Ухвала суду № 140766806, 20.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6451/24

Провадження № 6/461/363/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі судового засідання Яцишин В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Галицького районного суду м. Львова із заявою про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі №461/6451/24 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування поданої заяви заявниця покликається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23.01.2025 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23.06.2025 року, з неї на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 45479,05 грн та судовий збір у розмірі 1822,81 грн, що загалом становить 47301,86 грн.

Зазначає, що на підставі вказаного судового рішення головним державним виконавцем Юрієм Макушинським відкрито виконавче провадження №79223329.

Заявниця вказує, що на даний час перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі, не має стабільного та регулярного заробітку, а її офіційні доходи за останній період відсутні, на підтвердження чого долучила довідку за формою ОК-5 від 07.10.2026 року.

Крім цього, зазначає, що на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, яка потребує постійних витрат на забезпечення належних умов проживання, харчування та виховання.

На переконання заявниці, сплата всієї суми заборгованості одноразово є для неї неможливою з огляду на відсутність належного фінансового забезпечення та необхідність утримання неповнолітньої дитини.

Водночас заявниця наголошує, що визнає судове рішення, не ухиляється від його виконання та має намір добровільно погашати заборгованість частинами у розмірі 2000 грн щомісячно в міру надходження коштів.

Покликаючись на положення ст. 435 ЦПК України, просить суд розстрочити виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 23.01.2025 року у справі №461/6451/24 строком на 24 місяці, затвердивши графік виплат у розмірі 2000 грн щомісячно до повного погашення заборгованості у сумі 47301,86 грн.

12.10.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» Лубоцької Наталії Іванівни надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення.

У поданих запереченнях представник стягувача зазначає, що заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Покликається на положення ч. 5 ст. 435 ЦПК України, відповідно до яких розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Водночас заявниця просить розстрочити виконання рішення суду строком на 24 місяці, що суперечить зазначеним вимогам процесуального закону.

Крім цього, представник банку звертає увагу на те, що заявницею не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Зокрема, не доведено розміру сукупного місячного доходу заявниці, відсутності у неї майна, за рахунок якого можливе виконання судового рішення, а також неможливості участі батька дитини в її матеріальному забезпеченні.

Представник стягувача також покликається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2019 року у справі №2-1230/11, щодо необхідності доведення виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Зазначає, що незадовільний матеріальний стан боржника сам по собі не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки під час укладення кредитного договору особа повинна враховувати власні фінансові можливості та необхідність виконання взятих на себе зобов`язань.

З огляду на викладене представник Акціонерного товариства «Ідея Банк» просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення.

12.10.2026 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла відповідь на заперечення стягувача.

У поданій відповіді заявниця зазначає, що доводи Акціонерного товариства «Ідея Банк» є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявниця не погоджується з доводами банку щодо обмеження строку розстрочення виконання судового рішення одним роком, вважаючи, що положення ч. 5 ст. 435 ЦПК України стосуються ухвалення основного судового рішення, тоді як на стадії примусового виконання суд вправі встановити більш тривалий графік погашення заборгованості.

Крім цього, зазначає, що долучена до заяви довідка за формою ОК-5 від 07.10.2026 року підтверджує відсутність у неї офіційних доходів протягом 2026 року, що, на її переконання, свідчить про неможливість одноразового погашення заборгованості.

Також заявниця наголошує, що на її утриманні перебуває неповнолітній син віком 11 років, а тому виконання рішення суду шляхом одноразового стягнення всієї суми заборгованості може негативно вплинути на забезпечення його основних життєвих потреб.

Вважає, що запропонований нею графік погашення заборгованості у розмірі 2000 грн щомісячно забезпечить баланс інтересів сторін, дозволить поступово виконати судове рішення та одночасно забезпечувати належне утримання неповнолітньої дитини.

Просить врахувати наведені пояснення та задовольнити заяву про розстрочення виконання судового рішення.

У судове засідання 20.10.2026 року заявниця ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялася належним чином через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного документа, судову повістку про виклик до суду від 16.10.2026 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 16.10.2026 року о 16 год. 14 хв. 47 сек.

Разом з тим, 19.10.2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 від 18.10.2026 року про розгляд справи за її відсутності, у якому остання зазначила, що постійно проживає у місті Вінниці, виховує неповнолітню дитину та не має фінансової і фізичної можливості прибути до судового засідання у місті Львові.

У поданому клопотанні заявниця просить розглянути заяву про розстрочення виконання рішення суду за її відсутності на підставі наявних у справі матеріалів. Подану заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

Представник Акціонерного товариства «Ідея Банк» у судове засідання 20.10.2026 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви стягувач повідомлявся належним чином через підсистему «Електронний суд».

Згідно з довідкою про доставку електронного документа судову повістку про виклик до суду від 16.10.2026 року доставлено до електронного кабінету Акціонерного товариства «Ідея Банк» 16.10.2026 року о 16 год. 20 хв. 13 сек.

Причини неявки представника стягувача суду не повідомлено. Водночас суд враховує подані представником банку письмові заперечення, в яких останній просить відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 435 ЦПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, подане заявницею клопотання про розгляд справи за її відсутності, наявність письмових заперечень стягувача, а також положення ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд заяви за відсутності учасників справи на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, врахувавши доводи заявниці, заперечення стягувача та відповідь на них, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23.01.2025 року у цивільній справі №461/6451/24 позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 45479,05 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 1822,81 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23.06.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 23.01.2025 року залишено без змін.

17.09.2025 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 23.01.2025 року у справі №461/6451/24.

На підставі зазначеного виконавчого документа відкрито виконавче провадження №79223329.

Крім цього, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.10.2026 року у справі №461/6451/24 (провадження №6/461/368/26) відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про «зупинення виконання або зупинення дії судового рішення» у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Таким чином, питання зупинення виконання судового рішення вже було предметом окремого судового розгляду, тоді як у межах цього провадження суд вирішує питання про наявність правових підстав для розстрочення виконання рішення суду відповідно до положень ст. 435 ЦПК України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1. ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2. щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3. стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що утруднюють виконання судового рішення, наведений у зазначеній статті, не є вичерпним, тому суд у кожному конкретному випадку повинен визначити, чи є обставини, на які посилається боржник, такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, розстрочення виконання судового рішення може бути надане лише за наявності об`єктивних обставин, які істотно ускладнюють його виконання або роблять таке виконання неможливим, за умови належного підтвердження цих обставин відповідними доказами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Аналогічний підхід щодо необхідності доведення обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення, відображений у правових висновках Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі №2-1230/11 звернуто увагу на необхідність надання конкретних доказів наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочення виконання судового рішення.

При цьому саме по собі незадовільне матеріальне становище боржника без встановлення інших обставин та належного доказового підтвердження не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 року у справі №824/45/22 наголошено на імперативному характері положень ч. 5 ст. 435 ЦПК України щодо обмеження строку відстрочення виконання судового рішення одним роком з дня його ухвалення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатися як невід`ємна частина судового розгляду у розумінні статті 6 Конвенції.

Отже, право на справедливий судовий розгляд охоплює не лише право особи на звернення до суду та отримання судового рішення, а й право на його своєчасне та ефективне виконання.

При вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення суд повинен забезпечити справедливий баланс між інтересами боржника та стягувача, враховуючи, що надання розстрочення не повинно призводити до невиправданого обмеження права стягувача на виконання остаточного судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює визначений законом комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012 наголошено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, саме на заявницю покладається обов`язок доведення наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим та можуть бути підставою для застосування положень ст. 435 ЦПК України.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо її скрутного матеріального становища, суд звертає увагу на те, що відповідно до долученої до заяви довідки за формою ОК-5, сформованої Пенсійним фондом України 07.10.2026 року, заявниця протягом 2024 року мала нарахований дохід у загальному розмірі 140112,00 грн, а протягом 2025 року - 12533,00 грн.

У відповіді на заперечення стягувача заявниця зазначає, що протягом 2026 року її офіційний дохід становить 0,00 грн, що, на її переконання, підтверджує неможливість одноразового виконання судового рішення.

Разом з тим, суд зазначає, що відомості про відсутність офіційно нарахованого доходу самі по собі не є безумовним підтвердженням відсутності у боржника будь-яких інших джерел доходу, коштів чи майна, за рахунок яких може здійснюватися виконання судового рішення.

Зокрема, заявницею не надано достатніх доказів, які б у сукупності підтверджували її фактичне матеріальне становище, наявність або відсутність іншого майна, грошових коштів, інших джерел доходу, а також об`єктивну неможливість виконання судового рішення у встановленому законом порядку.

Суд враховує, що відсутність офіційного доходу може свідчити про фінансові труднощі заявниці, однак така обставина повинна оцінюватися у сукупності з іншими доказами та сама по собі не підтверджує наявності виняткових обставин, передбачених ст. 435 ЦПК України.

Щодо доводів заявниці про перебування на її утриманні неповнолітнього сина віком 11 років, суд зазначає наступне.

Наявність неповнолітньої дитини та необхідність забезпечення її належного утримання є обставинами, які підлягають врахуванню під час оцінки матеріального становища боржника.

Водночас сам по собі факт наявності неповнолітньої дитини не свідчить про об`єктивну неможливість виконання судового рішення та не є безумовною підставою для розстрочення його виконання.

Суд бере до уваги необхідність забезпечення належних умов проживання та утримання неповнолітньої дитини, однак заявницею не надано достатніх доказів щодо фактичного розміру витрат на її утримання, загального матеріального становища сім`ї та інших обставин, які б у сукупності підтверджували неможливість виконання рішення суду без надання розстрочення.

При цьому обов`язок батьків щодо утримання дитини, передбачений ст. 180 Сімейного кодексу України, не звільняє особу від виконання інших встановлених законом зобов`язань, у тому числі обов`язку виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Щодо доводів заявниці про її намір добровільно сплачувати заборгованість у розмірі 2000 грн щомісячно, суд зазначає, що саме по собі висловлення готовності поступово погашати заборгованість не свідчить про наявність передбачених законом підстав для розстрочення виконання судового рішення.

Крім цього, заявницею не надано належних доказів на підтвердження реальної можливості систематично здійснювати щомісячні платежі у запропонованому розмірі, враховуючи її ж доводи про відсутність стабільних доходів.

Таким чином, запропонований заявницею графік погашення заборгованості не підтверджений достатніми доказами її фінансової спроможності забезпечувати виконання такого графіка.

Окремо суд звертає увагу на те, що заявниця просить розстрочити виконання рішення суду строком на 24 місяці, тоді як положеннями ч. 5 ст. 435 ЦПК України встановлено імперативне обмеження строку розстрочення виконання судового рішення одним роком з дня його ухвалення.

Доводи заявниці, викладені у відповіді на заперечення стягувача, про те, що зазначене обмеження застосовується виключно під час ухвалення основного рішення суду та не поширюється на стадію його примусового виконання, суд вважає помилковими.

Зі змісту ст. 435 ЦПК України вбачається, що зазначена норма безпосередньо регулює питання відстрочення та розстрочення виконання судових рішень, а встановлене її частиною п`ятою обмеження строку поширюється на вирішення відповідних питань судом.

При цьому суд враховує, що рішення Галицького районного суду м. Львова ухвалено 23.01.2025 року, а постановою Львівського апеляційного суду від 23.06.2025 року його залишено без змін.

Із заявою про розстрочення виконання зазначеного рішення ОСОБА_1 звернулася лише 07.10.2026 року, тобто після спливу одного року як з дня ухвалення рішення суду першої інстанції, так і з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, з урахуванням імперативних положень ч. 5 ст. 435 ЦПК України, заявлене прохання про розстрочення виконання судового рішення строком на 24 місяці не відповідає встановленим законом обмеженням.

Водночас суд зазначає, що навіть незалежно від питання тривалості запитуваного строку розстрочення, заявницею не доведено належними та достатніми доказами наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Суд враховує доводи ОСОБА_1 щодо скрутного матеріального становища, відсутності стабільних доходів та необхідності утримання неповнолітньої дитини, однак зазначені обставини у сукупності з наданими доказами не підтверджують наявності достатніх правових підстав для розстрочення виконання судового рішення.

При цьому суд бере до уваги заперечення Акціонерного товариства «Ідея Банк» щодо відсутності належного доказового підтвердження виняткових обставин та необхідності дотримання встановлених законом строків виконання судового рішення.

Суд також враховує, що надання розстрочення виконання рішення суду за відсутності достатніх правових підстав може призвести до невиправданого обмеження прав та законних інтересів стягувача, який має право на своєчасне виконання остаточного судового рішення.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд повинен забезпечити баланс інтересів обох сторін, не допускаючи безпідставного покладення на стягувача негативних наслідків тривалого невиконання судового рішення.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що заявницею не доведено наявності об`єктивних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 23.01.2025 року у справі №461/6451/24 або роблять його неможливим, а також не наведено достатніх правових підстав для застосування розстрочення виконання судового рішення відповідно до положень ст. 435 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, надані докази, доводи заявниці, заперечення стягувача, положення чинного законодавства України та необхідність забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 18, 81, 247, 260, 261, 435 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором.

Ухвала може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя В.Є. Радченко