Рішення № 140757692, 20.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 160/12838/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезіс Енерджи» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 22.04.2026 року № 0216380706 та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 22.04.2026 року №0216400706.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2026 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2026 №9034502855 від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 18870113 грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування у сумі 18490 647 грн, за результатами якої складено акт від 30.03.2026 № 1183/04-36-07-06/36495712 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач вважає висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ «ЕНЕРДЖІ СТРОНГ УКРАЇНА», ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС», ТОВ «ЕТЕР ТЕХНОЛОДЖІ» та ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ» необґрунтованими. Зазначає, що фактичне здійснення цих операцій підтверджується договорами поставки, рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, банківськими документами, товарно-транспортними накладними, актами наданих послуг та регістрами бухгалтерського обліку, а надані до перевірки первинні документи містять усі обов`язкові реквізити і підписані уповноваженими особами. Жодних зауважень щодо дефектів, недоліків чи ознак недостовірності цих документів контролюючий орган в акті перевірки не навів.

Позивач також зазначає, що придбаний у зазначених постачальників товар (акумуляторні батареї) у подальшому реалізовано на адресу ТОВ «ВІКТОРІСОФТ» на загальну суму податку на додану вартість 1997874,40 грн, яка задекларована у складі податкових зобов`язань, що виключає висновок про відсутність товару як такого. Основу ж заявленого бюджетного відшкодування становить податок на додану вартість у сумі 16586799 грн, фактично сплачений до Державного бюджету України при здійсненні імпортної операції у вересні 2025 року, правомірність якої контролюючий орган не заперечує.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» позивач зазначає, що на запити № 1 від 09.03.2026 та № 2 від 20.03.2026 ним надано письмові пояснення та документи листом від 23.03.2026 № 23/03-26/1, зареєстрованим у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області 24.03.2026 за вх. № 36226/6/ЕКПП, а в акті перевірки не наведено конкретного переліку документів, які нібито не були надані.

Крім того, позивач зазначає, що за податковим повідомленням-рішенням форми «В1» штраф застосовано в розмірі 25 відсотків як за умисне діяння, тоді як обов`язок доведення вини платника податків, у тому числі умислу, покладається на контролюючий орган, а належних і допустимих доказів умислу матеріали перевірки не містять.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача зводиться до того, що за результатами дослідження наданих документів перевіркою не підтверджено факт придбання товарів (акумуляторних батарей) у ТОВ «ЕНЕРДЖІ СТРОНГ УКРАЇНА», ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС», ТОВ «ЕТЕР ТЕХНОЛОДЖІ» та ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ». Відповідач посилається на те, що до перевірки не надано первинних документів щодо підтвердження факту отримання вантажу ФОП ОСОБА_1 через оператора ТОВ «НОВА ПОШТА» (договору, квитанцій), довіреностей та актів приймання-передачі товару від підприємств-постачальників, а також документів щодо підтвердження якості та походження придбаних товарів (сертифікатів виробника, технічних паспортів, посвідчень якості, передбачених договорами); у товарно-транспортній накладній від 28.01.2026 № Р4854 не вказано пункт навантаження товару. З огляду на це відповідач вважає, що складені за такими операціями документи не мають сили первинних, унаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на 1903714,56 грн, а заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2026 року - на 1903715 грн. Відповідач також заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та зазначив, що доводи відповідача не спростовують реальності господарських операцій.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» (ЄДРПОУ 36495712) зареєстроване як юридична особа 04.06.2009, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та з 01.11.2022 зареєстроване платником податку на додану вартість.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.03.2026 № 1289-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» та направлень від 09.03.2026 № 1920 і від 12.03.2026 № 2023, з урахуванням наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.03.2026 № 1587-п про продовження строків проведення перевірки, у період з 13.03.2026 по 23.03.2026 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2026 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2026 № 9034502855 від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 18 870 113 грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування у сумі 18 490 647 грн, з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. Строк проведення перевірки продовжено на 2 робочих дні.

За результатами перевірки складено акт від 30.03.2026 № 1183/04-36-07-06/36495712, один примірник якого на 24 аркушах вручено уповноваженому представнику позивача 01.04.2026. Заперечень на акт перевірки позивач не подавав.

Перевіркою охоплено періоди формування від`ємного значення з жовтня 2025 року по січень 2026 року. В акті перевірки прямо зафіксовано, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків не оформлював взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському та податковому обліку вплинуло на визначення у декларації з податку на додану вартість за січень 2026 року від`ємного значення з цього податку.

Висновки акта перевірки про завищення суми бюджетного відшкодування ґрунтуються на операціях позивача з придбання акумуляторних батарей у чотирьох постачальників.

Між ТОВ «ЕТЕР ТЕХНОЛОДЖІ» (ЄДРПОУ 45472795, Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки від 19.09.2025 № 19/09-2025, за умовами якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти товар; Покупець здійснює попередню 100-відсоткову оплату відповідно до виставленого рахунку-фактури; перехід права власності на товар здійснюється в момент його передачі Покупцю; якість товару повинна відповідати діючим державним стандартам, а також технічним умовам. На виконання договору поставлено акумуляторні батареї EtherBat-ET-E8315 (8s3p EVE 21700) за видатковими накладними від 27.10.2025 № 28 (рахунок від 19.09.2025 № 25) та від 27.10.2025 № 29 (рахунок від 21.10.2025 № 33) на загальну суму 4 110 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 685 000,00 грн.

Між ТОВ «ЕНЕРДЖІ СТРОНГ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 45039719, Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки від 01.12.2025 № 240, за умовами якого оплата товару здійснюється шляхом передоплати 100 відсотків вартості товару, поставка здійснюється через транспортну компанію (перевізника), приймання-передача товару оформлюється шляхом підписання сторонами видаткових накладних або шляхом оформлення документа про передачу товару перевізникові чи службі доставки для вручення Покупцеві, а факт поставки товару підтверджує видаткова накладна, підписана обома сторонами, або документ про передачу товару перевізникові чи службі доставки. На виконання договору поставлено акумулятори LP LiFePO4 25,6V - 230 Ah (5888Wh) (BMS 150A/115A) Metal Smart BT RS485 за видатковими накладними від 02.12.2025 № 3221 (рахунок від 01.12.2025 № ES00-003839), від 09.12.2025 № 3351 (рахунок від 01.12.2025 №ES00-003840) та від 09.12.2025 № 3352 (рахунок від 01.12.2025 № ES00-003841) на загальну суму 3 573 008,64 грн, у тому числі податок на додану вартість 595 501,44 грн.

Між ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 45142409, Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки від 29.12.2025 № 29/12 з аналогічними умовами щодо передоплати, порядку поставки та оформлення приймання-передачі товару. На виконання договору поставлено акумулятори LP LiFePO4 25,6V - 230 Ah (5888Wh) (BMS 150A/115A) Metal Smart BT RS485 за видатковими накладними від 28.01.2026 № 4854 та від 04.02.2026 № 4875 (рахунок від 29.12.2025 № 5306), а також від 04.02.2026 № 1 (рахунок від 29.12.2025 № 5307) на загальну суму 3 647 958,72 грн, у тому числі податок на додану вартість 607 893,12 грн.

За видатковою накладною від 29.12.2025 № 104, оформленою на підставі рахунку від 29.12.2025 № 108, позивач придбав у ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (ЄДРПОУ 32528542) акумулятори LP LiFePO4 25,6V - 230 Ah (5888Wh) (BMS 150A/115A) Metal Smart BT RS485 на загальну суму 91 920,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 15 320,00 грн.

Організація відправлення, отримання та доставки товару здійснювалася на підставі договору про надання послуг з організації відправлення та доставки товару від 01.10.2025 №011025/1, укладеного між позивачем (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець, РНОКПП НОМЕР_1 ). До перевірки надано акт наданих послуг від 31.12.2025 № 1 та специфікацію до нього, в яких зазначено маршрути перевезення (м. Кам`янське - м. Дніпро; м. Одеса - м. Дніпро), відправників товару (ТОВ «ЕТЕР ТЕХНОЛОДЖІ», ТОВ «ЕНЕРДЖІ СТРОНГ УКРАЇНА», ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ»), отримувача товару (ФОП ОСОБА_1 ), одержувача товару (ТОВ «ВІКТОРІСОФТ»), опис вантажу (акумуляторні батареї), вагу, кількість вантажу та суму. Відповідно до цих документів Виконавець у період з 01.10.2025 по 31.12.2025 отримував товар від постачальників та передавав його на адресу ТОВ «ВІКТОРІСОФТ», а саме 27.10.2025 - 500 шт., 02.12.2025 - 26 шт., 09.12.2025 - 52 шт. та 29.12.2025 - 2 шт. акумуляторних батарей. За висновком самого акта перевірки отримувачем товару є ФОП ОСОБА_1 , який отримував товар від постачальників та передавав його на адресу покупця товару.

Перевірку показників податкового кредиту проведено контролюючим органом на підставі договорів з постачальниками товару, рахунків, видаткових накладних, актів виконаних робіт, оборотно-сальдових відомостей за розрахунками з підприємствами-постачальниками та документів щодо перевезення товарів. Розрахунки з постачальниками відображено позивачем у бухгалтерському обліку за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Розділом 3.1 акта перевірки встановлено, що податкові зобов`язання позивача за період з жовтня 2025 року по січень 2026 року у сумі 1 998 674 грн сформовано за рахунок реалізації акумуляторних батарей EtherBat-ET-E8315 (8s3p EVE 21700) та LP LiFePO4 25,6V - 230 Ah (5888Wh) (BMS 150A/115A) Metal Smart BT RS485 на адресу ТОВ «ВІКТОРІСОФТ» (ЄДРПОУ 45502929) на загальну суму 11 987 246,49 грн, у тому числі податок на додану вартість 1 997 874,40 грн, що становить 99,96 відсотка задекларованих податкових зобов`язань, а також за рахунок операцій з оренди обладнання за участю ТОВ «ВЕЛ ЕЛЕКТРОНІКС» (ЄДРПОУ 45639882) на суму податку на додану вартість 800,00 грн. Перевіркою достовірності визначення суми податкового зобов`язання заниження або завищення задекларованих позивачем податкових зобов`язань не встановлено.

Пунктом 3.3 акта перевірки наведено звірку наявності фактичної оплати постачальникам, за результатами якої контролюючий орган встановив повну оплату позивачем придбаного товару, а саме: ТОВ «ЕТЕР ТЕХНОЛОДЖІ» - 685 000,00 грн (платіжні документи від 24.09.2025 № 278 на 365 000,00 грн, від 21.10.2025 № 283 на 205833,33 грн та від 24.10.2025 № 287 на 114 166,67 грн); ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ» - 15 320,00 грн (платіжний документ від 30.12.2025 № 306); ТОВ «ЕНЕРДЖІ СТРОНГ УКРАЇНА» - 595 501,44 грн (платіжні документи від 02.12.2025 № 17, від 09.12.2025 № 18 та від 09.12.2025 № 19, кожний на 198 500,48 грн); ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» - 303 946,56 грн (платіжний документ від 29.12.2025 № 303) та 303 946,56 грн (платіжний документ від 06.01.2026 № 309).

Цим самим пунктом акта перевірки підтверджено, що до складу бюджетного відшкодування за січень 2026 року позивачем віднесено податок на додану вартість у сумі 16586799 грн, сплачений до Державного бюджету України при здійсненні імпортної операції у вересні 2025 року, а за результатами звірки сплачених митним органам сум розбіжностей не встановлено.

За висновками акта перевірки встановлено порушення: підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, внаслідок чого завищено задекларовану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2026 року на 1 903 715 грн; пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України - у відповідь на запити № 1 від 09.03.2026 та № 2 від 20.03.2026 первинні документи та інформацію за перевіряємий період з урахуванням періодів формування від`ємного значення з податку на додану вартість (жовтень 2025 - січень 2026) частково не надано.

Завищення податкового кредиту визначено контролюючим органом у сумі 1903714,56 грн, у тому числі за жовтень 2025 року - 685 000,00 грн, за грудень 2025 року - 914768,00 грн, за січень 2026 року - 303946,56 грн, а саме за операціями з ТОВ «ЕНЕРДЖІ СТРОНГ УКРАЇНА» на суму 595501,44 грн, ТОВ «ЛАЙТ ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» на суму 607893,12 грн, ТОВ «ЕТЕР ТЕХНОЛОДЖІ» на суму 685000,00 грн та ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на суму 15320,00 грн.

Підставою для таких висновків контролюючий орган визначив ненадання до перевірки документів щодо підтвердження фізичного переміщення товарів від постачальників та передачі товарів на адресу покупця, документів щодо перевезення товарів, а також документів щодо підтвердження якості та походження придбаних товарів (сертифікатів виробника, технічних паспортів, посвідчень якості, передбачених договорами). При цьому в акті перевірки зафіксовано, що такі документи щодо підтвердження якості та походження придбаних товарів у позивача відсутні.

23.03.2026 посадовими особами контролюючого органу складено акт № 663/04-36-07-06/36495712 про ненадання документів та пояснень до перевірки, в якому зафіксовано, що у відповідь на запит №2 від 20.03.2026 позивачем не надано оригіналів документів або належним чином завірених їх копій щодо підтвердження якості та виробників придбаних товарів (сертифікатів виробника, технічних паспортів, посвідчень якості).

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 22.04.2026 № 0216380706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, за січень 2026 року на 1903715 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 25 відсотків на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України у сумі 475 928,75 грн.

Також на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 22.04.2026 № 0216400706, яким за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абзаців першого і другого пункту 121.1 статті 121 цього Кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 020,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Наведені норми пов`язують право платника податку на податковий кредит і на бюджетне відшкодування з придбанням товару, підтвердженням сум податку зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними та фактичною сплатою цих сум постачальникам. Кожну з цих умов позивачем виконано. Факт реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, за якими сформовано спірний податковий кредит, відповідач не заперечує; жодних претензій до порядку складення або реєстрації податкових накладних акт перевірки не містить. Факт повної оплати придбаного товару кожному з чотирьох постачальників встановлено самим контролюючим органом у пункті 3.3 акта перевірки.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Акт перевірки не містить жодного зауваження до оформлення первинних документів позивача. Контролюючий орган не встановив відсутності в договорах поставки, рахунках, видаткових накладних чи актах наданих послуг жодного з обов`язкових реквізитів, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не поставив під сумнів повноваження осіб, які їх підписали, і не виявив розбіжностей між цими документами та даними бухгалтерського обліку позивача за рахунком 631.

Висновок про нереальність господарських операцій ґрунтується виключно на відсутності у позивача документів, які первинними документами не є, а саме: квитанцій перевізника (оператора поштового зв`язку), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікатів виробника, технічних паспортів та посвідчень якості. Жоден із цих документів не містить відомостей про господарську операцію у розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не фіксує дії або події, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Сертифікат виробника, технічний паспорт та посвідчення якості засвідчують властивості товару, а не його передання; довіреність підтверджує обсяг повноважень особи, а не рух активу; квитанція перевізника засвідчує приймання відправлення до перевезення. Відтак зазначені документи не є первинними документами бухгалтерського обліку, а їх відсутність не є передбаченою Податковим кодексом України підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування.

Недотримання сторонами договору поставки умови про передачу покупцеві документації на товар, у тому числі документів про якість, перебуває у площині цивільно-правових відносин сторін такого договору і саме по собі не впливає на податковий облік покупця, оскільки податкові наслідки господарської операції визначаються нормами Податкового кодексу України, а не умовами договору.

Не ґрунтується на законі і вимога контролюючого органу підтвердити джерело походження придбаних товарів у постачальників: Податковий кодекс України не ставить право покупця на податковий кредит у залежність від доведення ним обставин походження товару у попередніх ланках постачання, які перебувають поза межами його господарських операцій.

Обставини, на які посилається позивач, підтверджено самим контролюючим органом. Рух коштів від позивача до кожного з чотирьох постачальників відбувся у повному обсязі та зафіксований у пункті 3.3 акта перевірки з наведенням номерів і дат платіжних документів, що виключає висновок про формальний характер розрахунків і підтверджує виконання умови підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України щодо фактичної сплати податку постачальникам товару.

Крім того, акт перевірки містить внутрішню суперечність, яка виключає можливість покласти його висновки в основу оскаржуваних рішень. Розділом 3.1 акта контролюючий орган встановив, що позивач у перевіреному періоді реалізував на адресу ТОВ «ВІКТОРІСОФТ» ті самі акумуляторні батареї на загальну суму податку на додану вартість 1997874,40 грн, і водночас прямо зафіксував, що заниження або завищення задекларованих позивачем податкових зобов`язань перевіркою не встановлено. Отже, реальність операцій з подальшого продажу товару контролюючий орган не заперечив, а навпаки - визнав і врахував у складі податкових зобов`язань позивача. Неможливо одночасно визнавати реальним продаж товару і заперечувати реальність його придбання, оскільки товар, який не придбавався, не міг бути реалізований. Ця суперечність сама по собі позбавляє висновок акта перевірки про нереальність придбання товару ознак обґрунтованості.

Посилання в акті перевірки на підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно з яким розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, має декларативний характер. Акт перевірки не містить жодного розрахунку чи іншого доказу на підтвердження відсутності економічного ефекту спірних операцій. Навпаки, за даними самого акта перевірки податкові зобов`язання, нараховані позивачем за операціями з подальшої реалізації придбаного товару (1 997 874,40 грн), перевищують спірний податковий кредит (1 903 714,56 грн), що свідчить про наявність, а не про відсутність економічного ефекту.

Самостійною підставою для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення форми «В1» у частині застосованого штрафу є недоведеність умислу платника податків.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 109.3 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Абзацом другим пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України визначено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 112.7 статті 112 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Викладений в акті перевірки висновок про умисність дій позивача дослівно відтворює нормативне визначення умислу, наведене в абзаці другому пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, і не супроводжується жодною конкретною фактичною обставиною, яка б свідчила про удаване та цілеспрямоване створення позивачем умов, що не можуть мати іншої мети, крім невиконання вимог податкового законодавства. Більше того, цей висновок є внутрішньо суперечливим: контролюючий орган одночасно зазначає, що платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, тобто описує необережну форму вини, яка умислу не утворює. Отже, обов`язок доказування вини платника податків, покладений на контролюючий орган пунктом 109.3 статті 109 Податкового кодексу України, відповідачем не виконано, а застосування штрафу за пунктом 123.2 статті 123 цього Кодексу у сумі 475 928,75 грн є безпідставним і з цієї самостійної підстави.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 22.04.2026 № 0216400706 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Абзацами першим і другим пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Зі змісту наведених норм у їх системному зв`язку з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України випливає, що відповідальність за пунктом 121.1 статті 121 цього Кодексу настає за ненадання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, тобто первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Сертифікати виробника, технічні паспорти та посвідчення якості до таких документів не належать: вони не є документами обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, і ведення їх платником податків для цілей оподаткування законодавством не передбачено.

Крім того, актом від 23.03.2026 № 663/04-36-07-06/36495712 зафіксовано ненадання позивачем лише однієї категорії документів - документів щодо підтвердження якості та виробників придбаних товарів - і лише у відповідь на запит № 2 від 20.03.2026. Натомість в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні порушення сформульовано як ненадання документів у відповідь на обидва запити - № 1 від 09.03.2026 та № 2 від 20.03.2026. Жодного акта, яким було б зафіксовано ненадання позивачем документів на запит № 1 від 09.03.2026, матеріали справи не містять.

Поряд із цим акт перевірки прямо фіксує, що документи щодо підтвердження якості та походження придбаних товарів у позивача відсутні. Документ, якого у платника податків немає, об`єктивно не може бути ним наданий контролюючому органу, а отже і не може вважатися ненаданим у розумінні пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, який встановлює відповідальність за невиконання обов`язку надати наявні у платника документи.

За таких обставин застосування до позивача штрафу за абзацами першим і другим пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України у сумі 1020,00 грн також є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не довів.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 22.04.2026 № 0216380706 та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 22.04.2026 № 0216400706 прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню в повному обсязі.

Позивач заявив про понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн і водночас, керуючись частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, повідомив, що докази на підтвердження остаточного розрахунку та акт приймання-передачі наданих послуг будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Оскільки детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, матеріали справи не містять, питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу вирішуватиметься додатковим рішенням у порядку статей 143 і 252 Кодексу адміністративного судочинства України після подання позивачем відповідних доказів.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5723,38 грн, Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 22.04.2026 № 0216380706 та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 22.04.2026 №0216400706, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕЗІС ЕНЕРДЖИ» (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 36, ЄДРПОУ 36495712) судовий збір у розмірі 5723,38 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова