Ухвала суду № 140781497, 21.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3094/26

нп 6/490/343/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про розстрочення виконання судового рішення подану ОСОБА_1 в справі №490/3094/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

06.10.2026 року до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення в справі №490/3094/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В заяві ОСОБА_1 просить суд розстрочити виконання рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 26.08.2026 року справі №490/3094/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Вимоги заяви ОСОБА_1 обгрунтовує відсутністю офіційного працевлаштування та постійного доходу. Зазначає, що є офіційно не працевлаштованим, а офіційні страхові відрахування та нарахована заробітна плата у нього відсутні з 2021 року, що підтверджується доказами наданими до цієї заяви.

Також заявник стверджує, що не отримує пенсійних виплат, соціальних допомог чи доходів від підприємницької діяльності. Єдині незначні нарахування відображені в реєстрі ДПС, мають характер банківського кешбеку/процентів та не є постійним джерелом існування.

Незважаючи на складне фінансове становище, заявник прагне добровільно виконувати рішення суду. Встановлення розстрочення терміном на 12 місяців з щомісячним платежем у розмірі 4793,59 грн є єдиним реальним механізмом, який дозволить заявнику регулярно та безперервно сплачувати борг без загрози його прожиткового мінімуму та існуванню. Ініціювання примусового виконання рішення у разі відсутності регулярного доходу не призведе до швидкого погашення боргу, а лише створить надмірний фінансовий тиск.

Заявник просить розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців рівними щомісячними платежами у розмірі 4793,59 грн щомісяця, а у разі якщо суд вважатиме строк у 12 місяців надмірним, розстрочити виконання рішення на максимально можливий строк, визначений на розсуд суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2026 року справу передано судді Саламатіну О.В.

Ухвалою судді від 12.10.2026 року заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.10.2026 року в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва.

Відповідно до частини другої статті 435 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Заявник ОСОБА_1 в заяві про розстрочку виконання судового рішення просив розглянути справу без його участі.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Клис А.А. 20.10.2026 року подав до суду заяву в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв`язку з його незапланованим відрядженням та хворобою Гладкової О.В.

Щодо неявки ОСОБА_2 та її представника адвоката Клис А.А., в судове засідання 21.10.2026 року суд зазначає таке.

Так, хоча представник ОСОБА_2 - адвокат Клис А.А. в заяві від 20.10.2026 року і зазначає про його убуття у відрядження, але не надав суду доказів на підтвердження такого, крім того, хоча в заяві від 20.10.2026 року і зазначено про хворобу ОСОБА_2 , але до заяви не долучено відповідних медичних документів, що свідчить про відсутність поважних причин, які перешкоджають явці ОСОБА_2 та її представника адвоката Клис А.А. в судове засідання 21.10.2026 року.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, з урахуванням встановлених ЦПК України скорочених строків розгляду даної категорії справ, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи та докази надані на обґрунтування заяви, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебувала справа №490/3094/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 серпня 2026 року було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди в розмірі 46191 (сорок шість тисяч сто дев`яносто одна) гривня 92 копійок; моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок; судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обгрунтування заяви про розстрочку заявник посилається на відсутність офіційного працевлаштування та постійного доходу, відсутність інших джерел доходу та майна. Стверджує, що Ініціювання примусового виконання рішення у разі відсутності регулярного доходу не призведе до швидкого погашення боргу, а лише створить надмірний фінансовий тиск.

Зазначені обставини на думку заявника є винятковими, не залежать від волі боржника у розумінні статті 435 ЦПК України та не свідчать про ухилення від виконання рішення; мають об`єктивний та тимчасовий характер; обґрунтовують необхідність розстрочки, а не відмови у виконанні рішення.

Оцінюючи наявні у справі докази та наведені заявником аргументи, суд вважає, що заявником не доведено наявність підстав для розстрочки виконання судового рішення.

Так, у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зазначено, що: «Підставою для розстрочки виконання рішення суду є наявність виняткових обставин, які ускладнюють його виконання, при цьому суд має оцінити реальний майновий стан боржника та забезпечити баланс інтересів сторін».

Як вбачається з наданої заявником довідки форми ОК-5 Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 починаючи з червня 2013 року по грудень 2021 року (включно) отримував стабільну заробітну плату.

При цьому ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів щодо його доходів за період з 2022 року по 2026 рік, а тому суд позбавлений можливості встановити дійсний матеріальний стан заявника, а аргументи заявника про відсутність доходів в цей період, судом не приймаються, оскільки особа не може існувати без доходів, оскільки такі є основою життєдіяльності людини, саме вони дозволяють забезпечувати найпростіші першочергові потреби. Також заявником не надано суду доказів звернення в період з 2022 по 2026 роки до благодійних організацій за допомогою (у зв`язку з відсутністю доходів) та про отримання такої допомоги. Вищенаведене унеможливлює оцінку судом на предмет обгрунтованості як запропонованого заявником способу розстрочення судового рішення в частині визначення розміру щомісячного платежу, так і наявності підстав для розстрочення взагалі. Заявником не надано доказів на підставі яких суд може забезпечити баланс інтересів сторін.

Крім того, згідно наданих заявником відомостей з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, вбачається, що у ОСОБА_1 у липні 2026 року наявний дохід у розмірі 309768,00 грн від продажу рухомого майна.

Таким чином, заявником не доведено, а судом не встановлено існування передбачених законом підстав для розстрочення виконання судового рішення - обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в розумінні статті 435 ЦПК України, а тому в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду в справі №490/3094/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 81, 258, 259, 260, 353, 354, 435 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про розстрочення виконання судового рішення подану ОСОБА_1 в справі №490/3094/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встанволеному статтею 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя О.В. Саламатін