Рішення № 140780127, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3419/26

2/154/1853/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтування позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 листопада 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 674277568, за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 5 100,00 грн. Договір підписаний позичальницею одноразовим ідентифікатором KW6R5J95.

Позивач зазначає, що після укладення договору відповідачка збільшила суму кредиту на 1 000,00 грн, унаслідок чого загальний розмір отриманих нею кредитних коштів становив 6 100,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав, натомість відповідачка належним чином зобов`язання за договором не виконала.

Право вимоги за кредитним договором № 674277568 послідовно відступалося первісним кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС», у зв`язку з чим позивач вважає себе належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, позивач просить стягнути з неї 15 463,70 грн заборгованості, з яких 6 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 9 363,70 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Вимог про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки 2 662,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У позовній заяві представник позивача просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» відомості щодо належності відповідачці платіжної картки, зарахування на неї кредитних коштів та використання зазначеного у кредитних матеріалах номера мобільного телефону.

15 вересня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» із витребуваними судом відомостями та банківською випискою.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, у судові засідання двічі не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на спростування заявлених вимог не подала.

За наявності передбачених статтею 280 ЦПК України умов та за відсутності заперечень позивача суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

18 листопада 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 674277568, відповідно до пункту 1.1 якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у розмірі 5 100,00 грн, а позичальниця - повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними.

Пунктами 1.2-1.5 договору встановлено строк кредитування тривалістю 11 днів та процентну ставку 1,64 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Згідно з графіком розрахунків терміном платежу визначено 29 листопада 2019 року.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що у разі користування кредитом понад установлений договором або додатковими угодами строк, якщо передбачена пунктом 1.4 процентна ставка є меншою ніж 1,70 % на день, застосовуються правила нарахування процентів за ставкою 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним із дня укладення договору до дня повного повернення кредиту з урахуванням фактично сплачених процентів.

Пунктом 4.4 договору визначено, що проценти, нараховані відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору після закінчення строку кредитування, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

22 листопада 2019 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору, якою збільшили суму кредиту на 1 000,00 грн на строк дії договору та погодили нову редакцію графіка розрахунків.

Укладення кредитного договору в електронній формі підтверджується довідкою щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитодавця, відповідно до якої 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту, отримала на фінансовий номер телефону НОМЕР_5 одноразовий ідентифікатор KW6R5J95 та ввела його в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Первісним кредитодавцем 18 листопада 2019 року перераховано на зазначену відповідачкою платіжну картку 5 100,00 грн, а 22 листопада 2019 року - додатково 1 000,00 грн.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що платіжна картка № НОМЕР_1 була емітована на ім`я ОСОБА_1 , номер телефону НОМЕР_2 був її фінансовим номером та містився в анкетних даних банку. Банком також підтверджено зарахування на рахунок відповідачки 18 листопада 2019 року коштів у сумі 5 100,00 грн та 22 листопада 2019 року - 1 000,00 грн.

Із розрахунку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» встановлено, що відповідачка здійснила платежі 02 грудня 2019 року в сумі 5,00 грн, 18 грудня 2019 року в сумі 5,00 грн та 26 грудня 2019 року в сумі 460,00 грн, усього 470,00 грн.

Станом на 04 лютого 2020 року первісним кредитодавцем обліковано 6 100,00 грн основного боргу та 8 253,50 грн непогашених процентів.

За договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та Реєстром прав вимоги № 64 від 04 лютого 2020 року право вимоги за кредитним договором № 674277568 передано від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснювало подальше нарахування процентів, унаслідок чого станом на 05 серпня 2020 року заборгованість за кредитним договором становила 15463,70 грн, із яких 6 100,00 грн - основний борг та 9 363,70 грн - проценти.

За договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та Реєстром прав вимоги № 1 від 05 серпня 2020 року право вимоги за кредитним договором перейшло від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників та акта його приймання-передачі від 05 червня 2025 року до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 674277568.

Відповідно до виписки з особового рахунку, складеної ТОВ «ФК «ЕЙС», станом на 15 червня 2026 року загальна облікована заборгованість за договором становила 18 048,70 грн, із яких 6 100,00 грн - основний борг, 9 363,70 грн - проценти та 2 585,00 грн - штрафні санкції.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 6, 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, а статтею 629 цього Кодексу встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначила, що до спростування презумпції правомірності правочину права, набуті за ним, підлягають здійсненню, а обов`язки, які виникли внаслідок його укладення, - виконанню.

За змістом статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти у розмірі й порядку, встановлених договором.

Суд установив, що кредитний договір № 674277568 від 18 листопада 2019 року укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відомості про подання заявки, направлення та введення одноразового ідентифікатора, зазначені в ній персональні та контактні дані відповідачки, а також відомості про платіжну картку узгоджуються між собою та ідентифікують ОСОБА_1 як особу, яка вчинила дії, спрямовані на укладення кредитного договору.

Факт виконання кредитодавцем свого зобов`язання підтверджений не лише внутрішніми документами первісного кредитодавця, а й інформацією АТ КБ «ПриватБанк», отриманою судом на виконання ухвали про витребування доказів.

Банк підтвердив, що платіжна картка № НОМЕР_1 була емітована на ім`я ОСОБА_1 , номер телефону НОМЕР_2 був її фінансовим номером та містився в анкетних даних банку, а на рахунок відповідачки 18 листопада 2019 року зараховано 5 100,00 грн та 22 листопада 2019 року - 1 000,00 грн.

Отже, сукупність досліджених доказів підтверджує як укладення відповідачкою кредитного договору, так і фактичне одержання нею кредитних коштів у загальному розмірі 6 100,00 грн.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Зміненою редакцією графіка розрахунків, погодженою сторонами 22 листопада 2019 року після збільшення суми кредиту до 6 100,00 грн, визначено термін платежу 29 листопада 2019 року та загальну суму до сплати 7 134,84 грн.

Відповідачка у встановлений договором строк кредит не повернула. Надалі нею здійснено лише три платежі: 02 грудня 2019 року - 5,00 грн, 18 грудня 2019 року - 5,00 грн та 26 грудня 2019 року - 460,00 грн. Зазначені платежі зараховані кредитодавцем у рахунок процентної заборгованості. Доказів повернення основної суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином, непогашена заборгованість за основною сумою кредиту становить 6100,00 грн.

Щодо процентної заборгованості суд виходить із конкретного змісту погоджених сторонами умов договору.

Первісно пунктом 1.4 договору сторони визначили процентну ставку 1,64 % від суми кредиту за кожний день користування ним протягом установленого договором 11-денного строку.

Водночас пунктом 4.2 договору сторони заздалегідь погодили інший порядок визначення процентів у разі користування кредитом понад установлений строк. За цією умовою, якщо передбачена пунктом 1.4 ставка є меншою ніж 1,70 % на день, застосовуються правила нарахування процентів за ставкою 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним із дня укладення договору до дня повного повернення кредиту з урахуванням фактично сплачених процентів.

Зазначений механізм визначено безпосередньо в тексті кредитного договору, акцептованого відповідачкою. Він не є результатом одностороннього встановлення кредитодавцем нової ставки після виникнення зобов`язання, оскільки відповідну умову включено до договору при його укладенні.

Додатковою угодою від 22 листопада 2019 року сторони збільшили суму кредиту до 6 100,00 грн, при цьому інші умови договору залишили без змін. Змінений графік розрахунків зберіг кінцевий термін виконання зобов`язання - 29 листопада 2019 року.

Оскільки відповідачка кредит у зазначений строк не повернула, настали передбачені пунктом 4.2 договору обставини для застосування погодженого сторонами механізму нарахування процентів.

При цьому необхідно розмежовувати проценти за правомірне користування кредитом та проценти, які нараховуються внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, виходила з відмінності правової природи регулятивних процентів за користування кредитом та охоронних процентів, пов`язаних із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, законом прямо передбачена можливість установлення договором іншого розміру процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 4.4 кредитного договору сторони прямо погодили, що проценти, нараховані відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору після закінчення строку кредитування, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, договором визначено правову природу відповідних нарахувань залежно від періоду їх виникнення: у межах погодженого строку кредитування вони становлять плату за користування кредитом, а після настання строку його повернення - передбачені договором проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме по собі закінчення строку кредитування не припиняє грошового зобов`язання та не звільняє боржницю від передбаченої договором і законом відповідальності за його невиконання.

Установивши, що сторони погодили ставку 1,70 % на день для випадку понадстрокового користування кредитом, суд застосовує цю умову відповідно до її змісту та правової природи відповідних нарахувань, не ототожнюючи проценти за статтею 1048 ЦК України із процентами за статтею 625 цього Кодексу.

Наданий первісним кредитодавцем розрахунок містить послідовний облік видачі 5100,00 грн 18 листопада 2019 року та додаткових 1 000,00 грн 22 листопада 2019 року, здійснених відповідачкою платежів і нарахованих процентів. Загальна сума нарахованих первісним кредитодавцем процентів становила 8 723,50 грн, із яких 470,00 грн погашено відповідачкою.

Тому станом на 04 лютого 2020 року до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» разом із основним боргом у сумі 6 100,00 грн передано право вимоги щодо непогашених процентів у сумі 8253,50 грн.

Після набуття права вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» з 05 до 17 лютого 2020 року продовжило нарахування процентів по 103,70 грн за день, тобто загалом 1 348,10 грн, а надалі здійснило коригування процентної заборгованості на 237,90 грн у бік зменшення.

У результаті такого обліку та коригування остаточний розмір процентної заборгованості визначено в сумі 9 363,70 грн. Після 05 серпня 2020 року розмір цієї складової боргу наступними кредиторами не збільшувався.

Наведений розрахунок узгоджується з документами щодо відступлення права вимоги, у яких за кредитним договором № 674277568 послідовно відображено 6 100,00 грн основного боргу та 9 363,70 грн процентної заборгованості.

Позивач просить стягнути саме зазначені суми та не заявляє вимог щодо стягнення облікованих штрафних санкцій у розмірі 2 585,00 грн.

Визначення належної правової кваліфікації заявлених нарахувань належить до повноважень суду. Застосування до післястрокової частини процентної заборгованості положень статті 625 ЦК України не змінює фактичних підстав позову, оскільки прострочення виконання кредитного зобов`язання, умови договору щодо його наслідків та відповідний розрахунок становлять предмет судового дослідження.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав кредитний договір та додаткову угоду, документи щодо укладення електронного правочину, підтвердження фактичного перерахування кредитних коштів, розрахунки заборгованості, документи щодо послідовного відступлення права вимоги та виписку з особового рахунку.

Наведені докази узгоджуються між собою щодо виникнення кредитного зобов`язання, отримання відповідачкою кредитних коштів, порушення строку їх повернення, розміру основного боргу, формування процентної заборгованості та переходу права вимоги до позивача.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подала, установлені позивачем обставини належними та допустимими доказами не спростувала, власного розрахунку заборгованості або доказів повернення кредиту та сплати процентів суду не надала.

Саме по собі неподання відповідачкою відзиву чи контррозрахунку не звільняє позивача від обов`язку доказування. Водночас за наявності поданих позивачем доказів та здійсненої судом перевірки заявлених вимог відсутність доказів належного виконання відповідачкою грошового зобов`язання враховується судом під час оцінки всієї сукупності матеріалів справи.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Наданими договорами факторингу, відповідними реєстрами прав вимоги, протоколом узгодження, актом приймання-передачі та документами про здійснення фінансування підтверджено послідовний перехід права грошової вимоги за кредитним договором № 674277568 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі - до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а від нього - до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати його виконання.

За результатами дослідження доказів у їх сукупності суд установив, що відповідачка отримала кредитні кошти в загальному розмірі 6 100,00 грн, прийняла на себе обов`язок повернути їх та сплатити проценти відповідно до погоджених умов договору, однак належним чином свого зобов`язання не виконала.

Обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення 6 100,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 9 363,70 грн процентної заборгованості, разом 15 463,70 грн.

Відтак позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача з урахуванням установлених законом правил їх розподілу.

На підтвердження сплати судового збору позивач надав платіжну інструкцію №53609 від 14 серпня 2026 року на суму 2 662,40 грн. У зв`язку із задоволенням позову зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у повному обсязі.

Крім того, позивач заявив вимогу про відшкодування 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення таких витрат надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткову угоду № 25770955715 від 19 червня 2026 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року.

Додатковою угодою № 25770955715 сторони визначили надання правничої допомоги саме у справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 674277568 від 18 листопада 2019 року.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг вартість складання позовної заяви становить 5 000,00 грн за дві години роботи, вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн за дві години, підготовки та подання адвокатського запиту - 500,00 грн за одну годину, підготовки клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн за одну годину. Загальна вартість послуг визначена в розмірі 7 000,00 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу визначаються відповідно до умов договору про її надання та на підставі доказів щодо обсягу виконаних робіт і їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Водночас визначений договором гонорар адвоката та розмір витрат, який підлягає компенсації за рахунок іншої сторони, не є тотожними правовими категоріями.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголосила на необхідності застосування передбачених процесуальним законом критеріїв оцінки витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що домовленості між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару не є безумовно обов`язковими для суду при вирішенні питання про компенсацію таких витрат іншою стороною. Суд повинен оцінювати їх реальність, необхідність та розумність розміру відповідно до обставин конкретної справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04) ЄСПЛ виходив із того, що компенсації підлягають лише витрати, які були фактичними, необхідними та обґрунтованими за розміром.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00) ЄСПЛ також застосував критерій розумності розміру витрат, заявлених до компенсації.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність розміру витрат предмету спору, значення справи для сторін, а також інші передбачені цією нормою обставини.

Застосовуючи наведені критерії, суд враховує, що ця справа є малозначною, ціна позову становить 15 463,70 грн, а спір виник із типових кредитних правовідносин та вирішується на підставі стандартного пакета документів кредитодавця, розрахунків заборгованості й документів щодо відступлення права вимоги.

Підготовлена позовна заява за своїм змістом та структурою відповідає типовим позовам фінансових компаній про стягнення кредитної заборгованості. Значна частина її змісту становить виклад стандартних договірних умов, положень законодавства та обґрунтування переходу права вимоги.

Вивчення кредитного договору, розрахунків заборгованості й документів факторингу є необхідною складовою підготовки позову, однак такі дії тісно пов`язані зі складанням самої позовної заяви та не свідчать про виконання самостійної правової роботи підвищеної складності.

Підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів була пов`язана з необхідністю отримання банківської інформації щодо фактичного зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки, тому ці послуги суд визнає необхідними та пов`язаними з розглядом справи.

Разом із тим заявлена до компенсації сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн становить понад 45 відсотків ціни позову. За встановлених обставин такий розмір витрат не відповідає критерію пропорційності предмету спору, характеру та фактичному обсягу виконаної адвокатом роботи.

Суд не ставить під сумнів право позивача та адвокатського бюро самостійно визначати розмір винагороди за надану правничу допомогу і не втручається у їхні договірні відносини.

Вирішуючи питання саме про покладення таких витрат на іншу сторону відповідно до статей 137, 141 ЦПК України, суд визначає ту їх частину, яка є необхідною, розумною та пропорційною обставинам справи.

З урахуванням ціни позову, типовості спірних правовідносин, обсягу підготовлених документів, фактичного характеру наданих послуг та відсутності потреби у виконанні правової роботи виняткової складності суд вважає обґрунтованим покласти на відповідачку витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Зазначена сума забезпечує розумну компенсацію необхідних витрат позивача на правничу допомогу, відповідає критеріям справедливості та пропорційності й не покладає на відповідачку надмірного майнового тягаря.

Підстав для покладення на відповідачку решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн суд не встановив.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 2 662,40 грн судового збору та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 6 662,40 грн судових витрат.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 674277568 від 18 листопада 2019 року в розмірі 15 463 (п`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят три) гривні 70 копійок, з яких:

-6 100,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

-9 363,70 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати в загальному розмірі 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, з яких:

-2 662,40 грн - судовий збір;

-4 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

У відшкодуванні решти витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви відповідачки про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку. У такому випадку строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13; рахунок IBAN НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001; електронна пошта: fincomace@gmail.com; має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; 25 липня 2024 року знята з реєстрації місця проживання; зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС відсутній.

Суддя І.Р. Вітер