Рішення № 140769389, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3414/26

2/154/1849/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 405174621 від 31 липня 2019 року в розмірі 15 589,06 грн, з яких 5 999,60 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 9 589,46 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов обґрунтовано тим, що 31 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 405174621, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, подання заявки на отримання кредиту та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором 95B2QUZ2.

На виконання договору первісний кредитодавець перерахував кредитні кошти на зазначену відповідачем платіжну картку.

Позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконав зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість у заявленому розмірі.

Право грошової вимоги за кредитним договором послідовно відступалося первісним кредитодавцем ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС», яке є новим кредитором у спірному зобов`язанні.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань та набуття права вимоги за кредитним договором, позивач просить стягнути заявлену заборгованість, а також понесені судові витрати.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 22 вересня 2026 року о 09 год 35 хв.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «ОТП БАНК» відомості щодо належності відповідачу платіжної картки з маскою НОМЕР_6, зарахування на неї 6 000,00 грн, реквізитів відповідного банківського рахунку та використання номера мобільного телефону НОМЕР_1 .

03 вересня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь АТ «ОТП БАНК» за вих. № 68-3-23-23/13351-БТ від 02 вересня 2026 року з доданою випискою за картковим рахунком відповідача за період із 31 липня до 05 серпня 2019 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судові засідання двічі не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду за зареєстрованим місцем проживання. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подав.

Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин або без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи.

Установивши наявність передбачених законом умов, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

31 липня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 405174621, відповідно до пункту 1.1 якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн, а позичальник - повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними.

Пунктами 1.2-1.5 договору встановлено строк кредитування тривалістю 30 днів та процентну ставку 0,01 % на день. Згідно з графіком розрахунків, який є додатком № 1 до договору, терміном повернення кредиту визначено 30 серпня 2019 року, а загальну суму до сплати - 6 018,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору сторони погодили, що у разі користування кредитом понад установлений договором або додатковими угодами строк, якщо початкова процентна ставка становить менше 1,70 % на день, правила нарахування процентів за початковою ставкою скасовуються з моменту їх застосування, а проценти за ставкою 1,70 % на день нараховуються за весь період фактичного користування кредитом із дня укладення договору до його повного повернення, з урахуванням сплачених позичальником сум.

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування відповідно до пункту 4.2 договору, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Додатковою угодою від 26 серпня 2019 року сторони погодили продовження строку кредитування на 14 днів та застосування з 30 серпня 2019 року процентної ставки 1,70 % на день. З урахуванням цієї угоди строк кредитування завершився 13 вересня 2019 року.

Укладення кредитного договору в електронній формі підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитодавця, згідно з якою 31 липня 2019 року о 21 год 42 хв відповідач подав заявку на отримання кредиту, а о 21 год 48 хв 04 с здійснив акцепт оферти шляхом введення одноразового ідентифікатора 95B2QUZ2, направленого на номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

Факт надання кредиту підтверджується довідкою первісного кредитодавця №405174621/26052026/Э від 26 травня 2026 року, відповідно до якої 31 липня 2019 року ініційовано та завершено платіжну операцію з перерахування відповідачу 6 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_6.

На виконання ухвали суду від 18 серпня 2026 року АТ «ОТП БАНК» надало лист № 68-3-23-23/13351-БТ від 02 вересня 2026 року та виписку за картковим рахунком. Згідно із цими документами зазначена платіжна картка була випущена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на його рахунок № НОМЕР_3 зараховано 6 000,00 грн, а номер телефону НОМЕР_1 містився в анкетних даних відповідача та використовувався для банківського SMS-інформування.

Відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та Реєстру прав вимоги № 53 від 19 листопада 2019 року право вимоги за кредитним договором № 405174621 передано від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Надалі за договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та Реєстром прав вимоги № 2 від 04 листопада 2020 року право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а за договором факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року, відповідним Реєстром боржників та актом його приймання-передачі від тієї ж дати - до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Виконання умов фінансування підтверджується долученими до матеріалів справи документами взаєморозрахунків попередніх кредиторів та платіжною інструкцією № 345 від 10 вересня 2025 року, за якою ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» 2004222,05 грн за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу № 05/06/25-Е.

Із розрахунку первісного кредитодавця встановлено, що відповідач отримав 6 000,00 грн та здійснив два платежі: 26 серпня 2019 року - 16,00 грн і 24 вересня 2019 року - 50,00 грн. Із першого платежу 15,60 грн зараховано на погашення процентів, а 0,40 грн - на погашення основного боргу, залишок якого становив 5 999,60 грн.

За розрахунком ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 19 листопада 2019 року заборгованість становила 17 539,12 грн, із яких 5 999,60 грн - основний борг та 11 539,52 грн - проценти.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснювало подальші нарахування до 02 грудня 2019 року, після чого 04 листопада 2020 року відобразило коригування процентної заборгованості на 3275,93 грн у бік зменшення. За результатами такого коригування облікована заборгованість становила 15 589,06 грн, із яких 5 999,60 грн - основний борг та 9 589,46 грн - проценти.

Відповідно до виписки з особового рахунку, складеної ТОВ «ФК «ЕЙС», станом на 15 червня 2026 року загальна облікована заборгованість становила 21 581,02 грн, з яких 5999,60 грн - основний борг, 9 589,46 грн - проценти та 5 991,96 грн - штрафні санкції.

Позивач просить стягнути лише основний борг і проценти в загальному розмірі 15589,06 грн. Вимог про стягнення штрафних санкцій не заявлено.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 6, 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, а статтею 629 цього Кодексу встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 роз`яснила, що до спростування презумпції правомірності правочину права, набуті за ним, підлягають здійсненню, а обов`язки, які виникли внаслідок його укладення, - виконанню.

За змістом статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти в розмірі й порядку, встановлених договором.

Суд установив, що кредитний договір № 405174621 від 31 липня 2019 року укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відомості про подання заявки, направлення та введення одноразового ідентифікатора, ідентифікаційні дані відповідача, а також підтверджене АТ «ОТП БАНК» зарахування 6 000,00 грн на належний відповідачу рахунок становлять узгоджену сукупність доказів виникнення та виконання кредитодавцем кредитного зобов`язання.

Банківська інформація, отримана судом безпосередньо на виконання ухвали про витребування доказів, підтверджує не лише належність рахунку відповідачу, а й фактичне надходження на нього кредитних коштів. Тому факт надання кредиту є доведеним.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Відповідач отримані кредитні кошти в повному обсязі не повернув. З урахуванням зарахованих у погашення основного боргу 0,40 грн непогашена сума кредиту становить 5999,60 грн.

Щодо процентної заборгованості суд виходить із конкретного змісту погоджених сторонами умов договору.

Первісно сторони визначили процентну ставку 0,01 % на день, водночас пунктом 4.2 договору передбачили інший порядок визначення процентів у разі користування кредитом понад погоджений строк. За цією умовою ставка 1,70 % на день поширюється на весь період фактичного користування кредитом від моменту укладення договору з урахуванням здійснених позичальником платежів.

Зазначений механізм визначено безпосередньо в тексті кредитного договору, акцептованого відповідачем. Він не є результатом одностороннього встановлення кредитодавцем нової ставки після виникнення зобов`язання, оскільки відповідні умови включено до договору при його укладенні.

Додатковою угодою від 26 серпня 2019 року сторони продовжили строк кредитування на 14 днів і погодили застосування ставки 1,70 % на день. Таким чином, строк правомірного користування кредитом завершився 13 вересня 2019 року.

Оскільки відповідач кредит у зазначений строк не повернув, настали передбачені пунктом 4.2 договору обставини для застосування погодженого сторонами механізму нарахування процентів.

При цьому необхідно розмежовувати проценти за правомірне користування кредитом та проценти, які нараховуються внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, виходила з відмінності правової природи регулятивних процентів за користування кредитом та охоронних процентів, пов`язаних із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, закон передбачає можливість договірного визначення іншого розміру процентів за прострочення грошового зобов`язання.

Пунктом 4.3 кредитного договору сторони прямо погодили, що проценти за понадстрокове користування коштами, які нараховуються відповідно до пункту 4.2 договору після завершення строку кредитування, належать до процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Таким чином, договором визначено правову природу нарахувань залежно від періоду їх виникнення: до завершення погодженого строку кредитування вони становлять плату за користування кредитом, а після його завершення - відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме по собі закінчення строку кредитування не припиняє грошового зобов`язання та не звільняє боржника від передбаченої договором і законом відповідальності за його невиконання.

Установивши, що сторони погодили ставку 1,70 % на день, суд застосовує цю умову відповідно до її змісту та правової природи відповідних нарахувань, не ототожнюючи проценти за статтею 1048 ЦК України із процентами за статтею 625 цього Кодексу.

Оцінюючи розмір заявленої заборгованості, суд враховує, що позивач просить стягнути 9 589,46 грн процентів, тоді як контрольне обчислення за погодженою ставкою 1,70 % на день за період із 31 липня до 02 грудня 2019 року, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, перевищує заявлену до стягнення суму.

За зазначений період, що становить 125 календарних днів, проценти за ставкою 1,70 % на день, обчислені виходячи з початкової суми кредиту 6 000,00 грн та її зменшення на 0,40 грн після платежу від 26 серпня 2019 року, становлять 12 749,01 грн до врахування сплачених процентів.

Після врахування 65,60 грн сплачених процентів розрахунковий залишок становить 12 683,41 грн, що перевищує заявлені позивачем 9 589,46 грн.

Водночас відповідно до розрахунків первісного та наступного кредиторів фактична облікована процентна заборгованість була зменшена, зокрема шляхом коригування від 04 листопада 2020 року на 3 275,93 грн, та визначена в розмірі 9 589,46 грн.

Суд не має підстав збільшувати розмір заявленої вимоги понад суму, визначену позивачем, і відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства вирішує спір у межах заявлених позовних вимог.

Отже, заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 9 589,46 грн не перевищує розміру нарахувань, обчислених за погодженими сторонами умовами договору за відповідний період.

Суд також враховує, що позивач просить стягнути заборгованість за конкретним кредитним договором та у правовому обґрунтуванні позову посилається на статтю 625 ЦК України.

Визначення належної правової кваліфікації заявлених нарахувань належить до повноважень суду. Застосування до відповідної частини процентної заборгованості положень статті 625 ЦК України не змінює фактичних підстав позову, оскільки прострочення виконання кредитного зобов`язання, умови договору щодо його наслідків та відповідний розрахунок становлять предмет судового дослідження.

При цьому суд не присуджує жодних сум понад заявлені 15 589,06 грн та не вирішує питання про стягнення штрафних санкцій, вимог щодо яких позивач не заявляв.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав кредитний договір, додаткову угоду, документи щодо укладення електронного правочину, підтвердження фактичного перерахування кредитних коштів, розрахунки заборгованості, документи щодо послідовного відступлення права вимоги та виписку з особового рахунку.

Наведені докази узгоджуються між собою щодо виникнення кредитного зобов`язання, надання відповідачу коштів, факту порушення строку їх повернення, залишку основного боргу та переходу права вимоги до позивача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, установлені позивачем обставини належними та допустимими доказами не спростував, власного розрахунку заборгованості або доказів погашення кредиту й процентів суду не надав.

Саме по собі неподання відповідачем відзиву чи контррозрахунку не звільняє позивача від обов`язку доказування. Водночас за наявності поданих позивачем доказів та здійсненої судом перевірки розміру заявлених вимог відсутність доказів належного виконання відповідачем грошового зобов`язання враховується судом під час оцінки всієї сукупності матеріалів справи.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Наданими договорами факторингу, відповідними реєстрами прав вимоги та актом приймання-передачі підтверджено послідовний перехід права грошової вимоги за кредитним договором № 405174621 від первісного кредитодавця до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати його виконання.

За результатами дослідження доказів у їх сукупності суд установив, що відповідач отримав кредитні кошти, прийняв на себе обов`язок повернути їх і сплатити проценти відповідно до погоджених умов договору, однак належним чином свого зобов`язання не виконав.

Обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення 5 999,60 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 9 589,46 грн процентної заборгованості, разом 15 589,06 грн.

Відтак позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача з урахуванням установлених законом правил їх розподілу.

На підтвердження сплати судового збору позивач надав платіжну інструкцію № 53929 від 14 серпня 2026 року на суму 2 662,40 грн. У зв`язку із задоволенням позову зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Крім того, позивач заявив вимогу про відшкодування 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На їх підтвердження надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткову угоду № 25770955877 від 19 червня 2026 року, протокол погодження вартості послуг та акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року.

Відповідно до зазначеного акта вартість складання позовної заяви становить 5000,00 грн за дві години роботи, вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн за дві години, підготовки адвокатського запиту - 500,00 грн за одну годину та підготовки клопотання про витребування доказів - 500,00 грн за одну годину.

Загальна вартість наданих послуг визначена сторонами договору в розмірі 7 000,00 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу визначаються відповідно до умов договору про її надання та на підставі доказів щодо обсягу виконаних робіт і їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Водночас визначений договором гонорар адвоката та розмір витрат, який підлягає компенсації за рахунок іншої сторони, не є тотожними правовими категоріями.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц наголосила на необхідності застосування передбачених цивільним процесуальним законодавством критеріїв оцінки витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що домовленості між адвокатом та клієнтом про розмір гонорару не є безумовно обов`язковими для суду при вирішенні питання про компенсацію таких витрат іншою стороною. Суд повинен оцінити їх реальність, необхідність та розумність розміру відповідно до обставин конкретної справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що компенсації підлягають лише фактичні, неминучі та обґрунтовані за розміром судові й інші витрати.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00) Європейський суд з прав людини також виходив із необхідності оцінки розумного розміру витрат, які заявник просить компенсувати.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність розміру витрат предмету спору, значення справи для сторін, а також інші передбачені цією нормою обставини.

Застосовуючи наведені критерії, суд враховує, що ця справа є малозначною, її предметом є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 589,06 грн. Спір виник із типових кредитних правовідносин, а його вирішення ґрунтується на дослідженні стандартного пакета документів кредитодавця, розрахунків заборгованості та документів щодо відступлення права вимоги.

Підготовлена позовна заява за своїм змістом і структурою відповідає типовим позовам фінансових компаній про стягнення кредитної заборгованості. Значна частина її змісту становить виклад стандартних договірних умов, нормативних положень та обґрунтування переходу права вимоги.

Вивчення кредитного договору, розрахунків заборгованості та документів факторингу є необхідною складовою підготовки такого позову. Водночас зазначені дії за своїм змістом тісно пов`язані між собою та не свідчать про виконання самостійної правової роботи підвищеної складності.

Підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів була пов`язана з необхідністю підтвердження факту перерахування кредитних коштів, тому відповідні послуги суд визнає необхідними для належного захисту прав позивача.

Разом із тим загальна вартість професійної правничої допомоги в розмірі 7 000,00 грн становить майже 45 відсотків ціни позову. Такий розмір витрат за встановлених обставин не відповідає критерію пропорційності предмету спору та покладає на відповідача надмірний майновий тягар порівняно з характером, обсягом і складністю виконаної адвокатом роботи.

При цьому суд не ставить під сумнів право позивача й адвокатського бюро самостійно погоджувати розмір винагороди та не втручається у їхні договірні відносини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, суд визначає виключно ту частину витрат, компенсація якої за рахунок відповідача є обґрунтованою, необхідною та пропорційною предмету спору.

З урахуванням ціни позову, типовості спірних правовідносин, обсягу підготовлених процесуальних документів, фактичного характеру наданих послуг та відсутності потреби у виконанні правової роботи виняткової складності суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Зазначена сума забезпечує розумну компенсацію необхідних витрат позивача на правничу допомогу, відповідає критеріям справедливості та пропорційності й не покладає на відповідача надмірного фінансового навантаження.

Підстав для покладення на відповідача решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн суд не встановив.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 662,40 грн судового збору та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 6 662,40 грн судових витрат.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 405174621 від 31 липня 2019 року в розмірі 15 589 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 06 копійок, з яких:

?5 999,60 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

?9 589,46 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати в розмірі 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, з яких 2 662,40 грн - судовий збір та 4000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

У відшкодуванні решти витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У такому випадку строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13; рахунок IBAN НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001; електронна пошта: fincomace@gmail.com. Має зареєстрований електронний кабінет у ЄСІТС.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер