Рішення № 140747095, 20.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/556/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У. М.,

за участю секретаря судового засідання Дубик Д. С.

Розглянула матеріали справи

за позовом Тячівської окружної прокуратури, м. Тячів, Закарпатська область в інтересах держави в особі

позивача Тячівської міської ради, м. Тячів, Закарпатська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця Дьордяй Степана Васильовича, м. Тячів, Закарпатська область

про стягнення 190 350,95 грн безпідставно збережених коштів,

За участю представників:

прокуратури Чулей О. Ю., службове посвідчення №085817 від 09.06.2026;

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся керівник Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тячівської міської ради з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Дьордяя Степана Васильовича про стягнення 190 350 грн 95 коп. безпідставно збережених коштів та нарахувань, з яких:

· 100 440 грн 00 коп. безпідставно збережених коштів за наслідками невиконання зобов`язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту;

· 75 175 грн 16 коп. інфляційних втрат;

· 14 735 грн 79 коп. 3% річних.

Відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.06.2026 до суду від представника відповідача адвоката Рішка П. М. надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що відповідач заперечує проти позовних вимог, а заявлена до стягнення сума є для нього істотною. На думку відповідача, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, надання сторонами пояснень та дослідження письмових доказів.

Подальший рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Правова позиція позивача.

Позов мотивовано тим, що відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, а отже, ці кошти підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Як на правову підставу заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 16, 83, 625, 1212 Цивільного кодексу України, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Прокурор зазначає, що Верховним Судом сформована практика застосування пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-ІХ, відповідно до якої обов`язок зі сплати пайової участі зберігся щодо об`єктів, які підпадають під дію перехідних положень зазначеного Закону.

На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідачем як замовником будівництва об`єкта «Магазин «Майстер»» за адресою: м. Тячів, вул. І. Франка, 2а, розпочато виконання будівельних робіт у 2020 році на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 15.12.2020 № ЗК051201127907.

09.06.2021 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації зазначеного об`єкта № ЗК101210603911.

Кошторисна вартість об`єкта будівництва визначена та зазначена у декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ЗК101210603911 від 09.06.2021 і становить 2 511 000,00 грн.

Згідно з даними Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, будівлі торгівельні (клас 1230) відносяться до нежитлових будівель (розділ 12). Відповідно до відомостей щодо об`єкта будівництва магазин «Майстер» належить до класу 1230.1.

Таким чином, саме фактор будівництва нежитлових будівель і споруд, що має місце й у даному конкретному випадку, є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі та становить 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Згідно з даними декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ЗК101210603911 від 09.06.2021 кошторисна вартість будівництва становить 2 511 000,00 грн. Враховуючи наведене та зважаючи на норми пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ, розмір пайової участі, який, на думку прокурора, на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача до бюджету на користь позивача, складає 2 511 000,00 грн Ч 4 % = 100 440,00 грн.

Прокурор зазначає, що відповідач у встановленому законом порядку не виконав обов`язку щодо сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, у зв`язку з чим без достатньої правової підстави зберіг у себе грошові кошти в розмірі 100 440,00 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання прокурором на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 75 175,16 грн інфляційних втрат та 14 735,79 грн 3 % річних за період з 10.06.2021 по 30.04.2026.

Розрахунок зазначених нарахувань здійснено прокурором виходячи із суми основного боргу 100 440,00 грн.

Наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Тячівської міської ради шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується наявними порушеннями інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх захисту, адже безпідставне збереження коштів пайової участі, які необхідні для створення і розвитку інфраструктури Тячівської територіальної громади, порушує економічні інтереси територіальної громади та держави в цілому; забезпеченням принципу законності та рівності замовників будівництва щодо сплати пайової участі; тим, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи обізнаним про існування такого порушення, не здійснює захисту інтересів держави.

Зокрема, Тячівська міська рада у листі від 24.04.2026 повідомила прокуратуру про те, що заходи щодо примусового стягнення пайової участі на будівництво магазину «Майстер» у судовому порядку міською радою не вживалися та вживатися не будуть у зв`язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті для сплати судового збору.

На думку прокурора, наведені обставини свідчать про нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави та наявність передбачених законом підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Правова позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву від 12.06.2026 відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність правових підстав для стягнення коштів пайової участі, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 132-IX обов`язок щодо перерахування коштів пайової участі мав бути виконаний протягом 2020 року. Водночас повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо магазину «Майстер» зареєстровано 15.12.2020, тобто в зимовий період, у зв`язку з чим, на його думку, фактичне виконання будівельних робіт у 2020 році не здійснювалося.

Відповідач вважає, що передбачений законом обов`язок зі сплати пайової участі не міг бути виконаний у встановлений строк, оскільки десятиденний строк для звернення із заявою про визначення її розміру закінчувався 29.12.2020, а орган місцевого самоврядування мав надати відповідний розрахунок протягом наступних п`ятнадцяти робочих днів, тобто вже у 2021 році.

Крім того, відповідач посилається на відсутність доказів надання Тячівською міською радою розрахунку розміру пайової участі, у зв`язку з чим вважає, що кошти не можуть вважатися безпідставно збереженими в розумінні статті 1212 ЦК України.

З огляду на наведене просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позиція прокурора щодо заперечень відповідача.

У відповіді на відзив прокурор заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ЗК051201127907 від 15.12.2020 саме з цієї дати відповідачем розпочато будівництво магазину «Майстер». Зазначена обставина також підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК101210603911 від 09.06.2021, у якій датою початку будівельних робіт визначено 15.12.2020.

Прокурор вважає помилковим ототожнення початку будівництва виключно з фактичним проведенням будівельних робіт, посилаючись на висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постанові від 19.02.2025 у справі № 903/468/24.

Зазначає, що обов`язок зі сплати пайової участі виник у відповідача у зв`язку з початком будівництва у 2020 році та зберігався до прийняття об`єкта в експлуатацію 09.06.2021. Невиконання цього обов`язку є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів відповідно до статті 1212 ЦК України.

Також прокурор наголошує, що відсутність звернення замовника будівництва із заявою про визначення розміру пайової участі та ненадання органом місцевого самоврядування відповідного розрахунку не звільняють відповідача від встановленого законом обов`язку зі сплати таких коштів.

З урахуванням наведеного прокурор просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 4 Закону України «Про прокуратуру»).

Статтею 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

На виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Тячівською окружною прокуратурою вживалися заходи щодо встановлення обставин несплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту за наслідками будівництва магазину «Майстер» за адресою: м. Тячів, вул. І. Франка, 2а.

Зокрема, 25.03.2026 Тячівська окружна прокуратура звернулася до Тячівської міської ради із запитом № 07.52-1775ВИХ-26 щодо надання інформації про сплату коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Листом від 31.03.2026 Тячівська міська рада надала відповідь №2730-26 на запит прокуратури щодо зазначених обставин, а саме, що інформація про сплату та документи відсутні. А також, в додатку до цього листа №2959-26 від 07.04.2026 надіслала копію документів: рішення сесії міської ради № 1388 від 23.03.2017 року «Про затвердження Порядку залучення розміру і використання коштів пайової участі в розвитку інфраструктури міста Тячів, сіл Тячівка, Руське Поле, Лази та Округла»; Порядку залучення розміру і використання коштів пайової участі в розвитку інфраструктури міста Тячів, сіл Тячівка, Руське Поле, Лази та Округла, затвердженого рішенням сесії міської ради № 1388 від 23.03.2017 року; рішення сесії міської ради № 2075 від 15.12.2017 року «Про зміну величини пайової участі забудовників у розвитку інфраструктури міста Тячів, сіл Тячівка, Руське Поле, Лази та Округла Тячівської міської об`єднаної територіальної громади при будівництві магазинів і павільйонів»; рішення сесії міської ради № 4371 від 27.02.2020 року «Про внесення змін до Порядку залучення розміру і використання коштів пайової участі в розвитку інфраструктури міста Тячів, сіл Тячівка, Руське Поле, Лази та Округла».

21.04.2026 Тячівська окружна прокуратура повторно звернулася до Тячівської міської ради із запитом № 07.52-2316ВИХ-26 про надання інформації та документів, необхідних для встановлення обставин будівництва об`єкта, визначення розміру пайової участі та з`ясування питання щодо вжиття міською радою заходів зі стягнення відповідних коштів.

Листом № 3333-26 від 24.04.2026 Тячівська міська рада надала прокуратурі запитувані документи та повідомила, що заходи щодо примусового стягнення пайової участі на будівництво магазину «Майстер» у судовому порядку міською радою не вживалися та вживатися не будуть через відсутність коштів у місцевому бюджеті для сплати судового збору.

18.05.2026 Тячівська окружна прокуратура повторно звернулася до Тячівської міської ради з листом № 07.52-2847ВИХ-26, в якому повідомила, що нею буде подано позовну заяву до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Тячівської міської ради.

Підставою для представництва Тячівською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Тячівської міської ради прокурор зазначає нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, що має наслідком порушення інтересів держави у бюджетній сфері та необхідність їх комплексного захисту, адже безпідставне збереження коштів пайової участі, які необхідні для подальшого створення і розвитку інфраструктури територіальної громади, порушує економічні інтереси Тячівської територіальної громади та держави в цілому, у зв`язку з чим наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

За таких обставин прокурор при зверненні до суду з цим позовом дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», тому суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення з позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Тячівської міської ради.

Як встановив суд, Тячівська міська рада надала прокуратурі запитувані документи та поінформувала про невжиття заходів щодо стягнення коштів пайової участі за будівництво магазину «Майстер».

З наведеного вбачається, що позивач був обізнаний про обставини, які стали підставою для звернення прокурора до суду. При цьому обов`язок зі сплати пайового внеску, за твердженням прокурора, не виконувався протягом значного часу, а Тячівська міська рада у листі від 24.04.2026 прямо повідомила про відсутність наміру самостійно звертатися до суду з відповідним позовом.

Отже, на відміну від випадків, коли уповноважений орган не надав відповіді на звернення прокурора або не визначився щодо вжиття заходів захисту, у спірних правовідносинах Тячівська міська рада безпосередньо повідомила про невжиття та відсутність наміру вживати заходи судового захисту.

Посилання міської ради на відсутність коштів для сплати судового збору не змінює тієї обставини, що компетентний орган, будучи обізнаним про можливе порушення інтересів територіальної громади, самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом.

Тому прокурор зробив обґрунтований висновок про нездійснення позивачем як уповноваженим органом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Тячівської міської ради та дотримано визначеного законом порядку звернення до суду з відповідним позовом.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

15.12.2020 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ЗК051201127907 з будівництва об`єкта «Магазин «Майстер»» за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. І. Франка, 2а, що підтверджується відомостями з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідно до відомостей Реєстру будівельної діяльності: реєстраційний номер повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ЗК051201127907, назва об`єкта «Магазин «Майстер»», відомості про замовника фізична особа-підприємець Дьордяй Степан Васильович, кошторисна вартість будівництва за проєктом 2 511 000,00 грн, містобудівні умови та обмеження № 01-19/15 від 21.05.2020.

У період з 15.12.2020 по 09.06.2021 на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ЗК051201127907 відповідачем здійснено будівництво об`єкта «Магазин «Майстер»» за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. І. Франка, 2а.

Вказане будівництво здійснено на земельній ділянці з кадастровим номером 2124410100:07:007:0400, площею 0,0350 га, розташованій за адресою: м. Тячів, вул. І. Франка, 2а.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ЗК № 014910 земельна ділянка площею 0,0350 га була надана у приватну власність Дьордяю Степану Васильовичу для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з відомостями Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи № ЗК051201127907 від 15.12.2020 та № ЗК101210603911 від 09.06.2021 у сфері будівництва об`єкт «Магазин «Майстер»» належить до класу 1230.1 будівлі торговельні.

09.06.2021 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК101210603911, якою підтверджено готовність закінченого будівництвом об`єкта «Магазин «Майстер»» до експлуатації.

Об`єкт має такі основні показники: загальна площа будівлі 668,1 кв. м.

Кошторисна вартість будівництва за проєктом 2 511 000,00 грн.

Відповідно до пункту «Пайова участь» декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначено: «Не внесено або не вимагається».

Таким чином, відповідачем розпочато роботи по об`єкту «Магазин «Майстер»» у 2020 році на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ЗК051201127907, за результатами яких 09.06.2021 зареєстровано декларацію № ЗК101210603911, що засвідчує готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації. Згідно з даними декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ЗК101210603911 кошторисна вартість будівництва становить 2 511 000,00 грн.

Згідно з інформаційною довідкою №473485852 від 20.04.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано за відповідачем 11.06.2021.

У подальшому, 30.10.2025, право власності на об`єкт нерухомого майна та земельну ділянку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатмайстер», що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначає прокурор, відповідач не сплатив до бюджету Тячівської міської ради пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Тячівська міська рада листом № 3333-26 від 24.04.2026 повідомила прокуратуру, що заходи щодо примусового стягнення пайової участі на будівництво магазину «Майстер» у судовому порядку міською радою не вживалися та вживатися не будуть через відсутність коштів у місцевому бюджеті для сплати судового збору.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин виконання відповідачем функцій замовника будівництва, виникнення у нього обов`язку сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та виконання такого обов`язку, правильність розрахунків пайового внеску, інфляційних втрат та 3 % річних.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на 15.12.2020) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла до 01.01.2020) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

20.09.2019 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі Закон № 132-ІХ).

Законодавець при внесенні змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення статті 40 цього Закону) у підпунктах 1, 3 6 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-ІХ встановив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці в населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту в такому розмірі та порядку:

1. розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

· для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

· для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3. замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4. пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5. кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6. інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

У постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/9548/21, від 13 грудня 2022 року у справі № 910/21307/21, від 20 лютого 2024 року у справі № 910/20216/21 та інших зазначено, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

· об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені;

· об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

· для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року;

· для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Також у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01 січня 2020 року не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначила, що суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

З наведених норм права та висновків Верховного Суду вбачається, що відповідач протягом 10 робочих днів після початку будівництва мав звернутись до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Отримавши таку заяву, позивач протягом 15 робочих днів повинен був надати відповідачу розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Кошти пайової участі мали бути сплачені відповідачем до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Оскільки відповідач, у порушення норм пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, не звернувся до позивача з відповідною заявою, останній (або прокурор, діючи в інтересах держави в особі позивача) мав право самостійно визначити розмір пайової участі відповідно до кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461).

Датою реєстрації декларації № ЗК101210603911, якою засвідчено готовність закінченого будівництвом об`єкта «Магазин «Майстер»» за адресою: м. Тячів, вул. І. Франка, 2а, до експлуатації, є 09.06.2021. Відповідно до декларації кошторисна вартість будівництва становить 2 511 000,00 грн.

В абзаці другому пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX законодавець диференціює різні методи розрахунку визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури. Одним з критеріїв диференціації є критерій розмежування нежитлових споруд та житлових будинків.

Згідно з даними Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 (діяв на час виникнення правовідносин), будівлі торговельні (клас 1230) відносяться до нежитлових будівель (розділ 12).

Як встановлено судом, об`єкт «Магазин «Майстер»» належить до класу 1230.1, тобто є нежитловою будівлею.

Судом також враховано, що рішенням Тячівської міської ради № 2075 від 15.12.2017 для будівництва магазинів та павільйонів у місті Тячів було встановлено розмір пайової участі 6 відсотків.

Рішенням Тячівської міської ради від 27.02.2020 № 4371 внесено зміни до місцевого порядку залучення коштів пайової участі та встановлено для нежитлових будівель і споруд розмір пайової участі 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва.

Водночас відповідно до пункту 2 розділу II Закону № 132-IX для нежитлових будівель і споруд розмір пайової участі становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.

Отже, з огляду на встановлений рішенням Тячівської міської ради від 15.12.2017 № 2075 розмір пайової участі для будівництва магазинів у місті Тячів та положення пункту 2 розділу II Закону № 132-IX, до спірних правовідносин підлягає застосуванню розмір пайової участі 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку зі сплати пайової участі у зв`язку з тим, що будівництво об`єкта фактично не здійснювалося протягом 2020 року, суд зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що 15.12.2020 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ЗК051201127907 щодо будівництва магазину «Майстер» у м. Тячів. У декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК101210603911 від 09.06.2021 замовником будівництва також зазначено дату початку будівельних робіт 15.12.2020.

Посилання відповідача на те, що у зв`язку із зимовим періодом будівельні роботи фактично розпочалися пізніше, не спростовують зазначених відомостей, внесених до документів у сфері будівельної діяльності.

При цьому положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX поширюються на об`єкти, будівництво яких розпочато у 2020 році. Саме до таких об`єктів належить магазин «Майстер», замовником будівництва якого був відповідач.

Обставина завершення встановлених законом строків для звернення із заявою про визначення розміру пайової участі та надання відповідного розрахунку у 2021 році не свідчить про припинення обов`язку зі сплати пайової участі, який виник у зв`язку з початком будівництва у 2020 році.

Отже, доводи відповідача про те, що будівництво об`єкта фактично не здійснювалося у 2020 році та у зв`язку з цим у нього не виник обов`язок зі сплати пайової участі, не спростовують встановлених судом обставин і положень Закону № 132-IX, а тому суд їх відхиляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Подальший перехід права власності на об`єкт нерухомого майна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатмайстер» не змінює обставини виконання відповідачем функцій замовника будівництва у 2020 2021 роках та сам по собі не припиняє обов`язку зі сплати пайової участі, який виник у зв`язку зі здійсненням ним будівництва.

Враховуючи, що кошторисна вартість будівництва об`єкта «Магазин «Майстер»» становить 2 511 000,00 грн, розмір пайової участі складає 100 440,00 грн (2 511 000,00 грн Ч 4 %).

Зазначені кошти пайової участі відповідач зберіг у себе за рахунок позивача без достатньої правової підстави, а тому позовні вимоги у частині стягнення 100 440 грн 00 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Щодо доводів відповідача про відсутність наданого Тячівською міською радою розрахунку пайової участі суд зазначає, що відповідно до підпункту 3 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-IX саме на замовника будівництва покладено обов`язок звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі та надати документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта.

Невиконання відповідачем зазначеного обов`язку та відсутність складеного органом місцевого самоврядування розрахунку не звільняють його від сплати пайової участі, розмір якої може бути визначений на підставі відомостей про кошторисну вартість будівництва, зазначених у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, із застосуванням установленої законом ставки.

Отже, за таких обставин доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення коштів пайової участі у зв`язку з ненаданням Тячівською міською радою відповідного розрахунку, а також, доводи відповідача щодо припинення обов`язку зі сплати пайової участі після закінчення 2020 року, неможливості завершення процедури визначення її розміру до 31.12.2020 та ненадання органом місцевого самоврядування відповідного розрахунку не спростовують встановленого судом обов`язку відповідача зі сплати пайової участі. Враховуючи, що об`єкт будівництва прийнято в експлуатацію 09.06.2021, а доказів сплати відповідачем коштів пайової участі матеріали справи не містять, суд відхиляє зазначені заперечення як необґрунтовані.

Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Доводи відповідача про те, що несвоєчасне звернення органу місцевого самоврядування до суду виключає можливість стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд відхиляє.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені зазначеною нормою нарахування є наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання та не залежать від часу звернення кредитора до суду, за умови дотримання правил щодо позовної давності.

Оскільки відповідач був зобов`язаний сплатити пайову участь до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, однак відповідного обов`язку не виконав, у позивача виникло право на застосування передбачених статтею 625 ЦК України наслідків прострочення грошового зобов`язання.

Саме по собі незвернення органу місцевого самоврядування до суду протягом певного часу не припиняє грошового зобов`язання відповідача та не звільняє його від передбачених законом наслідків прострочення.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.05.2022 у справі № 925/683/21, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відтак наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Як встановлено судом, розмір пайової участі, який Фізична особа-підприємець Дьордяй Степан Васильович зобов`язаний був сплатити до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію 09.06.2021 (дата реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ЗК101210603911), становить 100 440 грн 00 коп.

За прострочення відповідачем грошового зобов`язання прокурор нарахував інфляційні втрати за період з 10.06.2021 по 30.04.2026, що складають 75 175 грн 16 коп., та 3 % річних за період з 10.06.2021 по 30.04.2026, що складають 14 735 грн 79 коп.

Суд здійснив перерахунок 3% річних і зазначає, що такий є арифметично правильний.

Водночас частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат слід задовольнити в заявленому розмірі - 75 175 грн 16 коп.

Відтак, з відповідача на користь позивача у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання належить стягнути 75 175 грн 16 коп. - інфляційних втрат та 14 735 грн 79 коп. - 3 % річних.

Висновок суду.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи вищевикладене та те, що відповідач доказів виконання зобов`язання зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі не подав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення вирішує питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

При зверненні з позовом до суду прокурор сплатив судовий збір у 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) відповідно до платіжної інструкції № 530 від 08.05.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) покласти на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Дьордяй Степана Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Тячівської міської ради (вул. Шевченка, буд. 2, м. Тячів, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 04053766) 100 440,00 грн (сто тисяч чотириста сорок гривень 00 копійок) безпідставно збережених коштів, 75 175,16 грн (сімдесят п`ять тисяч сто сімдесят п`ять гривень 16 копійок) інфляційних втрат та 14 735,79 грн (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять гривень 79 копійок) 3 % річних.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Дьордяй Степана Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено та підписано 20.10.2026.

Суддя У. М. Пляцко