Ухвала суду № 140749980, 13.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/897/25

Провадження № 1-кп/643/353/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 ,

представника потерпілого: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

захисників: ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22023220000000297 від 03.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брянськ, Російської Федерації, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 410 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22023220000000297 від 03.03.2023, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 410 КК України.

У судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_10 подано клопотання про скасування міри запобіжного заходу, застосованого ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2024 у справі № 642/5509/24 у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22023220000000297 від 03.03.2023, у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 11.11.2024 із визначенням розміру застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 121 120, 00 грн. та повернення заставодавцю ОСОБА_12 внесеної на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2024 у справі № 642/5509/24 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22023220000000297 від 03.03.2023 застави в сумі 121 120, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання захисник ОСОБА_10 посилається на те, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2024 у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22023220000000297 від 03.03.2023, застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування, а саме до 11.11.2024 року, з правом внесення застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 121 120, 00 грн. Після внесення застави, 16.09.2024 року ОСОБА_7 було звільнено з під варти ДУ «Харківський слідчий ізолятор». В подальшому, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 17.09.2024 у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42024222750000325 від 12.09.2024, застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування, а саме до 15.11.2024 року, з правом внесення застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908 400, 00 грн. 04.11.2024 року прокурором було прийнято постанову про об`єднання кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22023220000000297 від 03.03.2023, та кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42024222750000325 від 12.09.2024, в одне кримінальне провадження за № 22023220000000297. Таким чином, обвинувачений перебуває під подвійною мірою запобіжного заходу в рамках єдиного кримінального провадження, що суперечить як положенням чинного кримінального процесуального законодавства, так і меті запобіжного заходу.

Обвинувачений та інші захисники підтримали вищевказане клопотання захисника ОСОБА_10 та просили суд задовольнити його.

Прокурор та представник потерпілого у судовому засіданні заперечували проти клопотання захисника ОСОБА_10 та просили суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши вищевказане клопотання захисника ОСОБА_10 суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Глава 18 чинного кримінального процесуального закону не містить норми, яка б прямо уповноважувала обвинуваченого або його захисника клопотати про скасування запобіжного заходу, наділяючи цим правом лише прокурора (ч. 7 ст. 176, ст. 201-1 КПК України).

Проте, у наведеному розділі визначені правила розгляду клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та скасування чи зміну обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а також про зміну способу їх виконання (ст. 201 КПК України).

До того ж, за загальним правилом ч. 3 ст. 176 КПК України дозволяє суду відмовляти у застосуванні запобіжного заходу у тому випадку, коли прокурор не доведе, що встановлені обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених у частині першій цієї ж статті, не може запобігти доведеним ризикам, а ч. 5 ст. 199 КПК України зобов`язує суд відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що встановлені попереднім рішенням суду ризики виправдовують подальше тримання особи під вартою.

Сукупність наведених нормативних положень, зміст яких, на переконання суду, максимально наближений до процедури скасування запобіжного заходу під час судового засідання, дозволяє виснувати обставини, які належить встановити у ході розгляду такого клопотання, а саме чи продовжують існувати на момент розгляду клопотання ризики, які виправдовують обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає підстав скасування запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений.

Отже, запобіжний захід може бути скасованим коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, зокрема, якщо в ході кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховувалися при його обранні (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, тощо).

Тож, у клопотанні про скасування запобіжного заходу мають бути зазначені нові суттєві обставини, підтверджені відповідними доказами, які не були предметом судового розгляду при застосуванні запобіжного заходу у порядку ст. 194 КПК України.

Суд зазначає, що захисник просить суд скасувати обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді тримання під у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 11.11.2024 із визначенням розміру застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

З матеріалів справи вбачається, що обвинуваченим було внесено застави за ухвалою слідчого судді від 13.09.2024 в сумі 121 120, 00 грн., а також за ухвалою слідчого судді від 17.09.2024 в сумі 908 400, 00 грн., а відтак до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави, тоді як заявником повторно порушено питання про скасування обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який на цей час вже припинив своє існування.

Відтак, суд повторно звертає увагу захисника на те, що наразі щодо обвинуваченого продовжує діяти такий запобіжний захід як застава.

Тобто, заявлені захисником вимоги не відповідають фактичному процесуальному стану застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу. Оскільки тримання під вартою припинило застосовуватися внаслідок внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти, відсутній чинний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який міг би бути предметом скасування за клопотанням захисника.

Отже, суд не може скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою як такий, що продовжує діяти, оскільки відповідно до частини четвертої статті 202 КПК України після внесення застави та звільнення особи з-під варти правовий статус обвинуваченого вже визначається застосуванням до нього застави.

Суд наголошує, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Між тим, захисником ОСОБА_10 не доведено, що ризики, які існували на час застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу, перестали існувати або, що з`явилися нові суттєві обставини, які об`єктивно могли б свідчити про необхідність його скасування.

При цьому, висловлена в прохальній частині клопотання вимога стосовно скасування запобіжного заходу, яким у даному випадку є застава, не охоплюється положеннями ст. 201 КПК України, оскільки така норма передбачає можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який (у т.ч. шляхом зменшення суми застави), скасування додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого, та аж ніяк не скасування запобіжного заходу.

Стороною захисту не надано інших доказів на підтвердження обставин, які вказують на зменшення ризиків непроцесуальної поведінки обвинуваченого та можуть бути підставою для скасування обраного обвинуваченому запобіжного заходу.

Оцінюючи аргументи сторони захисту відносно того, що сукупний розмір застави у даному кримінальному провадженні (застави, визначеною ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2024 у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 121 120, 00 грн., а також застави, визначеної ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 17.09.2024 у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908 400, 00 грн.) перевищує гранично допустимий розмір застави, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд зазначає наступне.

Дійсно, на даний час в кримінальному провадженні відносно обвинуваченого діє застава в сукупному розмірі 1 029 520, 00 грн., який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачується не тільки у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, а й у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України прямо передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Таким чином, застосування у даному кримінальному провадженні застави в сукупному розмірі більше, ніж триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, само по собі не суперечить кримінальному процесуальному законодавству.

При цьому суд зазначає, що ані обвинувачений, ані його захисники не позбавлені права звернутися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу в порядку, визначеному ст. 201 КПК України, або з клопотанням про зменшення розміру застави.

Враховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, судове провадження даного кримінального провадження не завершене, з метою забезпечення в подальшому належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування запобіжного заходу.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про скасування міри запобіжного заходу, застосованого ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2024 у справі № 642/5509/24 у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22023220000000297 від 03.03.2023, у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 11.11.2024 із визначенням розміру застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 121 120, 00 грн. та повернення заставодавцю ОСОБА_12 внесеної на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2024 у справі № 642/5509/24 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22023220000000297 від 03.03.2023 застави в сумі 121 120, 00 грн.

Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_10 подано клопотання про:

- витребування у Служби безпеки України належним чином завіреної копії Інструкції з артилерійського озброєння в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України № 525 від 06.08.2015;

- витребування у Служби безпеки України інформацію яким саме нормативно-правовим актом керується Служба безпеки України при проведенні інвентаризації належних їй бойових припасів та озброєння. У разі якщо Служба безпеки України керується спеціальним нормативно-правовим актом при проведенні інвентаризації належних їй бойових припасів та озброєння, які відсутні у відкритому доступі, зобов`язати надати належним чином звірені їх копії.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_10 вищевказане клопотання підтримала лише в частині витребування у Служби безпеки України належним чином завіреної копії Інструкції з артилерійського озброєння в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України № 525 від 06.08.2015. Зазначила, що в іншій частині клопотання втратило свою актуальність враховуючи надану захиснику відповідь на адвокатський запит.

Обвинувачений та інші захисники підтримали вищевказане клопотання захисника ОСОБА_10 та просили суд задовольнити його.

Прокурор та представник потерпілого у судовому засіданні заперечували проти клопотання захисника ОСОБА_10 та просили суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши вищевказане клопотання захисника ОСОБА_10 у межах підтриманих захисником вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 15 та 19 частини першої статті 7 КПК України одними із загальних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також диспозитивність.

Згідно із частинами першою, другою та шостою статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Із системного аналізу наведених положень кримінального процесуального закону вбачається, що принцип змагальності передбачає не лише формальне закріплення процесуальних прав сторін, але й обов`язок суду забезпечити сторонам реальну можливість реалізації таких прав, у тому числі шляхом сприяння в отриманні доказів у випадках, коли сторона об`єктивно позбавлена можливості отримати їх самостійно.

Відповідно до частини третьої статті 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Разом із цим механізм реалізації права сторони захисту на збирання доказів не є абсолютним та у випадку неможливості самостійного отримання відповідних відомостей сторона вправі звернутися до суду із клопотанням про витребування доказів, оскільки судове провадження має забезпечувати не формальну, а реальну можливість сторін реалізувати свої процесуальні права.

Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з частиною першою статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Сторона захисту обґрунтовує необхідність витребування зазначених документів тим, що одним із доказів, наданим стороною обвинувачення, є відомість вибіркової перевірки артилерійського озброєння від 11.09.2024, яка начебто проводилася в порядку п. 5.3. Інструкції з артилерійського озброєння в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України № 525 від 06.08.2015, в ході якої встановлено нестачу набоїв. Проте вказаний доказ сторона захисту ставить під сумнів, оскільки в інших відомостях зазначено що патрони відповідного маркування видавалися п`ятьом підрозділам Служби безпеки України в Харківській області ще у 2022 році та в подальшому документальні матеріали щодо такої видачі були знищені того ж року у встановленому порядку. Отже, порядок проведення вказаної вибіркової перевірки артилерійського озброєння потребує більш детального вивчення з метою встановлення існування для цього правових підстав, достовірності її результатів, наявності достатніх вихідних даних для цього.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що задоволення заявленого захисником ОСОБА_10 клопотання відповідатиме завданням кримінального провадження, принципам змагальності сторін та рівності процесуальних можливостей сторони захисту, а також забезпечить повний, всебічний і неупереджений судовий розгляд у розумінні статей 2, 7, 22, 84, 91, 93 та 94 КПК України.

Разом з цим, суд вважає за необхідне витребувати у Служби безпеки України належним чином завірену копію Інструкції з артилерійського озброєння в системі СБ України, затвердженої наказом СБ України № 525 від 06.08.2015 лише за умови, що витребувана інформація не становить охоронюваної законом таємниці.

Відтак, клопотання захисника ОСОБА_10 є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 179, 182, 331, 350, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про скасування міри запобіжного заходу, застосованого ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2024 у справі № 642/5509/24 у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22023220000000297 від 03.03.2023, у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 11.11.2024 із визначенням розміру застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 121 120, 00 грн. та повернення заставодавцю ОСОБА_12 внесеної на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2024 у справі № 642/5509/24 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22023220000000297 від 03.03.2023 застави в сумі 121 120, 00 грн. залишити без задоволення.

2. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 про витребування доказів задовольнити частково.

3. Витребувати у Служби безпеки України належним чином завірену копію Інструкції артилерійського озброєння в системі СБ України, затвердженої наказом СБ України № 525 від 06.08.2015 за умови, що витребувана інформація не становить охоронюваної законом таємниці.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

5. Повний текст ухвали буде проголошено 19.10.2026 року о 08:20 год.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3