Рішення № 140747094, 19.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/756/26

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участю секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу,

за позовом: Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ - 14282829, місцезнаходження 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Химич Еміл Еміловича, РНОКПП НОМЕР_1 , місцепроживання АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором та простроченої заборгованості за комісією,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі позивач) від імені та в інтересах якого дії адвокат Сидорова Ю.В. (згідно з довіреністю від 07.04.2026) через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 10.07.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/805/26 від 10.07.2026) до відповідача - Фізичної особи-підприємця Химич Еміла Еміловича про стягнення заборгованості за кредитним договором та комісії за обслуговування кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та Фізичною особою-підприємцем Химичем Еміл Еміловичем шляхом підписання в електронному вигляді через систему «Інтернет Банкінг» електронним цифровим підписом було укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №79808843660 від 29.01.2025, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 64000,00 грн зі строком кредитування до 29.01.2028 включно, зі сплатою комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 1,0% від суми кредиту одноразово та комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 2,0% від суми кредиту щомісячно згідно з узгодженим графіком платежів. Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 29.01.2025 та випискою з рахунку. Проте відповідач порушив умови договору та графік платежів, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання зобов`язань. Оскільки відповідно до ст. 4 невід`ємної частини договору (Типових умов кредитування) несплата будь-якої суми у передбачений строк є несприятливою подією, що дає позивачу право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, банк направив відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка була залишена без задоволення. З огляду на викладене та посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 612, 629, 1050 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 06.07.2026 в загальному розмірі 76927,94 грн, з яких: 58666,66 грн становить заборгованість за тілом кредиту (включаючи прострочену заборгованість в розмірі 24888,92 грн та строкову заборгованість в розмірі 33777,74 грн) та 18261,28 грн - прострочена заборгованість за комісією, а також стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026.

Процесуальні дії у справі

Згідно з ухвалою від 15.07.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження №61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява №53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно відповіді №37586528 від 13.07.2026 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, отриманої на запит суду із автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що позивач (код ЄДРПОУ 14282829) має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

З довідки про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст. 176 ГПК Відкладення провадження у справі (спрощене провадження) (без призначенням дати)» від 15.07.2026 у справі №907/756/26 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачу - позивачу в його Електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету учасника справи 16.07.2026 о 22:17.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Згідно відповіді №37586544 від 13.07.2026 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, отриманої на запит суду із автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що відповідач - Фізична особа-підприємець Химич Еміл Емілович (РНОКПП НОМЕР_1 ) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Враховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, ухвала суду від 15.07.2026 направлена відповідачу поштовою кореспонденцією згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067230834170 від 17.07.2026 по місцезнаходженню відповідача згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, які відповідають відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця Володимира Великого, будинок 4, квартира 19.

23.07.2026 на адресу суду повернулось поштове відправлення №R067230834170 від 17.07.2026, причина повернення «за відмовою адресата».

Щодо цього суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у Єдиному державному демографічному реєстрі є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд справи та призначені судові засідання у справі.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 8 та 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Згідно з п. 81, 82, 83 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. 8, 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).

Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням приписів ГПК України щодо належного повідомлення учасників процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №19 к від 15.07.2026 судді Сисину С.В. надано відпустку з 27.07.2026 по 14.08.2026. А тому рішення у справі ухвалено судом з урахуванням строку перебування судді Сисина С.В. у відпустці.

Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору за позицією позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2025 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та Фізичною особою-підприємцем Химичем Емілом Еміловичем було укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №79808843660 у формі електронного документа в системі «Інтернет-Банкінг» шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами. Позивач зазначає, що невід`ємною частиною договору є типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», які розміщені на його офіційному вебсайті.

Як вказує позивач, згідно з умовами договору кредит надано в сумі 64000,00 грн зі строком кредитування до 29.01.2028 включно, зі сплатою комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 1,0% від суми кредиту одноразово за рахунок кредитних коштів та комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 2,0% від суми кредиту за кожен місяць користування, на цілі придбання основних засобів або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності відповідача.

Позивач наголошує, що на виконання умов договору ним було надано кредитні кошти у розмірі 64000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 29.01.2025 №NTR.92838635.97255.29514 про зарахування на поточний рахунок позичальника 63360,00 грн та від 29.01.2025 №NTR.92838635.97254.29514 про перерахування 640,00 грн на оплату комісії за надання кредиту, а також випискою з рахунку.

За твердженням позивача, відповідно до графіка платежів відповідач зобов`язався повертати кредит та сплачувати плату за його обслуговування щомісячно не пізніше 28 числа місяця, починаючи з 28.02.2025 по 28.12.2027 у розмірі 3057,78 грн (з яких 1777,78 грн - тіло кредиту, 12800,00 грн - комісія), а 29.01.2028 - у розмірі 3057,70 грн (з яких 1777,70 грн - тіло кредиту, 12800,00 грн - комісія). Загальна сума, що підлягала сплаті відповідачем за договором, становить 110080,00 грн, включаючи 64000,00 грн тіла кредиту та 46080,00 грн комісії.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків сплати належних платежів виникла прострочена заборгованість. Позивач зазначає, що на підставі п. 4.2 ст. 4 Типових умов кредитування він кваліфікував невиконання зобов`язань як несприятливу подію та скористався правом вимагати від відповідача дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі разом із нарахованою комісією, направивши відповідачу відповідну письмову вимогу про погашення заборгованості, яка залишилась без виконання.

За розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача за договором станом на 06.07.2026 включно становить 76927,94 грн, яка складається з 58666,66 грн заборгованості за сумою кредиту (в тому числі 24888,92 грн простроченої заборгованості та 33777,74 грн строкової заборгованості) та 18261,28 грн простроченої заборгованості за комісією.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного повернення коштів та сплати комісії, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 76927,94 грн та покласти на нього витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів виконання своїх зобов`язань за договором не представив.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень ч. 9 ст.165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі - банк, кредитодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Химич Еміла Еміловича (далі - клієнт, позичальник, відповідач) за допомогою системи «Інтернет Банкінг» укладено кредитний договір «Кредит всеБІЗНЕС» №79808843660 від 29.01.2025 (далі - договір), за умовами статті 1 якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:

- сума кредиту 64000,00 грн (п. 1.1.1. кредитного договору);

- строк кредитування - до 29 січня 2028 року включно (п. 1.1.3 договору);

- тариф комісійної винагороди - 1%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. типових умов (п. 1.1.4.1. кредитного договору);

- тариф комісійної винагороди - 2%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2. типових умов та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4. договору (п. 1.1.4.2. кредитного договору);

- процентна ставка за користування кредитом - 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов та сплачуються за Графіком платежів, наведеним у п. 1.4 договору (п. 1.1.4.3. кредитного договору);

- процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п. 6.2 Типових умов (п. 1.1.4.4. кредитного договору);

- зазначений поточний рахунок позичальника в АТ «ПУМБ» (п.1.1.5 договору);

- зазначений рахунок для погашення боргових зобов`язань в АТ «ПУМБ» (п. 1.1.6. кредитного договору);

- цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1 договору; (п. 1.1.7 договору).

Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору КредитвсеБізнес, укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору) (п. 1.1.8 договору).

Пунктом 1.4. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит у розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі Графіку платежів.

Відповідно до Графіку платежів (п. 1.4. кредитного договору) позичальник має, починаючи з 28.02.2025, щомісячно не пізніше 29 числа місяця до 29.01.2028 сплачувати суму у розмірі 3057,78 грн, з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 1777,78 грн та на погашення комісії по 1280,00 грн щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 110080,00 грн, з яких 64000,00 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту та 46080,00 грн на погашення комісії.

Згідно з п. 5.1. договору, цей договір складається з даного документа та типових умов. З моменту укладення договору типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та типовими умовами, умови договору та типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно банку.

Згідно з пунктом 5.2. кредитного договору в усіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями типових умов та законодавством. У разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет.

У п. 5.3 кредитного договору визначено, що цей договір укладається сторонами у формі електронного документа за допомогою Системи "ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ". Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника).

Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно договору в повному обсязі (п. 5.4. кредитного договору).

Відповідно до пункту 5.5. кредитного договору позичальник до підписання цього договору ознайомився з Типовими умовами, завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення договору в Кабінеті Digital, сторони домовились, що розміщення Типових умов за посиланням в Кабінеті Digital є належним способом надання Типових умов позичальнику. Датою надання Типових умов позичальнику та датою приєднання позичальника до Типових умов є дата підписання договору позичальником. Після підписання договору зі свого боку банк направляє позичальнику підписаний обома сторонами договір на адресу електронної пошти позичальника, зазначену в реквізитах договору.

Позичальник підписанням договору підтверджує свою згоду на отримання на зазначену в розділі «Реквізити та підписи Сторін» договору адресу електронної пошти позичальника підписаного сторонами договору, а також будь-яких інших документів та інформації, пов`язаних з виконанням та/або обслуговуванням договору (п. 5.6. кредитного договору).

Факт укладення договору зі сторони банку і позичальника підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 09.07.2026, відповідно до якого файл, що містить кредитний договір, підписано відповідачем і позивачем 29.01.2025 о 19:06:03 та о 19:06:15 відповідно.

Відповідно до п. 2.1. Типових умов кредитування в рамках Кредитного договору КредитвсеБізнес, укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (діють з 02.12.2024), які згідно з п.1.1.8 кредитного договору є його невід`ємною частиною (далі Типові умови) такі Типові умови регулюють відносини між банком і позичальником щодо надання і використання та повернення кредиту, здійснення плати за кредит.

Пунктом 2.2. Типових умов кредитування передбачено, що погодження позичальником таких Типових умов здійснюється шляхом укладення кредитного договору «Кредит «всеБізнес» за встановленою банком формою. Належним чином підписаний позичальником кредитний договір розглядається сторонами як акцпет позичальника. Підписаний позичальником кредитний договір разом з цими Типовими умовами, які викладені на сайті банку, складає укладений між банком і позичальником кредитний договір, що підтверджується підписами банка і позичальника.

За змістом п.п. 4.1. та 4.2. Типових умов кредитування у випадку виникнення будь-якої несприятливої події (однією з яких є несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором та Типовими умовами у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними з банком, що передбачено п.п.1 п.4.1. Типових умов) банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на інші положення договору і Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі, разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що належать до сплати позичальником на користь банку згідно з договором у строк не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором і Типовими умовами для погашення боргових зобов`язань позичальника перед банком. Направлення зазначеної в цьому пункті вимоги є умовою для набуття банком права на дострокове договірне списання коштів та не стосується дострокового стягнення заборгованості в судовому порядку, яке здійснюється в порядку процедур, передбачених законодавством.

Оскільки відповідно до п. 1.1.4.1. договору передбачено комісійну винагороду в сумі 1%, яка сплачується позичальником одноразово за рахунок кредитних коштів, відповідно до платіжної інструкції №TR.92838635.97254.29514 від 29.01.2025 підтверджено, що ФОП Химич Еміл Емілович перерахував Акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк» комісію за надання кредиту у розмірі 640,00 грн та у цій платіжній інструкції у графі «призначення платежу» зазначено «оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №79808843660 від 29.01.2025 за позикою Фізичної особи-підприємця Химич Еміл Емілович».

Так як п. 1.1.5 кредитного договору «КредитвсеБІЗНЕС» передбачено, що надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ «ПУМБ», а відтак перерахування відповідачу зазначених кредитних коштів у сумі 63360,00 грн (з урахуванням сплаченої позичальником комісії в сумі 640,00 грн від суми позики 64000,00 грн) підтверджується платіжною інструкцією №TR.92838635.97255.29514 від 29.01.2025 на суму 63360,00 грн із призначенням платежу про зарахування на поточний рахунок відповідача кредитних коштів за договором №79808843660 від 29.01.2025.

Згідно розрахунку заборгованості Фізичної особи-підприємця Химич Еміл Емілович перед Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором №79808843660 від 29.01.2025 станом на 06.07.2026 та виписки по особовому рахунку відповідача за період з 29.01.2025 по 06.07.2026, встановлено, що у Фізичної особи-підприємця Химич Еміл Емілович наявна заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 76927,94 грн з якої: 58666,66 грн сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 24888,92 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 33777,74 грн та 18261,28 грн прострочена заборгованість за комісією.

Щодо розрахунку та погашення заборгованості за сумою кредиту (тілом кредиту): Згідно з графіком повернення суми використаного кредиту щомісячний платіж становить 1777,78 грн (за винятком останнього платежу від 29.01.2028 у розмірі 1777,70 грн).

За період з 28.02.2025 по 29.06.2026 нараховано до сплати суму кредиту в розмірі 30222,26 грн. За вказаний період відповідачем здійснено фактичне погашення суми кредиту на загальну суму 5333,34 грн, а саме:

- 29.03.2025 сплачено 3555,56 грн (погашено платіж за 28.02.2025 у розмірі 1777,78 грн та платіж за 29.03.2025 у розмірі 1777,78 грн);

- 29.04.2025 сплачено 1777,78 грн (погашено платіж за 29.04.2025).

Платежі за 28.02.2025, 29.05.2025, 29.06.2025, 29.07.2025, 29.08.2025, 29.09.2025, 29.10.2025, 29.11.2025, 29.12.2025, 29.01.2026, 28.02.2026, 29.03.2026, 29.04.2026, 29.05.2026 та 29.06.2026 у розмірах по 1777,78 грн кожний відповідачем не погашено, у зв`язку з чим залишок непогашеної суми кредиту за цим періодом становить 24888,92 грн.

Майбутні платежі по поверненню кредиту за графіком з 29.07.2026 по 29.01.2028 (18 платежів по 1777,78 грн та 1 платіж від 29.01.2028 у розмірі 1777,70 грн) на загальну суму 33777,74 грн є не сплаченими, що в сукупності із непогашеною заборгованістю за минулий період складає 58666,66 грн заборгованості за тілом кредиту.

Щодо розрахунку та погашення заборгованості за комісією: відповідно до розрахунку, щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредиту згідно з графіком становить 1280,00 грн на місяць (за період з 28.02.2025 по 29.06.2026), та за липень 2026 року (станом на 06.07.2026) становить 341,28 грн.

Всього за період з 28.02.2025 по 06.07.2026 нараховано комісію в розмірі 22101,28 грн.

Відповідачем здійснено фактичне погашення комісії на загальну суму 3 840,00 грн, а саме:

- 29.03.2025 сплачено 2560,00 грн (погашено комісію за 28.02.2025 та 29.03.2025 по 1280,00 грн кожна);

- 29.04.2025 сплачено 1280,00 грн (погашено комісію за 29.04.2025).

Водночас, нараховані за договором комісійні платежі за 28.02.2025, 29.05.2025, 29.06.2025, 29.07.2025, 29.08.2025, 29.09.2025, 29.10.2025, 29.11.2025, 29.12.2025, 29.01.2026, 28.02.2026, 29.03.2026, 29.04.2026, 29.05.2026, 29.06.2026 (по 1280,00 грн) та за 06.07.2026 (341,28 грн) відповідачем не сплачені. Залишок непогашеної комісії становить 18261,28 грн.

04.10.2025 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про погашення простроченої заборгованості №552 від 30.09.2025 (далі вимога банку), у якій, вказавши про наявний у позичальника станом на 30.09.2025 борг за кредитним договором у розмірі 166412,63 грн (щодо повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом), з посиланням на ст.ст.1040 і 1050 ЦК України, звернувся до відповідача з вимогою негайно погасити прострочену заборгованість за договором у вказаній сумі. В означеній вимозі банк повідомив позичальника, що у випадку невиконання вимоги банк залишає за собою право на звернення до суду з метою примусового стягнення кредитної заборгованості та вжиття інших заходів для захисту майнових інтересів кредитора.

Вказана вимога була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 04.10.2025 цінним листом з описом вкладення №0505378011544, що підтверджується фіскальним чеком від 04.10.2025, листом з описом вкладення, та списком згрупованих поштових відправлень.

Отже, за наданим банком розрахунком станом на 06.07.2026 у Фізичної особи-підприємця Химича Еміла Еміловича наявна заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 76927,94 грн, з якої 58666,66 грн сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 24888,92 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 33777,74 грн та 18261,28 грн прострочена заборгованість за комісією.

Наявна заборгованість і стала причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом доказування у справі є обставини щодо укладення сторонами кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС» №79808843660 від 29.01.2025 та виконання зобов`язань за ним.

Правове обґрунтування і оцінка суду

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання такої форми вказує на його нікчемність.

Стаття 207 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1); правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина 2); використання при вчиненні правочинів електронного підпису допускається у випадках, встановлених законом (частина 3).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», згідно статті 6 якого для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг регулюються Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частина 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.

У пункті 7.1. постанови від 16.06.2020 по справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно застосування цієї статті та вказала, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Таким чином, підписання договору, який укладений між сторонами за допомогою електронного підпису, є правомірним та вказує на належне дотримання цих правових положень.

Згідно з ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 29.01.2025 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №79808843660, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 64000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту, а також сплатити комісію.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, врахувавши доводи позивача наведені у позовній заяві, суд дійшов висновку про задоволення позову з врахуванням такого.

Суд зазначає, що під час розгляду справи кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.ст. 13, 74 ГПК України).

Отже, з досліджених судом доказів, наданих позивачем, за відсутності доказів сплати відповідачем коштів за кредитним договором, крім тих, які наведені у долучених до позовної заяви розрахунку заборгованості ФОП Химич Е.Е. перед АТ «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором та у виписці по особовому рахунку відповідача за період з 29.01.2025 по 06.07.2026, судом встановлено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за кредитним договором у загальному розмірі 76927,94 грн з якої: 58666,66 грн сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 24888,92 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 33777,74 грн та 18261,28 грн простроченої заборгованості за комісією.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, судом враховано, передбачене п.п. 4.1. та 4.2. Типових умов кредитування в рамках Кредитного договору КредитвсеБізнес, укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (діють з 02.12.2024) право банку при порушенні позичальником зобов`язань змінити умови договору, зокрема, зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту.

Так, за змістом п.п.4.1. та 4.2. Типових умов кредитування у випадку виникнення будь-якої несприятливої події (однією з яких є несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором та Типовими умовами у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними з банком, що передбачено п.п.1 п.4.1. Типових умов) банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на інші положення договору і Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі, разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що належать до сплати позичальником на користь банку згідно з договором у строк не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги.

Таке ж право банку на дострокове повернення кредиту та заборгованості за ним визначено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст. 1050 ЦК України, умови п.п.4.1. та 4.2. Типових умов кредитування, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №79808843660 від 29.01.2025 (наявність боргу за кредитним договором станом на 06.07.2026 у розмірі 76927,94 грн), тобто наявність простроченої заборгованості, позивач направляв на адресу відповідача вимогу від №552 від 30.09.2025 про негайне погашення простроченої заборгованості за договором у вказаній сумі. В означеній вимозі банк повідомив позичальника, що у випадку її невиконання, банк залишає за собою право на звернення до суду з метою примусового стягнення кредитної заборгованості та вжиття інших заходів для захисту майнових інтересів кредитора.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що банк дотримався вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, направивши боржнику відповідну вимогу про негайну сплату кредитної заборгованості, так як до позовної заяви долучені докази її направлення відповідачу поштовими документами (копії чека, опису вкладення та роздруківки з сайту Укрпошти).

Водночас, здійсненою судом перевіркою наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 06.07.2026, судом помилок при складанні такого розрахунку не встановлено і такий розрахунок згідно висновків суду виконаний позивачем з урахуванням умов кредитного договору №79808843660 від 29.01.2025 та фактичних обставин справи.

Враховуючи наведене, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №79808843660 від 29.01.2025 у загальній сумі 76927,94 грн з якої: 58666,66 грн сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 24888,92 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 33777,74 грн та 18261,28 грн прострочена заборгованість за комісією.

Отже, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно платіжної інструкції №000592361/00000025831 від 08.07.2026 при подачі позову через систему «Електронний суд ЄСІТС» про стягнення заборгованості за кредитним договором та простроченої заборгованості за комісією у загальному розмірі 76927,94 грн, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Судові витрати на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Химич Еміл Еміловича (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ - 14282829, місцезнаходження 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4) заборгованість за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №79808843660 від 29.01.2025 в сумів 76927,94 грн (сімдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 94 копійки), з якої: 58666,66 грн (п`ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят шість гривень 66 копійок) сума кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 24888,92 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень 92 копійки) та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 33777,74 грн (тридцять три тисячі сімсот сімдесят сім гривень 74 копійки) та 18261,28 грн (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят одна гривня 28 копійок) прострочена заборгованість за комісією, а також стягнути 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Суддя С.В. Сисин