Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/29510/21
Провадження № 2/761/310/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
26 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Аббасової Н.В.,
за участі:
секретаря судового засідання Сухини А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2021 року Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулось до Шевченківського районного суду м.Києва з вказаним позовом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.10.2019 між Акціонерним Товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-223819 (далі - договір), відповідно до умов якого банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору, банк видає позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 грн до 04.10.2024 на наступні цілі: на поточні потреби позичальника. Відповідно до п.4.1. договору за користування кредитом позичальник сплачує відсотки за процентною ставкою 55% річних.
Щодо солідарного стягнення з відповідачів, позивач вказує, що 30.09.2019 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву №CL-223819 фізичної особи на отримання кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , крім того позичальник своїм підписом підтвердив, що суму отриманого кредиту просив вважати дрібним побутовим правочином та таким, що не потребує згоди другого із подружжя. Тому, посилаючись на норми статей 61, 65 СК України позивач вважає за можливе визначити у даному спорі солідарним відповідачем іншого з подружжя - дружину ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
На виконання умов вищевказаного договору банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.
Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує.
Згідно розрахунку заборгованості по договору станом на 20.07.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить у розмірі 176 486,07 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту -98 705,12 грн; заборгованості за відсотками -77 780,95 грн, які позивач просив солідарно стягнути з відповідачів. Крім того, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів суму сплаченого судового збору в розмірі 2 565,88 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10% від ціни позову, а саме: 17 648,607 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2021 року справу передано судді ОСОБА_3 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва 30.08.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м.Києва від 20.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 761/29510/21 у зв`язку з тим, що суддю ОСОБА_3. наказом голови суду від 06 червня 2023 року №02-04-К-159 відраховано зі штату суддів Шевченківського районного суду міста Києва у зв`язку зі звільненням за власним бажанням відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06 червня 2023 року №615/0/15-23.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 року матеріали позову передані на розгляд судді ОСОБА_6
Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м.Києва від 10.07.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 761/29510/21 у зв`язку з тим, що суддю ОСОБА_6 наказом голови суду від 05 лютого 2025 року № 02-04-К-27 відраховано зі штату суддів Шевченківського районного суду міста Києва у зв`язку зі звільненням у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 04 лютого 2025 року № 171/0/15-25.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 року матеріали позову передані на розгляд судді Аббасовій Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва 15.07.2025 року прийнято до розгляду цивільну справу за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, розгляд цивільної справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 04.09.2025 замінено позивача Акціонерне товариство «Кредобанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна».
В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляду справи за відсутності заявника, в якій останній підтримує вимоги позовної заяви в повному обсязі та просить розглядати справу за відсутності представника заявника.
Відповідач-1 - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання. Представник відповідача-1 подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його представника, в якій просив розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його представника, окремо зазначив, що позов визнає частково, зокрема ОСОБА_1 визнає всю суму заборгованості по тілу кредиту 98 705,12 грн., але не згоден з сумою заборгованості по відсотках, оскільки вважає, що підлягають стягненню відсотки за період до 19.04.2021 у сумі 63 160,39 грн, а решта відсотків у сумі 14 620,56 грн нарахована протиправно, в зв`язку з тим, що відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки з 19.04.2021 право банку на нарахування відсотків припинилося в зв`язку з пред`явленням ним вимоги про дострокове повернення залишку кредиту та відсотків. Крім того, представник відповідача зазначив, що відсутні будь-які підстави для солідарного стягнення боргу з відповідачів, оскільки ОСОБА_4 не була залучена до процедури отримання жодного з кредитів і визначення мети кредитування, а ОСОБА_5 використав кредитні кошти в сумі 100 000,00 грн для власних поточних потреб та не використовував вказані кошти в інтересах сім`ї. Представник Позивача заперечив проти задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10% ціни позову з огляду на їх недоведеність та необгрунтованість.
Відповідач-2 в судове засідання не з`явилась, про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомила.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, 07.10.2019 між Акціонерним Товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-223819, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому кредитному договорі (п.1 договору).
Відповідно до п.п.2.1., 2.3., 2.4., 4.1. договору, банк видає позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 грн на 60 місяців терміном до 04.10.2024, на поточні потреби, зі сплатою відсотків за користування кредиту за процентною ставкою 55% річних.
Як вбачається з копії меморіального ордеру №57967333 від 07.10.2019 АТ «Кредобанк» перерахував на користь ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 100 000,00 грн.
Відповідно до п.4.2. договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною у п. 4.1. цього договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору.
Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.
Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим договором відповідно до графіку платежів (додаток №1 до цього договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 4 979,00 грн щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладення договору.
Відповідно до п.6.6. договору, погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється у наступній черговості:
- у першу чергу: прострочені платежі по сплаті процентів користування кредитом; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу);
- у другу чергу: поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом; поточні платежі по поверненню кредиту (основного боргу);
- у третю чергу: прострочені платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором; поточні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором; пеня, штрафи та інші види неустойки; дострокові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці.
Згідно із п.6.9. договору, банк у випадку, передбачених п.3.3. договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Відповідно до п.6.10. договору, позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п.6.9. кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні (згідно п.п.3.3.2., 3.3.3. кредитного договору) протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п.6.9. кредитного договору).
Відповідно до п.7.1. договору за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за цим договором позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожний день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту договору, не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.
Відповідно до п.7.2. договору, за невиконання обов`язку, передбаченого п.10.2. договору, банк має право нарахувати позичальнику штраф в розмірі 5 % від суми Кредиту, що становить 5000 грн.
Відповідно до п. 8.1. договору, за виконання зобов`язань за договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2021 банк звертався до ОСОБА_1 із досудовою вимогою від 19.04.2021 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій вимагав від позивача достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором у 30-денний термін з моменту отримання вимоги у розмірі: 98 705,12 грн - заборгованість по тілу кредиту (строкова та прострочена); 63 160,39 грн - заборгованість за відсотками.
Проте відповідач-1 своїх зобов`язань за договором не виконав.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № CL-223819 від 07.10.2019 станом на 20.07.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить у розмірі 176 486,07 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту -98 705,12 грн; заборгованості за відсотками -77 780,95 грн.
Звернувшись до суду з указаним позовом, банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №CL-223819 від 07.10.2019 у розмірі 176 486,07 грн, посилаючись на норми статей 61, 65 СК України.
АТ «Кредобанк» відступив ТОВ «Росвен Інвест Україна» відповідно до договору факторингу №2 від 21 грудня 2021 року свої права вимоги за кредитним договором: №CL-223819 від 07.10.2019, укладеним між АТ «Кредобанк» та позичальником - ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України (частина друга статті 1050 ЦК України).
Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.
Оскільки, відповідач-1 допустив порушення строків повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту в розмірі 98 705,12 грн. за кредитним договором №CL-223819 від 07.10.2019 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
В частині заявлених вимог про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором №CL-223819 від 07.10.2019 станом на 20.07.2021 в сумі 77 780,95 грн, суд зазначає про таке.
У зв`язку з наявністю заборгованості щодо сплати кредиту позивачем засобами поштового зв`язку 20.04.2021 на адресу відповідача-1 направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором від 19.04.2021, в якій банк просив протягом 30 днів з моменту її отримання здійснити дострокове повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів в розмірі станом на 01.04.2021р.: 98 705,12 грн - заборгованість по тілу кредиту (строкова та прострочена); 63 160,39 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Правовими наслідками пред`явлення вимоги банку про повне дострокове погашення зобов`язання за кредитом є наступні: 1) дана вимога змінює строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором; 2) моментом виконання основного зобов`язання за кредитним договором стає дата, вказана в вимозі банку про повне дострокове погашення зобов`язання за кредитним договором; 3) з цього моменту банк втрачає право на нарахування відсотків за кредитним договором; 4) з цього моменту починається перебіг строку позовної давності; 5) з цього моменту починається відлік шестимісячного строку, в межах якого банк праві пред`явити вимогу до поручителя шляхом подання позову; 6) право на стягнення пені та інших видів відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зберігається до часу повного погашення боргу.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 758/16162/19 про стягнення заборгованості за договором позики зазначено, щоу постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зазначено, що «статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року у справі № 463/3981/22 зроблено висновок, щоу кредитодавця/позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після закінчення строку його дії, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таким чином, банк, пред`явивши вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, скористався своїм правом дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором та змінив строк виконання основного зобов`язання в повному обсязі, відтак вимоги позивача про стягнення відсотків підлягають частковому задоволенню в розмірі 63 160,39 грн.
Що стосується солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи свої вимоги, банк зазначив, що 30.09.2019 ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву №CL-223819 фізичної особи на отримання кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2 . У вказаній Анкеті зазначено, що шляхом підписання цієї анкети-заяви позичальник підтверджує своїм підписом, що суму отриманого ним кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого із подружжя.
Відтак, позивач вважає, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права і обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність у законі прямої вказівки про солідарну відповідальність.
Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України вказує на те, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладений другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Лише поєднання вказаних умов дає підстави кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13, та Верховний Суд у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 569/2255/17 від 04 грудня 2019 року у справі № 235/5555/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 2-2093/10.
З умов кредитного договору №CL-223819 від 07.10.2019 вбачається, що наданий АТ «Кредобанк» кредит у розмірі 100 000,00 грн є споживчим, оскільки взятий на поточні потреби споживача, однак, на які саме цілі не вказано.
Згідно Анкети-заяви №CL-223819 від 30.09.2019, на яку посилається позивач, ОСОБА_1 подав заявку на отримання готівкового кредиту на суму 250 000,00 грн, строком на 60 місяців, зі сплатою процентної ставки 35,00% річних, з метою купівлі автомобіля, при цьому у вказаній анкеті був відсутній підпис ОСОБА_2 , яка у вказаній анкеті зазначена дружиною ОСОБА_1 .
Таким чином, доказів того, що договір укладений ОСОБА_1 в інтересах сім`ї, а також що майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї суду не надано.
Відтак, суд дійшов висновку, що позов в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено, що внаслідок укладення кредитного договору виникло зобов`язання в інтересах сім`ї.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20). Відповідно до постанови, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У підтвердження понесених стороною витрат на правничу допомогу надано копію ордеру, копію договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, представником позивача не надано доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, зокрема детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, здійснення фактичної оплати витрат на правову допомогу (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки).
Відтак, у стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» 2 353,32 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 161 865,51 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» судовий збір у розмірі 2 353,32 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 6;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.В. Аббасова
Судове рішення № 140753007, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 26.01.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 761/29510/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: