Рішення № 140780128, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3461/26

2/154/1876/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2413194 у загальному розмірі 10 168,00 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено кредитний договір № 2413194, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а останній - повернути кредит, сплатити проценти та інші передбачені договором платежі.

Позивач стверджує, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання з надання кредитних коштів, однак відповідач порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів.

08 лютого 2021 року на підставі договору факторингу право вимоги за кредитним договором перейшло від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

За твердженням позивача, станом на дату складення розрахунку заборгованість відповідача становить 10 168,00 грн, з яких 3 100,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 7 068,00 грн - заборгованість за процентами. Заборгованість за комісіями та штрафними санкціями до стягнення не заявлена.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути зазначену заборгованість і понесені судові витрати.

Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких письмових пояснень чи доказів на спростування позовних вимог суду не надав.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 22 вересня 2026 року о 09 год 05 хв.

31 серпня 2026 року представник позивача Матула Вікторія Юріївна подала клопотання про витребування від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» банківських документів щодо руху коштів, зміни умов кредитування та відомостей про платіжні картки відповідача.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено у зв`язку з його поданням поза межами встановленого процесуального строку без обґрунтування причин пропуску такого строку, а також невідповідністю клопотання вимогам частини другої статті 84 ЦПК України.

Зокрема, суд установив, що заявник не конкретизував зв`язку запитуваних банківських документів із кредитним договором № 2413194, укладеним із ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», та не навів достатніх підстав вважати, що відповідні докази перебувають у володінні АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

08 вересня 2026 року представник позивача Матула Вікторія Юріївна подала через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій зазначила, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у призначені судові засідання двічі не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

За умови належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду та відсутності заперечень представника позивача щодо заочного вирішення справи суд, відповідно до статей 223, 280 ЦПК України, проводить заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

20 травня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 2413194 про надання фінансового кредиту в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця через вебсайт https://creditplus.ua/.

Договір містить персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , номери мобільних телефонів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до пунктів 1.1, 9.6 договору його укладення здійснюється шляхом електронної ідентифікації споживача та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У розділі 10 договору міститься відмітка про його підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором A365403 20 травня 2020 року о 13 год 36 хв 41 с. Аналогічні відомості містяться в додатку № 1 до договору - графіку платежів.

За пунктами 1.3, 1.4 договору сума кредиту становить 3 100,00 грн, строк кредитування - 30 днів.

Пунктом 1.5 договору встановлено фіксовану процентну ставку. Відповідно до підпункту 1.5.1 знижена ставка становить 1,90 % на день і застосовується за умови своєчасного погашення заборгованості. Підпунктом 1.5.2 передбачено стандартну ставку 1,90 % на день, яка застосовується протягом строку кредитування, у разі його продовження, а також протягом періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль, із посиланням на частину першу статті 1048 ЦК України.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 договору кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на платіжну картку позичальника № НОМЕР_5 або іншу зазначену ним картку. Кредит вважається наданим у день перерахування коштів на користь споживача.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом. Дата повернення кредиту, визначена графіком платежів, до періоду нарахування процентів не включається, крім передбачених договором випадків пролонгації.

Додатком № 1 до договору визначено дату повернення кредиту - 19 червня 2020 року, суму основного боргу - 3 100,00 грн, проценти за 30 днів - 1 767,00 грн, загальну суму до повернення - 4 867,00 грн.

Пунктами 4.1-4.5 договору передбачено можливість продовження строку кредитування на 30 днів за домовленістю сторін. Позичальник ініціює таке продовження шляхом внесення платежу в розмірі не менше нарахованих і несплачених процентів та неустойки, а кредитодавець має право акцептувати відповідну пропозицію протягом 24 годин шляхом направлення повідомлення із зазначенням нової дати повернення кредиту. У разі погодження пролонгації нова дата відображається в особистому кабінеті позичальника.

Пунктом 6.3 договору визначено черговість погашення заборгованості: спочатку штрафи та пеня, потім проценти, після чого основна сума кредиту.

З наданої позивачем картки обліку договору № 2413194 вбачається, що 20 травня 2020 року первісним кредитором відображено виникнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 3 100,00 грн та розпочато щоденне нарахування процентів за ставкою 1,90 %, що становить 58,90 грн на день.

15 червня 2020 року в картці обліку відображено платіж у сумі 1 590,30 грн, повністю зарахований на погашення процентів, нарахованих за 27 днів користування кредитом. Основна сума кредиту залишилася незмінною - 3 100,00 грн.

За період із 16 по 18 червня 2020 року нараховано ще 176,70 грн процентів, унаслідок чого станом на 18 червня 2020 року загальна заборгованість становила 3 276,70 грн.

Надалі кредитодавець продовжував нарахування процентів у розмірі 58,90 грн щоденно до 13 жовтня 2020 року включно.

Загалом за період із 20 травня по 13 жовтня 2020 року нараховано 8 658,30 грн процентів, із яких погашено 1 590,30 грн. Залишок несплачених процентів становить 7 068,00 грн, а разом із основною сумою кредиту - 10 168,00 грн.

Інших платежів, зокрема на погашення основної суми кредиту, картка обліку не містить.

Окремого платіжного документа про фактичне перерахування 3 100,00 грн на платіжну картку відповідача позивачем не надано.

Також матеріали справи не містять повідомлення кредитодавця про акцептування пропозиції щодо пролонгації договору, підтвердження його направлення позичальнику чи відомостей особистого кабінету про погодження нової дати повернення кредиту.

08 лютого 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-08022021, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору права грошових вимог за кредитними договорами, визначеними в реєстрі боржників.

Згідно з актом приймання-передачі до зазначеного договору новому кредитору передано реєстр щодо 8 149 боржників із загальною сумою заборгованості 51 344 718,28 грн.

У витягу з реєстру боржників під № 3847 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір № 2413194 від 20 травня 2020 року, заборгованість 10 168,00 грн. Датою закінчення договору в реєстрі зазначено 15 липня 2020 року, тоді як у графіку платежів до кредитного договору датою повернення кредиту визначено 19 червня 2020 року.

На підтвердження розрахунків за договором відступлення позивачем надано платіжну інструкцію № 21758 від 09 лютого 2021 року на суму 809 916,56 грн із призначенням платежу - компенсація за придбання прав вимоги за договором № ККАУ-08022021.

До матеріалів справи також долучено досудову вимогу ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», у якій відповідача повідомлено про заміну кредитора та запропоновано погасити заборгованість у розмірі 10 168,00 грн. На підтвердження її направлення надано поштові документи.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За змістом статей 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для вирішення справи, а обов`язок їх доведення покладається на сторону, яка на них посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наведені положення передбачають встановлення обставин цивільної справи на підставі сукупності взаємопов`язаних доказів із застосуванням стандарту переваги більш вірогідних доказів.

Щодо укладення кредитного договору та фактичного надання кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 627, 628, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а договір вважається укладеним, якщо вони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Частинами першою та другою статті 207 ЦК України передбачено можливість вчинення правочину в письмовій формі шляхом фіксації його змісту в електронних документах та підписання сторонами.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може укладатися шляхом обміну електронними повідомленнями та акцепту пропозиції з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Такий договір за умови дотримання вимог закону прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Досліджений судом кредитний договір № 2413194 від 20 травня 2020 року містить визначені сторонами істотні умови кредитування, персональні та контактні дані відповідача, реквізити платіжної картки, спосіб надання коштів, строк кредитування, процентну ставку та порядок погашення заборгованості.

Договір та графік платежів містять однакові відомості про їх підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором A365403 20 травня 2020 року о 13 год 36 хв 41 с.

Зазначені документи узгоджуються між собою за особою позичальника, номером договору, сумою кредиту та умовами його повернення.

Разом із тим окремого платіжного документа, який безпосередньо підтверджував би перерахування 3 100,00 грн на платіжну картку відповідача, позивачем не надано.

Суд враховує цю обставину під час оцінки достатності доказів, однак вона не є підставою для відхилення інших належних доказів, які в сукупності підтверджують виникнення та виконання кредитних правовідносин.

Зокрема, картка обліку договору, складена первісним кредитором, відображає виникнення 20 травня 2020 року заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 3 100,00 грн, щоденне нарахування процентів відповідно до погодженої ставки, а також здійснення 15 червня 2020 року платежу в сумі 1 590,30 грн, зарахованого на погашення процентів.

Відомості про зазначений платіж мають істотне доказове значення, оскільки його сума точно відповідає процентам, нарахованим за 27 днів користування кредитом, а його зарахування відображене самим первісним кредитором як часткове виконання зобов`язання за конкретним кредитним договором.

Таким чином, відомості електронного договору, графіка платежів та картки обліку заборгованості послідовно й узгоджено відображають виникнення конкретного кредитного зобов`язання та його часткове виконання.

Відповідач факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та відображеного кредитодавцем часткового погашення заборгованості не оспорив. Доказів використання його персональних даних або електронного підпису іншою особою, відсутності кредитних правовідносин чи помилковості відомостей про часткове виконання зобов`язання суду не надано.

При цьому неподання відповідачем відзиву не розцінюється судом як визнання позову і не звільняє позивача від обов`язку доказування.

Суд також враховує, що позивач звертався з клопотанням про витребування додаткових банківських документів, однак ухвалою від 02 вересня 2026 року в його задоволенні відмовлено через недотримання встановленого процесуального строку та вимог до змісту такого клопотання.

Наслідки неналежної реалізації позивачем процесуального права на подання доказів не можуть покладатися на суд. Водночас відмова у витребуванні додаткових доказів не усуває обов`язку оцінити ті докази, які належним чином подані та містяться в матеріалах справи.

Оцінивши наведені докази за правилами статті 89 ЦПК України, суд установив, що сукупність узгоджених між собою відомостей про укладення електронного договору, визначення конкретного платіжного засобу, облік наданої суми кредиту та часткове погашення процентів є більш переконливою на підтвердження фактичного виникнення кредитного зобов`язання, ніж припущення про відсутність такого зобов`язання, яке не підтверджене жодними обставинами справи.

Отже, факт виникнення між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 кредитного зобов`язання за договором № 2413194 від 20 травня 2020 року на суму 3 100,00 грн суд визнає доведеним.

Щодо строку кредитування та продовження його дії.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк, а одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Пунктом 1.4 кредитного договору визначено строк кредитування 30 днів, а додатком № 1 установлено дату повернення кредиту - 19 червня 2020 року.

Отже, сторонами погоджено конкретний строк правомірного користування кредитними коштами, протягом якого позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 1,90 % на день.

Пунктами 4.1-4.5 договору передбачено можливість продовження цього строку за домовленістю сторін. Водночас договір чітко розмежовує ініціювання пролонгації позичальником та її погодження кредитодавцем.

Внесення платежу відповідно до пункту 4.3 договору є способом направлення пропозиції про продовження строку кредитування, тоді як її прийняття здійснюється кредитодавцем шляхом направлення повідомлення про погодження нового строку із зазначенням нової дати повернення кредиту.

Картка обліку договору містить відомості про платіж 15 червня 2020 року в розмірі 1 590,30 грн, який відповідає сумі нарахованих на той час процентів.

Однак здійснення цього платежу саме собою не підтверджує досягнення сторонами домовленості про продовження строку кредитування.

Матеріали справи не містять передбаченого пунктом 4.4 договору повідомлення кредитодавця про акцептування пропозиції позичальника, доказів його направлення або відомостей особистого кабінету про погоджену нову дату повернення кредиту.

Зазначення у реєстрі боржників до договору відступлення прав вимоги дати закінчення кредитного договору 15 липня 2020 року також не підтверджує належного продовження строку кредитування.

Реєстр складено в межах правовідносин між первісним і новим кредиторами та він відображає відомості їхнього обліку заборгованості. Такий документ не є підтвердженням волевиявлення позичальника і кредитодавця щодо зміни строку договору в погодженому ними порядку.

Позивач не довів настання передбачених пунктами 4.3-4.5 договору юридичних фактів, із якими сторони пов`язали продовження строку кредитування.

За таких обставин суд установив, що погоджений сторонами строк кредитування становив 30 днів і закінчився 19 червня 2020 року. Підстав для визнання його продовженим до 15 липня 2020 року чи іншої дати немає.

Щодо правомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Частина перша статті 1048 ЦК України регулює право кредитодавця на отримання процентів як плати за правомірне користування наданими кредитними коштами.

Натомість стаття 625 ЦК України визначає правові наслідки порушення грошового зобов`язання.

За частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого після спливу погодженого строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти за правомірне користування кредитом припиняється.

За період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту можуть нараховуватися проценти як міра відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України, у розмірі, визначеному законом або договором.

При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності встановлення правової природи передбачених договором процентів. Для їх стягнення після закінчення строку кредитування необхідно встановити, чи погодили сторони такі проценти саме як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Суд установив, що підпунктом 1.5.2 договору № 2413194 передбачено застосування стандартної процентної ставки 1,90 % на день як у межах строку кредитування, так і протягом періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль.

Зазначена умова включена до розділу 1 договору, яким визначено предмет кредитування та розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.

Порядок нарахування цих процентів додатково врегульовано розділом 3 договору, який передбачає їх обчислення на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом.

Водночас відповідальність сторін за порушення договірних зобов`язань окремо врегульовано розділом 7 договору, зокрема пунктом 7.4, який передбачає штрафні санкції за несвоєчасне повернення кредиту.

Підпункт 1.5.2 договору містить пряме посилання на частину першу статті 1048 ЦК України, а не на частину другу статті 625 цього Кодексу.

Отже, за своїм змістом, місцем у структурі договору та визначеним сторонами порядком нарахування проценти в розмірі 1,90 % на день є саме платою за користування кредитними коштами.

Договір не містить чіткої та недвозначної домовленості про встановлення цієї ставки як спеціального розміру процентів річних за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Саме лише поширення дії стандартної ставки на період прострочення не змінює правової природи процентів, визначених договором як плата за користування кредитом.

Таким чином, після закінчення 19 червня 2020 року погодженого строку кредитування у первісного кредитодавця припинилося право нараховувати проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Нарахування таких процентів за період із 19 червня по 13 жовтня 2020 року не має належної договірної та законної підстави.

Щодо застосування законодавчих обмежень відповідальності споживача в період карантину.

Спірні правовідносини виникли в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України від 13 травня 2020 року № 591-IX, чинній у період спірних нарахувань, передбачено звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит в період із 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину.

Таке звільнення охоплює, зокрема, неустойку та інші передбачені договором платежі за прострочення виконання зобов`язань.

Зазначеним пунктом також установлено заборону збільшення процентної ставки за користування кредитом у зв`язку з невиконанням споживачем договірних зобов`язань з інших підстав, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України.

Дія наведених положень поширювалася також на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду застосував зазначений пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» до відповідальності за прострочення кредитного зобов`язання в період карантину та визнав безпідставним нарахування за ч.2 ст.625 ЦК України.

З огляду на встановлений споживчий характер кредитування та період виникнення прострочення відповідне законодавче звільнення поширюється на спірні правовідносини.

Щодо визначення розміру заборгованості.

Встановивши погоджений строк кредитування, правову природу нарахованих процентів та здійснені платежі, суд перевірив розрахунок заявленої до стягнення заборгованості.

За умовами договору сума кредиту становить 3 100,00 грн, процентна ставка - 1,90 % на день, а строк кредитування - 30 днів.

Відповідно до пункту 3.2 договору дата повернення кредиту, визначена графіком платежів, не включається до періоду нарахування процентів.

Отже, договірні проценти підлягають нарахуванню за період із 20 травня по 18 червня 2020 року включно, тобто за 30 календарних днів.

Розмір щоденних процентів становить 58,90 грн (3 100,00 грн ? 1,90 %).

Загальна сума процентів за погоджений строк кредитування становить 1 767,00 грн (58,90 грн ? 30 днів).

Згідно з карткою обліку договору 15 червня 2020 року здійснено платіж у розмірі 1 590,30 грн, який повністю зараховано на погашення процентів. Зазначене зарахування відповідає встановленій пунктом 6.3 договору черговості погашення заборгованості.

Таким чином, залишок несплачених процентів за погоджений строк кредитування становить 176,70 грн (1 767,00 грн - 1 590,30 грн).

Оскільки платежів на погашення основної суми кредиту не здійснено, залишок основного боргу становить 3 100,00 грн.

Загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 3 276,70 грн, з яких 3 100,00 грн - основний борг та 176,70 грн - проценти за користування кредитом.

Решта заявлених процентів у сумі 6 891,30 грн нарахована за період із 19 червня по 13 жовтня 2020 року, тобто за 117 календарних днів після закінчення погодженого строку кредитування.

Правових підстав для стягнення цієї суми суд не встановив.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Досліджені судом договір відступлення прав вимоги № ККАУ-08022021 від 08 лютого 2021 року, акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг із цього реєстру щодо ОСОБА_1 та платіжна інструкція № 21758 від 09 лютого 2021 року підтверджують передання права грошової вимоги за кредитним договором № 2413194 від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Водночас визначення у реєстрі боржників заборгованості в розмірі 10 168,00 грн не означає виникнення в нового кредитора права вимагати сплати всієї зазначеної суми незалежно від правомірності її нарахування.

Відступлення права вимоги не змінює змісту первісного зобов`язання, не створює нового обов`язку боржника та не надає новому кредитору більшого обсягу прав, ніж мав первісний кредитор.

Тому до позивача перейшло право вимоги за спірним кредитним договором у межах дійсного та належним чином підтвердженого грошового зобов`язання відповідача.

Суд визнає доведеним набуття ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 3 276,70 грн.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд установив факт виникнення кредитного зобов`язання, невиконання відповідачем обов`язку повернути основну суму кредиту та наявність заборгованості за процентами, правомірно нарахованими в межах погодженого строку кредитування.

Водночас позивач не довів продовження строку кредитування та наявності правових підстав для стягнення процентів, нарахованих після його закінчення.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 3 276,70 грн заборгованості за кредитним договором № 2413194 від 20 травня 2020 року, з яких 3 100,00 грн - основний борг та 176,70 грн - проценти.

У задоволенні позовних вимог про стягнення решти процентів у розмірі 6 891,30 грн належить відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 48018 від 03 серпня 2026 року.

Заявлена ціна позову становить 10 168,00 грн, із яких суд визнав обґрунтованими вимоги в розмірі 3 276,70 грн, що становить 32,23 % від загальної суми позовних вимог.

Отже, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 857,97 грн (2 662,40 грн ? 3 276,70 грн / 10 168,00 грн).

Керуючись статтями 3, 11, 15, 16, 207, 512-514, 525, 526, 530, 610, 625, 626-628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, пунктами 13, 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», пунктом 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 2413194 від 20 травня 2020 року в загальному розмірі 3 276 (три тисячі двісті сімдесят шість) гривень 70 копійок, з яких:

- 3 100,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 176,70 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 6 891,30 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 857 (вісімсот п`ятдесят сім) гривень 97 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер