постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Окрім того, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер зменшення площі земельної ділянки ДП «Солотвинський солерудник», шляхом розроблення та складання технічної документації із землеустрою, у якій замість земельної ділянки площею 134,8200 га, право постійного користування якою посвідчено державним актом серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998, визначено земельну ділянку площею 59,3011 га, створив документальну та фактичну передумову для подальшого вчинення службовими особами інших дій, спрямованих на юридичне оформлення такого зменшення. У подальшому, на підставі виготовленої ОСОБА_4 технічної документації, земельну ділянку було зареєстровано у Державному земельному кадастрі вже площею 58,6575 га, Солотвинською селищною радою погоджено її межі у зазначеній площі, а Тячівською районною державною адміністрацією розпорядженням від 19.04.2021 №139 затверджено відповідну технічну документацію та розпорядженням від 04.06.2021 №182 припинено право постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» земельною ділянкою, внаслідок чого з постійного користування державного підприємства фактично вибула частина земель загальною площею 76,1625 га, що створило умови для їх подальшого зарахування до земель запасу Солотвинської селищної ради, формування за їх рахунок окремих земельних ділянок та подальшого оформлення речових прав на них на користь третіх осіб, чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

25.09.2026, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушеннь (злочинів), передбачених, за ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст 364 КК України.

Прокурор клопотання мотивує тим, що з урахуванням характеру, суспільної небезпечності та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, обставин їх вчинення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, а також наявності ризиків передбачених , передбачених п.1, п.2, п.3, п.4, ч.1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає, що обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання встановленим ризикам та виконання ним покладених процесуальних обов`язків. Враховуючи вищенаведене, в органу досудового розслідування виникла необхідність у зверненні до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст 364 КК України - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 60 (шістдесят) діб.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 подав письмові заперечення, в яких зазначив, що сторона обвинувачення не надала суду копію технічної документації із землеустрою та цивільно-правовий договір між Товариством і посадовою особою, а сам факт укладення договору й документація із землеустрою спростовують факт зловживання службовим становищем, оскільки замовник мав право укладати договір для виконання геодезичних робіт, а подальше узгодження, вилучення чи формування ділянок належить до компетенції відповідних органів і ліквідатора ДП. До того ж у реєстрі речових прав відсутній витяг про свідоцтва чи право власності на будівлі солерудника, які перебувають у зруйнованому й аварійному стані.

Окрім цього, сторона захисту зазначає про відсутність ризиків переховування, перешкоджання чи вчинення нових правопорушень. ОСОБА_4 є одруженим, має двох дітей (зокрема неповнолітню доньку), працевлаштований у ТОВ ВКК «Арія», яке належить до об`єктів критичної інфраструктури в сфері енергетики, має стійкі соціальні й сімейні зв`язки та належний матеріальний стан. Усі докази у справі вже вилучені, а експертизи проведені, що унеможливлює незаконний вплив на свідків чи матеріали провадження. Захист вважає клопотання прокурора необґрунтованим і безпідставним та просить суд повністю відмовити в обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обравши замість нього більш м`який запобіжний захід особисте зобов`язання

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника. Окрім наведеного у запереченні просив взяти до уваги, що працює на підприємстві критичної інфраструктури, та характер його роботи передбачає відрядження у інші області України. Просив врахувати вказані обставини.

Заслухавши сторін, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив таке.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №42025070000000041 від 04.03.2025 встановлено, що

запис №1 від 04.03.2025 «до Закарпатської обласної прокуратури надійшли матеріали із Управління СБУ в Закарпатській області, з яких вбачаються можливі протиправні дії посадових осіб Тячівської районної державної адміністрації, що стосуються розпорядження земельними ділянками державної власності.»

запис №2 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 01.10.2019, голова Солотвинської селищної ради VII скликання ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщенні Солотвинської селищної ради за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт Солотвино, вул. Харківська, 1, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про те, що земельна ділянка державної власності загальною площею 134,8200 га перебуває у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії I-ЗК №001323 від 18.02.1998, право постійного користування якою у встановленому законом порядку не припинено, а також будучи обізнаним про відсутність у посадової особи Солотвинської селищної ради, відповідальної за опрацювання та ведення земельних питань, необхідних спеціальних знань для належної перевірки правомірності розробленого проекту землеустрою та встановлення факту розташування земельної ділянки в межах земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Солотвинський солерудник», використовуючи зазначені обставини та надані йому владні й організаційно-розпорядчі повноваження всупереч інтересам служби, умисно забезпечив прийняття та власноручно підписав ряд рішень Солотвинської селищної ради VII скликання про затвердження проектів землеустрою, внаслідок чого із постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» протиправно вибухло 11 (одинадцять) земельних ділянок загальною площею 1,209 га, розташованих на території Солотвинської селищної ради, загальною ринковою вартістю 1 509 080 гривень, чим заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави, що виразилися у незаконному вибутті із державної власності та постійного користування ДП «Солотвинський солерудник» земельних ділянок вказаної вартості, яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.»

запис №3 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що директор ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ» ОСОБА_4 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, обстеживши земельну ділянку на місцевості, провівши польові роботи та топографо-геодезичні роботи, шляхом друкування, вніс в офіційні документи, зокрема: порушення вимог земельного законодавства, а саме не забезпечило відповідність технічної документації вимогам статті 55 Закону України «Про землеустрій», оскільки у пояснювальній записці зазначено про наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна ДП «Солотвинський солерудник», однак документи, що підтверджують право власності чи користування зазначеними об`єктами, до складу документації не долучено, а також відсутнє належне документальне обґрунтування зменшення площі земельної ділянки з 134,8200 га, визначених Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №001323, до 58,6575 га; документацію розроблено на підставі розпорядження Тячівської районної державної адміністрації від 23.07.2020 №317, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки площею 134,8200 га, однак у результаті її розроблення сформовано земельну ділянку значно меншої площі 59,2203 га згідно з кадастровим планом, а в подальшому зареєстровано земельну ділянку площею 58,6575 га, при цьому правових підстав для такого зменшення площі та документів про вилучення, поділ або припинення права постійного користування частиною земельної ділянки у складі технічної документації не наведено; фактично визначено межі земельної ділянки площею 58,6575 га замість земельної ділянки площею 134,8200 га, право постійного користування якою було посвідчено державним актом, без належного правового обґрунтування припинення права користування рештою земельної ділянки площею 76,1625 га. Крім того, рішенням Солотвинської селищної ради від 25.11.2020 №23 було погоджено межі земельної ділянки площею 59,3011 га, хоча відповідно до частини 14 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягала, а її затвердження мало здійснюватися уповноваженим органом відповідно до статті 122 Земельного кодексу України. Також у документації відсутні відомості про належне погодження вилучення або добровільної відмови від права постійного користування частиною земельної ділянки уповноваженим органом управління державним майном.»

запис №4 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що ОСОБА_7 , будучи в.о. директора та головою ліквідаційної комісії ДП «Солотвинський солерудник», тобто службовою особою, яка відповідно до Статуту підприємства здійснювала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.05.2021, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та діючи без погодження з Фондом державного майна України як органом управління підприємством, звернувся до Тячівської районної державної адміністрації з питаннями щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Солотвинський солерудник». В свою чергу ОСОБА_11 , будучи обізнаною про мету та обставини зазначеного звернення, умисно сприяла реалізації злочинного умислу ОСОБА_7 , здійснила вивчення та опрацювання поданих ним документів і матеріалів, підготувала відповідний проект управлінського рішення Тячівської районної державної адміністрації, після чого надала його на підпис голові районної державної адміністрації, забезпечивши таким чином проходження та оформлення необхідного для подальшого припинення права постійного користування земельною ділянкою документа. Водночас ОСОБА_7 , діючи всупереч вимогам п. 10.8 Статуту ДП «Солотвинський солерудник» та без погодження з Фондом державного майна України, умисно підписав і направив до Тячівської районної державної адміністрації клопотання за вих. №05/ЛК, яким заявив про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 58,6575 га, кадастровий номер 2124455900:02:004:0698, та фактично відмовився від права користування рештою земель площею 76,1625 га, право постійного користування якими було посвідчено державним актом серії І-ЗК №001323 від 18.02.1998. Таким чином, умисні дії ОСОБА_7 , вчинені за сприяння ОСОБА_11 , створили умови для подальшого припинення права постійного користування державного підприємства та вибуття відповідних земель із державної власності.»

запис №5 від 24.09.2026 «в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000041 від 04.03.2025 додатково встановлено, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді державного кадастрового реєстратора відділу у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 26.03.2021, на підставі наданих для державної реєстрації земельної ділянки документи директором ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ» ОСОБА_4 , на земельну ділянку з кадастровим номером 2124455900:02:004:0698, яка не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування безпідставно зареєстровано в Державному земельному кадастрі 290 поворотних точок. Будь-які заяви землекористувача, додаткова документація чи рішення про виправлення технічних помилок, які б давали право реєстратору змінювати геометрію та координати меж під час відкриття Поземельної книги, відсутні. Унаслідок зазначених дій із державної власності фактично вибули вказані земельні ділянки, ринкова вартість яких становить 1 300 000 грн, чим державним інтересам спричинено матеріальну шкоду у зазначеному розмірі, а також створено умови для подальшого незаконного вибуття та передачі у приватну власність інших земель державного підприємства.»

Відповідно до повідомлення про підозру 25.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушеннь (злочинів), передбачених, за ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст 364 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними доказами: висновком експерта за результатами комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №2479-Е від 23.07.2026, №2480-Е від 27.07.2026, наказом №33/16-К від 19.07.2016, іншими матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 364 КК України. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 мають з`ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.

Щодо посилання сторони захисту на необґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що для визнання на даному етапі підозри необґрунтованою повинні бути обставини, які б беззаперечно та прямо стверджували б, що версія сторони обвинувачення є неспроможною. При цьому такі факти мали б вказувати, що правова позиція захисту є єдиноможливою в даному конкретному випадку й інша версія подій є малоймовірною. Позиція сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та надані підозрюваним пояснення, не є настільки неспростовними та однозначними, що давали б змогу дійти висновку про необґрунтованість підозри.

Враховуючи наведене, посилання захисника на необґрунтованість підозри слідчим суддею визнаються неспроможними.

Згідно зі змістом ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно з ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

На підставі розумної оцінки доказів досліджених у судовому засіданні, слідчий суддя визнає вірогідність причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушеннь (злочинів), передбачених, за ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст 364 КК України і достатності підстав для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Одне із кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 передбачає виключно покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності з наведеними вище обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Натомість наведені у клопотанні прокурора ризики знищити сховати або спотворити докази, незаконно впливати на свідків, слідчий суддя вважає непідтвердженими матеріалами клопотання, оскільки сторона обвинувачення не надала фактичних даних, які б підтверджували реальність намірів підозрюваного впливати на свідків та знищити докази у справі, а сама лише теоретична можливість впливу на свідків та знищеня доказів не є достатньою підставою для обмеження прав особи.

Окрім цього, щодо ризику, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема перешкоджати виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих та процесуальних дій по справі за надуманими приводами, тощо, слідчий суддя вважає, що даний ризик нічим не доведений, зокрема прокурором не вказано в який саме інший спосіб він може перешкоджати кримінальному провадженню.

Слідчий суддя зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Таким чином, стороною обвинувачення доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_4 для даної стадії досудового розслідування, наявність ризику переховуватися від досудового розслідування та суду, однак, не доведено недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, підозрюваний активно сприяє слідству; тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_4 , особу підозрюваного, його вік, наявність вищої освіти, сімейний та майновий стан: який одружений, на утриманні якого перебуває неповнолітня донька, який працює на об`єкті критичної інфраструктури на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування електротехнічної лабораторії ТОВ ВКК «Арія», який раніше не судимий, має постійне місце проживання, слідчий суддя дійшов висновку, що належна процесуальна поведінка підозрюваного може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з покладанням обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України, оскільки вказані обставини є наявними і достатніми для цього.

Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене, зокрема, протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Таким чином, запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, визначити у вигляді особистого зобов`язання.

Керуючись ст. 176, -178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя

постановив:

відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні процесуальні обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора; 2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Виконання зазначених обов`язків покласти на підозрюваного ОСОБА_4 до 22 листопада 2026 року, включно.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1